Вимоги до транспортних засобів

Небезпечні вантажі можуть перевозитися тільки на спеціальних та (чи) спеціально пристосованих з цією метою транспортних засобах, які повинні бути виготовлені у відповідності з діючими нормативними документами (технічними завданнями, технічними умовами на виготовлення, випробування та приймання) для повнокомплектних спеціальних транспортних засобів та технічної документації на переобладнання (дообладнання) транспортних засобів, які вже працюють.

Автомобілі, які систематично використовуються для перевезення вибухових та легкозаймистих речовин, повинні обладнуватися випускною трубою глушника з винесенням її в бік перед радіатором. Коли розміщення двигуна не дозволяє провести таке переобладнання, тоді допустиме виведення випускної труби в правий бік поза зоною кузова чи цистерни та зони паливних комунікацій.

Рис. 15.4. Розміщення інформаційних табличок на транспортних засобах: а) –одиночний автомобіль при перевезенні одного типу небезпечних речовин; б) – автомобіль-цистерна при перевезенні декількох типів небезпечних речовин; в) – автопоїзд при перевезенні небезпечних речовин.

Паливний бак повинен бути віддалений від акумуляторної батареї та відділений від неї непроникною перегородкою, а також віддалений від двигуна, електропроводів та випускної труби та розміщений таким чином, щоб у випадку витікання з нього палива воно виливалося безпосередньо на землю. Бак повинен мати захист (кожух) дна та боків.

У випадку однократного використання автомобіля для перевезення небезпечних вантажів 1-5 класів допускається встановлення на вихідний отвір випускної труби глушника іскрогасної сітки.

Електрообладнання транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі 1-5 класів, повинно задовольняти таким вимогам:

- номінальна напруга електрообладнання не може перевищувати 24 В;

- електропроводка повинна бути з проводу, який має безшовну оболонку, не схильну до корозії, вона повинна бути розрахована таким чином, щоб повністю запобігти її нагріванню;

- електромережа повинна бути захищена від перевантажень системою наявних запобіжників заводського виготовлення чи автоматичних вимикачів;

- електропроводка повинна мати надійну ізоляцію, міцно кріпитися та розміщуватися таким чином, щоб вона не була пошкоджена внаслідок ударів та тертя по елементах конструкції автомобіля і була захищена від тепла, що виділяється через систему охолодження та відведення відпрацьованих газів;

- при розміщенні акумуляторів не під капотом двигуна, вони повинні знаходитися у відсікові з вентиляцією, виготовленому з металу чи іншого еквівалентного за міцністю матеріалу з ізольованими внутрішніми стінками;

- автомобіль повинен мати пристрій для вимкнення акумулятора від електричної мережі при допомозі двохполюсного вимикача (або іншого засобу), який повинен бути розміщений по можливості ближче до акумулятора. Привід управління вимикача – прямого чи дистанційного повинен знаходитися як в кабіні водія, так і ззовні транспортного засобу. Він повинен бути легкодоступним та позначеним розпізнавальним знаком;

- забороняється використовувати лампи, що мають цоколі з різзю.

Всередині кузовів транспортних засобів не повинно бути зовнішніх електропроводок, а електролампи освітлення, що знаходяться в кузові, повинні мати міцну загороджувальну сітку або решітку.

Всі автомобілі повинні бути обладнанні металевим ланцюжком заземлення з дотиканням землі на довжині 20 см та металевим штирем для захисту від статичних електричних зарядів під час стоянки.

В автомобілів з кузовом типу фургон кузов повинен бути повністю закритим, міцним, не мати щілин та обладнуватися відповідною системою вентиляції в залежності від властивостей небезпечного вантажу, що перевозиться. Для внутрішньої оббивки кузова використовуються матеріали, що не викликають появи іскор, дерев’яні матеріали повинні мати вогнетривке просочення. Двері кузовів обов’язково повинні мати замки.

В тих випадках, коли в якості покриття відкритих кузовів використовується брезент, він повинен виготовлятися з тканини, яка трудно загоряється та являється непромокальною. Такий брезент повинен покривати борти кузова на 20 см нижче їхнього рівня і прикріплятися металевими рейками або ланцюгами з запірним пристроєм.

Транспортні засоби повинні мати ззаду по всій ширині цистерни бампери для запобігання ударам. Відстань між задньою стінкою цистерни та бампером не може бути меншою 10 см.

Трубопроводи та допоміжне обладнання цистерн, встановлені в верхній частині резервуарів, повинні бути захищені від пошкоджень у випадку перекидання. Така захисна конструкція може бути виготовлена у вигляді підсилюючих кишень, захисних ковпаків, поперечних або поздовжніх елементів, форма яких забезпечує надійний захист.

Автомобілі призначені для перевезення небезпечних вантажів, повинні мати справний інструмент та таке обладнання:

- набір ручного інструменту для аварійного ремонту транспортних засобів;

- вогнегасники, лопату та необхідний запас піску для гасіння пожежі;

- не менше одного противідкатного упору на кожен транспортний засіб, розміри упору повинні відповідати типу транспортного засобу та діаметру коліс;

- два ліхтаря автономного живлення з миготливими (або постійними) вогнями оранжевого кольору, використання таких ліхтарів не повинно викликати запалювання вантажів, що перевозяться;

- у випадку стоянки вночі або при поганій видимості, а також коли вогні транспортного засобу несправні, на дорозі мають бути встановлені ліхтаря оранжевого кольору – один перед транспортним засобом на відстані приблизно 10 м а другий позаду транспортного засобу також на відстані 10м;

- аптечку та засоби нейтралізації небезпечних речовин, що перевозяться;

- засоби індивідуального захисту водіїв та супроводжуючого персоналу.

Транспортні засоби повинні бути обладнані номерними пізнавальними знаками та іншими позначеннями у відповідності з вимогами правил дорожнього руху.

Кріплення табличок системи інформації про небезпеку на транспортних засобах повинно здійснюватися за допомогою спеціальних пристроїв, які забезпечують їхню надійну фіксацію. Ці таблички закріплюються спереду (на бампері) та ззаду автомобіля, перпендикулярно його поздовжній осі, не закриваючи номерних знаків та зовнішніх світлових приладів, а також не виступаючи за габарити транспортного засобу.

Транспортні засоби, перевозячи небезпечні вантажі, не можуть транспортувати в жодному разі більше одного напівпричепа або причепа.

Маса брутто кожного місця та ємність первинної упаковки не повинні перевищувати граничної маси та ємності, що встановлені в нормативній документації на небезпечні вантажі.

Матеріал, з якого виготовлюють тару та прокладувальні матеріали, вибирають з врахуванням специфічних властивостей вантажу, що перевозиться. Цей матеріал повинен бути інертним або мати інертне покриття по відношенню до вантажу.

Матеріал тимчасової тари повинен бути непроникним для вмісту, не розм’якшуватися чи ставати крихким під дією температури або старіння.

Гофровані та інші ящики з картону повинні бути достатньо міцними та водостійкими (зберігати при намоканні механічну міцність). Перевезення небезпечних вантажів в картонних ящиках, які були у вжитку, забороняється.

Скляні бутлі повинні мати щільну закупорку, і їх слід розміщувати в міцні ящики, барабани, обрешітки або упаковувати в кошики з заповненням проміжків інертними матеріалами. Горло бутля не повинно виступати за край обрешітки або кошика.

Металева тара, що вимагає герметичного закривання, повинна запаюватися або обладнуватися гвинтовими корками з прокладками та стопорами, мати надписи з зазначенням величини тиску при випробуванні та дату проведення останнього випробування.

Посудини для перевезення рідин повинні наповнюватися не повністю, заповнення повинно складати 90% від їхньої повної ємності (для водного аміаку та зріджених вуглеводневих газів – 85%).

Допускається сумісна упаковка декількох небезпечних речовин або їхня сумісна упаковка з іншими вантажами, що відносяться до різних класів. В цьому випадку внутрішня тара повинна бути старанно відділена одна від одної в збірній тарі, так як у випадку аварії чи руйнування внутрішньої тари можуть виникнути такі небезпечні наслідки, як надмірне виділення тепла, горіння, утворення сумішей, чутливих до тертя чи ударів, виділення займистих чи отруйних газів. При використанні крихкої тари та, особливо, коли ці посудини містять рідини, важливо уникати можливого утворення небезпечних сумішей і слід приймати в зв’язку з цим всі необхідні міри, а саме: використання достатньої кількості відповідного матеріалу для прокладок, розміщення посудин в іншій міцній тарі, поділ збірної тари на декілька секцій.

На кожному вантажному місці (упаковці) з небезпечними вантажами повинні бути нанесенні виготовлювачем вантажу чітке маркування, включаючи знаки небезпеки згідно з вимогами ДОПОГ та маніпуляційні знаки.

- на упаковках в формі паралелепіпеда (в тому числі на контейнерах та пакетах) на боковій, торцевій та верхній поверхні;

- на бочках – на одному дні та на обручеві з двох протилежних боків;

- на мішках – в верхній частині біля шва з двох боків;

- на мішках та тюках – на торцевій та бічній поверхнях;

На інших видах тари знаки небезпеки наносяться в найбільш зручних та видних місцях.

Маніпуляційні знаки наносяться після знаків небезпеки.

В тому випадку, коли вантаж характеризується більш ніж одним видом небезпеки, на упаковку наносяться всі знаки небезпеки і вказуються їх види. Номер класу наноситься на знакові основного виду небезпеки.

Водії, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, зобов’язані пройти спеціальну підготовку з отриманням відповідного свідоцтва.

Програмою спеціальної підготовки водіїв постійно зайнятих перевезенням небезпечних вантажів передбачено наступне:

- вивчення системи інформації про небезпеку (позначення транспортних засобів та упаковок);

- вивчення властивостей небезпечних вантажів, що перевозяться;

- навчання способів надання першої медичної допомоги потерпілим при інциденті;

- навчання діям у випадку інциденту (порядок дій, пожежогасіння, первинна дегазація, дезактивація та дезинфекція);

- підготовка та передача інформації посадовим особам про інцидент.

Водій, що постійно зайнятий на перевезенні небезпечних вантажів, повинен проходити медичний огляд при поступленні на роботу та наступні медичні огляди у відповідності з встановленим графіком, але не рідше одного разу в 3 роки, а також передрейсовий медичний контроль перед кожним рейсом.

Водії, тимчасово зайняті на перевезеннях небезпечних вантажів, повинні пройти медичний огляд при призначенні їх на даний вид перевезень та передрейсовий медичний контроль.

Відмітки про проходження водієм спеціальної підготовки чи інструктажу та медичного контролю заносяться у відповідні документи.

До перевезення небезпечних вантажів допускаються водії, які мають неперервний стаж роботи в якості водія транспортного засобу даної категорії не менше трьох років.

Водій, що здійснює перевезення небезпечного вантажу, повинен мати при собі такі транспортні документи:

- ліцензійну картку на транспортний засіб з відміткою „Перевезення небезпечних вантажів”;

- подорожній лист із зазначенням маршруту руху;

- свідоцтво про допуск водія до перевезення небезпечних вантажів;

- аварійну картку системи інформації про небезпеку;

- адреси та телефони посадових осіб перевізника, вантажовідправника, вантажоспоживача, відповідальних за перевезення чергових підрозділів органів Державтоінспекції, розміщених по маршруту руху.

У випадку вимушеної зупинки в дорозі та неможливості усунення на місці своїми силами технічної неполадки водій повинен викликати на допомогу машину технічного забезпечення перевезень та повідомити про місце вимушеної стоянки в найближчий орган Державтоінспекції.

У випадку виникнення інциденту водій зобов’язаний:

- не допускати сторонніх осіб до місця пригоди;

- повідомити про те, що трапилось, в найближчий орган Державтоінспекції;

- при необхідності викликати швидку медичну допомогу;

- надати невідкладну медичну допомогу потерпілим;

- у відповідності з вказівками аварійної картки прийняти міри по первинній ліквідації наслідків інциденту;

- після прибуття на місце інциденту представників органів Державтоінспекції та медперсоналу проінформувати їх про те, що трапилося, про небезпеку вантажів, що перевозяться, пред’явити транспортні документи на вантаж, що перевозиться.

При керуванні транспортним засобом з небезпечним вантажем водію забороняється:

- здійснювати обгін транспортних засобів, які рухаються зі швидкістю більше 30 км/год;

- рухатися з вимкнутим зчепленням та двигуном;

- палити в транспортному засобі під час руху. Палити дозволяється під час стоянок на відстані не ближче 50 м від місця стоянки;

- користуватися відкритим вогнем (у виняткових випадках для приготування їжі вогонь можна розводити на відстані не ближче 200 м від стоянки);

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: