Склад і завдання груп захоплення та снайперських груп міліції. Використання спеціальних засобів та засобів зв’язку.

Виконання головного завдання операції – знешкодження та затримання озброєних злочинців - здійснюється штурмовою групою - групою захоплення, яка формується з найпідготовленіших, добре володіючих різними видами зброї та прийомами рукопашного бою працівників. До її складу можуть входити також військовослужбовці внутрішніх військ. В процесі формування групи необхідно зважати на стосунки працівників (їхні інтереси та симпатії), належність до одного колективу, взаєморозуміння, досвід спільної участі в аналогічних операціях.

Чисельність групи захоплення, її склад визначаються за кожною конкретною ситуацією, при цьому передусім до уваги береться кількість злочинців, їхня озброєність, особливості укриття тощо. Як правило, вона повинна у 2-3 рази перевищувати чисельність осіб, яких необхідно затримати.

Велике значення має екіпірування та озброєння групи захоплення, оснащення засобами зв'язку. Спочатку краще створити власними силами та мати при чергових частинах комплект, до якого входили: спецзасоби „Терн”, "Черемуха"; спецпристрої "Їжак", "Скорпіон", "Діана"; наручники; мотузяна драбина; мотузка з "кішкою", лом, сокира; пристрої бачення у темряві; бінокль; ліхтар; гучномовець; сигнальні засоби; розпізнавальні позначки; сітка з дрібним вічком типу "парашут"; медична аптечка; ножівка по металу.

Забороняється застосовувати спеціальні засоби:

а) до жінок з очевидними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності і до малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу і збройної непокори;

б) в приміщеннях і на земельних ділянках, закріплених за дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних держав, за винятком випадків, коли від глав представництва надійде прохання застосувати в цих місцях заходи до правопорушників.

Забороняється застосування спеціальних засобів, сльозоточивих речовин і вибухових пристроїв у приміщеннях і виробництвах, пов'язаних з виготовленням продукції із вибухових і легкозаймистих речовин у дитячих та лікувальних закладах.

Світлошумові засоби відволікаючої дії (світлошумова граната "Зоря", світлошумовий пристрій "Пламя") застосовуються на відстані, не ближче двох метрів від людини.

При застосуванні сльозоточивих речовин забороняється прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин.

“Терн", "Черемуха-4", "Черемуха-12", "Сирень -3", "Облако" застосовуються тільки на відкритій місцевості.

Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії відстрілюються з допомогою спеціального карабіна на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг.

Забороняється застосування малогабаритних підривних устроїв "Ключ", "Імпульс" для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заложники.

Забороняється нанесення ударів гумовою палицею по голові, шиї, в області ключиці, живота, по статевим органам.

При застосуванні наручників необхідна періодична (не рідше, ніж через 2 години) перевірка стану фіксації замків.

У разі неможливості уникнути застосування спеціальних засобів воно не повинно перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків, і має зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При заподіянні шкоди необхідно забезпечити надання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк, а також повідомити лікаря або медичний заклад про те, який засіб застосовано в кожному конкретному випадку. Після застосування спеціальних засобів проводиться огляд приміщень і місцевості з метою виявлення потерпілих, а також збирання засобів, що не спрацювали, а при необхідності - дегазація.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, працівник міліції зобов'язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Для припинення вогневого опору злочинців (коли всі інші заходи вичерпано) використовують снайперську гвинтівку.

Снайперська група міліції - це позаштатне оперативно-тактичне формування органів внутрішніх справ, завдання якого полягає у знешкодженні озброєних злочинців за допомогою снайперської зброї.

Снайперські групи формуються у міськрайлінорганах внутрішніх справ із найбільш підготовлених працівників, як правило, спортсменів-розрядників і у ході проведення операції безпосередньо підпорядковуються начальнику органу, який несе відповідальність за їхнє створення, навчання, боєздатність, правомірність дій.

Включення працівників до складу снайперської групи допускається тільки за добровільною згодою, оформленою рапортом з подальшим долученям до особової справи.

Навчаються снайпери на 20-денних навчальних зборах, що проводяться один раз на два роки на базі навчальних центрів; проводиться також систематична вогнева і тактична підготовка за рахунок часу, відведеного на бойову підготовку.

Облік дій снайперських груп начальник органу веде у спеціальному журналі, разом із журналом зберігаються і особисті картки снайперів.

Зброя та боєприпаси для навчальних цілей видаються снай­перам тільки за згодою начальника органу або особи, яка вико­нує його обов'язки. Видача набоїв іншим працівникам, викорис­тання снайперської зброї не за призначенням забороняється.

Використання снайперської зброї допускається як крайній захід у випадках, передбачених Законом України "Про міліцію".

Перед використанням снайперської зброї начальник органу або особа, яка виконує його обов'язки, зобов'язаний вжити запобіжних заходів (крім випадків, коли життю працівників міліції або громадян загрожує безпосередня небезпека):

звернутися до злочинців з вимогою зупинити збройний опір і добровільно здатися;

повідомити злочинців (у випадку невиконання цих умов) про застосування зброї;

звернутися до родичів та знайомих злочинців з проханням схилити останніх добровільно здатися.

Крім того начальник повинен:

з'ясувавши обстановку, прийняти рішення щодо застосування снайперської зброї;

організувати розвідку цілей;

поставити тактичне завдання (голосом, умовними сигна­лами або по радіо) на знешкодження цілей;

спостерігати за результатами стрільби та організувати допо­могу потерпілим, а також документальне оформлення застосу­вання зброї.

Снайпер повинен:

прибувши на місце пригоди, привести зброю та споряд­ження у бойову готовність, зайняти вказану або самостійно обрану позицію;

вжити заходів до виключення випадкових жертв;

спостерігати за результатами стрільби, корегувати її, вжи­вати можливих заходів до збереження життя осіб, які чинять збройний опір;

точно виконувати вимоги наказів начальника органу внут­рішніх справ (керівника операції) щодо знешкодження зазначеної цілі.

Про кожний випадок використання снайперської зброї складається протокол і негайно доповідається прокурору.

Ведення бойових дій у сучасних умовах, забезпечення мобільності бойових порядків та надійності управління не можливі без засобів оперативного зв'язку.

Кількість переносних радіостанцій, як правило, відповідає їхній табельній належності у даному органі внутрішніх справ. Однак у будь-яких випадках переносні радіостанції мають знаходитися у бойових порядках і використовуватися там, де це найдоцільніше та ефективніше з точки зору їхніх тактико-технічних можливостей.

Якщо підрозділи не мають радіозв'язку, то між ними і групою захоплення встановлюється провідний зв'язок за допомогою телефонів міліції, пожежної охорони або інших закладів. З цією метою під час організації затримання треба з'ясувати, чи існують поблизу місця, де планується операція, телефони і якщо так, то забезпечити вільне користування ними.

Зв'язок між працівниками може здійснюватися за допомогою зв'язкових, радіотелефонів, умовних позначок або сигналів. Цілеспрямовано визначити сигнали для позначення таких дій, як вихід групи з транспортних засобів у момент при­буття на місце призначення, оточення укриття та зайняття бойовими порядками вихідних позицій, віддавання групі захоплення команд про початок виконання завдання та припинення вогню, отримання інформації про втечу злочинців та напрямок їхнього руху, збір працівників після завершення операції.

Сигнали можуть бути світлові та звукові. Для подавання світлових сигналів використовуються ракети та електричні ліхтарики, вдень - кольоровий дим. Звукові сигнали подаються здебільшого за допомогою свистків. Види сигналів (знаків), кольори ракет (дим) визначає тільки керівник операції. Старші бойових порядків ні в якому випадку не повинні змінювати встановлені сигнали або використовувати додаткові кольори, оскільки це може призвести до негативних наслідків, у тому числі і до жертв.

До моменту оточення (блокування) укриття та початку дій групи захоплення не можна використовувати сигнали, які подаються за допомогою ракет або звуків, щоб не розкрити присутність працівників міліції у районі укриття.

У містах та інших населених пунктах зі щільною забудовою, а також у лісах (у сухий період) необхідно обходитися без використання вогненебезпечних ракет.

Порядок використання засобів зорового зв'язку та подавання сигналів визначаються за наказом керівника операції.

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: