Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Тема. Політичні конфлікти та політичні кризи





Мета: з’ясувати природу та сутність політичного конфлікту, вивчити технології розв’язання політичних конфліктів.

План

1. Природа та сутність політичного конфлікту.

2. Типи політичних конфліктів і криз.

3. Технології розв’язання політичних конфліктів.

Короткі теоретичні відомості

Основні поняття: політичний конфлікт, політична криза, медіатор, переговори.

Політичні конфлікти – це особливий вид суспільних відносин, котрі здійснюються стосовно політичної влади та її функціонування.

Найбільш істотна відмінність політичного конфлікту від інших соціальних полягає в тому, що задіяні в ньому суб’єкти (особи, групи, еліти, держави) протистоять одне одному з головного базового приводу – влади, її поділу чи оволодіння нею.

Дослідження в галузі функціональних можливостей конфліктів уперше були проведені Л. Козером і Р. Дарендорфом.

Так, Р. Дарендорф стверджував, що суспільство, народжуючи нерівність, породжує конфлікти, насамперед політичні. При цьому, наголошував він, предметом політичного конфлікту є життєві блага, точніше – їх нерівномірний розподіл.

Причиною політичних конфліктів є зіткнення ціннісних орієнтацій: ліві – праві, ліберали – консерватори, інтервенціоністи – ізоляціоністи й ін. Є підстави стверджувати, що розбіжності в цінностях – одна із основних причин і передумов політичного конфлікту. Коли ці розбіжності виходять за певні межі, виникає конфлікт, або навіть і криза.

Більшість авторів західної політичної науки виходять із того, що в кінцевому рахунку конфлікти визначаються свідомістю людей. Причинами, які викликають політичні конфлікти, називають розбіжність індивідуальних і суспільних цінностей, розлад між сподіваннями, практичними намірами та вчинками осіб, нерозуміння своїх дій стосовно один до одного, логічні помилки та семантичні труднощі в процесі комунікації, недостатність і неякісність інформації. У цьому плані соціально-політичні зіткнення трактуються як зіткнення «конфліктуючих свідомостей», а їх головні причини – недосконалість людської психіки, невідповідність між реальністю й уявленням про неї.

Джерело політичного конфлікту – в почуттях та емоціях, які псують взаємовідносини сторін, це у природі цих взаємовідносин (Л. Козер).

З точки зору зон і галузей конфлікти поділяють на зовнішньо- і внутрішньополітичні. Згідно з якісною характеристикою, що відображає ступінь радикалізації соціально-політичних змін, виділяють обмежені та радикальні конфлікти. Політичні конфлікти відрізняються один від одного ще за одним критерієм – на якому політичному підґрунті вони виникають і розгортаються:

– на вищому рівні організації влади чи регіональному або місцевому;

– у центрі політичної системи чи на периферії.

За часовими характеристиками вирізняють довготривалі та короткострокові конфлікти.

Політична криза – це переломний стан політичної системи суспільства, який полягає у поглибленні та загостренні конфліктів, які мають місце, у різкому посиленні політичного напруження та нестабільності.

Основою політичної кризи є зміни у співвідношенні сил в уряді або парламенті навколо балансу інтересів. Криза може відображати відповідну дезорганізацію, дестабілізацію політичної системи, та виявляти нове співвідношення сил, інтересів. Розв’язання кризи буде означати не що інше, як початок нового етапу суспільного розвитку. Внутрішньополітичні кризи можливо вибудувати за ступенем їх глибини та безпеки для суспільної стабільності: урядова криза, парламентська та конституційна кризи. Особливою формою політичних криз є революція, контрреволюція, повстання, путч, війна тощо.

Для розв’язання конфлікту, як правило, доводиться прикладати більш чи менш значні зусилля. Було б безнадійною справою сподіватися на «самовирі-шення» конфлікту. Можна намагатися його не помічати, ігнорувати, у кращому випадку пояснювати. Але, якщо він буде розв’язуватися стихійно, то буде загострюватися, виявлятися більш агресивно та може зруйнувати політичну систему.

Для урегулювання та завершення конфлікту необхідно:

– встановити точну діагностику протиборства, включаючи з’ясування його мотивів, причин;

– прогнозувати хід і наслідки конфлікту. Головне – змусити сторони усвідомити необхідність виробити спільне рішення виходу із ситуації. Чим чіткіше визначено предмет непорозумінь і наслідків, тим більше шансів на ефективність вирішення.

Можливі два варіанти розв’язання конфлікту:

– розв’язання самими учасниками конфліктуючих сторін. Переговори дозволяють дійти згоди, коли відкривають шлях до співробітництва між протилежними сторонами. Цей метод використовувався з часу виникнення конфліктів узагалі, тобто з виникненням людського суспільства. Однією з найважливіших вимог під час проведення переговорів є відмова від позиційних торгів. Коли сторони стоять твердо на позиціях, не вдаючись до інтересів один одного, згоди, звичайно, не досягають. Щоб дійти розумного вирішення, необхідно примирити інтереси, а не позиції. Основна проблема переговорів полягає не в конфліктних позиціях, а в конфліктах між потребами, бажаннями, турботами та побоюваннями кожної із сторін, а такі потреби та бажання і є інтересами;

– зближення позицій та інтересів протилежних сторін через посередника – медіатора (лат. «mediatio» – посередництво, посередництво у суперечці третьої сторони, третьої держави, що не бере участі у суперечці). Завдання медіатора – запропонувати сторонам готове рішення, яке сторони готові та повинні виконувати, домовитись, дійти згоди.

Медіація не є чимось відмінним від переговорів, це лише особливий вид переговорного процесу. Однією з форм вирішення політичних конфліктів є референдуми із правовими наслідками – наприклад, прийняття конституції, визначення статусу території й ін. Другою формою є вибори. У ролі арбітра як у першому, так і в другому випадках виступають самі громадяни.

Завдання до самостійної роботи

1. Підготуйте реферат на одну з наступних тем:

а) «Роль конфліктів у політичному процесі»;

б) «Прогнозування та діагностика політичних конфліктів»;

в) «Внутрішньополітична криза: стани виникнення та прояви».

2. Наведіть приклад парламентської, конституційної кризи.

3. Проаналізуйте політичне становище в Україні.

4. Дайте характеристику політичним засобам подолання конфліктів.

5. Проаналізуйте тенденції трансформації конфліктів.

6. Проаналізуйте основні типи конфліктів в Україні.

Контрольні питання

1. Дайте визначення політичного конфлікту.

2. Які причини породжують політичні конфлікти та сприяють їх розв’язанню?

3. Які основні функції політичного конфлікту?

Література: [1–13].

 

Семінарське заняття № 4

Тема. Міжнародні конфлікти

Мета: дати визначення міжнародного конфлікту, з’ясувати механізм його утворення й управління.

План

1. Поняття міжнародного конфлікту.

2. Типи міжнародних конфліктів.

3. Методи врегулювання міжнародних конфліктів.

Короткі теоретичні відомості

Основні поняття: міжнародний конфлікт, суб’єкт міжнародного конфлікту, міжнародна криза, міждержавний конфлікт, національна війна.

Міжнародний конфлікт – це зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації цілей та інтересів в умовах протидії.

Суб’єктами міжнародного конфлікту можуть бути держави, міждержавні об’єднання, міжнародні організації, організаційно оформлені суспільно-політичні сили всередині держави або на міжнародній арені.

Міжнародна криза – це конфліктна ситуація, за якої:

– зачіпаються життєво важливі цілі діючих суб’єктів міжнародної політики;

– для прийняття рішення суб’єкти мають украй обмежений час;

– події зазвичай розвиваються непередбачуване;

– ситуація, однак, не переростає у збройний конфлікт.

У міжнародних конфліктах основними суб’єктами є переважно держави. Виходячи з цього виділяють:

– міждержавні конфлікти;

– національно-визвольні війни (одна зі сторін – держава), антиколоніальні, війни народів, проти расизму, проти урядів;

– внутрішні інтернаціоналізовані конфлікти (держава – помічник однієї зі сторін на території іншої держави).

Існує декілька типологій міжнародних конфліктів:

– залежно від кількості учасників – двосторонні і багатосторонні;

– за географією охоплення – регіональні і глобальні;

– за часом перебігу – короткострокові і тривалі;

– за рівнем прояву ворожості – збройні і без застосування зброї й ін.

Серед особливостей міжнародних конфліктів слід відзначити їх подвійний характер. Навіть за умов найжорстокішого збройного конфлікту існують елементи співробітництва (наприклад, обмін військовополоненими). Міжнародні конфлікти є ситуацією зі змішаними інтересами, у яких інтереси сторін водночас і збігаються, і різняться.

Види міждержавних конфліктів:

– конфлікт ідеологій;

– конфлікт через політичне панування; територіальний конфлікт;

– релігійний конфлікт.

Міждержавний конфлікт часто реалізується у формі війни. Необхідно проводити чітку межу між війною і державним конфліктом.

Військові конфлікти менш масштабні. Цілі – обмежені. Причини – спірні питання. Причина війни – глибинні економічні й ідеологічні суперечності між державами. Війни більш масштабні. Війна – стан усього суспільства, що бере участь у ній, військовий конфлікт – стан соціальної групи. Війна частково змінює подальший розвиток держави, військовий конфлікт може призвести лише до незначних змін.

Урегулювання, у тому числі усунення конфлікту, може відбуватися із застосуванням таких традиційних методів:

– мирних;

– силових;

– інших або змішаних, зі складною структурою.

Перевага зазвичай надається застосуванню мирного способу врегулювання конфліктів. Під час мирного розв’язання відсутнє застосування примусу в будь-якій формі.

Розв’язання конфліктів, особливо між державами, у силовий спосіб не дозволено. Силовий метод полягає у тому, що більш сильна держава примушує слабку сторону конфлікту прийняти свою позицію зі спірного питання. У разі зміни співвідношення сил на міжнародній арені нерозв’язаний конфлікт з латентної фази переходить у реальну та породжує нові конфлікти.

До інших способів розв’язання (урегулювання) конфліктів учені відносять засоби, у яких силу безпосередньо не застосовують, але використовують для залякування супротивника. Трапляються випадки, коли одночасно використовують і мирні, і насильницькі засоби розв’язання спору:

1) змішані, без застосування сили – наприклад, приведення збройних сил у бойову готовність, переміщення їх до кордону з державою та ведення одночасно з цим переговорів;

2) тиск без використання збройних сил – застосування економічних санкцій;

3) мілітаризовані акції без застосування сили – маневри, переміщення військ, за допомогою письмових чи усних заяв повноважних представників держави про можливе застосування сили у разі невиконання вимог;

4) змішані акції, що включають застосування сили – розгортання активних військових дій та одночасне застосування економічних санкцій.

За загальним визнанням учених і політиків, найбільш оптимальним та ефективним засобом урегулювання міжнародних конфліктів за обсягом витрачених ресурсів і стійкістю позитивного результату є мирні засоби.

У XXI ст. у зовнішній політиці має закріпитися прагматичний підхід у дусі дипломатії згоди, закріплення в міжнародних відносинах принципу безпеки для всіх. Побудовані на такій основі міжнародні зв’язки спроможні запобігти новій «холодній війні», відчутно оздоровити обстановку у світі.

Завдання до самостійної роботи

1. Що ви розумієте під поняттям «національні інтереси»?

2. Чому наші сусіди – країни Центрально-Східної Європи – мають значні переваги над Україною у реформуванні суспільства?

3. Чи може бути розвинутою державою Україна, якщо вона надасть перевагу інтеграції лише в якомусь одному напрямі (східному, західному тощо)?

4. Яким документом Україну вперше внесено в міжнародні відносини як повноцінного та рівноправного суб’єкта?

5. Які ознаки, на вашу думку, визначають міжнародну суб’єктність України як суверенної держави?

6. Назвіть головні напрями української зовнішньої політики.

Контрольні питання

1. Які причини спричиняють виникнення суперечностей у міжнародних відносинах?

2. Назвіть найважливіші виміри сили суб’єкта міжнародних відносин.

3. Назвіть джерела суперечностей сучасних міжнародних конфліктів.

4. Чому на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин військова сила не є істотним параметром вимірювання сили?

Література: [1–13].

Семінарське заняття № 5







Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.