Еколого-фітоценотична (домінантна) класифікація

Розвиток вітчизняної фітоценології характеризувався нако­пиченням значних обсягів відповідних матеріалів (Шеляг-Со­сонко и др., 1991), причому більшість з них зберігалася в дос­лідників або їхніх архівах, тобто у таких умовах, які не гаранту­вали повне збереження цих матеріалів. Тому частина гео­ботанічних описів.виконаних раніше.нині вже назавжди втраче­на. Першою спробою цільового збереження фітоценотичних матеріалів в Україні було створення фітоценотеки Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (Балашов, 1978). Зав­дяки цьому вдалося зберегти декілька тисяч описів, зібраних попередніми поколіннями фітоценологів. В подальшому було запропоновано створити Національну фітоценотеку України (Соломаха, 1996), за допомогою якої вдалося б максимально зберегти наявні фітоценотичні матеріали для майбутніх поколінь.

Частина описів унаслідок того, що в українській фітоцено­логії застосованим є еколого-фітоценотичний (домінантний) підхід, виявилася непридатною для передачі в фітоценотеки, оскільки даний метод дозволяв фіксувати при описі лише час­тину застосовуваних у подальшому видів. Але більшість дослід­ників звичайно виконували флористично повні описи, що вик­ликало потребу в збереженні їх.

Досить суттєвою ознакою, яка повинна братися до уваги при прийнятті описів на зберігання до фітоценотеки, є повнота заповнення бланка опису. В ньому має бути зафіксоване місце опису, максимальна екологічна та повна фізіономічна інформа­ція про ділянку. Проте, основною вимогою до опису є правиль­не визначення меж фітоценозу, особливості виявлення яких були відтворені нами раніше.

Комплексні фітоценози найбільш представлені в рудераль­ній, галофільній та прибережно-водній рослинності. В більшос­ті цих угруповань можливе фрагментарне поширення або у виг­ляді смуг, що вимагає чіткого розмежування різних фітоценозів. Опис їх комплексів не дає змоги в подальшому використовувати отримані описи при визначенні їхнього синтаксономічно-го статусу. Значна частина з описаних раніше рослинних угру­повань не може бути використана для класифікації саме з цієї причини. Проте основний масив описів, отриманих поперед­німи поколіннями геоботаніків України, все ж таки може бути занесений до фітоценотеки, а також використаний для побу­дови синтаксономічних схем.

Досить цінним в описах є додаткова інформація про місце, в якому вони виконувалися, із зазначенням точної географічної адреси (на рівні наведення координат). Стару географічну наз­ву в отриманих раніше описах слід уточнити. Досить важливою є також повна екологічна характеристика місця здійснення опису та його оточення (це дозволить у подальшому викорис­тати цю інформацію для характеристики рослинного покриву).

Головним при здійсненні опису є наведення повного видо­вого складу фітоценозу з фіксацією участі кожного виду. При використанні описів, виконаних раніше, потрібно провести си­ноніміку з урахуванням новітніх систематичних розробок.

Різноманітність рослинного покриву України досить значна, що спричинило до залучення великої кількості спеціалістів з різних типів рослинності при розробці класифікаційних, типологічних схем та відображення територіальних особливостей поширення рослинних угруповань. Попередня історія розвитку української фітоценології мала суто описовий характер, коли вивчалися різні рослинні угруповання з їх геоботанічним описом та створенням класифікаційних схем. Значні здобутки геоботаніки на першому етапі її розвитку (з початку нашого століття і майже до його сере­дини) пояснюються переважанням у навколишньому середовищі природної, досить мало порушеної рослинності та можливістю вільного наукового пошуку. Класичним зразком пошуку того періоду можна вважати наукові розробки Ю.Д. Клеопова (1986). Дані дослідження характеризуються всеосяжністю робіт на першому етапі формування фітоценології,коли виконувався аналіз розподілу рослинних угруповань із застосуванням методів близьких наук- систематики та географії рослин. Систематизація фітоценозів тоді ще тільки зароджувалась, але зроблені повні ботаніко-географічні описи рослинного покриву України мають істотне наукове значення і в наш час.

Навіть на етапі попереднього вивчення рослинних угруповань робилися перші спроби їх систематизації. Не маючи на меті відобразити приорітетність цих досліджень на Україні, відмітимо лише, що досить цікаві і ґрунтовні на той час розробки спостерігаються в працях ряду дослідників. Результати цих

розробок підсумовані в першому варіанті вищих одиниць рослинності України за домінантною (еколого-фітоценотичною) класифікацією (Афанасьєв та ін., 1956). У даній праці вперше був наведений варіант класифікації рослинного покриву України на той період. Цей варіант, але доповнений підпорядкованими оди­ницями та скорегований у зв'язку з новими даними, був покладений в основу створеної капітальної серії "Рослинність України" (Луки, 1968; Ліси, 1971; Болота, 1969; Степи, 1973), в ок­ремих томах якої подано характеристику загальних закономірнос­тей поширення природних рослинних угруповань. Підсумком цього видання є відображення ботаніко-географічних закономір­ностей рослинного покриву України (Шеляг-Сосонко и др.,1978).

У подальшому дані класифікаційні схеми доповнювались сто­совно типів рослинності або нових досліджених територій. Під­сумком всіх цих досліджень є видання домінантного продромусу рослинних угруповань України (Шеляг-Сосонко та ін., 1991), в якому з достатньою повнотою відображена різноманітність усіх описаних класифікаційних одиниць різного рангу, але, на жаль, не було наведено певної кінцевої системи одиниць класифікації рослинності.

Таким чином,основним позитивним моментом цих розробок є наведення першого повного варіанта системи фітоценозів та наявність значних масивів геоботанічних описів, які зберігаються в фітоценотеках різних ботанічних установ України і наведені в дисертаціях та наукових працях дослідників. Тому відкрилися досить великі перспективи широкого використання цих геобота­нічних матеріалів для визначення систематизаційних завдань. Але цього, за деяким винятком, не сталося. Так, типізація рослинних угруповань з практичними цілями стосовно різних типів рослинності не виконувалась. У створених типологіях лук,боліт та лісів здебільшого лише частково використовувалися при під­готовці широкомаштабного осушення боліт і заболочених земель України, а також при розробці заходів по поліпшенню природних кормових угідь колгоспів та радгоспів, при підготовці проектів створення мережі лісосмуг, організації заповідно-охоронних об'єктів хоча багато інших розробок,класифікаційних схем і конк­ретних геоботанічних описів залишились не виконаними. Інвента­ризація рослинних ресурсів виконувалась на рівні характеристики окремих видів зі складу груп корисних рослин. Тобто і при цьому аналізі здебільшого не використовувалися наявні геоботанічні матеріали. Таким чином, склалася ситуація, за якої наявність оброблених геоботанічних описів не визначала рівня розвитку близьких наук, які повинні були розвиватися з використанням цих

даних. Ці матеріали не стали також основою для розробки різних екологічних схем та зонувань територій щодо розподілу синтаксонів рослинного покриву. Найбільш повно одиниці домінантної класифікації використані при характеристиці одиниць геоботанічного районування (Геоботанічне районування...,1977).

Таке малоефективне використання наявних великих обсягів геоботанічних описів для вирішення завдань їх типізації та інвентаризації пояснюється тим, що утворені за домінантним методом класифікаційні одиниці досить громіздкі і представлені значною кількістю основних одиниць - асоціацій. Одиниці більш високого рангу (наприклад, формація) - екологічно досить аморфна структура, за винятком утворених видами-стенотопами. Одиниці іншого рангу - клас асоціацій або група формацій -взагалі дуже обширні та недостатньо конкретні або ж абстрактні одиниці. Також стримуючим фактором подібного використання описів була відсутність відповідних методик.

В цілому необхідно зазначити, що повне використання матеріалів геоботанічного вивчення рослинного покриву було неможливе ще й внаслідок досить автономного розвитку під­розділів фітоценології та її практичних аналогів. Так, досягнення, які мали спеціалісти-лукознавці, не використовувалися в практичній роботі працівниками сільського господарства стосовно рослинного покриву сінокосів та пасовищ. Хоча стосовно типології лісів не були використані значні геоботанічні матеріали, але разом з тим існуючі одиниці цієї типології були досить інформативними (Погребняк, 1955). Таким чином, автономний розвиток різних наукових та практичних напрямків не сприяв їх тісному контакту.

Значна різноманітність рослинних угруповань територій та континентів.яка обумовлена значним їх флористичним багатством і проявляється в нескінченній їх чисельності, вцілому потребує значної уваги дослідників внаслідок необхідної систематизації цих величин. Разом з тим, наслідки дослідження потрібні як для самої фітоценології.такі для ряду близьких та суміжних наук. Розроблені синтаксономічні схеми в цих наукових галузях не можуть у повній мірі бути використані, тому потрібне проведення паралельних систематизаційних досліджень з метою отримання потрібних схем та матеріалів.

З цією метою більш придатною є флористична класифікація Браун-Бланке, якою користуються дослідники країн всіх конти­нентів планети (Миркин,1989), а такожє універсальною для класи­фікації різних за насиченністю рослинних угруповань- від моно-домінантних угруповань водної рослинності до полідомінантних угруповань тропічної рослинності.

3. Методологія методу Браун-Бланке.

Флористична класифікація (за методом Браун-Бланке), теоретичні основи її є досить проробленими і апробованими на рослинному покриві більшості країн, раніше взагалі не використовувалася фітоценологами України і лише в останні два десятиріччя набула значного розвитку.

Метод класифікації рослинності за Браун-Бланке має досить давню історію. За цим методом розроблено синтаксономічні схеми для більшості країн усіх континентів нашої планети (Миркин, 1989). Досить значна поширенність даного варіанта систематизації фітоценозів пояснюється тим, що він грунтується на використанні головної ознаки фітоценозу - флористичного складу. Є різні модифікації цього методу, які полягають у тому, що поряд з цією ознакою використовують і домінування видів.але все це тільки допомагає досліднику при класифікації екологічно та ценотично специфічних угруповань, поширених у всьому спектрі екологічних умов.

Цей метод дозволяє класифікувати різні за наповненістю видами угруповання, від флористично багатих угруповань тропічних лісів до занадто збіднених ценозів пустельної рослинності або монодомінантних та моновидових угруповань водної рослинності. У випадках, коли в угрупованнях багато або дуже мало видів.класифікаційна процедура значно ускладнюється, але при цьому також є можливість отримати цікаві результати.

Оптимальні умови здійснення обробки описів існують при створенні синтаксономічних схем лучної та степової рослинності.

По-перше, в ній є флористично заповнені фітоценози, які досить чітко відображають існуючу екологічну ситуацію, де відсутній значний антропогенний вплив.

По-друге, для цих типів рослинності розроблені досить повні та екологічні схеми їх класифікації для сусідніх з Україною держав Західної та Східної Європи. Досить екологічно близькі режими заплав річок України та цих територій сприяють створенню близьких синтаксономічних схем лучної рослинності. Угруповання степів формуються на рівнині України на різних відмінах чорноземів, відсутніх у Західній Європі. Тому синтаксономічна схема степової рослинності України досить своєрідна і містить у своєму складі значну частку нових синтаксонів. Це відбулося такожвнаслідоктого, що степи поширені й на кам'янистих та крейдяних субстратах і карбонатних грунтах (Соломаха, 1996).

Незважаючи на значний антропогенний вплив та порушеність екотопів рудеральної рослинності, існуючі для сусідніх країн ситаксономічні схеми досить придатні і для України. У зв'язку з тим, що основними умовами існування більшості синтаксонів рудеральної рослинності є постійний вплив антроаогенного фактора, то і більшість синтаксонів є спільними для Європи. Декілька нових асоціацій виділено внаслідок існування екологічно специфічних умов для порушених екотопів (Соломаха та ін., 1992).

Виходячи з того, що особливістю сегетальної рослинності є зонально-екологічна залежність, в поширенні її синтаксонів спостерігаються значні відміни в складі синтаксонів цієї рослинності на Україні, порівняно із Центральною та Західною Європою (Соломаха та ін.,1992).

Розробка синтаксономічних схем лісової рослинності виконується досить ефективно за рахунок повноти флористичного складу та наявності в складі цих ценозів значної кількості індикаторних видів. Тому екологічно специфічні синтаксони лісів вкладаються в існуючі класифікаційні схеми, хоча для ряду з них потрібно виділяти і нові союзи, а також значна частка нових асоціацій. Загальна своєрідність грунтово-гідрологічних та зонально-екологічних умов України порівняно з прилеглими країнами Західної Європи і є основою для подібного виділення.

При класифікації досить своєрідного типу рослинності, до якого можна віднести галофільні угруповання, виділяється значна кількість нових синтаксонів у ранзі асоціації та союзу, що пояс­нюється екологічною специфікою засолених грунтів Східної Європи.

При створенні синтаксономічної схеми псамофільної рослин­ності необхідно враховувати, що ці угруповання формуються у різних за зволоженістю субстратів умовах, а також під дією фактора перерозподілу піщаних мас. Класифікація водної рослинності відбувається за основними переважаючими видами.а внаслідок близькості умов водних субстратів утворюються подібні до західноєвропейських класифікаційні схеми.

До досить специфічних об'єктів належать також угруповання високогірної рослинності Українських Карпат, але за рахунок єдності всієї гірської карпатської системи можливо побудувати єдину синтаксономічну схему.

Одиниці класифікації.

Незважаючи на досить давню історію розвитку і становлення методу Браун-Бланке, основні синтаксономічні її рівні практично не змінювалися. Тобто, метод класифікації рослинності має пе­релік основних та додаткових рівнів, аналогічно до чіткого виз­начення рівнів в систематиці рослин. В синтаксономії рослинності існує кодекс фітосоціологічної номенклатури, який визначає основні правила виділення та назви синтаксонів (Баркман и др. 1988). До основних його одиниць відносяться, наступні одиниці з відображенням їх закінчень та ієрархічної підпорядкованості:

Клас - еtеа;

Порядок - еtаlіа;

Підпорядок - enalia;

Союз - іоn;

Підсоюз - еnіоn;

Асоціація - еtum;

Субасоціація – еtоsum або tурісum для типової субасоціації;

Варіант - по назві виду в називному відмінку або tуріса для типового варіанта;

Фація - оsum.

Також позитивним у методі Браун-Бланке є використання на рівні основних класифікаційних одиниць (від субасоціації до класу) авторства цих синтаксонів. Різні синтаксономічні рівні класифікації Браун-Бланке мають неоднакове флористичне, екологічне та географічне їх обґрунтування.

Клас можна визначити як еколого-фізіономічну категорію, яка має певну, звичайно значну сукупність видів, що відображують екологічну та флористичну специфічність цього синтаксону. Для ряду класів рослинності України може бути і незначна сукупність видів, але екологічно досить інформативних та специфічних. Наприклад, клас Salicornietea fruticosae (cолонцеві рослини), який об'єднує угруповання багаторічних сукулентних облігатних галофітів на місцезростаннях з погано доступною для рослин вологою (сухі солончаки), діагностується наявністю одного виду- Halocnemum strobilaceum. Навпаки, клас лучної рослинності Molinio-Arrhenatheretea характе­ризується наявністю значної кількості видів, комбінація яких, до того ж, значно варіює, залежно від того, для лучної рослинності якої території наводиться характеризуюча комбінація видів.

У складі рослинного покриву України виявлено поширення класів за системою Браун-Бланке (Соломаха, 1996), причому по­дальші дослідження рослинних угруповань України постійно по­повнюють цей перелік класів за рахунок виявлення поширення на території України нових синтаксонів в складі відомих класів. Пере­лік класів з їх характеристиками буде наведено в далі.

На відміну від класу, порядок виділяється на основі наявної комбінації діагностичних видів, тому якраз порядок є в більшій мірі екологічно специфічно одиницею порівняно з класом. Так, в різних класах, залежно від тієї екологічної різноманітності, яку характеризує клас, може бути різна кількість порядків. Наприклад клас Querco-fagetea Br.-Bl. Et vlieger 1937, який об'єднує синтаксони листяних лісів неморального типу, поширені в мезо-та мезоксерофільних умовах, різних за багатством грунтів екотопах, представлений на території України п'ятьма порядками, тоді як клас Juncetea maritimi Br.-Bl. et al 1952 em Beeftink 1965, який охоплює угруповання приморських вологих лук на слабо- та середньозасолених грунтах Північного Причорномор'я, пред­ставлений одним порядком.

Союзи в системі Браун-Бланке визначаються як регіональні одиниці, які можуть розглядатись як екологічні та географічні варіанти в межах порядку. До класу Quercetea ilisis включається Coros quercionilis. Кількість союзів в межах порядку також може варіювати в значних межах, що визначається різноманітністю еко­логічних та зональних умов.

Основною одиницею в системі Браун-Бланке є асоціація, яка є як екологічною, так і фізіономічною категорією, до того ж і географічно визначеною одиницею. Так, якщо в складі рослинного покриву раніше (Соломаха, 1996) наводилося 520 асоціацій то в складі класів їх може бути різна кількість. Найбільшою кількістю асоціацій, скоріше за все, буде відзначатись степова рослинність класу Festuco-Brometea Вг.-Вl. еt R.Тх. 1943, який охоплює вcю їхрізноманітність, як в умовах рівнинної частини України, так і в Гірському Криму, а також на різних екологічно специфічних локалітетах (граніт, крейда, вапняк, тощо), за винятком тих синтаксонів, які увійшли в склад класу Helianthemo-Thymetea Romaschenko, Didukh et V. Solomakha 1996.

Також в системі класифікації рослинності за методом Бра­ун-Бланке існує значна кількість інших підпорядкованих основним одиницям рівнів, які використовуються значно рідше.

Досить суттєвою перевагою методу Браун-Бланке є існування синтаксономічного та ієрархічного континууму його одиниць. Так синтаксономічний континуум визначається можливістю відтворення певних рядів синтаксонів вищого рангу або синтаксонів у їх складі, залежно від зміни екологічних умов та ареалу їх поширення. Таку межах трав'янистої рослинності можна відтворити ряд класів від класу Phragmiti-Magnocaricetea Klika in Klika et Novak 1941 до класів Molinio-Arrhenatheretea та Festuco-Brometea при зміні зволоженності екотопів від прибережно-водної рослинності та вологих і мокрих лук до лучної, лучно-степової та степової рослинності. В межах лучного класу Molinio-Arrhenatheretea можна визначити синтаксономічний ряд порядків від Poo-Agrostietalia vinealis Shelyag, V.Solomakha et Sipaylova 1985 до Arrhenatheretalia Pawl/ 1928 та Molinietalia W. Koch 1926 при зміні зволоженності екотопів від лучно-степових довологих лук. Також подібні екологічні ряди синтаксонів можна будувати в межах союзів і навіть асоціацій.

Ієрархічний континуум полягає в можливості постійної синтак-сономічної корекції рангу синтаксону, залежно від поповнення інформації з флористичного складу та екологічних особливостей певних синтаксонів. Досить ілюстративним може бути синтаксо-номічна корекція синтаксонів в класі Helianthemo-Thymetea який охоплює синтаксони степової рослинності на крейдяних субстра­тах. Так, відносно цих синтаксонів спочатку було визначена декілька синтаксонів рангу асоціації, віднесених до одного союзу та порядку, потім - які були підвищені в ранзі до ряду союзів та порядків в складі нового класу. Таким чином, є постійна можли­вість синтаксономічної корекції на всіх рівнях класифікації Браун-Бланке. Подібна лабільність в зміні синтаксономічних рангів є до­сить суттєвою перевагою даного методу класифікації рослинності.

5. Особливості застосування кількісних

методів класифікації рослинного покриву.

Існує низка різних підходів до класифікації за методом Браун-Бланке, причому більшість з них комп'ютеризовано за рахунок засто­сування пакетів програм. Вони досить близькі, оскільки в їх основу покладено аналіз флористичного складу з побудовою матриці геоботанічних описів з певною структурою. Необхідна структура досягається за рахунок механічного перерозподілу стовпчиків (описів) та рядків (видів), обробки на ЕОМ або, як це виконується останніми роками, за допомогою комп'ютера. Одним з них «запропонований метод перетворення фітоценотичних таблиць (Косман та ін., 1991), який є основним методом при класифікації рослинного покриву України останнім часом. Особливістю

застосування даного методу є використання всіх наявних видів угруповання з аналізом їх подібності в межах аналізованої фітоценотичної таблиці. Отриманим сукупностям видів-описів потрібно надати певний синтаксономічний статус. Перевагою данного методу є можливість аналізувати фітоценотичні таблиці будь-якого розміру.

Обробка фітоценотичних даних пов'язана з необхідністю упорядкування і виявлення структур великих масивів інформації валових таблиць описів на основі їх флористичного складу. В зв'язку з великим об'ємом інформації виявити достовірну структуру навіть невеликої матриці неможливо без використання комп'ютерів, тому виникає потреба у розробці комп'ютерних методів спрощення структури валових таблиць, надто великих для безпосереднього аналізу.

Дієвість певного методу класифікації залежить від наявності сталого методичного апарату. Якщо еколого-фітоценотична кла­сифікація оперує насамперед ознакою домінування, а також різ­ними біоморфологічними та екологічними ознаками основних ви­дів,™ для еколого-флористичної потрібно мати досить ефективно діючу методику обробки описів фітоценозів.оскільки використання повного флористичного складу потребує наявності чіткого набору методик, які дозволяють визначати певні сукупності видів та описів, котрим буде надано певний синтаксономічний ранг. Наявність такої методики дозволить значно уніфікувати особли­вості підходу дослідника незалежно від класифікації, тобто в та­кому випадку основним буде наявність якісних фітоценотичних матеріалів.

Отримання певних сукупностей фітоценозів дозволяє визначити їх статус з використанням наявних діагностичних видів та близьких синтаксономічних схем. Також за допомогою комп'ютерної техніки виникає можливість до певної міри авто­матизувати даний процес.

Для цього визначено діагностичний статус частини видів флори України, із загальної кількості понад 5000 видів. З цією ме­тою виявлено їх діагностичні значення в оброблених фітоце­нотичних таблицях, а такожза допомогою аналізу їх поширення за даними спеціальної літератури. Введення цих значень стосовно видів, які беруть участь у певній обробці, допоможе визначити синтаксономічний статус фітоценона з високою точністю. На перших етапах буде можливе віднесення фітоценону лише до, вищих одиниць класифікації Браун-Бланке, але з часом накопичення таких даних дозволить оперувати діагностичними значеннями виду і на рівні асоціації.

Досить істотне значення для активізації фітоценотичних досліджень українських фітоценологів має розробка єдиного пакету програм, за допомогою якого можливе було б виконання цілого ряду досліджень з введеними в комп'ютер описами рослинних угруповань. Існує значна низка методів,які дозволяють здійснити головну систематизаційно-класифікаційну процедуру - виконати згрупування описів в певні, досить екологічно та фітоценотично близькі сукупності. Але при створенні типологічних схем районування та при аналізі участі господарсько цінних рослин також потрібно існування подібних програм.які б дозволя­ли отримувати порівняльні дані, незалежно від кваліфікації дос­лідника. Визначити цілі та основні напрямки його створення по­винен спеціаліст-фітоценолог.

Основними напрямками подальшого використання отриманих фітоценонів є аналіз флористичного складу виявлених при обробці фітоценотичних таблиць певних сукупностей видів-описів. Так, ці сукупності можуть мати ранг екологічної групи, яка виявлена в локальній обробці, але при зведенні певної сукупності фітоценонів разом, склад цих груп буде досить близький до флористичного складу певного синтаксону. При неспівпаданні видового складу є можливість розглядати цю одиницю як нову.

Значне поширення останніми роками на Україні класифікації рослинності за методом Браун-Бланке викликало потребу у ство­ренні програмного забезпечення для побудови синтаксономічних схем. В основі цього методу покладено спеціальну обробку вало­вої таблиці описів: виділення її активної частини, упорядкування останньої та власне класифікація. Пропонований підхід (Косман та ін,: 1991; Зігепко, 1996) грунтується на математичній формалізації табличного методу, сутність якого полягає в зведенні задач упо­рядкування валової таблиці описів до відомої задачі дискретної оптимізації - задачі "комівояжера". Остання реалізується на ком­п'ютері і відрізняється від існуючих програм, котрі застосовуються з аналогічною метою у фітоценології. Даний метод дозволяє аналізувати всю валову таблицю описів, а не тільки її активну частину. Також,на нашу думку,позитивним в пропонованому нами методі є те, що дослідник працює з конкретним фітоценотичним матеріалом спостерігаючи його протягом усіх етапів обробки.а не використовуючи опосередковані дані, отримані, наприклад, за допомогою побудови дендритів.

При цьому в підсумковій таблиці буде мінімізована сумарна кількість так званих "блоків одиниць", що надають цій таблиці зручного для класифікації структурованого вигляду.

Оскільки за методом Браун-Бланке класифікаційні схеми

будуються на основі флористичного складу рослинних угруповань, будемо вважати, що їх валова таблиця являє собою складену з нулів та одиниць матрицю, де одиниця в і-тому рядку на і-тому місці означає присутність і-того виду в і-тому описі.а нуль- його відсутність. Суть пропонованного підходу полягає у формалізації уявлень дослідника про вигляд підсумкової таблиці та спосіб зведення до неї валової таблиці описів. Допустимими перетво­реннями таблиці описів є перестановка її колонок (описів) та рядків (видів). Для виділення синтаксонів і зв'язаних з ними груп діагностичних видів таблицю описів необхідно перетворювати таким чином, щоб в ідеальному вигляді в підсумковій таблиці оди­ниці згруповувалися в прямокутні блоки, поза якими будуть лише нулі. Саме цій процедурі було надано точного математичного змісту. Далі отримана валова таблиця трансформується так, щоб бути придатною для виділення в її складі синтаксонів та зв'язаних із ними груп діагностичних видів. Перебудована валова таблиця описів побудована таким чином, щоб кожній групі описів відповідала одна або декілька груп видів, і навпаки.

Отже, формалізувавши уявлення дослідника про кінцеву таб­лицю, було сформульоване завдання зведення валової таблиці описів до підсумкової, як задачу дискретної оптимізації, причому було розроблено алгоритм та програмне забезпечення для реалі­зації цього завдання на комп'ютері. Це дозволило проводити перегрупування блоків видів-описів за підсумковою таблицею досліднику, що забезпечує кращі наслідки, ніж за автоматичного класифікування.оскільки це дає змогу використовувати додаткову інформацію про об'єкти, які вивчаються.

Алгоритмічний підхід,запропонований для структурування ва­лових таблиць, можна вважати прогресивним ще й тому, що він дозволяє виключити суб'єктивізм дослідника на етапі підготовки валової таблиці для класифікування,а такожна першому етапі об­робки цієї таблиці. Єдина підсумкова таблиця буде вихідною для обробки описів, а її структура виявить і нетипові описи, а також неінформативні види.

Таким чином, вдалося уникнути суб'єктивізму дослідника під час обробки валових таблиць описів до самого етапу класи­фікування за підсумковою таблицею. Це дозволяє вико­ристовувати для обробки всю вихідну інформацію (геоботанічні описи, введені в валову таблицю), виділяти синтаксони за системою Браун-Бланке довільного об'єму. Тому класифікація стає більш "об'єктивною", гнучкою і навіть відтворюваною. Виділення того чи іншого синтаксону за якоюсь групою діагностичних видів звичайно дістає підтвердження в структурах достатньо великої кількості підсумкових таблиць.

Запропонований новий підхід до табличної обробки геобота­нічних описів дозволяє за досить короткий проміжок часу отриму­вати достатньо чіткі синтаксономічні схеми. Даний підхід до кла­сифікації за методом Браун-Бланке неодноразово апробований, підтвердженням чого є наведений другий варіант синтак-сономічної схеми рослинного покриву України (Соломаха, 1996).

Для повного розуміння методу Браун-Бланке потрібно також відтворити особливості вищих одиниць класифікації стосовно рос­линного покриву, а також дати декілька прикладів із синтаксономії рослинності України, які допоможуть читачам отримати достатньо повну інформацію відносно класифікації рослинних угруповань.

6. Синтаксомія рослинності України

За методом Браун-Бланке.

Як ми вже зазначали, в останні два десятиріччя внаслідок роз­робки синтаксономії рослинних угруповань України за методом Браун-Бланке отримані синтаксони, виділені в різних типах рослинності, згруповані в певну систему класифікаційних одиниць, яка відпрацьована з врахуванням наявних синтаксономічних схем та відображенням специфіки рослинного покриву країни (Соломаха, 1993, 1995, 1996). Розроблені синтаксономічні схеми супроводжуються фітоценотичними таблицями, тому ці матеріали досить придатні для подальшого використання. Отримані фітоценотичні матеріали можливо застосовувати в подальшому для створення прикладних типологій та зонувань використовувати з ресурсною метою.

Розробка повного продромусу рослинного покриву України за методом Браун-Бланке є досить складним завданням внаслідок декількох об'єктивних та суб'єктивних причин. По-перше, створення системи рослинних угруповань здійснюється протягом останніх десятиріч, що для вирішення такого завдання є досить коротким терміном. По-друге, в основу розроблюваних синтак­сономічних схем покладено досить різнорідний фітоценотичний матеріал, зібраний вітчизняними вченими на протязі всього періоду розвитку української фітоценології. Внаслідок того, що ці дані є різні за повнотою, а певна частина є комплексними за ра­хунок неправильного визначення меж рослинного угруповання, отримувані класифікаційні схеми є досить різнорідними. По-третє, отримані останнім часом геоботанічні матеріали є також різнорід­ними, тому що виконуються різними дослідниками. Уніфікація методичних підходів до опису рослинних угруповань дозволить створювати порівняльні синтаксономічні схеми.

Об'єднання та уніфікація наборів синтаксонів в єдину синтаксономічну схему були здійснені дещо раніше (Соломаха, 1996). Дана синтаксономічна схема є досить специфічною і придатною для роботи науковців, тому наведення загальних особливостей класів рослинності України дозволить попередньо ознайомитись з їххарактеристиками.

 

 

⇐ Предыдущая1234Следующая ⇒

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

---

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: