|
Ароматизовані вина: вир-во, класиф, асортимент, вимоги до якостіСтр 1 из 6Следующая ⇒ Ароматизовані вина: вир-во, класиф, асортимент, вимоги до якості Ароматизовані вина виробляють купажуванням (змішуванням) виноградних виноматеріалів з цукровим сиропом і ароматним спиртовим настоєм. Настої для ароматизованих вин виготовляють на полині, хінній корі, кориці, гвоздиці, лимонній, апельсиновій мандариновій шкірках, зубрівці, тисячолистнику, липовому цвіті, березових бруньках і др. Настій готують таким же чином, як і при виробництві лікеро-горілч виробів. Купаж склеюють, фільтрують і при досягненні вином роз-ливостійкості розливають в пляшки. До ароматизованих вин відносяться вина під назвою вермути. Вони відрізняються від інших типів вин специфічним ароматом і смаком, який вони одержують від доданого в виноградне вино спиртованого настою, виготовленого на ароматичній сировині. Ароматизовані вина в залежності від вмісту спирту і цукру діляться на дві підгрупи: десертні (спирту — 16% об., цукру — 16%) і міцні (спирту — 16-18% об., цукру — 6-10 %). Підгрупа десертних ароматизованих вин по органолептичним властивостям ділиться на три типи: вермут білий, рожевий і червоний. Добре виготовлений вермут характеризується м'яким, приємним смаком з легкою терпкістю (гірчинкою), ясно вираженим букетом різноманітних компонентів з перевагою полинного тону. Між собою типи десертного вермуту відрізняються в основному забарвленням і більш відчутним терпким смаком по мірі збільшення інтенсивності забарвлення. Підгрупа міцних ароматизованих вин ділиться також на три типи: вермути білий, рожевий і червоний. Ароматизовані вина випускаються ординарними під назвами: Вермут десертний. Вермут червоний міцний, Вермут білий міцний і т д. Бобові і зернові овочі, їх товарознавча характеристика. До бобових відносять; горох, квасолю, боби. Вимоги до якості зеленої цибулі. Основними вимогами до якості цибулі є розмір за найбільшим поперечним діаметром і зовнішній вигляд, якому мають відповідати цибулини. Вони повинні бути добре визріли, без захворювань, неушкодженими. Цибуля зелена (перо) повинна мати цибулину в діаметрі не більше як 4 см з корінцями і пучком свіжого, чистого здорового листя, не в’ялого, без пожовтіння не менш ніж 20 см завдовжки. Нормується вміст: листя менших розмірів- 10, листя із стрілкою не більше як 10 см завдовжки – 10, листя із легким в’яненням і пожовтілими кінчиками – 5, землі, налиплої на цибулину, - 1. Цибуля зелена обрізна повинна мати цибулину з корінцями, сформованого головкою діаметром: для овальних форм не менш ніж 3, інших форм – не менш як 4, з непідсохлою шийкою і лускою, без листя. Цибулин менших розмірів і механічно пошкоджених повинно бути (% від маси) – не більше як 5, і з шийкою від 5 до 10 см завдовжки, землі, налиплої на цибулю – 1. Загальна кількість відхилень від норми загалом не повинна перевищувати для цибулі зеленої 15%, обрізної - 10% маси. Вимоги до якості овочевих гарбузових овочів. Огірки «О», залеж. від признач., поділ. на «О» для спожив. свіж. та солон. і «О» для консерви-ня.Для спожив. «О» свіж. використ. коротко-, середньо- і довгоплідні з відкрит. і захищ. грунту; для соління - короткоплідні з відкрит. ґрунту.Показн. і норми як-ті визнач. окремо для «О», які спож-ть свіж. та використ-ть для соління, і для «О», признач. для консерви-ня.«О» для спож-ня свіж. і для соління пов-ні мати довж. (см): короткоплідні І групи - не > як 11; II - не > як 14, середньоплідні - не > як 25, довгоплідні можуть мати розмір > ніж 25 см.Усі групи «О» за розм.. в довж. пов-ні мати у попереч. діам. не > як 5,5 см.Допуск.: вміст у кожній розмірній групі плодів більшої довж. (не > як 3 см) - 10 %; плодів з легкою потертістю, забруд-х, з незнач. потемн-ям від натискування, але не м'ятих, з подряпинами на шкірці і злегка в'ялих у сукупності - у «О» відкрит. ґрунту - 10 %, у т. ч. із незнач. потем-ням від натиск-ня - 5 %,. у «О» захищ. ґрунту - 3 %, землі, налиплої на плоди - у «О» відер. ґрунту - 0,5 % маси, у «О» захищ. ґрунту - не доп. « О» для консерв. поділ. на: пікулі - довж 3,0-5,0 см, корнішони І групи - 5,1-7,0, II групи - 7,1-9,0, зеленці -не > як 11,0 і у попереч. діам. — не > як 5 см. Норм-ся вміст «О» за тими ж показн., що й у «О» для спож-ня свіж. і для соління. Кабачки «К», признач. для реаліз. свіж. і для виготов. конс-в для дитяч. харчув., пов-ні мати у найбільш. попереч. діам. не > як 8 см, для промис. переробки -не > як 10 см; плодів з легкою потертістю, з незнач. подряп-ми - не > як 10 %, неправ-ї форми, забруд-х, з незнач. в'яненням, з відхил. за розміром - не > ніж 5 % маси. Заг. кі-ть плодів з усіма відхил. не пов-на перевищ. 10 % маси. Патисони пов. мати молоді плоди у найб. діам. не > як 8 см. Допуск. плодів з незнач. в’янен., з легк. механ. ошкодж. і потерт.не > як 10% маси. Вимоги до якості сировини при консервуванні овочів і плодів. При консервуванні плодів та овочів сировина повинна бути підготовлена належним чином. Для овочів: свіжі, цілі, непошкоджені шкідниками, не гнилі, очищені: миті, обчищають, а також не містити шкідливих домішків, можуть нарізатися. Для перцю: миють, видаляють плодоніжку з насінником. Для плодів: миті, очищені видалені неїстівні частини. Вимоги до якості цибулі. Цибулю ріпчасту залежно від якості, поділяють на 3 товарні сорти: вищий, І та ІІ. Цибулини кожного товарного сорту повинні бути визрілими, здоровими, розвинутими, цілими, чистими, без стороннього запаху і смаку, сухими. Цибулини вищого і І товарних сортів повинні бути одного ботанічного сорту. У ІІ сорті допускається суміш ботанічних сортів, а також вирощених не в місцях їхнього районування. Тов-й сорт визнач за зовн виглядом, розміром цибулин за найбільшим поперечним діаметром, цибулин з довжиною висушеної шийки 5-10 см, з недостатньо висушеною шийкою, з розірваними сухими лусками, з мех. Пошкодженнями, пророслих з довжиною пера не більше 1см. Вміст цибулин загнилих, запарених, підморожених, пошкоджених нематодом, кліщами не допускається. Цибуля зелена (перо) пов мати цибулину в діаметрі не більш як 4 см з корінчиком і пучком свіжого, чистого, здорового листя, не в’ялого, без пожовтіння не менше 20 см довжиною. Нормується вміст (не більше %): листя менших розмірів – 10, зі стрілкою не більш ніж 10 см завдовжки – 10, з легким в’яленням і пожовтілими кінчиками – 5, землі, налиплої на цибулину – 1.цибуля зелена обрізна повинна мати цибулину з корінчиками, сформованою голівкою діаметром: для овальних форм не менше ніж 3, інших форм – не менше 4, з не підсохлою шийкою і лускою, без листя. Цибулин менших розмірів і механічно пошкоджених повинно бути (% від маси) не більше 5, із шийкою 5-10 см завдовжки – 5,землі налиплої – 1. цибуля-порей повинна мати стебла цілі, свіжі, здорові, зеленувато-білого кольору в діаметрі – не менш як 1,5 см завдовжки від місця розгалуження – не більше 20 см і довжину корінчиків – не більше 3 см. Нормується (%) не більше: вміст стебел з діаметром 1-1,5 см – 10, стебел з корінчиками 3-5 см довжиною – 10, стебел до 2,5 см завдовжки – 10. Дозарювання томатів. Показники якості:зовн вигл, смак, запах, стиглість, розмір, пошкодження встановлені лдля томаиів різного призначення: 1) для спожив у свіж вигляді, 2) для цільноплідного консервування та 3) консервів дитяч консервівання. Повинні бути молочної стиглості, бурими, рожевими (для перевезення), для реаліз – червоними, жовтими, оранжевими, рожевими. У період з 1 липня до 1 жовтня допуск плоди бурого ступеня стиглості. Норм розміз найб діам для різнихсортів – різні, вміст плодів суміжного ступеня стиглості (крім зелених) – не біл 5%, з опробковілими утвореннями площею не б 2 см – 15%, із зарубцьованими тріщинами (до 3 шт) не біл 1,54 см завдовжки кожна – 15%. Не допуск плоди з незарубцьованими тріщинами, зелені, м’яті, гнилі, уражені хворобами, шкідниками, в’ялі, перестиглі, підморожені, із землею, налиплої до плоду. Штучне дезарювання проводять, використовуючи газ етилен. Його отрим із етилового спирту у спеціальних вакуумних апаратах привисокій темпер. Потім, недостиглі (молочної стиглості та бурі)томати обробляють отриманим газом. Зберігання прянощів Прянощі відносяться до товарів з підвищеною сорбцією та десорбцією. Низька вологість і висока шаруватість обумовлюють їх високу гігроскопічність і спроможність поглинати сторонні запахи. При зб.прянощів необхідно дотримуватися визначених умов: температура повинна бути 10 – 15 С, відносна вологість повітря близько 75%, упакування герметичне; необхідно суворо дотримуватися товарного сусідства. Зберігати прянощів краще в цілому вигляді та розмелювати лише за потребою. У магазинах запас прянощів не повинен перевищувати місячної потреби. Рекомендуються такі терміни зберігання прянощів (у місяцях): - у цілому вигляді в пакетах паперових і з поліетилену – 12; - у пакетах з полімерних та комбінованих матеріалів (лакованого целофану, віскотену, алюмінієвої фольги) – 18; - мелених – відповідно 6 і 9; - суміші мелених прянощів у поліетиленових пакетах – 4; - у пакетах з полімерних та комбінованих матеріалів – 6.
Ароматизовані вина: вир-во, класиф, асортимент, вимоги до якості Ароматизовані вина виробляють купажуванням (змішуванням) виноградних виноматеріалів з цукровим сиропом і ароматним спиртовим настоєм. Настої для ароматизованих вин виготовляють на полині, хінній корі, кориці, гвоздиці, лимонній, апельсиновій мандариновій шкірках, зубрівці, тисячолистнику, липовому цвіті, березових бруньках і др. Настій готують таким же чином, як і при виробництві лікеро-горілч виробів. Купаж склеюють, фільтрують і при досягненні вином роз-ливостійкості розливають в пляшки. До ароматизованих вин відносяться вина під назвою вермути. Вони відрізняються від інших типів вин специфічним ароматом і смаком, який вони одержують від доданого в виноградне вино спиртованого настою, виготовленого на ароматичній сировині. Ароматизовані вина в залежності від вмісту спирту і цукру діляться на дві підгрупи: десертні (спирту — 16% об., цукру — 16%) і міцні (спирту — 16-18% об., цукру — 6-10 %). Підгрупа десертних ароматизованих вин по органолептичним властивостям ділиться на три типи: вермут білий, рожевий і червоний. Добре виготовлений вермут характеризується м'яким, приємним смаком з легкою терпкістю (гірчинкою), ясно вираженим букетом різноманітних компонентів з перевагою полинного тону. Між собою типи десертного вермуту відрізняються в основному забарвленням і більш відчутним терпким смаком по мірі збільшення інтенсивності забарвлення. Підгрупа міцних ароматизованих вин ділиться також на три типи: вермути білий, рожевий і червоний. Ароматизовані вина випускаються ординарними під назвами: Вермут десертний. Вермут червоний міцний, Вермут білий міцний і т д. ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между... Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|