Досконала і недосконала конкуренція

Історичний період досконалої конкуренції (XVI - поч. XX ст.) збігається з епохою вільного капіталізму та ринком чистої конкуренції. Досконала конкуренція (perfect competition), або ринок чистої конкуренції,виникає за таких умов:

1. Велика кількість малих за розміром фірм, жодна з яких не займає значної частини ринку; обсяг виробництва чи реалізації не може суттєво впливати на весь ринок (на пропозицію товару та на зміни цін); продавці діють незалежно один від одного, кожен з яких має можливості вибрати необхідний обсяг виробництва; продавці не спроможні контролювати ціни, тобто діє принцип «йди за ціною», чи «бери існуючу ціну» (price taker). Велика кількість продавців робить неможливою їх змову між собою по цінах та частках ринку.

2. Товар, що виробляється і реалізується, є однорідним, тобто не має суттєвої диференціації за якісними ознаками.

3. Вхід та вихід із даної галузі виробництва здійснюється повільно, без будь-яких законодавчих, технологічних та фінансових перешкод. Це дає змогу підприємцю вибрати найбільш ефективну галузь виробництва, а вихід (добровільний або змушений) з ринку не буде помітним для споживачів, конкурентів, поставщиків та інших суб’єктів.

4. Покупці та продавці мають необхідну інформацію про різні сторони підприємницької діяльності (виробничі ресурси, витрати, технологію виробництва, джерела фінансування, ціни та ін.).

Така економічна ситуація є умовою дії всіх ринкових функцій, без всебічного втручання держави, бо досконала конкуренція забезпечує ринкове саморегулювання економічної системи та її рівноважний стан.

Однак ринок досконалої (чистої) конкуренції є ідеальною або абстрактною моделлю економіки, оскільки в чистому вигляді в сучасних умовах майже не існує. Його окремі риси ринку можна спостерігати в деяких галузях виробництва (приміром, виробництво сільськогосподарської продукції).

В сучасних умовах функціонує ринок недосконалої конкуренції (imperfect competition), якій складається з декількох моделей.

Найбільш поширеним є ринок монополістичної конкуренції (monopolistic competition), в якій поєднуються риси чистої конкуренції та певні обмеження, що надають виробнику частковий монопольний вплив на покупця. Основними умовами існування є:

1. Відносно велика кількість продавців, виробництво яких здійснюється на невеликих за розміром підприємствах. Продавці не можуть значно впливати на обсяг виробництва і не мають змоги контролювати ціни. Вони також не можуть забезпечити змови відносно цін.

2. Вироблюваний продукт повинен мати певні якісні відзнаки, тобто бути диференційованим за якісними властивостями, або різноманітністю послуг, або особливостями розміщення, або за різними методами стимулювання збуту. Важливу роль у диференціації товару починає відігравати наявність торговельної марки, фірмового знака та захист патентом. Саме диференціація продукту надає продавцю певних переваг на ринку.

3. Відносно легкий вступ до необхідної галузі виробництва і безболісний вихід із неї як для виробника, так і для споживача. Але кожен підприємець повинен знати свій сегмент, свою «нішу» на ринку, закріпити попит своєї групи споживачів на основі диференціації шляхом нецінової конкуренції.

4. Інформація про деякі сторони господарсько-фінансової діяльності фірми має обмежений характер.

Підприємницька діяльність на цьому ринку вимагає активності підприємця, оскільки він повинен розробити особливу стратегію у сфері виробництва, маркетингу, стимулювання збуту, ціноутворення, реклами. Прагнення підприємця до максимального прибутку обмежена еластичністю попиту на його товар та великою кількістю конкурентів, які стримують зростання цін та зводять прибуток до нормального (середнього) рівня.

Другим видом ринку недосконалої конкуренції є ринок олігополії (oligopoly). Його характерні риси:

1. Наявність кількох великих фірм, які домінують на ринку конкретного товару внаслідок концентрації великої частки (70–90%) вироблюваної на ринку продукції. Причиною такого явища є намагання використовувати переваги великомасштабного виробництва (тобто ефекту масштабу).

2. Існує своєрідний контроль над цінами внаслідок непередбаченої поведінки конкурента, який може несподівано змінити свою цінову стратегію, викликаючи таким чином цінову війну, появу нових конкурентів, можливість привласнити монопольний прибуток. Для того щоб запобігати таким явищам, фірми йдуть на змову в галузі політики цін за типом картельних угод, джентльменських погоджень, лідерства цін.

3. Продукт на цьому ринку може бути як однорідним, так і диференційованим.

4. Вхід на ринок олігополії має значні перепони внаслідок ефекту масштабу, значних фінансових інвестицій, великих витрат на рекламу, володіння патентами, контролю над джерелами сировини та ін.

Ринок олігополії вимагає серйозної уваги до підприємницької діяльності. Конкурентна поведінка на цьому ринку потребує особливої стратегії ціноутворення, пошуку найвигідніших методів ціноутворення. Але вплив ціни на ринок олігополії може бути обмежений внаслідок картельних та інших угод. Тому на цьому ринку широко використовуються засоби нецінової конкуренції. В умовах олігополії починає набувати значної ролі розвиток менеджменту всередині фірми, в її окремих структурних підрозділах.

Олігополіям належить суперечлива роль в розвитку науково-технічного прогресу. Великі масштаби господарювання дають змогу концентрувати великі фінансові ресурси, кваліфіковані кадри для науково-дослідних, конструкторських робіт. Серйозним поштовхом до інновацій є міжнародна конкуренція з боку іноземних фірм. Але монопольне становище на ринку, можливість одержання монопольного прибутку шляхом установлення монопольних цін не спонукають до впровадження результатів науково-технічного прогресу. Тому найбільша кількість інноваційного продукту здійснюється незалежними винахідниками та невеликими фірмами.

Ситуацію на ринку, за якої є багато продавців і кілька покупців, називають олігопсонією (oligopsony).

Недосконала конкуренція має також таку форму, як чиста монополія або абсолютна монополія (absolute monopoly). Вона виникає тоді,коли:

1. На ринку залишається тільки один продавець товару чи постачальник послуги, якому протистоять численні покупці.

2. Продукт не має близьких замінників, а поява на ринку нових продавців неможлива. З точки зору покупців, у продукту немає сприйнятливих альтернативних варіантів споживання (наприклад, використання електропостачання). Споживачі змушені придбати продукт чи послугу монополіста чи обходитися без них.

3. Фірма виступає на ринку як «така, що диктує ціну» (price maker), тобто має великий ступінь контролю над цінами. Її поведінку обмежує лише платоспроможний попит споживача, тому монополіст завжди вирішує питання яку вибрати ціну, щоб можна було випускати бажану кількість продукту. За допомогою своєї цінової політики монополіст на ринку не тільки орієнтується на максимізацію прибутку чи мінімізацію збитків, але й намагається перешкоджати входу до галузі інших виробників. Для цього фірма-монополіст стримує зростання цін, щоб не притягувати конкурентів.

4. Фірма на ринку не має конкурентів, бо вступ до цієї галузі повністю заблокований різноманітними засобами конкурентної боротьби, у тому числі такими недобросовісними методами, як тиск на постачальника, кредитно-банківські установи (з метою обмеження ресурсів або кредитів), використання цінової дискримінації та ін.

Монополізація ринку великою мірою залежать від типу монополізму.

У всесвітній економічній практиці існує кілька основних типів монополізму.

Перший тип —монополізм виростає з конкуренції і базується наконцентрації та централізації виробництва чи капіталу, шляхом створення акціонерних товариств. Монополії охоплюють усі сфери суспільного відтворювання: виробництво, обмін, розподіл і споживання. Монополізація сфери обігу породжує такі організацій форми, як картелі і синдикати. Картель об’єднує декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, але домовляються про частку (квоту) випуску продукції та розподіл ринку збуту. Синдикат створюється зметою організації спільного збуту продукції, при цьому його учасники зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність, а значить і власність на вироблений продукт.

У сфері виробництва створюються трести, в яких об’єднуюся власність підприємств однієї або кількох галузей промисловості, учасники якого втрачають виробничу і комерційну самостійність. Концерн – це монополія з єдиним фінансовим контролем над підприємствами, що мають спільну технологію. У конгломераті єдиний фінансовий контроль здійснюється над підприємствами, які не мають виробничих і технологічних зв’язків зі сферою діяльності головної ланки.

Монополія у сфері споживання приймає форму монопсонії (monopsony), коли господарське об’єднання виступає на ринку певного товарів як єдиний покупець, який встановлює монопольну ціну (як велику, так і низьку). Приміром, великі супермаркети стають єдиним покупцем продукції у малих сільськогосподарських фермерів.

Такий тип монополізму являє собою найбільшу загрозу ринковій економіці, тому постійно вимагає контролю з боку держави, та стають головним об’єктом демонополізації. Якщо процес концентрації капіталу держава не може повністю контролювати, то централізацію сучасна держава регулює ретельно, забороняючи незаконні форми об’єднання.

На відміну від ринкових (штучних) монополій існують природні монополії, виникнення яких обумовлено об’єктивними обставинами. Природна монополія (natural monopoly) –це такий стан товарного ринку,на якому задоволення попиту є більш ефективним при відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв’язку із суттєвим зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва). Попит на товари та послуги природних монополій носить нееластичній характер, тобто менше реагує на зміни цін. Природна монополія існує в таких галузях, як енергетика, металургія, нафтогазова промисловість, поштовий зв'язок, авіакосмічна галузь, залізничний транспорт. Природні монополії відіграють вагому роль в економічному розвитку, оскільки мають певні позитивні риси: мінімізують виробничі, збутові, адміністративні витрати; володіють значним інвестиційним та інноваційним потенціалом; забезпечують конкурентоспроможність національної економіки. Однак природні монополії мають негативні наслідки, до яких відносять: порушення конкурентного середовища, можливість отримання прибутку шляхом зменшення обсягу виробництва і збільшення цін; схильність до хижацького використання природних ресурсів та забруднення довкілля; монополізація засобів масової інформації (преси, телеканалів); тиск на владу та лобіювання власних інтересів.

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: