Наукове обґрунтування і економічні основи показників фінансової звітності

Генеральні норми річної звітності і сфера їх застосування. Концепція прибутковості і концепція збереження капіталу. Протиріччя цілей річної звітності. Принцип імпаритету як антиципація регулювання фінансових результатів. Економічні основи обчислення фінансових результатів і відображення у звітності.

У сучасній економіці стратегія розвитку суб’єкта господарювання може бути спрямована на результат поточної рентабельності або забезпечення випереджаючої капіталізації порівняно з прибутком, прагнення до збільшення ринкової вартості економічної одиниці. Облікова система через “інструментарій”, що отримав назву “облікова політика” інтерпретує всю базу інформаційного потоку в напрямі економічної політики, окресленої менеджментом. На даний час у літературних джерелах міститься критика діючої системи бухгалтерського обліку з точки зору його ролі (функції) як науки у захисті суспільних інтересів. З огляду на появу широкого спектру фінансових інструментів та важливої ролі інформаційно-інтелектуального як фактора виробництва, і баланс, так і вся система фінансової звітності не може достовірно подати ані фінансових результатів, ані оцінки бізнесу, ані оцінки вартості підприємства. Середньозважена всіх підходів формує фінансову звітність як інститут права: “Согласно нормам Торгового кодекса годовая отчетность является институтом права. Она рассматривается не как систематический и логичный, свободный от противоречий или теоретически точным инструмент...” [А1, с. 49 ].

В економічній літературі не існує єдності в позиціях про рівноважність цілей бухгалтерської звітності. Навпаки, ведуться диспути про те, яка із цілей річної звітності – звітні показники поточної діяльності чи збереження капіталу – домінує в сучасній глобальній економіці: “Як спеціальна галузь наукового знання бухгалтерський облік знаходиться на стадії швидкого накопичення емпіричних даних, виникнення нових теоретичних положень та методологічних підходів...” [А2, с. 22]. Конкретизація такого невизначеного правового поняття, як “принципи обліку”, вимагають системного поняття. В спеціальній літературі з проблематики складання звітності розрізняють індуктивні і дедуктивні методи виведення цих принципів. Оскільки відсутня єдинопогоджена система цілей, не існує і передумов для використання чистого дедуктивного методу. Тому спроби виробити загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку на суто економікою-фінансових засадах відосіблено від права можна вважати малоперспективними: “Рахункова або методологічна мета обліку полягає у розробці такої моделі, яка б дозволила фіксувати, класифікувати та відображати факти господарської діяльності на рахунках методом подвійного запису та складати звітність найефективнішим методом” [А3, с. 110].

Економіко-правовий дедуктивний метод відрізняється від простого дедуктивного методу перш за все тим, що виходить з цілей річної звітності, поданих в законі, а не з суто економічних міркувань чи інтересів окремих суб’єктів господарювання відносно цілей річної звітності. Для визначення системи цілей і сфери застосування принципів обліку потрібно визначено враховувати інтереси всіх користувачів звітністю, позаяк такого компромісу вимагають нормативні акти.

Цей компроміс зазвичай є перепоною на шляху дотримання облікових принципів, оскільки економіко-правовий підхід повинен недвозначно визначати домінуючу ціль річної звітності. Таким чином, відсутність домінуючої цілі річної звітності приводить до необхідності використання прийнятого в юриспруденції метода інтерпретації – герменевтики (від грец. Hermё neutikos – той, що пояснює, витлумачує: означає мистецтво і теорія тлумачення текстів, вчення про принципи їх інтерпретації): “Регламентация целей парадоксальна сама по себе, поскольку обычно оговаривается набор каких-либо требований при достижении существующей независимо от них цели... Цели научной дисциплины, какой бы она ни была и что бы из себя не представляла, в сферу компетенции закона не входят» [А5, с. 13].

Законодавчі органи (комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і законодавство, що регламентує мету фінансової звітності окремої країни) поєднали в інституті права “фінансова звітність” зміст кількох теорій (перш за все статичної, динамічної і органічної балансових теорій) з тим, щоб в певній ступені зрівноважити в ньому інтереси користувачів звітності. Класичні теорії фінансової звітності або балансові теорії, конкретизовано трактують завдання річної звітності, її форму і зміст. Відмітною рисою цих балансових теорій є те, що вони, незалежно від законодавчих норм, намагаються вивести зміст і мету річної звітності, її концепцію і зміст, виходячи із загальних економічних засад. Поряд з цим, герменевтика є комплексним методом, за допомогою якого норми бухгалтерського обліку інтерпретуються на основі певних критеріїв, визначальним з яких є загальноприйняті принципи. Концептуальна основа бухгалтерського обліку ґрунтована на “середньозваженій” різних соціальних, культурних, правових і економічних умов. Звідси і така широка кількість альтернативних методів обліку; звідси і таке велике значення у міжнародній стандартизації” пояснювальної записки” до фінансової звітності. Герменевтика не допускає таких результатів тлумачень, які не можуть бути підтвердженими правовими критеріями на підставі професійного авторитету дослідника. Звідси і така важлива роль суто юридичної інституції аудиту, яка не має нічого спільного з економічною сутністю. Аудит або захисна функція зводиться до перевірки фінансових звітів з метою підтвердження, що вони складені у відповідності із загальноприйнятими принципами обліку, а не вірогідність економічних показників як це декларується повсюдно.

Наприкінці ХІХ ст. розвиток теоретичних основ обліку ознаменувався дискусіями про роль і місце балансів в системі фінансової звітності. У цей час появилися „класичні балансові теорії”, в яких розглядалося питання про ціль балансів у широкому смислі і дискутувалося змістове навантаження звітності з точки зору її користувачів. Вже тоді баланс частково втратив значення внутрішнього інформаційного інструмента. Сучасний етап розвитку концептуальної основи обліку відмітний інтенсивною законодавчою розробкою існуючих теоретичних положень. Тематика дослідження обліку звітності і балансу вперше вийшла за рамки дискусій і знайшла відображення у законодавстві як на національному, так і міжнародному рівні. У даний час балансознавство є, по-суті, інститутом права.

Класичні теорії звітності, чи балансові теорії, однозначно трактують завдання річної звітності, її форму і зміст їх. Відмітною рисою є те, що вони незалежно від законодавчих норм намагаються вивести конкретну мету річної звітності, її концепцію і зміст, виходячи із загальних економічних міркувань. У науково-теоретичному плані відомі різноманітні теоретичні конструкції, які зробили свій вплив на формування певної моделі фінансової звітності. Проте найбільший інтерес являють собою так звані „класичні” балансові теорії: статична балансова теорія; динамічна балансова теорія; органічна балансова теорія.

Статична балансова теорія [Herman Veit Simon. Die Bilanzer der Aktiengesellschaften] своїм завданням розглядала визначення вартості чистого майна суб’єкта господарювання за допомогою балансу. Методологічний потенціал облікової системи, технічний інструментарій та економічний категорійний апарат, за цією теорією, були підпорядковані побудові балансу за цією метою. Чисте майно у сучасному балансовому розумінні позначається як власний капітал підприємства. Якщо баланс на поточну звітну дату порівняно з балансом на попередню звітну дату відображає певні зміни чистого майна (+, -), то це вказує на наявність у звітному періоді прибутку (+) чи збитку (-). Визначення фінансового результату, таким чином, є для статичної балансової теорії другорядним.

Динамічна балансова теорія [Eugen Schmalenbach. Dynamische Bilanz] заперечує достатність наявного економічного обґрунтування щодо визнання балансу як звіту, який відображає майновий стан підприємства: „шляхом сумування окремих активів і вирахування пасивів неможливо визначити вартість організації, а звідси й майно суб’єкта господарювання. В такий спосіб можна отримати лише деякі дані” [S. 32]. Основний зміст динамічної балансової теорії полягає у визначенні фінансового результату. Звідси річна звітність є інструментом для визначення вірогідного і порівнянного фінансового результату діяльності підприємства за минулий господарський рік. Призначення балансу за цією теорією перш за все у тому, щоб представити не тільки зовнішньому користувачеві, але й самому суб’єкту господарювання інформацію про фінансові результати для управління підприємством: „Навіть якщо б баланс як майновий баланс не мав вказаних недоліків, за своїм економічним значенням він стояв би значно нижче звіту про фінансові результати” [S. 32].

Органічна балансова теорія [Schmidt F. Die organisсhe Bilanz in Rahmen der Wirtschaft] визначає річну звітність суб’єкта діяльності із загальноекономічної точки зору, розглядаючи облікову одиницю як клітину в „організмі ринкового господарства” (звідси визначення „органічна”). Концептуальними засадами теорії є визначення позитивного результату діяльності про який можна вести мову у тому разі якщо суб’єкт господарювання ствердив своє становище на ринку. Передумовою цього є те, що організація здатна до збереження свого економічного потенціалу. Методологічною основою теорії – при дотриманні принципу безперервності господарської діяльності, - є обчислення так званої „репродуктивної вартості” економічної одиниці. У цьому очевидна певна паралель зі статичною балансовою теорією мета складання звітності за якою полягає у визначенні розміру майна. Водночас концепція балансової органічної теорії повинна бути направлена на визначення достовірного прибутку, що є метою динамічної балансової теорії.

Відмінності між балансовими теоріями ні в чому не проявляються так чітко, як у питаннях утворення резервів. Ці відмінності дуже влучно названо „збільшуваним склом балансово-теоретичних течій” (Groh M. Vor der dynamishen Wende im Bilanzsteuerrecht, S. 1587). Відповідно статичної точки зору резерви можуть бути утворені тільки у тому разі, якщо відносно попереджувальних зобов'язань мова йде про їх правовий характер відносно третіх осіб. Метою річної звітності з позиції статичної теорії є відображення спроможності облікової одиниці до покриття власних боргів засобом співставлення майна і зобов'язань, де порівняння передбачає повне відображення спроможності облікової одиниці до покриття власних боргів засобом співставлення майна і зобов'язань. Це порівняння передбачає повне відображення зобов'язань у річній звітності. Резерви наступних виплат і платежів у зв’язку з відсутністю такого зобов’язання, до боргів підприємства не відносяться. У динамічній теорії, де основним критерієм є обчислення фінансового результату, обов’язковою умовою є розмежування майбутніх витрат, тобто співставлення витрат з доходами. Тому ця теорія, крім інших резервів, передбачає створення резервів наступних витрат і платежів.

Результат діяльності господарської одиниці відображається як у балансі, так і у звіті про фінансові результати. Баланс є інструментом відображення майна, зобов’язань і власного капіталу підприємства. Звіт про прибутки і збитки як складова частина річної звітності дозволяє визначити вид, величину і джерела формування фінансових результатів на основі структури доходів і витрат. Формат Звіту не тільки відображає прибуток чи збиток як абсолютні величини, але й містить інформацію про доходність і дозволяє аналізувати складові фінансових результатів. „Розподіл завдань” між балансом і звітом про фінансові результати можна вивести з концептуальної норми, яка наголошує, що річна звітність підприємства повинна подавати відповідно фактичному стану справ картину майнового, фінансового стану і доходності підприємства.

Вчення у сфері теорії балансу надають різне значення звіту про прибутки і збитки як інструмента обчислення результату господарської діяльності підприємства. Статична теорія балансу позиціює найважливішу мету фінансової звітності визначення чистого майна суб’єкта господарювання, а визначенню фінансового результату відводиться крайньо другорядна роль. Напротивагу, динамічна теорія балансу висуває визначення фінансового результату у центр свого дослідження. У практичній площині, теоретичних дослідженнях чи економічній літературі на даний час не існує єдності в позиціях про рівноважність цілей бухгалтерської звітності. Навпаки, ведуться диспути про те, яка із цілей річної звітності – звітні показники про результати поточної діяльності, збереження капіталу чи оцінка підприємства (бізнесу) повинна вважатися домінуючою у сучасній глобальній постіндустріальній економіці. Оскільки відсутня єдинопогоджена система цілей, то спроби виробити загальноприйняті принципи бухгалтерського звіту на суто фінансово-економічних засадах відосіблено від права можна вважати малоперспективними.

Економіко-правова основа звітності відрізняється перш за все тим, що виходить з цілей річної звітності, поданих в законі, а не з суто економічних міркувань чи інтересів окремих суб’єктів господарювання відносно цілей річної звітності. Для визначення системи цілей і сфери застосування принципів обліку потрібно визначено враховувати інтереси всіх користувачів звітністю, позаяк такого компромісу вимагають нормативні акти. Цей компроміс, зазвичай, є перепоною на шляху дотримання облікових принципів, оскільки економіко-правовий підхід повинен недвозначно визначати домінуючу ціль річної звітності. Таким чином, відсутність домінуючої цілі річної звітності приводить до необхідності використання прийнятого в юриспруденції метода інтерпретації – герменевтики (від грец. Hermё neutikos – той, що пояснює, витлумачує).

Законодавчі органи (комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і законодавство, що регламентує мету фінансової звітності окремої країни) поєднали в інституті права “фінансова звітність” зміст кількох теорій (перш за все статичної, динамічної і органічної балансових теорій) з тим, щоб в певній ступені зрівноважити в ньому інтереси користувачів звітності. Класичні теорії фінансової звітності або балансові теорії, конкретизовано трактують завдання річної звітності, її форму і зміст. Відмітною рисою цих балансових теорій є те, що вони, незалежно від законодавчих норм, намагаються вивести мету річної звітності, її концепцію і показники, виходячи із загальних економічних засад. Поряд з цим, герменевтика є комплексним методом, за допомогою якого норми бухгалтерського обліку інтерпретуються на основі певних критеріїв, визначальним з яких є загальноприйняті принципи. Концептуальна основа бухгалтерського обліку ґрунтована на “середньозваженій” різних соціальних, культурних, правових і економічних умов. Звідси і така широка кількість альтернативних методів обліку; звідси і таке велике значення у міжнародній стандартизації „пояснювальної записки” до фінансової звітності. Герменевтика не допускає таких результатів тлумачень, які не можуть бути підтвердженими правовими критеріями на підставі професійного авторитету дослідника. Звідси і така важлива роль суто юридичної інституції аудиту, яка не має нічого спільного з економічною сутністю. Аудит або захисна функція зводиться до перевірки фінансових звітів з метою підтвердження, що вони складені у відповідності із загальноприйнятими принципами обліку (враховуючи використання альтернативних методів облікових стандартів), а не підтвердження достовірності економічних показників як це декларується повсюдно.

Приклад взаємодії фінансової звітності, як інституту права і аудиту, як юридичної інституції добре демонструє широко висвітлений в економічній літературі альянс транснаціональної корпорації „Енрон” і знаної аудиторської фірми „Артур Андерсен”. Неочікуване банкрутство „Енрону”, фінансові показники якого були бездоганними і підтвердженими аудиторською компанією, сколихнуло світову економіку на початку 2002 року: викликало недовіру до чистоти фінансових показників інших компаній США, кинуло тінь на аудиторську сферу діяльності, внаслідок чого „Артур Андерсен” перебуває на межі продажу своїх активів іншим великим юридичним компаніям.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: