Повний перелік тем, що можуть бути винесені на самостійне вивчення з дисципліни «Соціологія»

ПОСІБНИК

З ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ

«СОЦІОЛОГІЯ»

ДЛЯ ВСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

II. Передмова

II. Методичні рекомендації, завдання та матеріали для опрацювання тем, винесених на самостійне вивчення студентами.

Повний перелік тем, що можуть бути винесені на самостійне вивчення з дисципліни «Соціологія»

II. Методичні вказівки та завдання до проведення семінарських занять.

1. Передмова.

2. Семінар №1: «Теоретичний внесок вчених у становлення і розвиток соціологічних знань»

3. Семінар №2: «Соціологія особистості, сім’ї та молоді»

4. Семінар №3: «Методика і техніка соціологічних досліджень»

IV. Література та Інтернетресурси

V. Додатки

ПЕРЕДМОВА

В Україні, що обрала шлях демократичних реформ із метою побудови правової соціальної держави, соціологія поступово займає міцні позиції в справі вивчення соціальних відносин. Засвоєння студентами основ соціологічної науки дозволить їм упевнено використовувати в майбутньому не тільки професійні, а й громадянські обов’язки.

Освоєння курсу соціології дозволить також оволодіти фундаментальними основами важливих знань, уміннями та навичками з підготовки й проведення конкретних соціологічних досліджень

Метою викладання дисципліни «Соціологія» є:

· Формування основ знань про соціальну систему суспільства;

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ САМОСТІЙНИХ РОБІТ:

ОЦІНКА „5": робота виконана своєчасно, охайно, з дотриманням усіх норм літературної української мови, чорнилами одного кольору. Виконані всі види завдань, які запропоновані для опрацювання даної теми.Опрацьований теоретичний матеріал, про що свідчить письмовий звіт. У повному обсязі надані відповіді на питання для самоконтролю або написаний реферат, причому, у відповідях відчувається самостійність, послідовність мислення, творчій підхід. У роботі були використані додаткові джерела знань. Опрацьовані тестові завдання. Виконано індивідуальне творче завдання.

ОЦІНКА „4": робота виконана своєчасно, охайно, з дотриманням усіх норм літературної української мови, чорнилами одного кольору. Виконані всі види завдань, які запропоновані для опрацювання даної теми. Опрацьований теоретичний матеріал, про що свідчить письмовий звіт, до складання якого є незначні зауваження. Самоконтроль зроблено повністю, але є певні зауваження щодо трактовки деяких відповідей, що не є принциповими, а бажаними, незначні помилки в тестах, є зауваження щодо індивідуального творчого завдання.

ОЦІНКА „3": письмовий звіт (конспект теоретичного матеріалу) наданий повністю. Творче завдання не виконано, або якщо і представлено, то з суттєвими помилками, відповіді не конкретні,, поверхневі, формально повторюють текст підручника. Самоконтроль не зараховується і тоді, коли у викладача є сумніви, щодо його виконання саме даним студентом, тобто робота списана.

ОЦІНКА"2": письмовий звіт не надано, реферат не написано, самостійні роботи „не зараховано"

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Соціологія як наука

Самостійна робота №1.

«Сучасний стан розвитку соціологічної думки».

План:

1. Основні школи та концептуальні напрями сучасної західної соціології.

2. Структурно-функціональний аналіз як теорія суспільства

3. Структурно-функціональний аналіз як метод соціального дослідження

Функціоналізм

Один з головних напрямів американської соціології після Другої світової війни. Вперше ідеї щодо функціонального принципу осмислення суспільства були висловлені у працях О. Конта і Г. Спенсера. Так, соціальна статика Конта спиралася на положення, за яким інститути, вірування, моральні цінності суспільства взаємопов'язані і становлять одне ціле. Пояснити будь-яке явище можна, описавши закон його співіснування з іншими явищами. Спенсер використовував спеціальні аналогії між процесами в людському організмі й суспільстві. Соціологія Е. Дюркгейма ґрунтувалася на визнанні того, що суспільство володіє власною, незалежною від людей реальністю; що це не просто ідеальне буття, а система активних сил, «друга природа»; що пояснення соціального життя треба шукати у властивостях самого суспільства.

Функціональні аспекти розвитку суспільства, соціальних явищ розробляли англійський соціолог Альфред-Реджінальд Радкліфф-Браун (1881—1955) та американець польського походження Броніслав-Кас-пер Малиновський (1884—1942). Цікаву систему пояснення суспільства з функціональних позицій виробили американські соціологи Толкотт Парсонс (1902— 1979) і Роберт Мертон (нар. у 1910 p.). Головне завдання соціології, на їх думку, полягає у вивченні механізмів і структур, які забезпечують сталість соціальної системи.

Функціоналізм часто ототожнювали зі структурним аналізом. Тому в соціологічній літературі вони постають як єдина структурно-функціональна теорія або як окремі функціоналістичні та структуралістичні концепції. Але між структурно-функціональним аналізом як теорією і як методом соціального дослідження існують суттєві відмінності.

Самостійна робота №2.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають особливості розвитку вітчизняної соціології у XX ст.

2. У чому особливість соціологічної роботи в Україні? Її стан на сучасному етапі.

Рекомендована література:

1. Соціологія. Підручник. За редакцією В.Г.Городяненка. -К., 2008, с.81-100.

Тема 2.Суспільство як соціальна система. Соціальна структура та соціальна стратифікація.

Самостійна робота №3.

«Соціальна взаємодія, соціальні відносини та соціальний контроль”.

План:

1. Соціальна взаємодія та соціальні зв’язки.

2. Система соціального контролю.

Теорія соціального обміну

Її автор Дж. Хоманс розглядав соціальну взаємодію як складну систему обмінів, зумовлених засобами врівноваження винагород і затрат. Він виділяє чотирипринципи взаємодії:

1) чим вище винагороджується певний тип поведінки, тим частіше він повторюватиметься;

2) якщо винагорода залежить від якихось умов, людина намагається відтворити їх;

3) якщо винагорода велика, людина здатна витратити більше зусиль для її отримання;

4) коли потреби людини близькі до насичення, вона докладатиме менше зусиль для їх задоволення.

Р. Парк обґрунтував чотири основні види соціальної взаємодії: змагання, пристосування, соціальний конфлікт, асиміляція.

Етнометодологія

Найважливішим чинником міжособистісної комунікації є прийняті на віру правила, що регулюють взаємодію між людьми. Конкретні стереотипи впливають на інших людей незалежно від того, якого значення вони їм надають.

Теорія драматичного підходу

В її основі принципи управління враженнями у соціальній взаємодії. Розглядає соціальні ситуації як мініатюрні драматичні спектаклі: люди діють подібно до акторів на сцені, створюючі певні враження. Її автор Е. Гофман виходив з того, що люди самі створюють ситуаціі, щоб виразити символічні значення, за допомогою яких вони справляють гарні враження на інших.

Теорія соціальної дії

Один із засновників її Т. Парсонс вважав, що орієнтації діяльності індивіда мають дві моделі модифікаціі: мотиваційну і ціннісну. Мотиваційна спрямована на бажання і плани індивіда, а значить, на задоволення або незадоволення його потреб. Ціннісна орієнтація належить до тих аспектів орієнтації особи, що зв’язують її з дотриманням певних норм і стандартів.Саме норма забезпечує досягнення мети індивіда, який, орієнтуючись на неї, оцінює вчинки та очікування іншого індивіда.

Німецький філософ і соціолог Ю. Хабермас створив власну теорію соціальної дії, виділявши чотири її типи: стратегічну (її учасники ставляться до інших осіб як до засобів або перешкод на шляху до мети); нормативну (метою учасників є досягнення взаємовигідних експектицій, здійснювана шляхом підпорядкування своєї поведінки цінностям і нормам); драматургічну (її мета – подання самому собі, вибіркове самовираження індивідуальності); комунікативну (прагне досягти вільної угоди між учасниками для досягнення конкретних результатів у певній ситуації).

Питирим Сорокін основою соціологічного аналізу вважав взаємодію індивідів. В основі взаємодії – соціальна нерівність. Взаємодія у суспільстві повинна здійснюватися під впливом етичної відповідальності та солідарності.

З точки зору діяльнісної соціології (М. Арчера, П. Штомпка, П. Бурдєє) соціальна реальність є багатомірним полем, в якому взаємодіють структури і діячі. Результат взаємодії – певна дія, детермінована безліччю структурно-діяльнісних зв’язків. П. Штомпка виділяє чотири рівні соціального поля (INIO):

I – ідеальний рівень: ідеї, вірування, уявлення про дійсність, ідеологія.

N– нормативний рівень: правила, норми, приписи, цінності у структурно-суб’єктивній взаємодії.

I – рівень взаємодії: засіб взаємозв’язку між групами, спільнотами та індивідами, інституціолізований принцип такої взаємодії, канали взаємодії.

O – рівень можливостей реального світу:

Життєві шанси, мережа інтересів стратифікованих груп та їх можливостей, наданих суб’єкту існуючими соціальними структурами, сформованих діями колишніх діячів.

Соціальна дія може бути традиційною або афективною. Традиційна соціальна дія ґрунтується на соціальних стандартах поведінки, звичних нормах, які не змінюються з плином часу. Вона мінімізує самостійність особистості у її вчинках. Афективнасоціальнадія зумовлена емоційним станом, найчастіше супроводжується глибоким душевним хвилюванням.

Соціальна взаємодія може бути випадковою, тимчасовою і стійкою, приватною і публічною; особистісною і речовою; формальною і неформальною.

Один із видів соціальної взаємодії є зв’язок.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть теорії соціальної взаємодії.

2. Поясніть, що таке соціальна норма та соціальний контроль.

3. Що таке девіантна поведінка?

Рекомендована література:

1. Соціологія. Підручник. За редакцією В.Г.Городяненка. -К., 2008, с.153-155.

Самостійна робота №4.

«Соціальні зміни та соціальні процеси.

План

1. Поняття соціальних змін.

2. Соціальні рухи, їх природа і типи.

3. Соціальні процеси та їх різновиди.

4. Основні риси соціальної організації.

Поняття соціальних змін.

У соціальній сфері не існує незмінних об’єктів і суб’єктів. Тому явища суспільного життя слід розглядати не тільки в статичному стані, а насамперед у динаміці.

Види соціальних змін

Серед багатьох макросоціологічних теорій соціальних змін розрізняють тригрупи: соціокультурні теорії, індустріально-технологічні теорії, соціально-економічні теорії.

Соціокультурні теорії.

На передній план вони висувають зміни в соціокультурній сфері – світогляді, релігії, системах цінностей, менталітеті соціальних груп, суспільств та епох (П. Сорокін).

Соціальна дезорганізація – сукупність соціальних процесів, які спричиняють у межах певної спільноти дії, що не відповідають нормам, оцінюються негативно і перевищують допустимі межі, загрожуючи нормальному розвитку процесів колективного життя.

Її зумовлюють різні чинники: стихійні лиха, тривалі війни, політичні кризи, радикальні зміни системи влади, революції, масові міграції населення, радикальні зміни в одній галузі господарства, науки чи техніки, які порушують рівновагу й узгодженість з іншими галузями і зумовлюють зниження ефективності дії інститутів та форм соціального контролю. Серед причин соціальної дезорганізації – масові захворювання, участь у вирішенні питань колективного життя неврівноважених чи психічно хворих людей тощо.

Усі соціальні переміщення особистості чи соціальної групи охоплює процес мобільності.

Горизонтальна соціальна мобільність – переміщення в географічному просторі й процеси переходу з групи в групу без зміни соціального статусу (зміна місця проживання, перехід індивіда з однієї сім’ї в іншу).

Вертикальна соціальна мобільність – переміщення суб’єкта з одного соціального прошарку в інший, вгору чи донизу, щаблями ієрархізованої соціальної диференціації:

- просування вгору (соціальне підвищення);

- деградація (соціальне зниження).

Особливим різновидом соціальної мобільності є міграція.

Міграція (лат. Migratio – переселення) – процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп, їх переміщення в інший район чи іншу країну, а також переселення з села в місто або навпаки.

Чинники, які спонукають людей до зміни місця проживання:

- виштовхування – міжнаціональні конфлікти, війни, диктатури;

- протягування – вища оплата праці, вища політична стабільність, кращі умови для соціального піднесення;

- доступність шляхів міграції – наявність чи відсутність бар’єрів для реалізації потенційними мігрантами своїх намірів щодо змін місця проживання.

Розрізняють міграцію міжнародну і внутрішню.

Питання для самоконтролю

1. Назвати види соціальних рухів.

2. Назвати види макросоціологічних теорій соціальних змін.

Рекомендована література:

1. Соціологія. Підручник. За редакцією В.Г.Городяненка. -К., 2008, с.167-186.

4. Юрій М.Ф. Соціологія / М.Ф. Юрій. – К.: Дакор, 2005. – с. 137-200; 257-342

Самостійна робота №5.

«Теорії соціального конфлікту».

План:

1. Теорії соціального конфлікту.

2. Конфліктний функціоналізм Льюїса Козера.

3. Конфліктологія Ральфа Дарендорфа.

4. Створення єдиної теорії конфлікту.

Самостійна робота №6.

«Особливості етнічних процесів в

Україні».

План:

1. Предмет, об’єкт та історія розвитку етносоціології.

2. Національно – етнічні процеси та відносини.

Нація – особлива історична сукупність людей, що характеризується спільністю походження, мови, території, економічного становища, психічного стану та культури, що виявляються в єдиній етнічній свідомості та самосвідомості.

Важливою ознакою нації є внутрішній державний устрій та чіткі державні кордони, у межах яких завершується їх формування.

Націоналізм – теорія і практика етнічних відносин, які ґрунтуються на самоідентефікації нації у вирішенні своїх проблем реалізуються у різноманітних формах діяльності, зумовлених специфікою економічного, політичного, духовного розвитку країни, традиціями, суспільною психологією тощо.

Класифікація націоналізму:

1) Громадянський (державний, територіальний) націоналізм є найбільш раціональним, таким, що базується на принципах вільного самовизначення особистості.

2) Етнічний націоналізм поділяють на політичний і націоналізм у сфері культури. Політичний націоналізм заснований на розумінні нації як політичної сутності, має своєю метою боротьбу за отримання державності з урахуванням інститутів, ресурсів культурної системи. Націоналізм у сфері культури спрямований на збереження цілісності народу, підтримання і розвиток його мови, культури, історичної самосвідомості.

3) Дифузний націоналізм пов’язують з особливостями психологічного становища маргінальних груп, які не можуть ідентифікувати себе з жодною з існуючих соціальних національних груп, мають досить високий соціальний, економічний культурний статус. Такі групи характеризує пасивна форма націоналізму, що проявляється здебільшого в стресових ситуаціях.

Загалом проблеми націоналістичних рухів зводяться до вирішення національного питання.

Національне питання – форма відкритої постановки в суспільстві проблеми розвитку націй, національних відносин (територіальних, економічних, екологічних, політичних, правових, мовних тощо).

Виникає воно у зв’язку з реальними або уявними несправедливостями у міжнаціональному спілкуванні.

Різновиди націоналізму:

1. Класичний націоналізм. Реалізується як спроба досягнення повної незалежності (пострадянські держави).

2. Паритетний націоналізм. Виявляє себе у прагненні до повної незалежності, яке обмежують певні внутрішні чи зовнішні чинники, наприклад, передача повноважень центру (автономні республіки Російської Федерації).

3. Економічний націоналізм. Його особливістю є прагнення до економічної незалежності етно-національних утворень (Гонконг за часів протекторату Великобританії).

4. Захисний націоналізм. Домінуючими в ньому є ідеї про необхідність відсічі „Зовнішнім силам”. Збереження культури, мови, території тощо (Чеченська республіка).

5. Ліберальний націоналізм. Обстоює права і свободи особистості, виступає за додержання базових „Європейських” цінностей.

Питання для самоконтролю

1. У чому відмінність між термінами «етнос» і «нація»?

2. До якого типу націоналізму Ви віднесли б український націоналізм?

3. Як, на Вашу думку, розвиватиметься українська нація? Аргументуйте свою відповідь.

Рекомендована література:

1. Соціологія. Підручник. За редакцією В.Г.Городяненка. -К., 2008, с.354-369.

2. Танчин І.З. Соціологія: Навч. Посіб.- К., 2008, с. 256-271.

Самостійна робота №7.

«Особливості релігійних процесів в Україні».

План:

1. Соціологічні концепції релігії.

2. Релігія як соціальний інститут суспільства.

3. Тенденції розвитку релігійних процесів в українському суспільстві.

Релігія– система вірувань, ритуалів, дій окремих індивідів, груп, спільнот, зумовлених вірою в існування надприродного, священного і реалізованих у певних соціальних нормах, статусах, ролях, звичаях, розпорядженнях, стандартах поведінки, соціальних позиціях.

Початок формування соціології релігії як наукової дисципліни припадає приблизно на середину XIX ст. Одним з найважливіших її джерел була соціально-філософська критика феодальних суспільних відносин і церкви як соціального інституту французькими енциклопедистами XVIII ст. (Гельвецій, Гольбах, Дідро). Ця критика сприяла пробудженню інтересу до соціальної зумовленості релігії та її ролі у житті суспільства. Відповідно релігію стали виокремлювати із сукупності суспільних інститутів як особливий феномен, щодо якого інші суспільні релігії розглядали як світські (секулярні).

Німецький філософ Іммануїл Кант обстоював самостійність людини та людського розуму, який реформує, раціоналізує історичну релігію, визнаючи при цьому соціальну користь „природної”, „розумної” релігії як основи морального порядку в суспільстві.

Соціальну науку цікавило, що насправді відбувається у житті суспільства під впливом релігійної віри. Першим цю проблематику порушив французький філософ О. Конт. Згідно з його вченням про соціальну динаміку, заснованим на еволюційних засадах, суспільство долає три стадії розвитку, аналогічні періодам людського життя – дитинство, юність і зрілість.

О. Конт не створив не створив соціологію релігії як наукову дисципліни, а підготував грунт для неї. Релігію він розглядав як необхідний компонент суспільства, який дає людям почуття ідентичності. Цей компонент необхідний не тільки для їх індивідуального існування, а й для забезпечення їх єдності в соціальному житті.

Ідея органічної єдності соціальної системи та її еволюційного прогресу була центральною в соціології Г. Спенсера. Про релігію йдеться як про одну з найпоширеніших і найвитонченіших культурних звичок, специфічну діяльність, яка не має великого значення. Роль соціології вбачалась у з’ясуванні умов успішної діяльності церкви.

Е. Дюркгейм вважав важливим встановити найпростіші структури, які складають релігію в її різноманітних історичних варіантах. У своїх дослідженнях Дюркгейм зосередився на трьох взаємопов’язаних темах:

1. Загальна теорія суспільства, в якій релігії як інтегруючому соціальне життя чиннику належить центральне місце.

2. Спеціальна теорія суспільства – соціології релігії, - в межах якої він намагався пояснити появу релігійних уявлень.

3. Етнологія релігії – теорія, що пояснює власне релігію австралійських аборигенів.

Дюркгейм виходив з того, що релігія поширена в усіх суспільствах і є універсальним соціальним феноменом, виконує важливу суспільну функцію. Він вважав, що розвинутому, соціально-диференційованому суспільстві релігія здатна забезпечувати відчуття захищеності, надійності, усвідомленості існування, втрата яких призводить до аномії, розпади системи цінностей, а внаслідок цього до самогубства.

У Німеччині релігія цікавила дослідників передусім у зв’язку з політичною боротьбою, а не як чинник соціальної солідарності. К. Маркс розглядав релігію як соціальний феномен – елемент системи суспільних відносин, який породжується ними (передусім економічними – базисом), визначає сукупність похідних, „надбудовних” утворень – політики, права, мистецтва, моралі, філософії та релігії.

Одна з особливостей теорії Маркса полягає в поясненні історичної природи релігії як породження змінних соціальних умов, в основі яких – привласнення чужої праці, соціальна нерівність, коли свобода одних означає поневолення інших. Ідеологічна функція релігії полягає у виправданні та узаконенні чи осудженні, запереченні існуючих соціальних порядків.

М. Вебер хоча й визнавав, що релігія може діяти як консервативна сила, перешкоджати соціальному розвитку, але вона володіє потужним потенціалом впливу на людську діяльність, яким би не було її спрямування. Якщо в XIX і XX ст. занепад релігії уявлявся багатьма як тріумф людського розуму, як наслідок поширення науки, то Вебер вбачав у ньому симптом духовної хвороби суспільства.

Англійський соціолог Бр. Малиновський займався функціональним аналізом релігії та магії, що допомагають людині справлятися з безнадійними ситуаціями (захисна функція релігії).

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «релігія».

2. Назвіть класифікацію світових релігій (за Р. Беллом).

3. Що таке релігійна організація?

Рекомендована література:

1. Піча В.М. Соціологія: Підручник / В.М. Піча. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – с. 165- 178; 179 -190

2. Соціологія: Навч. посібник для самост. вивч. дисципліни/ І.Г. Мухіна; Харківська філія УДУЕФ. – Х.: ХФУДУЕФ, 207. – с. 105 -116

3. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.Г. Городяненка. – К., 2008. – с. 231- 239

4. Черниш Н.О. Соціологія: Курс лекцій / Н.О. Черниш. – Львів: Кальварія, 1996. – Вип. 5

5. Юрій М.Ф. Соціологія / М.Ф. Юрій. – К.: Дакор, 2005. – с. 432- 445

Самостійна робота №8.

«Соціологія права».

План:

1.Предмет та об’єкт соціології права.

2. Напрями дослідження причин протиправної поведінки.

Соціологія права — галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних інститутів: генезис, динаміку, структуру правових норм та їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації в поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства.

Вона покликана досліджувати взаємозв'язки і взаємовпливи соціальної дійсності з правовими системами і нормами права, розглядаючи право як систему встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових норм, які регулюють суспільні відносини, дотримання і виконання яких забезпечується як методом переконання, так і методом примусу.

Предметом соціології права є суспільні відносини, за яких формувалися правові норми та акти, соціальна зумовленість права, а також вплив права на соціальні процеси, формування і розвиток суспільних відносин.

Об'єктом соціології права є соціально-правові відносини.

Проблематика досліджень соціології права охоплює кілька головних напрямів. Одним з них є походження правових норм, що складаються на підставі існуючих суспільних відносин, відображаючи волю законодавця, потреби суспільства, тенденції суспільного розвитку, тобто є соціально зумовленими. Наскільки адекватно правові норми відтворюють вимоги життя, реальний стан речей, сприяють розвитку суспільних відносин, завдяки чому і як виникають конкретні правові інститути — усе це досліджує соціологія права.

Соціальні відносини, що є об'єктом правового регулювання, постають як інтереси, мотиви, які, подолавши певну систему процедур, втілюються у законодавчі акти. Предметом соціально-правових досліджень у такому разі є не тільки регламентовані форми діяльності з підготовки правових актів, але й різні неформальні відносини в цьому процесі. Не менш важливим є вивчення ефективності правових настанов, що виявляється у їх впливі на практичні відносини.

Соціологію права, в сучасному розумінні, остаточно оформилась як самостійна галузь знань на початку XX ст. А сам термін «соціологія права» на позначення самостійного наукового напряму запроваджений до вжитку в 1962 р. на Міжнародному соціологічному конгресі.

На розвитку європейської школи соціології права суттєво позначилася діяльність австрійського юриста 0. Ерліха, який висунув концепцію «живого права», французького соціолога Жоржа Гурвіча (1894—1965), який окреслив предметну галузь соціології права, та багатьох інших сучасних соціологів, які працюють у цій проблематиці — Ж. Карбоньє, Б.-М. Блегвард, А. Арно, Л. Фрідман та ін.

Засновником американської школи соціології права вважають Р. Паунда, який першим порушив питання про дослідження права в його соціальному контексті (під впливом його ідей перебували О. Холмс, Л. Брендейс, Б. Кардозо, Д. Френк, X. Оліфеат, В. Кук та ін.).

Соціологія права є складноструктурним феноменом, структурні особливості якого виділяють залежно від застосовуваних критеріїв класифік

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: