Форми міжнародних розрахунків

100%-ний аванс або авансові платежі (передоплата). Рідкісне явище у нормальних міжнародних валютних розрахунках. В Україні – в експортних – післяплата, при імпорті – передоплата.

Авансова оплата. Імпортер самостійно або через свій банк чи банк – експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру. Використовується тільки у випадку незадовільного кредитного стану імпортера чи при наявності складнощів в отриманні експортером грошових коштів, необхідних для виробництва замовлених імпортером товарів. Але при будь-якому випадку кінцеві розрахунки будуть залежати від перевірки всіх документів банком – імпортера.

Акредитив – угода, в якій банк зобов’язується на прохання клієнта оплатити документи третій особі (бенефіціару-експортеру), на користь якого відкрито акредитив, чи оплатити акцепт трати, яку виставив бенефіціар, чи негоціацію (купівлю документів), виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов.

За формою акредитив буває: грошовий (виплачуються у зазначеній валюті, або у валюті країни, де акредитиви пред’являються, за курсом на день платежу) – це іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами; товарний (документарний ) - передбачає, що покупець дає доручення банку, який обслуговує, відкрити такий товарний акредитив, де вказується найменування товару та документи, які необхідно пред’явити для отримання платежу. [16]

В розрахунках по документарному акредитиву беруть участь:

· імпортер (наказодавець), який звертається до банку з проханням про відкриття акредитиву;

· банк імпортера (банк-емітент), який відкриває акредитив;

· банк, що авізує, перевіряє дійсність акредитиву і повідомляє експортера про відкриття на його користь акредитиву та передає йому текст акредитиву;

· бенефіціар–експортер, на користь якого відкривається акредитив;

· рамбурсний банк, якщо між банком експортера та банком імпортера відсутні кореспондентські зв’язки;

Відкритий банківський рахунок. Продаж на кредитних умовах, узгоджених між експортером та імпортером. Форма не вигідна для експортера, але дуже вигідна для імпортера. Імпортер отримує можливість не тільки одержати товар, але й здійснити його продаж до надання оплати) - метод платежу, за яким продавець просто відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має заплатити у визначений час після її отримання (ніякого документарного підтвердження, використовується тільки з філіями та іншими підрозділами)

Банківський переказ – це розпорядження, що пересилається (як правило, електронною поштою) банком однієї країни банкові іншої країни. За його допомогою дається вказівка дебетувати депозитний рахунок першого з них і кредитувати рахунок певної особи чи установи. При здійсненні переказу банк продає клієнту іноземну валюту за національну. (СВІФТ – система електронних переказів)

Банківський вексель -цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Банківський вексель буває простий та переказний.

Комерційна тратта (переказний комерційний вексель) – містить письмовий наказ векселядержателя (трассанта), адресований платнику (трассату), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін.

Документарний переказний вексель для інкасування – експортер після здійснення перевезення товарів імпортеру, пред’являє вексель і документи у свій банк. Банк передає їх банку імпортера для інкасації. Експортер отримує гарантії, що він отримає оплату до того, як документи будуть передані імпортеру. А імпортер отримує гарантії, що всі документи будуть у належному стані.

Банківський чек — письмовий наказ банка-власника авуарів за кордоном своєму банку-кореспонденту про перерахування визначеної суми з його поточного рахунку власнику чека. Експортери отримавши такий чек продають його своїм банкам.

Консигнація означає, що експортер транспортує свої товари імпортеру, але при цьому зберігає право власності на ці товари до тих пір, поки імпортер не продасть їх та не розрахується з експортером (консигнатором). Він настільки невигідний для продавця, що рідко застосовується в міжнародній торгівлі, як у випадку з відкритим рахунком; продаж товару з використанням консигнації головним чином має місце при його відправці закордонним відділенням експортера.

Ризики, що виникають при міжнародних платежах

1. Вартість місцевої валюти при майбутньому платежі в іноземній валюті залежить від обмінного курсу між двома валютами (особливо, коли курси обміну піддаються впливові ринкових сил).

2. Ризик відсутності конвертованості: неможливість власника валюти даної країни конвертувати її у валюту іншої країни, внаслідок обмеження, накладеного урядом.

3. Ризик невиконання зобов’язання, або несплати (більш імовірний, оскільки порушення судового позову проти боржника, який порушив зобов’язання, в іншій країні потребує більше коштів і часу, а успіх менш імовірний, ніж у випадку з місцевим боржником).

Платіжний баланс (balance of payments) — це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.

Платіжний баланс – це агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу.

Платіжний баланс – статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу. (Киреев, с.127, МВФ, 1993, с.21)

За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної й іноземної валюти в цей момент і він є одним із факторів формування валютного курсу.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

З бухгалтерського погляду, платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.

В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві сторони – дебет і кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті.

Кредит – це відплив за кордон вартостей, за які мають надійти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення активів) (приносять іноземну валюту).

Дебет - це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов’язань) (пов’язані з витратами іноземної валюти).

Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, які відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов'язані з безоплатними наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунка виділяються чотири основні компоненти: товари, послуги, доходи та поточні трансферти. Експортні операції записуються на стороні кредиту, імпортні

- на стороні дебету. Поточний платіжний баланс включає операції, котрі завершуються протягом даного періоду. Вони, відображаючись у платіжному балансі, в наступні періоди не мають на нього ніякого впливу.

18 Зміст рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій.

Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій (capital and financial account balance) містить групу статей ПБ, які показують міжнародний рух капіталу, за допомогою якого фінансуються експорт та імпорт товарів і послуг.

Цей рахунок складається з двох розділів (див. табл. 1.7.1):

Розділ А "Рахунок операцій з капіталом" включає дві групи статей ПБ, які відображають трансферти капітальних активів та рух нефінансових капітальних активів.

Перший підрозділ (група статей) даного розділу ПБ "Капітальні трансферти" охоплює трансферти державного сектору та трансферти інших секторів.

Стаття "Сектор державного управління" включає статті:

"Анулювання боргу кредитором" — відображає списання заборгованості уряду країни;

"Інше" — містить дані про інвестиційні трансферти — кошти, які передає одна держава іншій з метою оплати придбання основного капіталу. Наприклад, передача Росією країнам колишнього Варшавського договору військової інфраструктури (споруд, аеродромів тощо).

"Трансферти мігрантів" — відображає вартісну оцінку майна мігрантів, яке вони беруть із собою;

"Анулювання боргу кредитором" — показує списання усієї або частини суми боргу банком, корпорацією або іншою недержавною інституційною одиницею;

"Інше" — відображає, наприклад, грантове фінансування Німеччиною будівництва житла для українських та російських військовослужбовців, переказ із країни в країну спадку, призначеного за заповітом на будівництво лікарні, бібліотеки.

Другий підрозділ розділу А "Рахунок операцій з капіталом" — "Купівля/продаж невиробничих нефінансових активів", який містить дані про придбання та продаж матеріальних активів, які не є результатом виробництва (земля та її надра), а також різних форм експертних документів (патенти, авторські права, торгові знаки, ноу-хау тощо).

Розділ В "Фінансовий рахунок" відображає рух капіталу у вигляді інвестицій, який поділений на чотири функціональні групи:

3)інші інвестиції, які охоплюють усі операції з активами/зобов´язаннями, не віднесеними до попередніх категорій;

4)резервні активи, тобто іноземні активи, які контролюються грошовими вкладами або урядом країни.

Підрозділ "Прямі інвестиції" (direct investments) включає групу статей фінансового рахунка ПБ, які відображають такі вкладання капіталу, котрі приводять до сталого впливу з боку резидента однієї країни (прямого інвестора) на резидента іншої країни (підприємство прямого інвестування).

Прямі інвестори (direct investor) — це фізичні особи (індивідуальні інвестори), групи індивідуальних інвесторів, корпоровані та некорпоровані приватні та державні підприємства, уряд, громадські організації тощо, які володіють підприємством з прямими інвестиціями за кордоном.

До підприємств прямого інвестування належать:

1) дочірні компанії (subsidiaries) — підприємства, в яких інвестору-нерезиденту належить понад 50 % акцій або голосів;

2) асоційовані компанії (associates) — підприємства, в яких частка інвестора-нерезидента становить менше 50 % акцій чи голосів;

3) відділення, або філії (branches) — некорпоровані підприємства, які є в повному або спільному володінні інвесторів та безпосередньо, або прямо, належать прямому інвестору.

Підрозділ "Прямі інвестиції" включає статті:

1) "За кордон", яка відображає вимоги до закордонних філій та зобов´язання перед закордонними філіями;

2) "У внутрішню економіку", яка відображає вимоги до прямих закордонних інвесторів та зобов´язання перед прямими інвесторами.

Прямі інвестиції як за кордон, так і у внутрішню економіку показуються відповідно у статтях ПБ як потоки за рік за ринковими цінами з розподілом на інвестиції в акціонерний капітал, реінвестовані доходи та інший капітал.

Пряме інвестування в акціонерний капітал — це придбання нових акцій філій, дочірніх та асоційованих компаній за винятком неголосуючих привілейованих акцій, які не дають права на участь у додаткових прибутках.

Реінвестування доходів — це вкладення частки прибутку, нерозподіленого у формі дивідендів, назад у підприємство з іноземними інвестиціями.

Прямі інвестиції у формі іншого капіталу — це внутріфірмове кредитування материнською компанією її дочірніх та асоційованих компаній.

Третя частина платіжного балансу - "Рахунок офіційних резервів" - служить для регулювання "незбалансованості" платіжного балансу з поточних операцій і руху капіталу, а також для підтримання необхідного курсу національної валюти (фіксованого курсу і регулювання короткострокових коливань плаваючих валютних курсів).

Рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій, за винятком короткострокового капіталу і резервних активів, разом становлять базовий баланс.

Баланс офіційних резервів включає операції з резервними активами.

Резервні активи - це іноземні високоліквідні активи країни, котрі знаходяться під контролем органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути в будь-який момент використані для регулювання "незбалансованості" платіжного балансу по поточних операціях і руху капіталу, а також для підтримання необхідного курсу національної валюти.

❖ монетарне золото, котре знаходиться в розпорядженні центрального банку або уряду країни і може бути реалізоване на світових ринках золота або міжнародним організаціям за іноземну валюту;

❖ спеціальні права запозичення (СДР) - резервний актив, що випускається МВФ, котрий розподіляється між країнами-членами у відповідності з їх квотами. Він використовується для придбання іноземної валюти, надання кредитів і здійснення платежів;

o резервну позицію в МВФ, тобто суму резервної частки країни в капіталі МВФ (складає 25% квоти країни в капіталі фонду);

♦ валютні активи, які складаються з іноземної валюти, банківських депозитів, урядових цінних паперів, акцій підприємств, фінансових дери вати вів. Валютні активи в структурі резервних активів мають найбільшу питому вагу;

♦ інші вимоги, котрі включають решту вимог в іноземній валюті.

20 Чинники впливу на стан платіжного балансу.

Платіжний баланс безпосередньо взаємопов’язаний з процесом відтворення. Так, з одного боку, він формується під впливом процесу відтворення, а з другого – впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість.

На стан платіжного балансу впливає ряд чинників. Розглянемо основні з них.

1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

Якщо за період після Другої світової війни і до 60-х років торговельні баланси більшості країн Західної Європи і Японії були пасивними, то торговельний баланс США, які перетворилися за цей період в міжнародного інвестора і кредитора, мав величезне активне сальдо. У 70-х роках загострення протиріч між США, Західною Європою і Японією призвело до падіння частки США у світовому промисловому виробництві та до хронічного дефіциту платіжного балансу Сполучених Штатів. І навпаки, платіжні баланси ФРН і Японії, в 70-ті й 80-ті роки, як правило, мали значне позитивне сальдо. Фінансова криза 90-х років у країнах Південно-Східної Азії і Японії дещо змінила ситуацію.

Оскільки сучасний економічний цикл має асинхронний характер, його коливання впливають на платіжний баланс опосередковано. І світові економічні та фінансові кризи призводять до значних дефіцитів платіжних балансів то одних, то інших країн.

3. Закордонні державні витрати, пов’язані з мілітаризацією економіки і військовими потребами.

Так, понад 50% державних витрат США за кордоном, які відбиваються у відповідних статтях платіжного балансу, є саме витратами військового характеру (оснащення та утримання воєнних баз, воєнна допомога тощо). Для компенсації своїх витрат на утримання військ за межами своєї території США уклали угоди з країнами-членами НАТО і Японією про валютне відшкодування цих витрат. Це, в свою чергу, послужило джерелом певних міждержавних протиріч. Крім того, під безпосереднім тиском США, в середині 80-х років, країни НАТО вимушені були переоснащувати свої армії і імпортували військової продукції із США у вісім разів більше, ніж продавали її Сполученим Штатам.

4. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

З середини 70-х років різко зростає взаємопроникнення капіталів між трьома основними центрами – США, Західною Європою і Японією, що веде до посилення між ними з одного боку партнерства, а з іншого – суперництва. Так, у 90-ті роки щоденні фінансові потоки між країнами “великої сімки” складали приблизно 420 млрд. доларів США і в 34 рази перевищували платежі по міжнародній торгівлі.

Так, з введенням плаваючих курсів різко зросли ризики валютних втрат. Особливо це відчувається під час різких коливань курсів провідних валют світу (долара США, британського фунта стерлінгів, марки ФРН, японської ієни), які найчастіше використовуються як валюта ціни і платежу. Тому в очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув за строками платежів за експорт та імпорт.

6. Розвиток міжнародної торгівлі та зміни в ній.

Зростання світових цін на нафту у 1980 році у 18 разів в порівнянні з 1970 роком призвело до дефіциту поточних операцій платіжних балансів країн-імпортерів нафти та активізації платіжних балансів країн-членів ОПЕК та інших нафтовидобувних країн.

Загалом же у географії транспортних потоків останні два десятиріччя спостерігається суттєве розширення взаємної торгівлі між промислово розвинутими країнами, а частка країн, що розвиваються в їх зовнішній торгівлі помітно скорочується.

8. Торговельно-політична дискримінація окремих країн.

До останніх відносять стихійні лиха, катастрофи, неврожай тощо.

Виходячи з розглянутої множини чинників впливу на платіжний баланс, можна зробити висновок, що досягнення щорічної збалансованості валютних надходжень у країну з її виплатами іншим країнам є надзвичайно складним завданням. Тому жодна держава світу не намагається його вирішити, оскільки не існує безпосередньої загрози порушення економічної стабільності при певній невідповідності вхідних і висхідних потоків валюти. Разом з тим, у цьому питанні, як і в інших, слід дотримуватися певної міри.

Так, при довгостроковому пасивному сальдо платіжного балансу, необхідно для покриття дефіциту іноземної валюти використовувати офіційні резерви і тим самим зменшувати їх обсяги. Так, як ці резерви не є безмірними, то країна, щоб виправити ситуацію, повинна вводити різноманітні протекціоністські заходи для обмеження імпорту і стимулювання експорту. В результаті дефіциту платіжного балансу можлива зміна курсової вартості національної валюти.

Довгострокове активне сальдо платіжного балансу, в свою чергу, також може привести до ряду негативних наслідків.

Так, якщо активне сальдо досягається за рахунок позитивного торговельного балансу, тобто імпорт не перекриває експорту, фактичний рівень споживання в країні стає меншим від потенційно можливого.

У випадку формування активного сальдо під впливом значного перевищення припливу капіталу над його відпливом, країна перетворюється на приймаючу сторону зі всіма можливими негативними наслідками цього процесу, тому що іноземні інвестиції хоча і є своєрідним допінгом для національної економіки, але з часом частина валового національного продукту, створеного в країні, у вигляді прибутку іноземного інвестора буде відпливати за кордон, що може мати негативний вплив на темпи економічного зростання країни.

Також довгострокове перевищення притоку валюти в країну над її витоком може призвести до інфляції, знецінення національної грошової одиниці та підвищення цін на внутрішньому ринку.

Завдяки таким заходам, як поширення практики плаваючих валютних курсів, збільшення масштабів кредитного ринку, відміна обмежень на рух капіталів з’явилась можливість лібералізації проведення самостійних дій приватними учасниками міжнародних фінансових і торговельних операцій. В результаті виникла альтернатива вибору засобів платежу. З’явилась велика кількість нових фінансових інструментів, які забезпечують страхування від валютних і кредитних ризиків, широко впроваджуються обчислювальна техніка, новітні засоби передачі та обробки інформації.

Розвинуті країни вживають ряд заходів, направлених на забезпечення стабільності ринкових курсів своїх валют, шляхом узгодження міждержавного впливу на діяльність валютних ринків. З цією метою центральні банки проводять спільні валютні інтервенції.

Також спостерігається тенденція до узгодження внутрішніх макроекономічних політик розвинутих країн. І на сьогоднішній день міжнародна координація платіжних балансів розглядається як альтернатива плаваючим валютним курсам.

Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту. [18]

Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв’язків із партнерами та загальної економічної політики.

Баланс послуг та некомерційних платежіввключає:

· платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;

· за прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ “Послуги” входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу;

· за методикою МВФ показують односторонні перекази:

- державні операції – субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;

- приватні перекази – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

Три перелічені вище групи операцій – послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази – називають невидимими операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів).

Баланс руху капіталів і кредитів –виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.

В Україні проблеми, пов'язані з гострим дефіцитом платіжного балансу і курсом гривні, багато в чому є такими ж, як і в групі економічно відсталих країн. Відплив капіталу з України, відсутність відповідних умов для того, щоб іноземні інвестори активно вкладали капітал в економіку України, з одного боку, хронічна недостатність резервів іноземної валюти, яка спонукає вмикати друкарський верстат і призводить до зростаючої інфляції і знецінення грошей, з іншого боку, - вкрай утруднює вирішення завдання зміцнення національної валюти і скорочення зовнішнього боргу без залучення коштів міжнародних фінансових організацій і позик від урядів розвинутих країн. Однак умови і форми сприяння ліквідації хронічного дефіциту платіжного балансу, стримування інфляції і падіння курсу національної валюти, яку застосовує МВФ до країн з ринковою економікою, не можуть дати очікуваного ефекту без істотного їх коригування у відповідності з конкретними умовами України. Справа в тому, що реалізація таких умов надання кредиту, як лібералізація цін імпорту, може сприяти вирішенню згаданих вище проблем лише в країнах з більш або менш сучасною ринковою економічною структурою та інфраструктурою. В Україні ж поки що нема справжнього ринкового середовища. Досі ще не досягнута критична маса роздержавлення власності, яка необхідна для того, щоб ринок функціонував по-справжньому. Оскільки ні у виробництві, ні в торгівлі не існує конкурентного середовища, в якому б ціни саморегулювались, лібералізація цін в умовах падіння виробництва призводить до підвищення цін, різкого зниження життєвого рівня населення, який здатний викликати соціальну напругу в країні. Лібералізація імпорту при відповідній структурі виробництва, низькому технологічному рівні, слабкій конкурентоспроможності вітчизняних товарів без певних протекціоністських заходів поглиблює кризу заборгованості, призводить до падіння курсу національної валюти, а в перспективі - до виникнення об'єктивної ситуації економічного "колоніалізму". Ось як про це пише французький економіст М. Пебро: "В галузі торгівлі безумовне подолання перешкод для товарообміну може приректи промисловість Центральної Європи на залежність від великих концернів Заходу. В більшості галузей ці концерни мають фінансову міць і перевагу в галузі адаптації до ринків, котрі можуть виявитись смертельними для можливих конкурентів - вихідців з комуністичного світу - яким би не був їх технологічний рівень. В той же час потужна, хай навіть тимчасова, конкуренція товарів, які виготовляються у Східній Європі, могла б викликати сильні безпорядки на ринках деяких товарів на Заході з важкими наслідками для зайнятості. Адже ціни цих товарів складаються на основі витрат виробництва, без співставлення зі стандартами традиційних ринків. Нещодавні дослідження показують, що ціна продажу деяких промислових товарів країн Східної Європи є нижчою від вартості використаної сировини, розрахованої на основі міжнародних цін. Таким чином, для того, щоб уникнути серйозного безладдя з тієї чи іншої сторони, лібералізація торгівлі між Сходом і Заходом повинна бути організована так само, як була організована лібералізація торгівлі між США, Японією і Західною Європою у повоєнний період" [71, с. 4], тобто за сценарієм "плану Маршалла".

Незважаючи на те, що в Україні є вагомі переваги у порівнянні з іншими державами для вкладання іноземного капіталу - вигідне географічне становище, ємкість внутрішнього ринку, досить багаті природні ресурси, кваліфікована і "дешева" робоча сила, - обсяг іноземних інвестицій в 3-7 разів менший у порівнянні з іншими країнами Східної Європи. Українське інвестиційне поле все ще вважається несприятливим: відсутність правової бази, гра з оподаткуванням, недобросовісна конкуренція, організована злочинність, корупція і здирство, коли чиновники і мафія діють спільно і мало чим відрізняються між собою, відсутність права приватної власності на землю для іноземного інвестора тощо. Без подолання цих перешкод, чвар і суперечностей неможливо створити сприятливий інвестиційний клімат і зменшити дефіцит платіжного балансу, стабілізувати валютний курс.

Отже, політика виходу з кризи заборгованості і підвищення інтернаціональної вартості валюти повинна враховувати специфіку України. Оскільки причини заборгованості, інфляції і низького курсу валюти лежать не лише і не стільки у сфері обігу, скільки у виробництві, головним завданням економічної політики повинно бути вироблення заходів, спрямованих на подолання падіння виробництва, відновлення загальної рівноваги економіки, структурну перебудову. Це - реформування відносин власності, усунення державного монополізму, соціальна орієнтація ринкових реформ, адаптація поведінки населення і законодавства (в першу чергу податкового) до ринкової економіки. Що ж до ліберально-монетаристських методів, то лібералізація зовнішньої торгівлі повинна супроводжуватись протекціонізмом по відношенню до національного виробництва, лібералізація цін - демонополізацією і створенням конкурентного середовища в торгівлі і виробництві, а також лібералізацією зарплат. Лібералізація умов інвестування іноземного капіталу також не повинна проходити без остороги. Велика потреба в капіталі не повинна задовольнятися лише за допомогою ринкових методів. Необхідно цілеспрямоване втручання (протекціонізм) держави в інвестиційний процес з тим, щоб не відбулось привласнення іноземними компаніями природних багатств і виробничого апарату України. Без усього цього неможливо зменшити дефіцит платіжного балансу і стабілізувати валютний курс.

Дефіцит платіжного балансу України і знижувальний курс гривні віддзеркалюють стан економіки, свідчать про необхідність прискорення темпів економічної реформи.

Важливим елементом цього реформування є стабілізація фінансової системи, а також грошового обігу і кредиту через вирішення проблеми конвертова пості національної валюти.

Конвертованість, або оборотність національної грошової одиниці - це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти і навпаки, без прямого втручання держави в процес обміну.

Ступінь конвертованості обернено пропорційний обсягу і жорсткості валютних обмежень, що практикуються в країні.

Під обмеженнями слід розуміти будь-які дії офіційних інстанцій, які безпосередньо призводять до звуження можливостей, збільшення витрат або до появи невиправданих зволікань у здійсненні валютного обміну і платежів згідно з міжнародними угодами.

Оборотність валюти не є чисто технічною категорією можливості її обміну. По суті, це особливий характер зв'язку між національними і світовим господарствами, глибоке інтегрування першого в друге. Оборотність національної грошової одиниці забезпечує країні довгострокові вигоди від участі в багатосторонній світовій системі торгівлі й інвестицій, а саме:

❖ вільний вибір виробниками і споживачами найбільш вигідних ринків збуту і закупівлі всередині країни та за кордоном в кожний даний момент; розширення можливостей залучати іноземні інвестиції і здійснювати інвестиції за кордон;

* стимулюючий вплив іноземної конкуренції на ефективність, гнучкість і пристосовність підприємств до зміни умов;

* підтягування національного виробництва до міжнародних стандартів щодо цін, витрат і якості;

* можливість здійснення міжнародних розрахунків у національних грошах;

o на рівні народного господарства в цілому - спеціалізацію з урахуванням відносних переваг, оптимальне й економне витрачання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

Конвертованість національної валюти, за визначенням, вимагає ринкового типу економіки, оскільки вона ґрунтується на вільному волевиявленні всіх власників грошових коштів. Крім того, ринкова економіка повинна бути достатньо зрілою для протистояння іноземній конкуренції, для повноправної участі в міжнародному поділі праці.

Вирішення проблеми зовнішньої конвертованості української національної валюти й економічні реформи в Україні повинні розглядатися саме за принципом "зустрічного руху".

Створення передумов конвертованості національної валюти передбачає:

3) виникнення конкурентоздатних виробництв і галузей, особливо орієнтованих на експорт, що допоможе протистояти іноземній конкуренції на внутрішньому ринку і послабити тиск на платіжний баланс з боку більш вільного імпорту і відпливу прибутку іноземних учасників спільних підприємств.

4) здійснення заходів щодо врівноваження платіжного балансу, диверсифікація експорту, контроль над зростанням заборгованості, накопичення валютних резервів.

5) створення достатніх стимулів для залучення іноземного капіталу.

6) забезпечення сучасної інфраструктури грошово-кредитних відносин, недопущення довільного вилучення ресурсів у бюджет банків.

7) стабілізація внутрішньої економіки і фінансів, проведення ефективної анти інфляційної політики.

В процесі - зміни валютного режиму для стимулювання економічних реформ необхідно виділити два етапи.

I. Етап внутрішньої конвертованості, котрий передбачає можливість для громадян і організацій України здійснювати платежі за кордон і купівлю іноземної валюти без будь-яких обмежень. Цей етап безпосередньо пов'язаний з уведенням гривні як внутрішньо конвертованої валюти.

З цією метою необхідно застосувати такий макроекономічний маневр як ревальвація національної валюти, тобто свідоме підвищення курсу гривні до валют інших держав. Це дозволить, принаймні, вирішити триєдине завдання. По-перше, зробить невигідним демпінгове вивезення всього, тобто призупинить економічне мародерство під гаслом "експорт за будь-яку ціну". По-друге, стимулюватиме імпорт товарів, що неминуче зумовить появу елементів здорової економічної конкуренції за покупця і у такий спосіб - тенденцію до зниження цін. По-третє, не дасть можливості тіньовому капіталові і мафіозно-кримінальним структурам захопити до своїх рук нову національну валюту.

II. Етап зовнішньої (повної) конвертованості,котрий передбачає можливість вільного переведення і конвертації коштів у даній валюті на рахунки іноземців.

Перехід до зовнішньої конвертації національної валюти безпосередньо залежить від того, наскільки "твердими" стануть гроші у внутрішньому грошовому обігу.

Як будь-яка ціна, валютний курс відхиляється від вартісної основи - купівельної спроможності валют - під впливом попиту і пропозиції валюти. Співвідношення такого попиту і пропозиції залежить від ряду чинників. Багатофакторність валютного курсу відображає його зв'язок з іншими економічними категоріями - вартістю, ціною, грошима, відсотком, платіжним балансом і т.д. Причому відбувається складне їх переплетення і висунення як вирішальні, то одних, то інших чинників. Серед них можна виділити наступні.

1. Темп інфляції. Чим вище темп інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіют

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: