Учасники адміністративного судочинства та їх правовий статус

Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Участь у справі можуть брати й інші учасники адміністративного судочинства, у тому числі органи державної влади, прокурор, органи місцевого самоврядування, політичні партії, інші фізичні і юридичні особи. Їх функціональна участь у розгляді справи визначається, насамперед, таким критерієм, як зацікавленість у результатах розгляду справи.

До групи зацікавлених осіб Кодекс відносить: сторони, треті особи, їх представників. Причому така зацікавленість може бути як матеріально-правова (наприклад, для сторін та їх представників), так і цивільно-правова (скажімо, для прокурора, представників державних органів та ін.).

До групи незацікавлених осіб закон зараховує інших учасників адміністративного процесу: це секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач.

Для реалізації своєї ролі в адміністративному процесі для учасників адміністративного судочинства важливою є наявність у них адміністративно-процесуальної правосуб’єктності, тобто відповідної право- і дієздатності.

Адміністративно-процесуальна правоздатність, тобто здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві, визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади АРК, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами.

Адміністративно-процесуальна дієздатність, як здатність особисто здійснювати свої адміністративно-процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові, належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним собам до досягнення цього віку в спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до закону можуть самостійно брати участь. Така дієздатність належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади АРК, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям та іншим юридичним особам.

Тобто, фізичні особи завжди мають адміністративно-процесуальну правоздатність. Водночас адміністративно-процесуальну дієздатність вони мають не всі. Юридичні особи, зокрема органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи та ін., завжди володіють одночасно адміністративно-процесуальною право- та дієздатністю.

Ст. 39 КАСУ встановлені процесуальні права та обов’язки осіб, що беруть участь у справі, які є для них рівними. Зокрема, такі особи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їх інтересів;

4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, ставити запитання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

8) знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них;

9) робити з матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їх інтересів;

11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм Кодексом.

Відповідно до ст. 50 КАСУ сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Вони є зацікавленими в результатах судового розгляду певної адміністративної справи, в основі якої лежить публічно-правовий спір, що виник між цими сторонами.

Позивач – це особа, яка звернулась у суд з адміністративним позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав і інтересів. Це активна сторона в адміністративному процесі. Позивачем в адміністративній справі можуть бути: 1) громадяни України, іноземці чи особи без громадянства; 2) підприємства, установи, організації (юридичні особи), а також суб’єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі, як правило, є суб’єкт владних повноважень; сторона, яка відповідає щодо предмета позовної заяви і відносно якої спрямована вимога позивача. Водночас КАСУ передбачає випадки, коли за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень відповідачами можуть бути і громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень. Такий позов стосується:

1) тимчасової заборони (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;

2) примусового розпуску (ліквідації) об’єднання громадян;

3) примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

Відповідачами можуть бути також політичні партії та їх місцеві організації, їх представники, кандидати та їх довірені особи, засоби масової інформації та їх відповідальні працівники, підприємства, установи та організації. В окремих випадках відповідачем може бути одночасно і позивач, коли до нього висунуті вимоги третьою особою.

Ст. 51 КАСУ визначені права та обов’язки сторін. Так, крім загальних прав та обов’язків осіб, які беруть участь у справі, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Позивач також має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.

Аналогічно, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, або подати заперечення проти адміністративного позову.

Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі. Якщо ж такі дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін.

В уже триваючий адміністративний процес щодо розгляду адміністративної справи можуть вступити або бути залучені й інші суб’єкти адміністративно-процесуальних правовідносин, а саме – треті особи, якщо судове рішення у справі може вплинути на їх інтереси, права чи обов’язки і які мають свій інтерес у справі. Треті особи діляться на дві категорії – тих, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору та тих, які таких вимог на заявляють.

Треті особи, які мають диспозитивне право заявляти самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу в будь-який час до закінчення судового розгляду, пред’явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача в будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов’язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативи суду.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають усі права позивача. Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають загальні права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі.

Сторони, а також треті особи можуть брати участь в адміністративному процесі особисто або через представника. Останні беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Представником може бути фізична особа, яка має належну адміністративно-процесуальну дієздатність.

Права і обов’язки представників у адміністративному процесі є похідними від прав і обов’язків сторін і третіх осіб. Якщо представник діє на основі договору (довіреності), то межі його прав і обов’язків визначаються довірителем, а якщо представник діє на основі закону, то обсяг його повноважень визначається законом. Отже, представництво в адміністративному процесі зводиться до правовідносин, в яких одна особа (представник) за повноваженнями іншої особи (довірителя), визначеними в договорі або в законі, представляє в судовому провадженні інтереси довірителя, тобто вчиняє від його імені процесуальні дії, спрямовані на захист його прав і інтересів.

Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, що не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їх законні представники – батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Як законні представники діють також органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов’язковими для нього. Так, він має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (через передоручення), оскаржити судове рішення. Право на вчинення кожної з цих дій повинно бути спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.

Законний представник самостійно здійснює процесуальні права чи обов’язки сторони або третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах.

У встановлених законом випадках Уповноважений Верховної Ради з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду з адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Крім осіб, які беруть участь у справі, учасниками адміністративного процесу є й інші особи, а саме: секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач. Завдання інших учасників адміністративного процесу полягає в сприянні належному і своєчасному розгляді і вирішенню адміністративних справ. Вони не мають безпосередньої зацікавленості в результатах розгляду таких справ. Залежно від функціональної ролі їх також можна поділити на дві групи: тих, які забезпечують організаційно-технічне обслуговування процесу (секретар судового засідання, судовий розпорядник); тих, які сприяють предметному розгляду і вирішенню справи по суті (експерт, спеціаліст, свідок, перекладач).

Функціональні повноваження секретаря судового засідання визначені в ст. 63 КАСУ, зокрема це: здійснення судових викликів та повідомлень; перевірка наявності осіб, яких було викликано до суду та з’ясування причини їх відсутності; забезпечення контролю за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами; ведення журналу судового засідання; оформлення матеріалів адміністративної справи та виконання інших доручень головуючого у справі.

Судовий розпорядник забезпечує належний стан зали судового засідання і запрошує до неї учасників адміністративного процесу; оголошує про вхід суду до зали судового засідання і вихід суду із неї; слідкує за дотриманням порядку особами, присутніми в залі судового засідання; приймає від учасників адміністративного процесу та передає документи і матеріали суду під час судового засідання; виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта; запрошує до зали судового засідання свідків та виконує інші розпорядження головуючого, пов’язані із забезпеченням умов, необхідних для розгляду адміністративної справи.

Як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з’ясувати в адміністративній справі.

За певних обставин, передбачених законом, не можуть бути допитані як свідки: недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі; представники в судовому процесі, захисники у кримінальних справах; священнослужителі; професійні судді, народні засідателі та присяжні та деякі інші особи (ст. 65 КАСУ).

Свідок зобов’язаний прибути до суду у визначений час і
дати правдиві показання про відомі йому обставини. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов’язаний завчасно повідомити про це суд. При свідомому нез’явленні свідка в судове засідання суд може винести ухвалу про його привід через органи внутрішніх справ, а при достатніх підставах – і притягти за це до адміністративної вдповідальності (ст. 185-3 КупАП). За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність.

Експерт в адміністративному процесі – це особа, яка має необхідні знання та якій у встановленому порядку доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі.

Експерт зобов’язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок щодо поставлених йому запитань, а у разі необхідності – прибути за викликом суду, дати висновок або роз’яснити його в судовому засіданні. Висновок експерта служить джерелом доказів у справі. При нез’явленні експерта до судового засідання без поважних причин до нього відповідно до ст. 129 КАСУ може бути застосовано привід.

За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків у суді експерт несе кримінальну відповідальність (ст. 384 та 385 КК України). За злісне ухилення експерта від явки в суд передбачена адміністративна відповідальність (ст. 185-3 КУпАП).

Спеціаліст в адміністративному процесі – це особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Спеціаліст може бути залучений до участі в розгляді справи
за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Водночас допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта. Його роз’яснення та консультації не можуть бути джерелом доказів у справі.

Спеціаліст зобов’язаний прибути за викликом суду, відповідати на поставлені судом запитання, давати усні консультації та письмові роз’яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, а в разі потреби – надавати суду технічну допомогу. Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань. При нез’явленні спеціаліста до судового засідання без поважних причин до нього відповідно до ст. 129 КАСУ також може бути застосований привід.

Перекладач в адміністративному процесі – це особа, що вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, що володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Перекладач зобов’язаний з’являтися за викликом до суду, здійснювати повний і правильний переклад, своїм підписом посвідчувати правильність перекладу в процесуальних документах, що вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою, якою вони володіють.

За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків перекладач несе кримінальну відповідальність.

За злісне ухилення перекладача від явки в суд його відповідно до ч. 2 ст. 185 КУпАП може бути притягнено до адміністративної відповідальності.

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: