Для 11 класу медичного ліцею.

Тема заняття: Здоров’я людини і шляхи його забезпечення. Поняття про здоровий спосіб життя.

Ознайомити ліцеїстів з поняттями ідивідуальне і популяційне здоров’я, а також з основними критеріями, що характеризують стан здоров’я.

Сформувати у ліцеїстів потребу формування здорового способу життя, збереження резервів здоров’я.

1. Повторення валеологічного визначення поняття здоров’я та

визначення, рекомендованого Всесвітньою організацією

3. Викладення змісту поняття «здоров’я», основних джерел

4. Вивчення понять «індивідуальне і популяційне здоров’я». - 15 хв.

5. Вивчення факторів, що формують здоровий спосіб життя. - 30 хв.

6. Розгляд проблеми здорового способу життя, як соціально-

«У кожній людині живе лікар, слід лише цьому лікарю допомогти».

Проблема здоров’я - це глобальна, загальносвітова проблема.

Здоров’я людини- це гармонійне поєднання всіх видів життєдіяльності в нваколишньому середовищі, основна умова реалізації фізичних і психічних можливостей та здібностей. На минулому занятті нами було розглянуто валеологічне трактування поняття здоров’я, а також вивчено визначення здоров’я, яке рекомендовано Статутом Всесвітньої організації охорони здоров’я у 1982 році, коли була затверджена так звана Глобальна стратегія по досягненню здоров’я для всіх до 2000 року, якою передбачається досягнення жителями планети такого рівня здоров’я, який дозволить їм вести продуктивний в соціальному та економічному плані спосіб життя.

Значимість проблеми здоров’я особливо зросла за останні 10-15 років, на протязі яких стан здоров’я людей суттєво змінився: на сьогодні спостерігається низка нових закономірностей в поширеності і характері патології населення, по іншому здійснюються демографічні процеси. Вказані зміни здоров’я людей можна узагальнити наступним чином:

1. Спостерігається прискорення темпів динаміки всіх показників, що характеризують здоров’я (захворюваність, інвалідність, смертністть, фізичний розвиток.)

2. Склався новий, неепідемічний тип патології.

3. Наступили характерні демографічні зміни - постаріння, урбанізація, зрушення в структурі смертності.

4. Визначився ряд захворювань, що мають високі рівні за всіма показниками здоров’я (хвороби системи кровообігу, хронічні неспецифічні хвороби органів дихання, онкологічні захворювання, отруєння, травми і т. д.)

5. Виділилася група захворювань, котрі раніше рідко зустрічались (ендокринні, алергологічні, набуті вади серця, хвороби імунної системи та інше).

6. Спостерігається ріст захворюваності деякими інфекційними хворобами: кір, дифтерія, гепатит В, аденовіруси, педикульоз, герпес та інше.

7. Спостерігається тенденція до множинної патології.

8. Вирівнялись показники здоров’ у всіх соціальних групах.

9. Спостерігається багатофакторність впливів і необхідність системного підходу до профілактики.

Все це визначає значну актуальність вивчення проблеми здоров’я на сучасному етапі.

Однак, проведення профілактичних заходів по укріпленню здоров’я людей передбачає наявність чіткого і ясного визначення поняття «здоров’я». Немаючи чіткого визначення цього поняття, практично неможливо досліджувати вплив на нього різноманітних етіологічних факторів зовнішнього середовища, класифікувати населення по ступеню здоров’я і вивчати ефективність проведених оздоровлюючих заходів.

Дати загальне визначення поняття «здоров’я населення» дуже складно. Це поняття з однієї сторони - методологічне, філософське, а з іншої - практичне, котре може і повинно використовуватись в щоденній діяльності медичних працівників. Ще академік

І. В. Давидовський відмітив, що «обидва поняття (норма і хвороба) добре розрізняє сам хворий, наука ж не дає чіткого визначення».

Т. Гекслі, відомий англійський природознавець і філософ ІХ сторіччя, в свій час писав: «Медичні дослідження досягли такого значного прогресу, що практично більше немає жодної здорової людини».

Вітчизняний патолог В. В. Пашутін 100 років назад стверджував теж саме: «Строго кажучи, ідеально здоровий стан організму, тобто стан фізіологічний, є власне фіксація; такий стан з’являється в організмі лише інколи».

З часів Гекслі і Пашутіна медицина сягнула далеко вперд, у тому числі і в методах діагностики хвороб. Зрозуміло, що про сучасних людей тим більше можна стверджувати, що серед них нема жодного здорового.

Якщо припустити, що практично кожна людина на Землі хворіє на спадкову або набуту хворобу, то виявиться, що нормальний стан людей є хворобливим станом. В такому випадку вивчення впливу навколишнього середовища на здоров’я не має сенсу, так як здорових людей взагалі не виявляється, у кожного при детальному огляді можна знайти ту чи іншу хворобу, ті чи інші функціональні або структурні відхилення від норми. Очевидно, що визначення здоров’я повинно бути таким, щоб відобразити щось головне для організму, і це дозволило би значно обмежити коло хворих людей, а потім вивчати від чого вони захворіли, які фактори сприяли цьому.

В практичній роботі лікарів-гігієністів і лікарів лікувальних профілів визначення здоров’я частіше використовується як середньостатистична величина. За допомогою такого підходу характеризується здоров’я груп осіб, що знаходяться в ідентичних соціально-економічних умовах. В цьому випадку лінія, що розмежовує здоров’я і хворобу є, так званий,95% ймовірний рівень. Всі ознаки - біохімічні, морфологічні, фізіологічні та інші, які не вкладаються в межі тих, що зустрічаються у 95% осіб популяції, визначаються відхиленням від норми, тобто від здоров’я. Середньостатистичне тлумачення здоров’я (норми) слід доповнити тим, що вказаний статистичний інтервал розглядається і як «оптимальна зона, в межах якої організм не переходить на патологічний рівень саморегуляції».

На сьогодні розраховано величезну кількість коливань різноманітних показників організму, які можна вважати критеріями здоров’я. Таким підходом в оцінці здоров’я часто керуються на практиці, однак, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я слід аналізувати ще й психічні і соціальні фактори.

Розрізняють здоров’я індивідуума, тобто здоров’я окремо взятої людини і здоров’я населення.

Поняття здоров’я індивідуума неможливо визначити з достатньою точністю, так як воно пов’язане з великою широтою коливань найважливіших показників життєдіяльності людини, з станом пристосувальних можливостей організму. Окрім того, слід пам’ятати, що існує не лише фізичний аспект здоров’я людини, а й психологічний й духовний аспект, про що вже було сказано у минулій темі.

Психічне здоров’я - це гармонійний стан психічного розвитку людини (емоційного, інтелектуального, особистого), який дозволяє їй адекватно зрозуміти і сприйняти себе як унікальну, неповторну особистість («всього в собі») та весь навколишній світ (людей, природу, космос). Психічне здоров’я є складовою і необхідною умовою здоров’я людини. Воно значною мірою зумовлює розвиток фізичного здоров’я і є основою для формування і розвитку духовного здоров’я. Психічно здорова людина здатна вірно і повною мірою пізнати себе і свій внутрішній світ, основні закони природи і суспільства. В підлітковому віці особливу роль для формування психічного здоров’я відіграє емоційно-вольова та інтелектуальна сфера психіки, про що буде детально описано в наступних розділах.

Слід зауважити, що незважаючи на те, що здоров’я умовно являє собою стан, протилежний хворобі, воно може бути пов’язане з станом,так званої, передхвороби, коли захворювання ще не має, але захисні і пристосувальні сили організму перенапружені і різко ослаблені, і шкідливий фактор, котрий в звичайних умовах, можливо, не викликав би захворювання, тут призводить до хвороби. Деякі автори, наприклад В.Л. Гаращук, називають цей стан третім станом або передхворобою. Крім того, стан здоров’я не виключає наявності в організмі людини патогенного чинника, який ще не проявився (наприклад умовно-патогенні бактерії), коливань в суб’єктивному самопочутті хворого і навіть деяких відхилень від того, що розглядається як фізіологічна норма. Так, наприклад, розвиток атеросклеротичних змін в кровоносних судинах є безумовно патологічним процесом, але в доклінічній стадії самопочуття людини може бути не порушеним. У зв’яку з цим виникло поняття «практично здорова людина», під яким розуміють, що деякі зміни в організмі, відхилення від норми не відображаються на самопочутті та працездатності людини і не можуть трактуватись як стан хвороби. Разом з тим, відсутність видимих ознак порушення здоров’я ще не свідчить про повне здоров’я, так як хвороба, наприклад, у скритому (латентному) періоді, може і не мати зовнішніх проявів.

Таким чином, стан здоров’я можна визначити на основі особистих (суб’єктивних) відчуттів данного конкретного індивідуума (скарги) в сукупності з даними клінічного обстеження з урахуванням статі, віку, а також соціальних, кліматичних, географічних і метеорологічних умов, в яких живе або тимчасово знаходиться людина. Так, наприклад, абсолютно здоровий житель рівнини, потрапивши високо в гори, деякий час буде погано себе почувати, доки організм в цілому не пристосується до зниження вмісту кисню в повітрі і до зниженого атмосферного тиску. В цей час людина може почувати себе нездоровою, пристосувальні сили організму перенапружені, однак здоров’я його звичайно не порушене. Для кількісного опису фізичного здоров’я індивіду запропоновано багато нових фізіологічних критеріїв. В якості прикладу можна навести:

1) функціональний стан основних органів і систем (серцево-судинної, органів дихання, крові і т.д.).

2) рівень фізіологічного розвитку і його гармонійність

3) резистентність організму по відношенню до неблагоприємних факторів зовнішнього середовища (оцінюють по частоті і тривалості захворювань за певний період).

Якість життя – це узагальнююче поняття, що включає фізичні, психічні, соціальні

Здоров’я населення в цілому, або популяційне здоров’я - статистичне поняття, що достатньо повно характеризується комплексом соціально-економічних і демографічних показників, рівнем фізичного розвитку, захворюваністю та інвалідністю певних груп населення.

Здоров’я населення (популяційне здоров’я) можна охарактеризувати слідуючими групами показників: медичні (захворюванність, смертність загальна і дитяча, фізичний розвиток, інвалідність), соціальні (демографічна ситуація, санітарно-гігієнічні показники навколишнього середовища, спосіб життя, рівень медичної допомоги), показники психічного «благополуччя» (захворюванність психічними хворобами, частота невротичних станів і психопатій, психологічний клімат).

З перерахованих 3-х груп найчастіше використовують першу - медичні показники, однак слід відмітити, що більшість з них відображають не власне здоров’я, а хворобу - захворюванність, інвалідність, смертність. ВООЗ розробила перелік критеріїв соціального благополуччя, за допомогою яких можна було б проконтролювати досягнення в різних країнах запрограмованої стратегії «здоров’я для всіх до 2000 року». В число цих критеріїв входять наступні:

1) % валового національного продукту, що використовується на потреби охорони здоров’я;

2) доступність першої медико-соціальної допомоги;

3) обсяг населення, що користується безпечним водопостачанням;

4) % осіб, яким проведено щеплення проти 6 особливо поширених серед населення країн, що розвиваються інфекційних захворювань (дифтерія, коклюш, правець, кір, поліомієліт та туберкульоз);

5) ступінь обслуговування жінок кваліфікованим медичним персоналом під час вагітності та родів;

6) % дітей, що народились з низькою масою тіла (менше 2500 г.);

Вже відомо, що на 50% здоров’я людини залежить від способу життя. Здоровий спосіб життя - це діяльність, спрямована на формування, збереження та зміцнення здоров’я людини, як необхідної умови для прогресивного розвитку суспільства в усіх його напрямках. До основних складових здорового способу життя належать:

Здоровий спосіб життя передбачає знання і дотримання режиму праці і відпочинку, правил особистої гігієни, раціонального харчування, забезпечення оптимального рухового режиму, відмову від шкідливих звичок.

Спосіб життя людини залежить від рівня, якості та устрою життя. Стиль і устрій життя значною мірою зумовлені історичними традиціями, закріпленими у свідомості людей. Багато поколінь наших предків жили у тісному зв”язку з природою, тому ритм їхнього життя залежав від часу доби, пори року. Наші сучасники живуть у ритмі виробничого циклу, тому часто стають “користувачами “, а не “виробниками” здоров”я.

Збереження і відновлення здоров”я залежить від рівня культури, яка є суб”єктом і головним результатом діяльності людини. Культура – це не тільки сума знань, а й поведінка, сукупність моральних засад.

Здоров”я, на жаль, не завжди посідає перше місце серед потреб людини, порівняно з речами та іншими матеріальними благами. Звичайно, здоров»я залежить від добробуту. Але накопичення модних та дорогих речей для багатьох людей стало метою всього життя. Заради цього вони нехтують фізичним та духовним удосконаленням, гармонійним розвитком особистості, нищать природу, забруднюють довкілля, чим шкодять своєму здоров”ю і здоров”ю нащадків. Здоров”я має посідати перше місце серед потреб людини.

Мотивування в основному визначає спосіб життя. Хоча люди й розуміють значення здоров”я, але ціну здоров”я більшість усвідомлює лише тоді, коли воно вже втрачене. Тільки тоді, і то не завжди, людина хоче вилікуватись, стати здоровою. Для того, щоб кожен був зацікавлений у зміцненні свого здоров”я, важливе значення мають матеріальні стимули. Наприклад, платне лікування переконує, що бути хворим набагато дорожче, ніж вести здоровий спосіб життя.

Зворотні зв'язки - це важливий фактор формування і збереження здоров'я. Багато людей нерозумно і довго випробовують стійкість свого організму неправильним способом життя, алкоголем, нікотином. І минають десятиліття, перш ніж спрацьовує зворотний зв'язок між цими діями і здоров'ям. Тоді люди кидають палити, зловживати алкоголем, проте часом буває вже пізно. Це стосується не лише негативного впливу, а й позитивного. Наприклад, ефект ранкової гімнастики, загартування організму тощо виявляється щонайменше через місяць. Сповільнена дія та довге не виявлення зворотнього зв'язку - одна з головних причин невалеологічної поведінки людей, недооцінки здорового способу життя.

Настанова на довге здорове життя - важливий фактор здоров'я. Якщо людина думає лише про хворобу, "відкриває" їй двері, не мобілізує внутрішні резерви, їй складно, а то й неможливо досягти певного рівня здоров'я. Стародавній сирійськин лікар А.Фаридж так звертався до хворого: "Дивись, нас троє: я, ти й хвороба. Якщо ти станеш на мій бік, нам удвох буде легше подолати її". Отже, конструктивна настанова на довге здорове життя допомагає зміцнити здоров'я, а при потребі й перемогти хворобу.

Навчання здоров'ю - на перший погляд простий процес, бо нині є чимало інформації про здоров'я і методи навчання здоров'ю. Але складність полягає в тому, що лише сама людина може навчитися бути здоровою. Від пращурів нам залишилися знання про природу, про організм і, звичайно ж, про здоров»я та хвороби. Однак, люди частенько нехтують ними, ведуть неправильний спосіб життя: не дбають про руховий режим, переїдають, палять, зловживають алкоголем. Тому для збереження здоров"я потрібні знання, які б сформували свідомість і звички людей. Можна вчитися у батьків, вчителів, друзів, на заняттях з валеології, використовуючи підручники, посібники, п'ючи з джерела народної мудрості нашого народу.

Дотримання здорового способу життя впливає на формування збереження та зміцнення здоров’я людини, сприяє інтелектуальному і духовному розвиткові особистості, успішному навчанню.

Спосіб життя впливає й на фізичний стан здоров’я людини. Оптимальний руховий режим сприяє гармонійному розвиткові її тіла і забезпечує високий рівень функціонування систем організму. Це, в свою чергу, є умовою високої працездатності людини. На фізичне здоров’я людини позитивно впливає дотримання правил особистої гігієни, режиму навчання і відпочинку, правильного харчування, загартовування, а також ряд інших чинників, які зумовлюють позитивне функціонування організму.

Здоровий спосіб життя людини, позитивно впливаючи на стан її здоров’я, на її духовність, моральні орієнтири, сприяє формуванню певних рис характеру (наприклад волі, оптимізму, цілеспрямованості) та інших якостей, полегшує переборювання психоемоційних навантажень, стресових ситуацій, що свідчить, у свою чергу, про високий рівень її психічного здоров’я.

Підтриманню такого рівня сприяє, наприклад, релаксація, аутогенне тренування, метод словесно-образного емоційно-вольового управління станом людини.

Здоровий спосіб життя людини допомагає їй зрозуміти, у чому полягає сенс життя. Він виховує певною мірою співчуття, доброзичливість, терпимість до оточуючих.

Здоровий спосіб життя також сприяє самореалізації особистості. Спосіб самореалізації індивіда залежить від його устремлінь, а також від шкали моральних цінностей, яка склалася у його уяві.

Отже, здоровий спосіб життя сприяє зміцненню соціального здоров’я особистості і суспільства в цілому. Він включає в себе цінності високого порядку, оскільки спрямований на гуманізацію й активацію людської діяльності, удосконалення індивідуальних якостей особистості.

Вчений І.П. Павлов стверджував: “Здоров’я - це безцінний дар природи, воно дається, на жаль, не на віки, його треба берегти. Але здоров’я людини багато в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов праці, харчування, її звичок…”

1. Дайте валеологічне визначення поняття “ здоров”я”.

2. Яке визначення поняття здоров”я рекомендовано Статутом ВООЗ?

3. Які зміни здоров”я людей наступили за останні 10-15 років?

4. Як ви розумієте поняття “здоров”я індивідуума” і “популяційне здоров”я”?

5. Якими показниками характеризують здоров”я індивідуума?

6. Якими показниками характеризують популяційне здоров”я?

7. Як ви розумієте поняття “здоровий спосіб життя”?

8. Які фактори формують здоровий спосіб життя?

9. Чому проблема здорового способу життя є соціальною, педадогічною і медичною проблемою?

1. Валеологiчна освiта.Експериментальний шкiльний посiбник.

2. Валеологiчна освiта.Експериментальний шкiльний посiбник.

3. Горащук В.П.Валеологiя.Пiдручник для 10 - 11 класiв за-

4. Гончарук Е.И., Вороненко Ю.В., Марценюк Н.И. Изучение влияния

факторов окружающей среди на здоровье населения.- Киев, 1989 г.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: