Соціальна норма – загальновизнане правило, зразок поведінки, дій індивідів, соціальних груп.

- за походженням – аутогенні й гетерогенні, спонтанні та декретивні;

- за характером зміни структури – інтенсивні та екстенсивні, прогресивні та регресивні;

- залежно від періоду існування – ті, що народжуються, розвиваються, сформувалися;

- за схильністю – елементарні й складні, динамічні й статистичні;

- за функціональною та інформаційною природою;

- за механізмом детермінації – збуджуючі, стимулюючі, захоплюючі тощо;

- з точки зору організації та управління системними процесами – інституційні й неінституційні;

- за умовами функціонування – норми інтеграції та дезінтеграції;

- за масовістю – масові, групові, індивідуальні.

Найчастіше соціальні норми поділяють на соціальні приписи і технічні правила.

Соціальні приписи – норми, що визначають соціальне становище індивіда (право, звичай, правила пристойності, мода, мораль).

Технічні правила – норми, що регулюють відношення людини і природи (технічні інструкції, правила безпеки життєдіяльності):

Звичка – встановлений спосіб поведінки у певних ситуаціях, який не викликає негативної реакції соціальної групи.

Звичай – встановлений спосіб поведінки, з яким пов’язані певні моральні цінності, порушенні яких викликає негативні санкції групи чи суспільства.

Реалізація правил поведінки забезпечується санкціями.

Санкція (лат. Santio – непорушна постанова) – стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.

Існують негативні і позитивні санкції, формальні і неформальні, правові та етичні, сатиричні та релігійні (анафема) санкції.

Соціальні санкції встановлюються і застосовуються суспільством або окремою соціальною групою як засіб захисту соціальної організації, забезпечення дотримання норм поведінки.

Девіантна (лат. Deviation – ухилення) поведінка – вчинок, дія людини, групи людей, які не відповідають офіційно встановленим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

Класифікація девіантної поведінки (за Мертоном):

- конформізм – пасивне прийняття стандартів поведінки, безумовне визнання існуючих порядків, норм, правил, схилення перед авторитетами;

- інновація – допускає згоду з певною культурною метою, але заперечує засоби їх досягнення, які схвалюються соціально;

- ритуалізм – заперечує мету певної культури, але згодна використовувати засоби, що схвалюються соціально;

- ретретизм (втеча від дійсності) – спостерігається, коли людина одночасно заперечує цілі й соціально схвалені засоби їх досягнення. Особи, які вдаються до цього засобу, перебувають у суспільстві, але не належать йому;

- заколот – виявляється у неприйнятті актів громадської непокори.

Основним чинником формування різноманітних форм девіантної поведінки є деформація соціальних норм, що може виявлятися у:

- відриві соціальних норм від конкретних умов життєдіяльності;

- застарілості або незбігу їх з реаліями суспільного життя;

- викривленому або неповному відображенні у свідомості людей об’єктивних закономірностей функціонування суспільства;

- нестабільності, нестійкості й невизначеності норми, яка внаслідок цього не може виконувати соціального регулятора;

- руйнуванні взаємозв’язку її структурних компонентів;

- послабленні або незастосуванні санкцій, функціональній неефективності соціальних норм.

2. Поясніть, що таке соціальна норма та соціальний контроль.

1. Соціологія. Підручник. За редакцією В.Г.Городяненка. -К., 2008, с.153-155.

У соціальній сфері не існує незмінних об’єктів і суб’єктів. Тому явища суспільного життя слід розглядати не тільки в статичному стані, а насамперед у динаміці.

Соціальні зміни – процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії.

Серед багатьох макросоціологічних теорій соціальних змін розрізняють тригрупи: соціокультурні теорії, індустріально-технологічні теорії, соціально-економічні теорії.

На передній план вони висувають зміни в соціокультурній сфері – світогляді, релігії, системах цінностей, менталітеті соціальних груп, суспільств та епох (П. Сорокін).

Вони інтерпретують соціальні зміни як похідні від змін в технології матеріального виробництва:

- теорія „стадії економічного росту” (І. Ростоу)

- теорія „єдиного індустріального суспільства” (Р. Арон)

- теорія „постіндустріального суспільства” (Г. Беля, З. Бжезинський)

- теорія „кінця ідеологічної ери” (Д. Беля, М. Ліпсет).

Найпоширенішими серед них є марксизм (К. Маркс, Ф. Енгельс, В Ленін). З його точки зору вирішальним фактором соціальних змін є економічний розвиток, точніше – діалектика взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.

Значні соціальні зміни відбуваються на основі важливих відкриттів і нововведень, тобто інновацій.

Інновація – комплексний процес створення, поширення та використання нового практичного засобу (нововведення) для задоволення людських потреб, а також пов’язані з цим нововведенням зміни в соціальному середовище.

Інновації часто вступають у конфлікт з існуючими культурними зразками, цінностями та нормами. Важливу роль у суспільстві відіграє різновид соціальної інновації – модернізація.

Модернізація – система науково-методичних засобів дослідження особливостей і напрямів соціальних змін; механізм забезпечення здатності соціальних систем до вдосконалення.

Динамізм людства в останні десятиріччя дедалі більше визначається переходом від індустріального суспільства, метою якого є модернізація, до постіндустріального та інформаційного.

Несприйняття суспільством інновацій породжує застій соціального життя, регресивні соціальні ефекті. Нединамічне суспільство не може претендувати на соціальний добробут.

Важливим джерелом соціальних змін є соціальні рухи.

Соціальні рухи – сукупність колективних дій великої кількості людей, спрямованих на підтримку певних соціальних процесів і змін або на протидію їм.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: