|
|
Витрати фірми в довгостроковому періодіУ довгостроковому періоді фірма може змінити масштаби своїх виробничих потужностей. Галузь у цілому може змінювати свої масштаби (нові фірми можуть вступити в галузь, а вже існуючі – залишити її). Усі витрати в довгостроковому періоді є змінними. Це пояснюється великими можливостями фірм. Фірма може розширити виробничі площі, залучити додаткові позикові засоби, перейти до більш прогресивних методів виробництва. На великих підприємствах у довгому періоді можливе застосування потокових і конвеєрних ліній, нових технологій (автоматизація виробництва). Крива середніх сукупних витрат у довгостроковому періоді (LATC) так само, як і крива АТС у короткому періоді, має U-подібну форму. АТС у короткому періоді має U-подібну форму в результаті дії закону спадної граничної продуктивності фактору виробництва.
Кожна фірма в той чи інший момент має визначений масштаб виробництва. Цьому масштабу відповідає своя крива середніх витрат короткострокового періоду. Таких кривих існує стільки, скільки масштабів виробництва досліджується. Змінюючи ці масштаби, фірма переходить від однієї кривої АТС до іншої. При цьому переході середні витрати спочатку будуть зменшуватися, а потім будуть поступово зростати (на рис. 9.8 це видно при переході від АТС1 до АТС3, а потім від АТС3 до АТС5). З’єднавши точки мінімуму АТС1, АТС2, АТС3, АТС4, АТС5, одержимо середні витрати в довгостроковому періоді LATC (рис. 10.9).
Рис. 10.9 – Криві короткострокових і довгострокових середніх витрат Зменшення АТС у довгостроковому періоді (від АТС1 до АТС3) до обсягу Q3 пояснюється тим, що з розширенням виробництва темпи приросту готової продукції більші темпів приросту витрат. Це відбувається в результаті дії ефекту економії від масштабу (чи позитивна віддача від масштабу). На початковому етапі збільшення кількості використовуваних факторів виробництва дозволяє використовувати більш продуктивну техніку і технологію, знизити число зайнятих, заощадити на будівництві будинків, комунікацій, зменшити витрати на рекламу, навчання, маркетинг. Наприклад, виробництво їжі в одному ресторані «Макдональдс» неефективно. Тому ресторани поєднуються в систему, де діють централізована кухня, з якої обіди доставляються в усі ресторани. Але подальше розширення виробництва приведе до того, що на фірмах зростуть витрати на додаткові структури керування – відділи, зміни, ділянки; відповідно – на адміністративний апарат; знизиться ефективність керування. Усе це викликає збільшення витрат виробництва і крива LATC стане зростати. Ефективним масштабом виробництвавважаються такі розміри виробництва, коли при зростанні обсягу випуску (Q1, Q2, Q3) LATC знижуються. Неефективним масштабом виробництвавважаються такі розміри виробництва, коли фірма несе збитки від збільшення випуску (Q4, Q5). Оптимальним масштабом вважається той, при якому досягається мінімум витрат. При обсязі Q3 фірма оптимізує свою діяльність у довгостроковому періоді. Трансакційні витрати Аналіз фактичного стану справ показує, що у більшості галузей виробництва реальні масштаби діяльності фірм більше їх ефективного масштабу, обумовленого виробничими витратами. Виявляється, що реальні масштаби діяльності фірм можуть бути пояснені тільки наявністю іншого виду витрат, а саме, трансакційних витрат. Трансакційні витрати – це витрати, що виникають у процесі обміну прав власності, іншими словами, витрати, що спостерігаються не у процесі виробництва, а у процесі обміну. Зрозуміло: якщо ефективний масштаб операцій обміну перевищує ефективний масштаб виробництва, то стає вигідним створення многозаводських фірм, що поєднують виробничу діяльність декількох підприємств. Неокласична економічна теорія традиційно не звертала уваги на трансакційні витрати та ставила в центр свого аналізу виробничі витрати. Залучення їх до економічного аналізу дозволяє пояснити багато явищ, що не можуть бути пояснені у вузьких рамках традиційної неокласичної економічної теорії. Зокрема, засновник теорії трансакційних витрат Р.Коуз за їх допомогою пояснив необхідність існування окремих фірм, а як згадувалось вище, за їх допомогою можна пояснити і величину реальних розмірів фірм. За винятком розходження сфер прояву, відмінність трансакційних і виробничих витрат не така вже велика. Як і виробничі, трансакційні витрати повинні визначатися за альтернативним принципом, тобто, як альтернативні витрати. Підприємці постійно здійснюють вибір з різних варіантів проведення трансакцій з метою скорочення витрат, що виникають, іншими словами, прагнуть мінімізувати свої альтернативні витрати. Особливу роль при цьому грає скорочення трансакційних втрат. Втрати є складовою частиною не тільки трансакційних, але й виробничих витрат. Однак, в останньому випадку вони грають підлеглу, другорядну роль, виникають чи випадково, чи через особливості виробничого процесу і, у кінцевому рахунку, їх частка в загальній масі витрат звичайно не настільки вже велика. Навпроти, саме втрати є головною перешкодою на шляху здійснення трансакцій, тому їх прагнуть запобігти, здійснюючи трансакційні витрати, що забезпечують безперешкодне протікання трансакцій. Відповідно до двох типів трансакційних витрат – втрат і витрат, усі види трансакційних витрат можна розділити на дві великі групи. До трансакційних витрат відносяться витрати непередбачених подій: витрати непередбачених дій контрагентів; витрати, пов’язані із можливим різночитанням положень контракту; витрати неузгодженості законодавства та інших нормативних актів; витрати через відсутність дійового контролю та примусу до дотримання законодавчих норм; витрати опортуністичної (тобто спрямованої на порушення попередніх домовленостей) поведінки. До трансакційних витрат входять інформаційні витрати; витрати специфікації та захисту прав власності; витрати здійснення розрахунків; витрати укладання контрактів. Наведений перелік показує, що хоч трансакційні витрати не завжди враховуються, тобто значною мірою носять неявний характер, вони грають дуже важливу роль в економічних процесах. До впливу трансакційних витрат на економічну ефективність ми ще повернемося при розгляді ринку досконалої конкуренції та монополії. Висновки 1. Виробництво – це процес не тільки виготовлення матеріальних благ, але і використання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів і підприємництва), інформації, екологічного фактора. 2. Фактор виробництва – це особливо важливий елемент або об'єкт, що впливає на можливість і результат виробництва. Фактори виробництва мають взаємозамінність. Остання обумовлена не тільки обмеженістю, але й ефективністю їхнього використання. 3. Виробнича функція характеризує залежність обсягу виробництва від використання факторів виробництва (визначеного їхнього набору). Модифікацією виробничої функції є ізокванта і ізокоста. Збіг графіків ізокванти і ізокости забезпечує ухвалення гнучкого рішення при мінімумі витрат у виробництві. 4. Залежність приросту обсягу виробництва від збільшення використання виробничих факторів характеризується позитивним ефектом масштабу (випуск продукції росте), незмінним ефектом масштабу (розмір фірми не впливає на продуктивність використовуваних факторів) і негативним ефектом масштабу (при збільшенні використання факторів обсяг випуску продукції може збільшуватися в менших розмірах, ніж обсяг факторів). 5. У результаті з'єднання факторів виробництва створюється визначена маса продуктів, що характеризується сукупним продуктом (ТР), середнім продуктом (АР), граничним продуктом (МР). Тенденція до скорочення граничного продукту описується законом спадної віддачі або спадної граничної продуктивності. Продуктивність праці визначається відношенням обсягу продукції до витрат праці. 6. Виробництво здійснюється на окремому підприємстві (як правило, однопрофільне виробництво) і на фірмі (багатопрофільне виробництво). Фірми розрізняються за асортиментом продукції, що випускається, за обсягами капіталу, формами власності і за обсягом виробництва або кількістю зайнятих працівників. 7. Підприємства у своїй діяльності несуть витрати (витрати виробництва і витрати звертання). Види витрат виробництва надзвичайно різноманітні — це і витрати суспільства і витрати підприємства; альтернативні витрати, явні і неявні; економічні і бухгалтерські: постійні, перемінні і загальні (валові), середні і граничні витрати. Порівняння середніх і граничних витрат — важлива інформація для керування фірмою, визначення її стійкого, рівноважного положення. 8. Рівновага фірми досягається в точці збігу ціни пропозиції, середніх і граничних витрат або у випадку рівності граничного доходу і граничних витрат. 9. Результатом діяльності фірми (підприємства) є виторг (валовий доход) і прибуток. У господарській практиці прибуток визначають як різницю між сумарним виторгом і сумарними витратами. Розрізняють нормальний, економічний і бухгалтерський прибуток. Доход підприємства виступає у вигляді валового, середнього і граничного доходів. 10. Основна мета підприємства в ринкових умовах – максимізація прибутку. Правило максимізації прибутку говорить, що граничні продукти усіх факторів виробництва у вартісному вираженні рівні їхнім цінам, або що кожен ресурс використовується до тих пір, поки його граничний продукт у грошовому вираженні не стане дорівнює його ціні.
  ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...  ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
