Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ст. 30 ЦПК).

ДИСЦИПЛІНА ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Лекційне заняття № 4

(теоретичне заняття - 6 години, практичне заняття – 2 години, самостійне вивчення – 2 години)

ТЕМА № 4. Учасники цивільного процесу.

ЛЕКЦІЯ

1. Поняття та правовий статус сторін у цивільному процесі.

Для того, щоб суд прийняв цивільну справу до свого провадження, роз­глянув її і постановив рішення, необхідно, щоб заінтересована особа реалі­зувала своє право і звернулася до суду за захистом порушеного або оспорю­ваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Такою заінтересованою особою є громадянин чи юридична особа, яка має юридичний інтерес у справі, прагне захистити своє юридичне станови­ще, примусити іншу особу виконати певну дію на свою користь або утрима­тись від такої, захистити право чи законний інтерес інших осіб у передбаче­них законом випадках. Заінтересовані особами, між якими виник спір про право, що переданий на розгляд суду, називаються сторонами.

Отже сторонами у цивільному процесі будуть юридичне заінте­ресовані особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві. Вони є головними особами, які беруть участь у цивільній справі позовного про­вадження, без яких неможливий сам процес. Поняття сторони в цивільно­му процесі має безпосередній зв'язок з матеріальними правовідносинами. Ними виступають переважно його суб'єкти: покупець і продавець, креди­тор і боржник, подружжя (розірвання шлюбу, поділ спільно нажитого майна, визначення місця проживання дітей та ін.) — внаслідок порушен­ня чи оспорювання їх суб'єктивного права чи охоронюваного законом ін­тересу.

Сторін примушує шукати захисту в суді спірність та невизначеність ма­теріальних правовідносин. Але спір може мати місце при відсутності таких відносин у дійсності, тому правосуб'єктність сторін можуть мати особи, які лише вважають, що між ними існують матеріально-правові відносини. Ста­новище сторін у процесі тісно пов'язане з правопорушенням. Але може буІ і без нього, внаслідок помилки про наявність між ними спірних правовідносин. Крім того, особа може вимагати від суду усунення умов, які ство-реальну загрозу порушення. Таким чином, сторони мають у переданні на розгляд судові справі особистий юридичний інтерес, який буде протилежним за матеріальним і процесуальним характером. Матеріально-правовий — визначається спірними цивільними, трудовими, іншими матеріальними правовідносинами сторін. Процесуально-правовий — наслідками розв'язання матеріально-правового спору, одержання певного за змістом рішення суду.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ст. 30 ЦПК).

Позивач (актор) — особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді і розпочинається цивільний процес. Вона може заявити про це вимогу судові особисто або в її інтересах, у передбачених законом випадках, можуть звернутися із заявою до суду прокурор, органи державного управління, профспілки, інші особи

Відповідач (особа, яка обороняється) — особа, котра на заяву позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорення його права і охоронюваних законом інтересу.

У справах з трудових правовідносин та відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з їх роботою, незалежно від того, хто звернеться до суду, позивачем буде працівник або утриманці померлого, а відповідачем — організація, яка оспорює ці вимоги. В основу визначення таких сторін покладена обставина, хго первісно порушив вимогу про захист права в комісії по трудових спорах і хто за цією вимогою притягається до відповідальності. Звернення працівника з вимогою про розв'язання спору до комісії по трудових спорах заздалегідь визначає їх можливу правосуб'єктність у цивільному процесі в цій справі, оскільки спірна правова вимога, передана спочатку на розгляд даного органу, переноситься на вирішення суду. На думку окремих авторів, при пред'явленні і прийнятті судом зустрічного позову сторони набувають подвійної правосуб'єктності, але це не так — кожна з них не стає позива чем і відповідачем, оскільки згідно зі ст. 123 ЦПК зустрічним позовом буде заявлена в процесі розгляду справи вимога відповідача до позивача.

Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України).

ДИСЦИПЛІНА ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Лекційне заняття № 4

(теоретичне заняття - 6 години, практичне заняття – 2 години, самостійне вивчення – 2 години)

ТЕМА № 4. Учасники цивільного процесу.

ЛЕКЦІЯ

1. Поняття та правовий статус сторін у цивільному процесі.

Для того, щоб суд прийняв цивільну справу до свого провадження, роз­глянув її і постановив рішення, необхідно, щоб заінтересована особа реалі­зувала своє право і звернулася до суду за захистом порушеного або оспорю­ваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Такою заінтересованою особою є громадянин чи юридична особа, яка має юридичний інтерес у справі, прагне захистити своє юридичне станови­ще, примусити іншу особу виконати певну дію на свою користь або утрима­тись від такої, захистити право чи законний інтерес інших осіб у передбаче­них законом випадках. Заінтересовані особами, між якими виник спір про право, що переданий на розгляд суду, називаються сторонами.

Отже сторонами у цивільному процесі будуть юридичне заінте­ресовані особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві. Вони є головними особами, які беруть участь у цивільній справі позовного про­вадження, без яких неможливий сам процес. Поняття сторони в цивільно­му процесі має безпосередній зв'язок з матеріальними правовідносинами. Ними виступають переважно його суб'єкти: покупець і продавець, креди­тор і боржник, подружжя (розірвання шлюбу, поділ спільно нажитого майна, визначення місця проживання дітей та ін.) — внаслідок порушен­ня чи оспорювання їх суб'єктивного права чи охоронюваного законом ін­тересу.

Сторін примушує шукати захисту в суді спірність та невизначеність ма­теріальних правовідносин. Але спір може мати місце при відсутності таких відносин у дійсності, тому правосуб'єктність сторін можуть мати особи, які лише вважають, що між ними існують матеріально-правові відносини. Ста­новище сторін у процесі тісно пов'язане з правопорушенням. Але може буІ і без нього, внаслідок помилки про наявність між ними спірних правовідносин. Крім того, особа може вимагати від суду усунення умов, які ство-реальну загрозу порушення. Таким чином, сторони мають у переданні на розгляд судові справі особистий юридичний інтерес, який буде протилежним за матеріальним і процесуальним характером. Матеріально-правовий — визначається спірними цивільними, трудовими, іншими матеріальними правовідносинами сторін. Процесуально-правовий — наслідками розв'язання матеріально-правового спору, одержання певного за змістом рішення суду.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ст. 30 ЦПК).

Позивач (актор) — особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді і розпочинається цивільний процес. Вона може заявити про це вимогу судові особисто або в її інтересах, у передбачених законом випадках, можуть звернутися із заявою до суду прокурор, органи державного управління, профспілки, інші особи

Відповідач (особа, яка обороняється) — особа, котра на заяву позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорення його права і охоронюваних законом інтересу.

У справах з трудових правовідносин та відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з їх роботою, незалежно від того, хто звернеться до суду, позивачем буде працівник або утриманці померлого, а відповідачем — організація, яка оспорює ці вимоги. В основу визначення таких сторін покладена обставина, хго первісно порушив вимогу про захист права в комісії по трудових спорах і хто за цією вимогою притягається до відповідальності. Звернення працівника з вимогою про розв'язання спору до комісії по трудових спорах заздалегідь визначає їх можливу правосуб'єктність у цивільному процесі в цій справі, оскільки спірна правова вимога, передана спочатку на розгляд даного органу, переноситься на вирішення суду. На думку окремих авторів, при пред'явленні і прийнятті судом зустрічного позову сторони набувають подвійної правосуб'єктності, але це не так — кожна з них не стає позива чем і відповідачем, оскільки згідно зі ст. 123 ЦПК зустрічним позовом буде заявлена в процесі розгляду справи вимога відповідача до позивача.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: