|
Місце і функції фондового ринку в системі ринків.В нормально функціонуючій економіці відбувається мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових коштів на ринку фінансових ресурсів. Ми вже розглянули такі сегменти фінансового ринку, як: · валютний ринок, що є механізмом, за допомогою якого відбувається обмін валютами різних країн, необхідний для здійснення зовнішньоекономічної діяльності; · міжнародний кредитний ринок як механізм руху позичкового капіталу, котрий поділяється на: а) світовий грошовий ринок, що включає в себе ринок короткострокових (до 1 року) боргових зобов'язань (короткострокових цінних паперів) і б) світовий ринок капіталів, тобто середньо- і довгострокових іноземних кредитів, в тому числі довгострокових боргових зобов'язань. Крім такого поділу міжнародного фінансового ринку, існує його поділ на ринок банківських позик і ринок цінних паперів (РЦП). В основі поділу фінансового ринку на ці дві частини лежить поділ капіталу на основний і оборотний. Банківські позики, як правило, надають строком не більш, ніж на 1 рік. Випуск цінних паперів дає можливість отримати: а) позику на тривалий строк (до декількох десятиліть, наприклад, облігації), тобто вкладання в інструменти позики і б) безстрокове користування (акції), тобто вкладання в інструменти власності. Ринок довгострокових цінних паперів називають фондовим ринком. Разом з короткостроковими борговими зобов'язаннями грошового ринку фондовий ринок утворює ринок цінних паперів. Таким чином, ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку (а саме: ринок інструментів позики або боргових зобов'язань) і повністю ринок інструментів власності. До інструментів позики відносяться облігації, векселі, ощадні сертифікати. До інструментів власності — всі види акцій. Існують також так звані гібридні інструменти — цінні папери, які мають ознаки як облігацій, так і акцій (наприклад, привілейовані акції і конвертовані облігації) і виробничі інструменти — варранти, опціони, ф'ючерси тощо. Ринок інструментів позики як частина кредитного ринку, має справу з позичковим капіталом, а ринок інструментів власності — з частками (паями) власності в капіталі фірми. Фондовий ринок має справу з інструментами довгострокової позики й інструментами власності. Для функціонування ринку цінних паперів необхідні певні передумови: попит, пропозиція, посередники, системи регулювання і саморегулювання. Попит на цінні папери визначається добробутом нації. Чим вищий рівень життя, тим більше заощаджень у населення і можливості купівлі цінних паперів. Пропозиція визначається попитом. Вона тим вища, чим більше розвинений ринковий механізм поставки джерел довгострокового кредитування і фінансування. Для розвитку ринку цінних паперів необхідні фахівці інвестиційного бізнесу і система підготовки таких фахівців. І нарешті, потрібні посередницькі організації — брокерські та інвестиційно-ділерські фірми, фондові біржі та органи регулювання інвестиційного бізнесу. В Україні ринок цінних паперів формується у відповідності з Законом України «Про цінні папери і фондову біржу». Він охоплюватиме випуск і обіг акцій, облігацій державних (республіканських та місцевих) позик і позик підприємств, державних казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів і векселів, приватизаційних паперів тощо. У відповідності з Указом Президента України інвестиційні сертифікати віднесені до цінних паперів. Інвестиційний капітал. Термін «інвестиції» має декілька значень. В літературі можна зустріти різні його визначення. Найбільш загальним визначенням можна вважати визначення інвестицій як використання грошей з метою отримання доходу або нарощування капіталу. Всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вміщені в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту, є інвестиціями. Вже з цього визначення видно, що мова йде не просто про гроші, а про гроші, котрі є грошовою формою кругообігу капіталу, тобто інвестиційним капіталом. Інвестиційний капітал може бути власним (нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування) і позиченим, джерелом якого є тимчасово вільні чужі грошові кошти. Але вільні грошові кошти не є інвестиціями. Вони перетворюються в інвестиції в руках тих, хто витрачає їх на купівлю елементів виробництва, що приносить доход, тобто перетворює в реальні активи. Реальні активи — це економічні ресурси фірми: основний і оборотний капітал, нематеріальні кошти*, використовувані для виробничої діяльності з метою отримання доходу. Власні накопичення, переходячи в реальні активи, прямо перетворюються в інвестиції. Чужі вільні грошові кошти (заощадження) перетворюються в інвестиції через ринок капіталу, насамперед, через фондовий ринок. Об'єктами інвестування можуть бути реальні інвестиційні проекти, об'єкти нерухомості та різноманітні фінансові інструменти. Фінансові інструменти як об'єкти інвестування — це різні типи фінансових зобов'язань: · депозитні вклади в банку; · цінні папери (облігації, акції, опціони тощо). Отже, термін «інвестиції» використовують для позначення: а) вкладання грошових коштів, інтелектуальних цінностей в реальні активи, тобто у виробництво; б) вкладення грошових коштів у фінансові інструменти, тобто купівля цінних паперів. Співвідношення власних і позичених джерел фінансування інвестицій називається фінансовим левериджем. В даному розділі і далі під інвестиціями будуть розумітися вкладення у фінансові активи, а не у виробництво. Іншими словами, ми розглядатимемо інвестиції як будь-який фінансовий інструмент, в який можна вмістити гроші, розраховуючи зберегти або примножити їх вартість і забезпечити позитивну величину доходу. Інвестор — це той, хто при закупівлі цінних паперів думає насамперед про мінімізацію ризику. На відміну від інвесторів, спекулянт готовий іти на розрахований ризик, а гравець — на будь-який ризик. Цінні папери або фондові цінності — це інструменти вкладання грошей, які являють собою чиї-небудь боргові зобов'язання або які забезпечують право участі в компанії в якості власника. На цій підставі вони поділяються на портфельні інвестиції і прямі інвестиції (ПЗІ). Портфельні інвестиції складаються з короткострокових вкладень (кредитні векселі і т. ін., строком до одного року і менше) і довгострокових вкладень (придбання акцій в зарубіжному підприємстві, яке не належить і непідконтрольне інвестору). Прямі зарубіжні інвестиції — це довгострокові вкладання на строк понад один рік або безстрокові (придбання облігацій і акцій в зарубіжному підприємстві, яке в значній мірі є власністю інвестора або під його контролем). Отже, інвестиції пов'язані або з інтересами кредитора (портфельні), або з участю капіталу в якості власника (прямі). Таким чином, розрізняють: · реальні та фінансові інвестиції; · державні й приватні інвестиції; · короткострокові й довгострокові інвестиції; · прямі й портфельні інвестиції. Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право... ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|