Структура та тенденції розвитку сучасної міжнародної економіки

У світі нараховується понад 250 країн (з них 197 офіційно визнані суверенними державами), пов’язаних різноманітними міжнародними відносинами, що вимагає узгодження їх дій, прийняття спільних рішень. Для цього необхідні спеціальні знання у сфері міжнародної економіки та міжнародних економічних відносин. Міжнародна економіка (international economics) як наука вивчає закономірності взаємодії суб’єктів різних країн у сфері міжнародної торгівлі, руху факторів виробництва, науково-технічного співробітництва і формування міжнародної економічної політики.

- національні суб’єкти господарювання – фізичні та юридичні особи, що здійснюють зовнішньоекономічні операції, пов’язані з рухом товарів, факторів виробництва тощо;

- міжнародні економічні організації, найбільш впливовими серед яких є Міжнародний валютний фонд (International Monetary Fund - IMF), Група Світового банку (World Bank Group), Світова організація торгівлі (World Trade Organization – WTO).

Національні економіки як суб’єкти міжнародної економіки дуже різноманітні. Різні міжнародні організації розробляють власні класифікації країн за рівнем економічного розвитку. Так, ООН, враховуючи не лише економічну, але й соціальну і демографічну складові суспільного добробуту, поділяє країни за рівнем розвитку людського потенціалу. Світовий банк використовує три класифікації: регіональну, за доходами й за типом заборгованості. МВФ, оцінюючи окрім рівня економічного розвитку ще й рівень розвитку ринкових відносин, розрізняє: 1) розвинені країни і 2) країни, що розвиваються, та країни з ринком, що формується.

Розвинені країни (advanced economies) – країни з розвиненою ринковою економікою, що вступили в постіндустріальну стадію розвитку. МВФ відносить до цієї групи 37 країн. У них проживає менше 15 % населення світу, проте вони відіграють провідну роль у світовому господарстві, створюючи 43 % світового ВВП (з урахуванням паритету купівельної спроможності) та забезпечуючи 62 % світового експорту. Це економічно і технологічно розвинені держави з високим рівнем добробуту громадян, яким притаманні високий ступінь соціальної захищеності населення, широкі громадянські права і свободи.

У структурі економік розвинених країн найбільшу частку займає сфера послуг. Активніше розвиваються послуги, що потребують високої кваліфікації – інформаційні, науково-технічні, освітні, послуги у сфері охорони здоров’я, управління. У промисловості розвиваються, насамперед, високотехнологічні наукомісткі галузі. У зовнішньоекономічних відносинах розвинені країни є постачальниками передової техніки і технології, зброї, наукових і культурних досягнень та імпортерами палива і сировини, продуктів тропічного землеробства, робочої сили і «мозків».

Основу групи розвинених країн складають країни «Великої сімки» – США, Канада, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія та Японія. Крім кого, сюди входять країни Єврозони, інші країни з розвиненою економікою (Австралія, Ізраїль, Норвегія, Нова Зеландія, Швеція, Швейцарія тощо) та чотири азійські «дракони» – Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг. Останні наприкінці ХХ ст. завдяки технологічному та економічному прориву змогли перетворитися на світові промислові, торгівельні, науково-технічні й фінансові центри і досягти показників суспільного добробуту країн-лідерів.

Водночас, незважаючи на позитивний довгостроковий тренд розвитку, розвинені країни стикаються з низкою внутрішніх та зовнішніх проблем: уповільненням темпів економічного зростання; демографічною кризою; збільшенням потоків іммігрантів; високим рівнем державного боргу; міжнародним тероризмом та ін. У цілому останніми роками розвинені країни, залишаючись ядром світового господарства, поступово втрачають свої позиції на фоні посилення економічної ролі деяких держав, що розвиваються.

Країни, що розвиваються (developing еconomies) – найчисельніша група країн, що включає понад 130 держав. На них припадає приблизно 70 % території та 80 % населення Землі, однак їх частка у світовому ВВП складає лише 55 %. Переважна більшість цих країн має низький рівень технологічного розвитку, багатоукладні економіки, відрізняється аграрно-сировинною спеціалізацією та є економічно залежними від розвинених країн.

Ця група є дуже неоднорідною, в ній виділяють:

- нові індустріальні країни (НІК) Південно-Східної Азії та Латинської Америки з середнім рівнем економічного розвитку (Аргентина, Бразилія, Мексика, Малайзія, Таїланд, Індія, Чилі, Туніс, Туреччина, Філіппіни). Для НІК характерна експортна орієнтація виробництва, поступовий перехід до розвитку капіталомістких і наукомістких галузей, активне використання прямих іноземних інвестицій. До цієї ж групи відносять і країни-нафтоекспортери (Саудівську Аравію, Катар, Кувейт, ОАЕ та ін.). Вони відрізняються високими доходами на душу населення, значним ресурсним потенціалом, розвитком базових галузей промисловості, а також сфери послуг – транзитна торгівля, туризм, банківська справа;

- середньо розвинені країни (країни Африки південніше Сахари, відсталі країни Азії і Латинської Америки). В основному це аграрно-індустріальні країни, у промисловості яких розвиваються лише видобувні галузі;

- найменш розвинені країни. Це країни зі слабкими монокультурними економіками, в яких практично відсутня сучасна промисловість, дуже низький рівень життя, висока залежність від зовнішніх джерел фінансування соціально-економічної сфери.

Особлива роль серед країн, що розвиваються, належить Китаю, який з кінця 1970-х років є одним із світових лідерів за темпами економічного зростання, значною мірою завдяки дешевим трудовим й природним ресурсам, іноземним інвестиціям та технологіям, успішній реалізації моделі експортоорієнтованого розвитку. Зараз Китай є найбільшим експортером у світі, а за обсягами номінального ВВП поступається лише США. Втім, для Китаю все ще актуальними залишаються проблеми підвищення рівня життя населення, зменшення розриву у рівнях економічного розвитку різних провінцій, боротьби із корупцією. Крім того, вже вичерпує себе зростання темпів виробництва за рахунок численної дешевої робочої сили – Китай знаходиться на порозі скорочення працездатного населення. Це обумовлює нагальну необхідність переходу до інноваційного зростання.

Країни з ринком, що формується (emerging market еconomies)– постсоціалістичні країни Центральної та Східної Європи і країни колишнього СРСР, що здійснювали перехід від адміністративно-командної до ринкової господарської системи. Характеризуються неоднаковим проходженням трансформаційних процесів. Так, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія, Латвія, Литва, Естонія ефективно реформували свої економіки, швидко подолали спад, наблизилися за макроекономічними показниками до розвинутих країн і увійшли до ЄС. Утім, більшості країн, у тому числі й Україні, досі так і не вдалося вирішити проблеми структурної перебудови, технологічного прориву, підвищення рівня життя та ін. Вони опинилися серед країн, що розвиваються.

Серед тенденцій, що визначають сучасний стан міжнародної економіки, можна виділити такі:

ü глобалізація світової економічної системи як процес зближення та взаємопроникнення національних економік, посилення їх взаємозалежності;

ü інтенсивна регіональна інтеграція – господарсько-політичне об’єднання країн. Вплив інтеграційних процесів на розвиток світогосподарських зв’язків є суперечливим: з одного боку, вони поглиблюють співробітництво всередині угруповань, а з другого, – гальмують співпрацю з третіми країнами;

ü лібералізація господарського життя, підвищення ступеню відкритості національних економік до зовнішнього світу;

ü транснаціоналізація капіталу і виробництва;

ü циклічність розвитку глобальної економіки, що впливає на динаміку, темпи і пропорції розвитку економік окремих країн – елементів міжнародної господарської системи;

ü посилення неоднорідності світового господарства – збільшення розриву у рівнях соціально-економічного розвитку країн;

ü посилення єдності світового господарства, що проявляється в інтенсифікації взаємозв’язків між національними економіками, а також визначається спільністю глобальних проблем, що загрожують людству регресом або знищенням і потребують спільних зусиль світової спільноти (проблема бідності, миру, обмеженості природних ресурсів, продовольча, демографічна, екологічна проблеми).

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: