Основи роботи з текстовим процесором. Форматування документів.

“Інформаційні управляючі системи та технології”

Прийоми створення електронних документів за допомогою текстового процесора.

Ділова переписка — це невід'ємний елемент в роботі багатьох людей. Діловий лист чи лист до друзів або родичів можна написати за допомогою програми Word. Автоматизувати процес створення ділового листа дає змогу засіб Майстер листів.

Фрагментом тексту називатимемо символ, слово, речення один чи декілька абзаців. Над фрагментом тексту визначені такі основні дії: копіювання в буфер обміну (Copy), вирізання в буфер обміну (Cut), вставляння з буфера обміну (Paste), вилучення з тексту (Delete), вирівнювання, перетворення символів: збільшення, зменшення, завдання вигляду написання (товстий, курсив, підкреслений та їхні комбінації) тощо.

Буфер обміну, як вам відомо, призначений для зберігання фрагмента тексту з метою його копіювання чи переміщення як у межах документа, так і в інші документи.

Буфер обміну в більшості програм є одномісний — занесення у нього іншого елемента витирає його попереднє вмістиме. У програмі Word буфер є дванадцятимісним.

Виділений (вибраний) фрагмент тексту копіюють у буфер обміну одним із трьох способів:

· натисканням на кнопку Копіювати стандартної панелі;

· комбінацією клавіш Ctrl+Insert (або Ctrl+C, якщо програма налаштована на цю комбінацію).

Вміст буфера обміну можна вставити в текст у місце, де є курсор, одним із трьох способів:

· натисканням на кнопку Вставити стандартної панелі;

Виділений фрагмент можна перемістити з тексту в буфер обміну також одним із трьох способів:

Виділений фрагмент вилучають з тексту, не заносячи в буфер обміну, натисканням на клавішу Del.

Електронні таблиці — це клас прикладних програм для опрацювання інформації, поданої в табличній формі. Вони дають змогу виконувати математичні розрахунки, робити необхідні текстові пояснення, робити графічні ілюстрації до математичних розрахунків.

Перша програма електронних таблиць VisiCalc була створена у 1979 році Дж. Брикклином. З тих часів з’явилося багато програм цього типу. Наприклад, Lotus 1-2-3, Super Calc, Quattro Pro та інші. Але лідером серед них є програма Excel корпорації Microsoft, яка входить до складу пакета Microsoft Office. А на Україні та в Росії Excel єдина електронна таблиця, яка реально використовується для операційної системи Windows.

До появи у 1979 році існували дві можливості автоматизації математичних обчислень — це використання калькулятора та складання програм для ЕОМ.

Недоліки такі: на калькуляторі багато ручної праці та обмеженість кількості операцій, а програмування потребувало багато часу та грошей.

Електронні таблиці ввібрали в себе преваги швидкого обчислення як на калькуляторі без попереднього програмування, так і велику кількість математичних операцій не тільки з константами, але із змінними, як при програмуванні на комп’ютерах.

При використанні електронних таблиць від користувача не потрібно мати фах у програмуванні та витрачати час на складання програм.

Завдяки наявності великої кількості математичних функцій Excel може задовольнити потреби будь-якого користувача. Цим пояснюється його популярність.

Ø велика кількість обчислювальних функцій (математичних, статистичних, фінансових, текстових, логічних, дата час, інженерних).

Ø ділова графіка, яка дає змогу відображати отримані результати у вигляді діаграм.

Ø можливість переміщення даних з одного додатка Windows до іншого. Наприклад, в Excel з текстового редактору Word, та навпаки.

Ø зручні засоби друкування таблиць та діаграм.

Якщо у користувача є потреба, він може запрограмувати власні алгоритми обробки за допомоги вбудованої в Excel мови програмування Visual Basic for Application (Візуальний бейсік для додатків).

Ø створення додатків для швидкого виконання послідовності дій, що часто застосовується (якась таблиця, яку періодично треба створювати та заповнювати даними).

Ø утворення нової часто вживаної нестандартної функції.

Ø створення програмного модуля (обробки, гри, редагування, тощо).

Для зручного написання програм VBA має рекордер, який перекладає усі виконувані вручну послідовності в Excel на мову VBA.

Виділити клітинку можна мишкою або стрілками клавіатури. Клітинка обрамляється жирною лінією, а в нижньому правому її куті з’явиться крапка — маркер заповнення.

Виділити рядок (стовпчик) можна, якщо клацнути мишкою на позначці номеру рядка (стовпчику). Увесь рядок (стовпчик) заповниться темним кольором, крім самої першої клітинки, а в правому нижньому куті буде маркер заповнення.

Виділити увесь аркуш можна, якщо клацнути мишкою на позначці Виділити все.

Виділити кілька аркушів книги, — якщо клацнути мишкою на вкладках потрібних аркушів та водночас утримувати клавішу Shift.

Виділити діапазон клітинок, — якщо натиснути мишкою на будь-якому куті діапазону та протягнути її до протилежного кута по діагоналі.

Виділити несуміжні клітинки, — якщо клацати мишкою на усіх клітинках, утримуючи при цьому клавішу Ctrl.

Переміщення — взяти мишкою за край клітинки (діапазону) та перетягнути на потрібне місце.

Копіювання — теж саме, але при цьому утримувати клавішу Ctrl.

Автозаповнення даними — взяти правою кнопкою мишки за маркер заповнення та протягнути до потрібного місця. Після відпускання мишки вибрати потрібну команду заповнення:

заполнить по дням (по месяцам, по годам) — заповнення послідовностями дат;

Ø линейное приближение — заповнення по лінійному закону;

Ø экспоненциальное приближение — заповнення по експоненціальному закону;

Ø прогрессия — вибір типу та кроку прогресії для заповнення клітинок.

Декілька клітинок робочої таблиці, які мають суміжні сторони, утворюють діапазон клітинок.

Діапазони мають прямокутну форму і описуються адресами двох діагонально-протилежних клітинок. Наприклад:

Щоб виділити діапазон, треба клацнути у лівому верхньому куті і, не відпускаючи клавіші, перемістити білий хрестоподібний курсор у правий нижній кут, відпустити клавішу. Щоб відмовитися від вибору, достатньо клацнути за межами діапазону.

Щоб виділити несуміжні діапазони треба користуватися клавішею Ctrl. Наприклад, щоб виділити два несуміжні стовпці-діапазони, потрібно клацнути на їхніх назвах в режимі натиснутої клавіші Ctrl.

Діапазонам можна надавати назви і використовувати ці назви замість виразів типу А1:А9. Програма сама дає назви діапазонам, якщо вона може їх однозначно розпізнати. Наприклад, в таблиці на рис. 2.4 назви стовпців розпізнаються автоматично, тому в клітинку Е4 замість формули = В4 + С4 + D4 можна ввести формулу = Січень + Лютий + Березень.

Дії над елементами ЕТ (виділеними клітинками, стовпцями, рядками, діапазонами, усією таблицею) виконують командами контекстного чи основного меню або за допомогою кнопок панелі інструментів.

Наприклад, у разі потреби в таблицю вставляють порожні рядки чи стовпці або вилучають їх командами: Редагувати => Вставити або Вилучити.

У виділену клітинку можна вставити примітку, яка пояснює її призначення, командою Вставити => Примітка, а вилучити командою Редагувати => Очистити (або засобами контекстного меню).

Розглянемо ще один спосіб швидкого введення текстових даних у таблицю. Він полягає у використанні списків користувача. Списки можуть містити назви товарів, міст, фірм, прізвища тощо. Список користувач спочатку створює командами Сервіс => Параметри => Закладка Списки => Новий список => Вводить елементи списку через кому або натискаючи на клавішу вводу => Додати => ОК. Список використовують так: перший елемент списку вводять у деяку клітинку, перетягують її маркер копіювання — відбувається автозаповнення таблиці елементами списку.

ЕТ можна використовувати як базу даних. Розглянемо типові Дії, які можна виконувати з даними: 1) впорядковувати рядки за зростанням чи спаданням значень у деякому стовпці; 2) шукати дані за деяким критерієм. Стовпець з даними тут називають полем.

Впорядкування. Спочатку вибирають частину таблиці з даними і назвами полів або всю таблицю (без заголовка таблиці і рядків з підсумками). Сортування виконують командою Дані => Сортувати, отримують список назв полів, де вибирають потрібну назву, наприклад Місто, і задають порядок сортування: за зростанням чи спаданням — отримують таблицю, де рядки будуть впорядковані в алфавітному чи зворотньому порядку назв міст.

Пошук даних називають інакше фільтруванням даних. Спочатку вибирають рядок, що містить назви стовпців, і виконують команду Дані => Фільтр => Автофільтр. Клітинки з назвами стовпців стають списками з кнопками розгортання. Розгортають потрібний список, наприклад Січень, вибирають у списку значення Умова — відкриється вікно конструктора умов, у якому є зручні засоби для формулювання критерію пошуку по стовпцю Січень, наприклад такого: більше 500000 і менше 2000000, натискають на ОК і на екрані отримують результати пошуку рядки таблиці з містами, де показник діяльності фірми у січні задовольняв даному критерію. Щоб відновити на екрані всю таблицю, виконують команду Дані => Фільтр => Показати все.

Якщо треба побудувати складний критерій на базі назв декількох стовпців, то використовують команду Дані => Фільтр => Розширений фільтр, яку в цій роботі не використовуватимемо, оскільки її можна замінити виконанням команди Автофільтр декілька разів.

Підсумки в таблицях. Підсумки підводять з метою визначення кращих, гірших, сумарних, середніх показників діяльності фірми в деяких країнах, містах, підрозділах тощо. Для цього спочатку рядки в таблиці сортують з метою групування (розташування поруч) даних, що стосуються кожної країни, міста чи підрозділу. Для отримання підсумків до впорядкованої таблиці застосовують команду Дані => Підсумки, де задають: 1) назву поля, що містить об'єкти, для яких створюють підсумки, наприклад Країна; 2) операцію підсумовування і 3) назву поля, що містить дані, які підлягають підсумовуванню (наприклад, Всього або/і Березень ). Операції підсумовування є різні: сума, максимум, мінімум, середнє значення, відхилення від норми тощо.

За допомогою команд меню програми Формат\Ячейки..., далі вкладка Число встановлюються такі типи даних:

Ø Числові — це дані які складаються з цифр та деяких символів. Точність результату обчислення залежить від заданої користувачем точності.

Ø Текстові — це ті, що не були впізнані системою, як дані іншого типу. В одній клітинці може бути до 32 000 знаків. якщо числа повинні бути представлені як текстові дані, то попереду треба поставити знак апострофа (‘1234). В клітинці текст буде переноситься на наступний рядок клітинки, якщо в меню вибрати команду Формат\Ячейка\Выравнивание.

Ø Дата та Час. Для дат використовуються звичайні числа, але відображаються в форматі дат, при цьому ціла частина відповідає добам, місяцям, рокам, після коми — години, хвилини, секунди. В Excel кожен день має порядковий номер, починаючи з 1900 року. Наприклад 1 січня 1998 року зберігається у вигляді числа 35796. Цей спосіб дозволяє обробляти дати як звичайні числа.

Ø Логічні дані мають одне з двох значень – істина (1) чи неправда (0) та використовуються як індикатори будь-якої події.

Сортування дозволяє переупорядкувати рядки в таблиці по будь-якому полю. Наприклад, упорядкувати дані за ціною виробу. Для сортування даних слід виділити одну клітинку таблиці і викликати команду Сортировка з меню Данные.

У Microsoft Excel не слід робити нічого особливого для того, щоб використовувати перелік в якості бази даних. При виконанні характерних для баз даних операцій, таких як пошук, сортування, підведення підсумків, Microsoft Excel автоматично розглядає таблицю як базу даних.

При перегляді, зміні, додаванні і видаленні запису в базі даних, а також при пошуку конкретних записів за визначеним критерієм зручно використовувати форми даних. При звертанні до команди Форма меню Данные Microsoft Excel читає дані й створює діалогове вікно форми даних (рис. 1.10). У формі даних на екран виводиться один запис. При введенні або зміні даних у полях цього вікна змінюється вміст відповідних клітинок у базі даних.

Для використання форм даних таблиця повинна мати імена стовпців. Імена стовпців стають іменами полів у формі даних. Поле відповідає кожному стовпцю в таблиці. Форма даних автоматично розгортається так, щоб вивести на екран відразу всі поля в даній таблиці, до 32 полів за один раз. За допомогою смуги прокручування можна прокручувати записи в базі даних. Позиція виведеного запису вказується у верхньому правом куті. Пересуватись по полях форми можна за допомогою миші та клавіш Tab (вниз), Shift+Tab (вгору). Праворуч розташовані такі кнопки.

Добавить — очищує поля для введення нового запису бази даних. Якщо знову натиснути кнопку Добавить, то введені дані будуть додані як новий запис у кінець бази даних.

Удалить — видаляє виведений запис, інші записи бази даних зсуваються. Видалені записи не можуть бути відновлені.

Вернуть — відновлює відредаговані поля у виведеному записі, видаляючи зроблені зміни. Щоб відновити запис, необхідно зробити це перед натисканням клавіші Enter або перед переходом до іншого запису.

Назад — виводить попередній запис у переліку. Якщо був визначений критерій за допомогою кнопки Критерии, то кнопка Назад виведе попередній запис із тих, що задовольняють заданому критерію.

Далее — виводить наступний запис у базі даних.

Критерии — очищає поля для введення критеріїв порівняння з операторами порівняння для пошуку необхідної підмножини записів.

Правка — призначена для виходу з режиму введення критеріїв. Доступна тільки тоді, коли натиснута кнопка Критерии.

Очистить — видаляє існуючий критерій з вікна діалогу. Доступна тільки тоді, коли натиснута кнопка Критерии.

Для додавання запису до бази даних необхідно:

Ø виділити клітинку в таблиці, до якої слід додати запис;

Команда Автофильтр встановлює кнопки прихованих переліків (кнопки зі стрілкою) безпосередньо в рядок з іменами стовпців (рис.1.11). З їхньою допомогою можна вибрати записи бази даних, що слід вивести на екран. Після виділення елемента в переліку, що розкривається, рядки, що не містять даний елемент, будуть приховані. Наприклад, якщо у прихованому переліку поля Ціна вибрати 99грн., то будуть виведені тільки записи, в яких у полі Ціна міститься значення 99грн.

Якщо у прихованому переліку вибрати пункт Условие…, то з’явиться вікно Пользовательский автофильтр (рис.1.12). У верхньому правому переліку слід вибрати один з операторів (равно, больше, меньше та ін.), а у полі справа вибрати одне із значень. У нижньому правому переліку можна вибрати іншій оператор, і у полі ліворуч — значення. Коли ввімкнений перемикач И, то будуть виводитися тільки записи, які задовольняють обидві умови. При ввімкненому перемикачі ИЛИ будуть виводитися записи, які задовольняють одну з умов. Наприклад, у вікні на рис. 1.12 введені умови для виведення записів по виробах з ціною більше 99 грн. і менше 187 грн.

Для виведення декількох записів з найбільшими або найменшими значенням по будь-якому полю слід у прихованому переліку поля вибрати пункт Первые 10. У діалоговому вікні Наложение условия по списку у першому полі з лічильником необхідно вибрати кількість записів, а у полі справа вибрати наибольших або наименьших.

Щоб вивести всі дані переліку, необхідно викликати команду Отобразить все або скасувати команду Автофильтр меню Данные, підміню Фильтр.

Команда Расширенный фильтр дозволяє фільтрувати дані з використанням інтервалу критеріїв для виводу тільки тих записів, що задовольняють визначеним критеріям (рис.1.13). При повторній фільтрації будуть проглядатися всі рядки, і приховані і відкриті. Значення перемикачів і полів вікна Расширенный фильтр наступне:

фильтровать список на месте — перемикач, що приховує рядки, які не задовольняють зазначеному критерію.

скопировать результат в другое место — копіює відфільтровані дані на інший робочий аркуш, або на інше місце на тому ж робочому аркуші.

Исходный диапазон — поле, що визначає інтервал, якій містить перелік, що підлягає фільтрації.

Диапазонусловий — поле, що визначає інтервал клітинок на робочому аркуші, якій містить необхідні умови.

Поместить результат в диапазон — поле, що визначає інтервал клітинок, в який копіюються рядки, що задовольняють визначеним умовам; це поле активне тільки в тому випадку, якщо обраний перемикач скопировать результат в другое место.

Только уникальные записи — перемикач, що виводить тільки рядки, що задовольняють критерію і не містять неповторюваних елементів. Якщо інтервал критеріїв не визначений, то в цьому випадку всі рядки переліку, що містять дублікати, будуть приховані.

Для встановлення складних критеріїв необхідно:

1. Вставити декілька рядків у верхній частині робочого аркушу.

2. В одному з вставлених порожніх рядків ввести імена стовпців, по яких слід відфільтрувати перелік.

3. При використанні критеріїв порівняння, імена критеріїв повинні бути ідентичні іменам стовпців, що перевіряються.

4. В рядках, розташованих під рядком з іменами стовпців, що перевіряються, ввести критерії, яким повинні відповідати клітинки стовпців, що перевіряються.

5. Вибрати в меню Данные підміню Фильтр, а потім команду Расширенный фильтр, і в діалоговому вікні ввести умови фільтрації.

Для об'єднання критеріїв за допомогою умовного оператора И потрібно зазначити критерії в одному і тому ж рядку, а для об'єднання критеріїв за допомогою умовного оператора ИЛИ слід подати критерії в різних рядках. Наприклад, інтервал критеріїв на рис.1.14 виводить на екран всі записи, що мають у стовпці Ціна значення більше 50 і менше 100.

Після використання команд Автофильтр або Расширенный фильтр, таблиця переходить у режим фільтрації. В цьому режимі багато команд Microsoft Excel впливають тільки на видимі клітинки. Після застосування фільтру для виводу тільки потрібних рядків, можна скопіювати отриману підмножину даних в інше місце для подальшого аналізу.

Щоб знову вивести всі записи, слід у меню Данные вибрати пункт Фильтр і потім пункт Отобразить все.

“Інформаційні управляючі системи та технології”

Основи роботи з текстовим процесором. Форматування документів.

Текстовий редактор Word можна запустити декількома способами: за допомогою ярлика програми чи документа, офісної панелі, пункту Програми головного меню.

Розглянемо основне меню програми. Командами Файл => Відкрити відкривають існуючий документ, а Файл => Новий — створюють новий. Відкриється вікно текстового редактора, що міститиме вікно документа з назвою, наприклад Документ1.

— рядка, в якому є назви програми і документа та кнопки керування вікном програми;

— рядка основного меню з кнопками керування вікном документа;

— панелей інструментів і лінійки, якщо вони ввімкнені;

— робочого поля документа зі смугами прокручування і кнопками завдання вигляду документа (у лівому нижньому куті);

— рядка статусу, що містить деякі відомості про поточну сторінку документа.

Налаштування редактора. Наявність у робочому полі І-подібного (текстового) курсору дає змогу вводити текст. Однак часто перед першим сеансом користувач готує середовище до роботи. За допомогою команд основного меню або кнопок панелей інструментів він може задати потрібні параметри (режими) функціонування програми. Найчастіше виконують такі підготовчі дії:

— вмикають панелі інструментів і лінійку (Вигляд);

— задають параметри сторінки: її розмір і поля (Файл => Параметри сторінки);

— задають назву шрифту, розмір символів, спосіб вирівнювання тексту тощо;

— вмикають чи вимикають засоби автоматичного перевіряння правопису;

— присвоюють паролі документу, якщо його треба захистити.

Перш за все варто ввімкнути лінійку, а також увімкнути потрібні і вимкнути зайві панелі інструментів. Увімкнути чи вимкнути панелі інструментів можна за допомогою команди Панелі інструментів з пункту основного меню Вигляд. Найчастіше користуються такими панелями: Стандартна, Форматування, Рисування.

Підсвічена (натиснута) кнопка на панелі чи в меню відповідає увімкненому режиму, а сіра (ненатиснута) — вимкненому.

Є декілька способів відображення документа на екрані (пункт Вигляд): звичайний, електронний, розмічений, структурований, головний документ. Для введення тексту задають звичайний або розмічений вигляд. Зручним для перегляду документа є електронний вигляд — документ побачите таким, яким він буде на Web-сторінці. Для перегляду заголовків великого документа (звіт, книжка тощо) призначені режими Структура і Головний документ.

Лінійку вмикають (команда Лінійка), щоб простежити за горизонтальними і вертикальними розмірами робочого поля сторінки, задати відступ тексту від лівого краю поля (нижній лівий трикутник), відступ від правого краю (нижній правий трикутник), абзацний відступ у першому рядку (верхній трикутник), позиції і види табуляції (до лівого краю, до правого краю, до і центру, відносно десяткової крапки) тощо. Відступи у поточному абзаці чи вибраному тексті регулюють, перетягуючи на лінійці трикутники і символи табуляції мишею. Інші параметри функціонування програми задають на закладках діалогового вікна команди Параметри, що є у пункті Сервіс.

Елементами діалогового вікна є закладки, текстові поля, кнопки, поля-списки, поля-лічильники, вимикачі, радіокнопки тощо. Розглянемо правила роботи користувача з діалоговими вікнами (вони для Windows-програм однакові).

Щоб розгорнути закладку, на її назві треба клацнути мишею. Не натискайте внизу на кнопку ОК (чи Готово), доки не переглянете усі потрібні закладки, бо завчасно закриєте діалогове вікно.

У текстове поле вводять текст. Для цього треба клацнути у ньому, щоб з'явився І-подібний курсор.

Якщо праворуч від поля списку є кнопка

, то клацнувши на ній, отримаємо список назв чи дій, з якого можна вибрати потрібну. Якщо у полі лічильника є число, а поруч дві кнопки-штовхачі

, то клацаючи над ними, можна збільшити або зменшити значення цього числа.

Параметр (режим) може бути або заданий (увімкнений) або незаданий (вимкнений). Параметри згруповані на закладках за призначенням і бувають незалежні та залежні.

Для ввімкнення чи вимкнення параметра треба клацнути у полі його вимикача (прямокутник □, це незалежний параметр) чи радіокнопки (кружечок О, залежний параметр).

Незалежні параметри з деякої групи можуть бути задані одночасно. Ввімкнений режим буде позначений пташкою у прямокутнику . Серед залежних режимів увімкненим може бути тільки один. Він зображається чорним кружечком у колі

Якщо деякі параметри та режими треба задати не лише для поточного, але й для документів, які створюватимуться у майбутньому, то потрібно натиснути на кнопку За замовчуванням (якщо є така кнопка). Відмовитися від щойно зроблених змін у діалоговому вікні можна натиснувши на кнопку Відмінити.

Задавши чи перевіривши значення параметрів, закрийте діалогове вікно. Лише після закриття діалогового вікна можна продовжити роботу.

Увімкнувши панелі інструментів та лінійку (якщо вони були вимкнені), задавши та перевіривши значення параметрів, можна вводити текст. Нагадаємо основні правила введення текстів:

— не натискайте на клавішу вводу для переходу на новий рядок;

— не натискайте на клавішу пропуск для створення абзацних відступів і центрування тексту;

— не натискайте на клавішу Back space, щоб перемістити курсор до позиції з помилкою;

— щоб отримати велику букву, натисніть на клавішу Shift;

— стежте, щоб не була натиснута клавіша Caps Lock, інакше усі букви будуть великими;

— пам'ятайте, що наступний абзац (після натискання на клавішу вводу) успадковує вигляд (стиль) попереднього.

Розглянемо найважливіші дії, які можна виконати над текстовим документом. За допомогою команд з пункту Файл чи кнопок стандартної панелі інструментів, що їх дублюють, можна:

— задати параметри сторінки (Параметри сторінки) тощо.

Щоб надрукувати документ, потрібно виконати команду Друкувати з меню Файл, або натиснути на комбінацію Ctrl+P або на кнопку з зображенням принтера на стандартній панелі. У діалоговому вікні Друк слід задати тип принтера, обсяг матеріалу: одна сторінка, всі сторінки, сторінки з заданими номерами, лише виділений фрагмент, кількість копій, якість друку, додаткові параметри у разі потреби.

Закінчити роботу з редактором можна або засобами пунктів меню Файл => Вийти, або закривши усі вікна (Alt+F4). Під час зберігання файлу стежте, щоб файл був збережений не в будь-якій папці, а в папці, призначеній для даного документа. Для цього під час виконання команди Зберегти як... потрібно відкрити список Папка і вибрати у ньому потрібну папку на заданому диску.

Сформатувати текст означає надати йому такого вигляду, який потрібен користувачу або який має деякий зразок. Форматування виконують за допомогою кнопок панелі форматування або команд з пункту головного меню Формат. Вони дають змогу задати таке:

— розмір символів у пунктах (28 пунктів = 1 см);

— фрагмент у рамці повністю або частково тощо;

Для форматування тексту його треба спочатку виділити. Цей текст буде виділений інверсним кольором. Текст виділяють так: клацають на початку фрагмента і перетягують мишею курсор над текстом або (без миші) переміщають курсор клавішами-стрілками, утримуючи натиснутою клавішу Shift.

Серед описаних дій найчастіше виконують дії задания назви, розміру та вигляду (накреслення) шрифту. Є декілька десятків Шрифтів: Arial, Kudriashov, Pragmatica, SchoolBook, System, Times New Roman (некирилізований), Times New Roman Суг (кирилізований). Якщо шрифт некирилізований, то замість українських (російських) букв користувач бачитиме незрозумілі символи. Щоб побачити текст, виділіть його і застосуйте кирилізований шрифт. Якщо перед назвою шрифту є символи ТТ, то це так званий True Type Font — розміри такого шрифту можуть бути будь-які. Розмір шрифту вибирають у відповідному числовому полі-списку або вводять у ньому потрібне число з клавіатури.

Розглянемо швидкі способи виокремлення елементів тексту:

— щоб виділити слово, треба клацнути на ньому двічі;

— щоб виділити рядок, потрібно клацнути в полі зліва від рядка;

— щоб виділити абзац, потрібно клацнути тричі;

— щоб виділити увесь текст (усі абзаци), треба виконати команду Вибрати все з пункту Редагувати або натиснути комбінацію клавіш Ctrl+A.

До виділеного фрагмента можна застосувати додаткові ефекти перетворення шрифтів (Формат => Шрифти), зокрема, створення верхніх чи нижніх індексів, закреслень і підкреслень, контурів і тіней, інтервалів тощо, а також ефекти анімації: феєрверк, неонова реклама, мурашки, мерехтіння та ін.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: