ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ЗОНА СЕЛИЩА ТА БЛАГОУСТРІЙ

На території селища необхідно передбачити систему озеленених відкритих просторів, які використовуються для довгострокового та короткострокового відпочинку населення. Розміри зони озеленення поселення див. табл. №2.

Сумісно з благоустроєм, слід передбачити високоякісне озеленення усіх типів, що зустрічаються в селищі, серед них:

· зелені насадження загального користування (селищний парк, бульвари, сквери) із загальною площею з розрахунку 12 кв.м на одного мешканця (у разі суміжного з селищем розташування лісу, норматив може бути зниженим до 10 кв.м);

· озеленення територій та ділянок об'єктів загального користування (громадський центр та стадіон, школа, лікарня та ін.) з використанням декоративних газонів, квітників та інших засобів ландшафтної архітектури;

· рядові посадки декоративних висококронових дерев на вулицях;

· озеленення технічного призначення (водоохоронні та інші природоохоронні зони; захисні посадки у санітарно-захисних зонах, шумо- й вітрозахисні екрани, у т.ч. у розривах від магістральних шляхів, зовнішній зелений пояс).

Зовнішній благоустрій - це комплекс заходів з метою ландшафтної, архітектурно-просторової та естетичної організації території селища. Включає до свого складу: рішення та розміщення малих архітектурних форм, формування системи зелених насаджень (декоративне озеленення, квіткове оформлення, геопластика рел’єфа та ін.). Функціональні та декоративні елементи благоустрою й малі архітектурні форми (підпірні мури, сходи, огорожі, щогли, опори і торшери вуличного освітлення, садові дивани та лави, інформаційні пристрої, урни для сміття, альтанки, перголи тощо) повинні мати високий рівень дизайну із застосуванням добротних матеріалів - природного каменю, металевого лиття, масивного дерева.

На території поселення слід передбачати декілька різновидів майданчиків загального користування:

· для відпочинку відвідувачів громадських закладів - 30-50 кв.м біля кожного об’єкта);

· для господарських потреб громадських закладів (з контейнерами для сміття);

· двори для відпочинку мешканців секційних будинків

Розрахункові показники цих майданчиків див. ДБН Б.2.4. – 1 – 94.

Якщо селище, що проектується, формується вздовж мережі озер або річки, рекомендується організувати ландшафтно-рекреаційну зону з пляжем. Розрахунок пляжної території – 8м² на одного відвідувача. Довжину берегової смуги річкових та озерних пляжів слід приймати не менше 0, 25 м на одного відвідувача.

При проектуванні сільських поселень слід передбачити єдину дорожньо-транспортну мережу для забезпечення зручних і безпечних зв’язків з усіма функціональними зонами, з іншими поселеннями системи розселення, автомобільними дорогами, виходячи з розрахунку 6 кв.м на одну людину в поселенні. Необхідно дотримуватись нормативних вимоги щодо поверхневого водовідведення, поздовжніх ухилів, радіусів поворотів, поперечних габаритів проїзних частин, захисних смуг, інженерних коридорів, бульварів, скверів та інших озеленених майданчиків загального користування, відображаючи транспортно-технічну класифікацію та архітектурно-структурну роль.

Габарити відстаней між житловими вулицями повинні відповідати передбаченому типу і засобу організації житлової забудови, та вимогам важливого критерію - високій лінійній щільності майбутньої забудови; зокрема у зонах садибної забудови можлива безквартальна система.

Необхідно упорядкувати усі громадські (крім ділянок житлових будинків, та допоміжних виробничих та комунально-господарських об'єктів) простори, і при цьому:

-габарити у червоних лініях та склад поперечних перетинів вулиць потрібно визначати у відповідності зі структурно-транспортною класифікацією та міркуваннями щодо улаштування підземних мереж і споруд, враховуючи (за необхідності) закриті дощові стоки й дренажі;

-проїзні частини вулиць з кількістю й габаритами смуг руху, що відповідають транспортній функції - бордюрного типу з асфальтобетонним чи цементобетонним покриттям;

-пішохідні тротуари проектувати з бетонним (монолітним чи збірним) покриттям; окремі, найбільш репрезентативні пішохідні простори можуть бути забруковані з застосуванням природного каменю.

Пропускну здатність мережі вулиць, доріг та транспортних пересікань, кількість місць зберігання автомобілів слід визначити, виходячи з рівня автомобілізації на розрахунковий термін, автомобілів на 1000 чоловік – 200-250 легкових автомобілів, включаючи 3-4-таксі. Кількість мотоциклів та мопедів - 100-150 одиниць на 1000 чоловік.

Бульвари та пішохідні алеї слід передбачати у напрямі масових потоків пішохідного руху. Розміщення бульвару, його довжину і ширину, а також місце у поперечному профілі вулиці треба визначати з урахуванням архітектурно-планувального рішення вулиці та її забудови. Відстань від будинків, споруд, а також об’єктів інженерного благоустрою до дерев та чагарників слід приймати за табл. 5.2 ДБН 360-92**.

На другорядних (одно смугових) проїздах треба передбачити роз’їзні майданчики завширшки 6 та завдовжки 15 м на відстані не більше 75 м один від одного. Тупикові проїзди повинні бути завдовжки не більше 150 м і закінчуватися поворотними майданчиками, які забезпечують можливість розвороту сміттєвозів, прибиральних і пожежних машин.

Велосипедні доріжки з покриттям тротуарного типу передбачають для односмугового руху не менше 0.8 м. Під’їзди до будинків проектуються не менше 3,5 м. Зазвичай, поєднуються з тротуаром. Основні поперечні розрізи вулиць див. рис.7.

Між залізничними коліями, станцією і житловою забудовою необхідно дотримуватись санітарно-захисної зони, ширина якої встановлюється в залежності від інтенсивності руху поїздів: на головних дорогах І, ІІ та ІІІ категорії – 100м, на станційних та під’їзних шляхах – 50м.

В даних методичних рекомендацій місцезнаходження виробничої зони по відношенню до поселення вже вказано на підосновах. Тип виробництва визначається з викладачем. Відповідно до цього визначається величина санітарно-захисної зона згідно з ДБН 360-92** та РСН 320-86/Держбуд УРСР «Планування, забудова і благоустрій виробничих зон сільських населених пунктів України». Детальне розпланування виробничої зони не обов’язкове.

Комунально-складська зона – територія населеного пункту, призначена для розміщення груп та окремих підприємств, які забезпечують потреби населення у зберіганні товарів, комунальних та побутових послугах. На території цієї зони розташовуються: загально товарні склади, овочеві бази, сховища; гаражі, станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправочні станції; трансформаторна та газорозподільна станції, головні споруди водопостачання та каналізації та ін.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: