Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Місце і функції фондового ринку в системі ринків.





В нормально функціонуючій економіці відбувається мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових коштів на ринку фінансових ресурсів.

Ми вже розглянули такі сегменти фінансового ринку, як:

· валютний ринок, що є механізмом, за допомогою якого відбувається обмін валютами різних країн, необхідний для здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

· міжнародний кредитний ринок як механізм руху позичкового капіталу, котрий поділяється на:

а) світовий грошовий ринок, що включає в себе ринок короткострокових (до 1 року) боргових зобов'язань (короткострокових цінних паперів) і б) світовий ринок капіталів, тобто середньо- і довгострокових іноземних кредитів, в тому числі довгострокових боргових зобов'язань.

Крім такого поділу міжнародного фінансового ринку, існує його поділ на ринок банківських позик і ринок цінних паперів (РЦП). В основі поділу фінансового ринку на ці дві частини лежить поділ капіталу на основний і оборотний. Банківські позики, як правило, надають строком не більш, ніж на 1 рік. Випуск цінних паперів дає можливість отримати: а) позику на тривалий строк (до декількох десятиліть, наприклад, облігації), тобто вкладання в інструменти позики і б) безстрокове користування (акції), тобто вкладання в інструменти власності.

Ринок довгострокових цінних паперів називають фондовим ринком. Разом з короткостроковими борговими зобов'язаннями грошового ринку фондовий ринок утворює ринок цінних паперів.

Таким чином, ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку (а саме: ринок інструментів позики або боргових зобов'язань) і повністю ринок інструментів власності.

До інструментів позики відносяться облігації, векселі, ощадні сертифікати. До інструментів власності — всі види акцій. Існують також так звані гібридні інструменти — цінні папери, які мають ознаки як облігацій, так і акцій (наприклад, привілейовані акції і конвертовані облігації) і виробничі інструменти — варранти, опціони, ф'ючерси тощо.

Ринок інструментів позики як частина кредитного ринку, має справу з позичковим капіталом, а ринок інструментів власності — з частками (паями) власності в капіталі фірми.

Фондовий ринок має справу з інструментами довгострокової позики й інструментами власності.

Для функціонування ринку цінних паперів необхідні певні передумови: попит, пропозиція, посередники, системи регулювання і саморегулювання. Попит на цінні папери визначається добробутом нації. Чим вищий рівень життя, тим більше заощаджень у населення і можливості купівлі цінних паперів. Пропозиція визначається попитом. Вона тим вища, чим більше розвинений ринковий механізм поставки джерел довгострокового кредитування і фінансування. Для розвитку ринку цінних паперів необхідні фахівці інвестиційного бізнесу і система підготовки таких фахівців. І нарешті, потрібні посередницькі організації — брокерські та інвестиційно-ділерські фірми, фондові біржі та органи регулювання інвестиційного бізнесу.

В Україні ринок цінних паперів формується у відповідності з Законом України «Про цінні папери і фондову біржу». Він охоплюватиме випуск і обіг акцій, облігацій державних (республіканських та місцевих) позик і позик підприємств, державних казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів і векселів, приватизаційних паперів тощо. У відповідності з Указом Президента України інвестиційні сертифікати віднесені до цінних паперів.

Інвестиційний капітал.

Термін «інвестиції» має декілька значень. В літературі можна зустріти різні його визначення. Найбільш загальним визначенням можна вважати визначення інвестицій як використання грошей з метою отримання доходу або нарощування капіталу. Всі види майнових та інтелектуальних ціннос­тей, які вміщені в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту, є інвестиціями.

Вже з цього визначення видно, що мова йде не просто про гроші, а про гроші, котрі є грошовою формою кругообігу капіталу, тобто інвестицій­ним капіталом. Інвестиційний капітал може бути власним (нерозподіле­ний прибуток, амортизаційні відрахування) і позиченим, джерелом якого є тимчасово вільні чужі грошові кошти. Але вільні грошові кошти не є інвестиціями. Вони перетворюються в інвестиції в руках тих, хто витрачає їх на купівлю елементів виробництва, що приносить доход, тобто перетво­рює в реальні активи. Реальні активи — це економічні ресурси фірми: ос­новний і оборотний капітал, нематеріальні кошти*, використовувані для виробничої діяльності з метою отримання доходу. Власні накопичення, переходячи в реальні активи, прямо перетворюються в інвестиції. Чужі вільні грошові кошти (заощадження) перетворюються в інвестиції через ринок капіталу, насамперед, через фондовий ринок.

Об'єктами інвестування можуть бути реальні інвестиційні проекти, об'єкти нерухомості та різноманітні фінансові інструменти. Фінансові інст­рументи як об'єкти інвестування — це різні типи фінансових зобов'язань:

· депозитні вклади в банку;

· цінні папери (облігації, акції, опціони тощо).

Отже, термін «інвестиції» використовують для позначення:

а) вкладання грошових коштів, інтелектуальних цінностей в реальні активи, тобто у виробництво;

б) вкладення грошових коштів у фінансові інструменти, тобто купівля цінних паперів.

Співвідношення власних і позичених джерел фінансування інвестицій називається фінансовим левериджем.

В даному розділі і далі під інвестиціями будуть розумітися вкладення у фінансові активи, а не у виробництво. Іншими словами, ми розглядати­мемо інвестиції як будь-який фінансовий інструмент, в який можна вмістити гроші, розраховуючи зберегти або примножити їх вартість і за­безпечити позитивну величину доходу. Інвестор — це той, хто при за­купівлі цінних паперів думає насамперед про мінімізацію ризику.

На відміну від інвесторів, спекулянт готовий іти на розрахований ри­зик, а гравець — на будь-який ризик.

Цінні папери або фондові цінності — це інструменти вкладання гро­шей, які являють собою чиї-небудь боргові зобов'язання або які забезпечу­ють право участі в компанії в якості власника. На цій підставі вони поділя­ються на портфельні інвестиції і прямі інвестиції (ПЗІ). Портфельні інве­стиції складаються з короткострокових вкладень (кредитні векселі і т. ін., строком до одного року і менше) і довгострокових вкладень (придбання акцій в зарубіжному підприємстві, яке не належить і непідконтрольне інвестору). Прямі зарубіжні інвестиції — це довгострокові вкладання на строк понад один рік або безстрокові (придбання облігацій і акцій в за­рубіжному підприємстві, яке в значній мірі є власністю інвестора або під його контролем). Отже, інвестиції пов'язані або з інтересами кредитора (портфельні), або з участю капіталу в якості власника (прямі).

Таким чином, розрізняють:

· реальні та фінансові інвестиції;

· державні й приватні інвестиції;

· короткострокові й довгострокові інвестиції;

· прямі й портфельні інвестиції.







Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.