|
|
Теоретичні підходи до визначення прибутку фірми
Кожен із теоретичних підходів розкриває важливі аспекти економічного змісту прибутку, який є ресурсним доходом, винагородою підприємців за виконання функцій підприємницького ресурсу, ризики бізнесу, інноваційність та ринкову адаптованість і владу, є частиною вартості, що створюється у процесі виробництва товарів. Прибуток фірми залежно від урахування при його розрахунку зовнішніх та внутрішніх витрат визначається як: – бухгалтерський прибуток (book profit),який розраховується як різниця між валовим доходом і зовнішніми (явними) витратами. Якщо бухгалтерський прибуток не компенсує внутрішніх (неявних) витрат, включаючи нормальний прибуток, то, незважаючи на його наявність, господарську діяльність фірми слід вважати збитковою, хоча явні збитки з’являться тоді, коли валовий дохід буде меншим за зовнішні (явні) витрати; – економічний прибуток (economic profit)як різниця між валовим доходом і сумою зовнішніх (явних) і внутрішніх (неявних) витрат, включаючи нормальний прибуток, або як різниця між бухгалтерським прибутком і внутрішніми (неявними) витратами з урахуванням нормального прибутку. Наявність у фірми економічного прибутку свідчить про її переваги порівняно з іншими економічними агентами – виробничі, інноваційні, монопольні, ринкові, управлінські тощо. Але одержання фірмою економічного прибутку не є постійним, оскільки, наприклад, нововведення поширюються і застарівають, монополія на диференціації продукту руйнується появою у конкурентів його нових модифікацій, на які переорієнтується попит, тощо. Це є підставою для розробки та здійснення заходів, спрямованих на удосконалення бізнесу. Отже, економічний прибуток є для підприємців постійним потужним стимулом пошуків нових ідей, продуктів, технологій, ринків та ін. Залежно від економічного змісту та методу розрахунку величини прибутку розрізняють такі його економічні форми: – сукупний (валовий) прибуток (total profit, Tp) – сукупний прибуток фірми як результат її господарської діяльності за певний період, різниця між скупним (валовим) доходом і сукупними (валовими) витратами фірми: Tπ= TR – TC. (7.8) – середній прибуток (average profit, Аp) – прибуток на одиницю продукції: Аπ = Tπ / Q, (7.9) або: Аπ = AR – AC; (7.10) – граничний прибуток (marginal profit, Mp )– додатковий прибуток від виробництва та реалізації додаткової одиниці продукції: Mπ = ∆Tπ / ∆Q, (7.11) або: Mπ = MR – MC. (7.12) Для характеристики результатів господарської діяльності фірми використовуються також поняття: – балансовий прибуток (balance profit) – прибуток фірми за звітний період який є фінансовим результатом її господарської діяльності; – прибуток від реалізації продукції як різниця між виручкою від реалізації продукції і її собівартістю; – чистий прибуток (net profit) – це та частина балансового прибутку, яка залишається у розпорядженні власників фірми після сплати податків та інших першочергових платежів. Чистий прибуток (або його частина) за рішенням власників фірми може бути інвестованим у її капітал з метою збільшення обсягу виробництва, впровадження новітніх технологій тощо. Таким чином, чистий прибуток є фінансовим джерелом накопичення власного капіталу фірми. Фірма максимізує прибуток тоді, коли розрив між її сукупним (валовим) доходом та сукупними (валовими) витратами (TR–TC) є найбільшим, або коли граничний дохід дорівнює граничним витратам: MR = MC. У короткостроковому періоді із зростанням обсягу виробництва знижується віддача ресурсів, тобто витрати на кожну додаткову одиницю продукції зростають, а дохід знижується. Та додаткова одиниця продукції, граничні сукупні (валові) витрати на виробництво якої дорівнюють граничному сукупному (валовому) доходу, а граничний прибуток відповідно дорівнює нулю, є межею виробництва, оскільки граничні витрати на виробництво наступної одиниці будуть перевищувати граничний дохід від її реалізації. У довгостроковому періоді в умовах досконалої конкуренції максимізація прибутку досягається, якщо граничний дохід дорівнює граничним витратам на її виробництво, ціні та середнім витратам: MR=MC=P=AC. На рис. 7.3. у точці Е фірма досягає максимуму прибутку при випуску продукції в кількості QE та її реалізації за ціною PE.
Рис. 7.3. Максимізація прибутку фірми у довгостроковому періоді
Фірма є беззбитковою, якщо її сукупний (валовий) дохід дорівнює сукупним (валовим) витратам. Беззбитковість(break-even) – це такий фінансовий стан фірми, коли вона не отримує прибутку, але й не має збитку, тобто коли TR=TC, а Tp = 0. На рис. 7.4. точка N – це точка беззбитковості (break-even point), яка демонструє, що за умов реалізації кількості продукції, що дорівнює NE, сукупні (валові) доходи фірми дорівнюють її сукупним (валовим) витратам (TR=TC; Tp = 0). Збільшення кількості реалізованої продукції за умов незмінних ціни та обсягу попиту забезпечить фірмі прибуток (TR >TC; Tp > 0). Максимальний прибуток отримується фірмою, якщо розрив між її сукупним (валовим) доходом та сукупними (валовими) витратами є найбільшим. Зменшення кількості реалізованої продукції призведе до збитку (TR <TC; Tp < 0).
Рис. 7.4. Точка беззбитковості фірми.
Рівень прибутковості фірми відображають показники рентабельності (profitability) (таблиця 7.2.). Таблиця 7.2. Показники рентабельності
Витрати та доходи фірми безпосередньо визначають її платоспроможність (solvency) – здатність фірми виконати грошові зобов’язання, яким настав строк сплати. Неплатоспроможність (insolvency) фірми може призвести до її банкрутства (failure), економічним змістом якого є відсутність у фірми ліквідних коштів для виконання зобов’язань. У правовому розумінні банкрутство, як визначено у ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Причини банкрутства можуть бути як зовнішніми відносно до фірми – зменшення попиту на продукцію, зниження ринкових цін на неї; підвищення цін на сировину, матеріали та енергоресурси; економічна криза та інфляція в країні та інші; так і внутрішніми – недостатня кваліфікація керівництва фірми, його нездатність своєчасно і правильно реагувати на зміни в економіці; помилки у виробничо-технічній політиці, а також у виборі стратегії розвитку фірми; невміння мобілізувати ресурси на виконання поставлених завдань; втрата власного капіталу; велика заборгованість перед кредиторами тощо. Банкрутство може бути: – реальним – повна нездатність фірми відновити в майбутньому періоді свою платоспроможність у силу реальних втрат використовуваного капіталу; – технічним – такий стан неплатоспроможності, який при ефективному антикризовому управлінні фірмою, включаючи її фінансове оздоровлення (реструктуризацію), не призводить до реального банкрутства. В законодавстві України визначено фіктивне банкрутство – заздалегідь фальшиве оголошення про фінансову неспроможність підприємства з метою отримання від кредиторів відстрочення або зниження платежів (боргів); умисне банкрутство як навмисне створення (чи збільшення) керівником чи власником фірми його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку фірмі в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб; свідомо некомпетентне фінансове управління.
  Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...  ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
