Крилаті вислови літературного походження

Гарні вислови прикрашають гарну думку й зберігають її

Українська фразеологія багатюща. В ній сконденсовано життєвий досвід народу, віками перевірені вияви його мудрості і філософії, втілені у блискучу мовну форму. Однак вона дісталася нам значно здеформованою, окраденою. Зокрема, і в усному мовленні, і в друкованих ЗМІ доводиться стикатися з механічно перекладеними з російської, а тому спотвореними прислів'ями і приказками. А головне, що наших мовців привчено взоруватися на російські зразки, забути про рідномовні багатства. Багато хто з них не користується живомовністю народної мови, афоризмами класичної і сучасної української літератури.
Наведемо низку прикладів (60), які підтвердять ці наші міркування.

− А Васька слухає, та їсть − а кіт ковбаску уминає, неначе й не до нього річ; а Мурий їсть собі та їсть

− а паразити ніколи (від рос. "А паразиты никогда") − а паразитів жде біда. (У перекладі "Інтернаціоналу" М. Вороного: "Лиш ми, робітники, ми − діти / Святої армії труда / Землею будем володіти, / А паразитів жде біда!.." Це ще одна характерна "ледача" помилка − навіть у легкодоступні переклади лінуються заглянути. Це все ж таки "Інтернаціонал", який можна знайти навіть у першій-ліпшій шкільній бібліотеці)

− апетит приходить під час їжі − апетит з їдою прибуває; хто багато має, той на більше посягає

− бабушка надвоє сказала − казала Настя як удасться; це ще вилами по воді писано; надвоє баба ворожила: або вмре, або буде жива; правду казала баба, коли не брехала

− без му́ки нема науки (калька від рос. "Без му́ки нет науки") − доки не намучишся, доти не научишся

− безслідно щез − і сліду не стало; як за водою пішов; як вода змила; як (мов, немов, наче, неначе) корова язиком злизала

− без сучка і задирки − чисто − голки не підточиш; гладесенько-рівнесенько; нема до чого причепитися

− без труда не виймеш рибку із ставка (рос. "Без труда не вынешь рыбку из пруда" − втрата рими і ритму) − без труда нема плода; не подбаєш − не надбаєш; дожидатимеш долі − не матимеш і льолі; не терши, не мнявши, не їсти калача; печені голуби не летять до губи

− без хорошого догляду нема хорошого доходу (калька від "Без хорошего ухода нет хорошего дохода") − де господар не ходить, там нивка не родить

− біда всьому (всього) навчить − біда навчить; біда помучить і мудрості научить; навчить біда кашу їсти

− біда, як пироги почне пекти швець − швець знай своє шевство і не мішайся в кравецтво; коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися; як не коваль, то й рук не погань; зрештою й біда, як пироги та швець почне пекти(Урок укр., № 5−6. − 2008)

− бідність − не порок (слово "порок" у словниках є) − старцями не родяться, а робляться; злиднями очі (очей) не колять

− бідність учить, а щастя псує (калька від "Бедность учит, а счастье портит") − щастя розум відбирає, а нещастя назад повертає; з бідою не знатися − і щастя не знайти

− бійтесь данайців, дари приносячих (за рос. "Бойтесь данайцев, дары приносящих") − А.П. Коваль: "Боюся я данайців, навіть коли вони приносять дари" Теж не кращий варіант: нема ритму, як у Вергілія ("Timeo danaos et dona ferentes"). Можна й самому авторові чи редакторові пошукати ритмічний відповідник "Бійтесь данайців − хай навіть з дарами" або: "Бійтесь данайців, не вірте дарам їх"

− близько лікоть, та не вкусиш (не помилка) − хоч близько, та слизько; їв би паляниці, та зубів немає; бачить корова, що на повітці солома

− борг платежем красний − за позику віддяка; що винен − оддати повинен; умівши брати, умій і віддавати

− все шито-крито (рос. всё шито-крыто) − потай, нишком, тишком-нишком, нищечком. Головащук, ін. словники дають і шито-крито. Див. також " и концы в воду"

− два чоботи пара (В.Ющенко, у кількох виступах, що транслювалися на УТ-1 між 20.01. і 5.02.2010) − обоє рябоє; один одного варт; який їхав, таку й стрів (таку й здибав)

− діло з кінцем − скінчено справу; та й по всій справі; та й край!; та й уже!; та й квит!; та й годі

− життя прожити − не поле перейти − вік ізвікувати − не в гостях побувати; вік прожити − не дощову погоду пересидіти (перебути); на віку як на довгій ниві /− всього побачиш/; вік ізвікувати − не пальцем перекивати; життя, як стерниста нива − не пройдеш ноги не вколовши; протягом віку всього трапляється чоловіку; усього буває на віку: і по спині, й по боку

− заднім умом міцний (від "задним умом крепок") − мудрий по шкоді; у О.Забужко (с. 528): "... Послідовніша ж, теоретична російська рефлексія над дійсним станом речей... розгорталася виключно заднім числом, за принципом "мудрий по шкоді"

− за здорово живеш − ні з того, ні з сього; ні сіло, ні впало; ні за що, ні про що; з доброго дива

− і довше за вік триває день "Відомий письменник, автор романів " І довше за вік триває день ", "Плаха", "Тавро Касандри" помер у клініці німецького Нюрнберга" (Ера Чингіза Айтматова // День, 13.06.2008) − можливо, "Як цілий вік триває день" або "І понад вік триває день..." Не хочуть подумати − хоча б ритм зберегти

− і кінці в воду − ввійшло органічно в укр. мовлення, але не слід уникати синонімічних і питомо укр. варіантів: і сліду не лишилося; та й край!; та й годі!; та й по всьому

− і ніяких гвіздків /цвяхів/ − та й край; та й годі; та й квит; та й по всьому, та й по всій справі

− куди кінь з копитом, туди й рак з клішнею − традиційніше в українській: куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом; коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає (наставляє); нате й моїх п'ять, /щоб було десять/; нате й мій глек на капусту, /щоб і я була Настя/

− курчат по осені рахують. " Художників восени рахують " (заголовок в УМ, 27.02.2009) − обіграно рос. прислів'я "Цыплят по осени считают". Але ж є суто укр. і, може, не менш виразні прислів'я: що було, бачили, а що буде, побачимо; восени і курчата курми будуть; восени й горобець багатий; не кажи 'гоп', поки не перескочиш; як для цього випадку, можна було: жниво й для художників − восени.

− лиха біда початок − добрий початок − половина діла (справи); аби почати, а там воно й піде

− малий золотник, та дорогий − мала штучка червінчик, а ціна велика

− на безриб'ї і рак риба − у степу і хрущ м'ясо; на безлюдді і Хома чоловік; де немає співця, послухаєш і горобця.

− на всіх не вгодиш − усім не догодиш; ще той не вродивсь, щоб усім догодив

− на зеркало неча пенять, коли рожа крива. На запитання радіослухача, чи не ЗМІ винні в розбраті у владі і суспільстві, нар. деп. відповідає: "ЗМІ − це дзеркало нашого суспільста. Тож на зеркало неча пенять, коли рожа крива " (УР-1, 22.05.2009) − але ж в укр. мові є свої прислів'я. Напр., який чорт у воду глянув, такий і з води виглянув! або глянь на воду та на свою вроду, не нарікай на дзеркало − на себе подивись" (ритм); не поможе ні мило, ні вода, коли врода така.

− "На ні й суду нема" (День, підзаголовок; у рос. варіанті − "на нет и суда нет") − на нема, то й суду нема; як нема, то й дарма

− на смак і колір товариша нема − на любов і смак товариш не всяк; кожен Івась має свій лас

− не в образу буде (будь) сказано − даруйте (пробачте) на слові; не ображайтесь, /але скажу/; не беріть то за зле

− не в своїй тарілці − ні в сих, ні в тих; не в гуморі, як (наче) у сливах (сидіти); у словниках є й не в своїй тарілці

− не май сто рублів, а май сто друзів − не май сто кіп у полі, май друзів доволі; не май і сто рублів, а одного друга; грошей мало − не біда, як є друзів череда; не так те багатство, як вірнеє братство; вірний приятель, то найбільший скарб

− " Не миттям, так катанням наші хокеїсти долають захист противника" (УТ−1, репортаж про матч Україна − Голландія, 13.04.2009) − не ки́єм, так палицею, не ки́єм, то дрю́ком. А зважаючи на вид спорту, можна було б сказати "Не ки́єм, так ключкою". 14.04.2009 у ВР говорить нардеп: " Не мытьём, так катаньем намагаються вимити українську мову з інформаційного простору" (Навіть для захисту укр. мови користуються мовними засобами російської!). " Не миттям, так катанням, а своє взяли" (з футб. репортажу з матчу Кривбас-Шахтар, 6.11.2010) − не києм, так палицею.

− неробство псує людину (безделье портит человека) − без діла псується сила; праця годує, а лінь марнує; як без діла сидіти, то можна одубіти

− не солоно сьорбнувши пішли (за “Словом”, 23.03.2003) − пішли, спіймавши облизня; вони спіймали (схопили, скуштували) облизня.; шилом патоки вхопивши; облизавши макогона

− ні до села, ні до міста − ні в тин, ні в ворота

− переливати з пустого в порожнє − товкти воду в ступі

− перший млинець грудкою − кожне діло спершу не йде (не лагодиться); перша риба не ловиться; без на́вички батька тяжко бити; перша чарка коло́м

− після дощичка в четвер − на Миколи, та й ніколи; як рак у полі свисне

− пускати пил в очі − замилювати очі; напускати туману

− рости не по дням, а по часам (не по днях, а по годинах) − рости як з води

− скатертю дорога (так дає й Головащук; Карав. називає це калькою) − з Богом, Парасю (другий варіант у Голов.); баба з воза, кобилі легше (у Карав.); баба з воза − кобила сторч (у Д. Павличка − усний виступ)

− слід простиг (у словниках є) − і сліду немає; і слід захолов (прохолов), у Лукаша − тільки й бачили ("... перемахне зразу через паркан, а там тільки його й бачили" / Єлин Пелин, с. 27/)

− тут як тут − тут як уродився, тут і вродився

− хто рано встає, того удача жде (газета "Шевченків край") − хто рано встає, в того є; хто рано встає, тому Бог дає; хто недовго спить, тому щастить; ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють

− через терни до зірок − лат. "Ad astra per asprera!"/. Цікавий аналіз − у Св. Караванського [ 9, 142−144 ]. У ЗМІ є варіанти: "До зірок через терни!", "Через терни до зірок!", "До зірок крізь тернія!", "Через тернія до зірок!" Всі вони не дуже компактні, слова не взаємопритерті. (Одна з причин − автори під впливом не латинського, а російського варіанта: "через тернии к звездам"). Може українська мова нездатна творити легкомовні варіанти? Наводить кілька крилатих фраз, у яких усе звучить, усі слова взаємопритерті ("Баба з воза, коням легше"; "Вік живи − вік учись"; "Дай серцю волю − заведе в неволю"; "Поки сонце зійде, /роса очі виїсть/"; "Рука руку миє" і под.). Пропонує варіант і до розглядуваного прислівя: до зір крізь терня! Зміст і форма латинського вислову відтворена навіть краще, ніж в оригіналі: п'ять складів проти семи на латині! Тож треба сповна послуговуватися ресусами своєї української мови.

− /хоча/ чим чорт не жартує (Валентин Чемерис. Я − Чемерис... − з рук. до Вітч. № 1−2, 2007) − чого на світі не буває; бува...

− чия б корова мукала / рос. чья бы корова мычала/ (УР-1, Слово, 21.01.2007) − чиє б пищало, а твоє б мовчало

− що в лоб, що по лобу − хоч верть-круть, хоч круть-верть; одна дяка, що за рибу, що за дяка; не вмер Данило, так болячка задавила; чи в камінь головою, чи каменем у голову

− я йому про чоботи (сапоги), а він мені про пироги − я йому про цибулю, а він мені про часник; я йому про індики, а він мені про кури дикі

Як бачимо, і тут чимало т.зв. "лінивих" варіантів і лінивих мовців. Особливо часто на них натрапляємо у двомовних газетах, у ВР, на ТБ:

− "Лишь тот достоин счастья и свободы, кто день и ночь идет за них на бой" (УМ, УР-1 та ін. джерела). Чому ж би не скористатися перекладом Лукаша з Гете. Фауст: "Лиш той життя і волі гідний, Хто б'ється день у день за них"?

− " Пока гром не грянет "Почну свою сповідь з рос. приказки: " Пока гром не грянет, мужик не перекрестится "… (ВК) Чому ж не з української "Поки грім не вдарить, мужик не перехреститься"? Або "поки лихо не станеться…" А "Голос України" наводить укр. варіант: "Правду кажуть: поки грім не гримне, мужик не перехреститься". Не виключено ж, що російська мова запозичила це прислів'я з української.

Зазвичай прислів'я і приказки, як вважає А.М.Григораш [ 4], перекладають на шкоду українській мові. Часом через неохайність у перекладі виникають стилістичні помилки, а то й зовсім інший зміст.

− " Война − хижинам, дворцы − всем! " − заголовок до статті в російському випуску РГ, в українському він перекладений зовсім недоладно: " Війна − хатам, дворці − усім!". бо двірець в укр. мові − це вокзал, очевидно треба було подати "палаци − всім", та й "хатам" неточно − краще "халупам".

− крислата журавлина: "Дію 'Тараса Бульби' режисер (Бортко) переніс із 30-х років XVII століття у 80-ті роки XVI століття − і тим перетворив усе дійство на незрівнянну ' крислату журавлину ' з чітким антизахідним (і, власне, антиукраїнським) ідеологічним спрямуванням" (Сергій Грабовський. Телесеріали й біомаса // День, 24.07.2009) − на незрівнянні "на вербі груші" (або зробив із того дійства незрівнянні "на вербі груші" − щоб уникнути двох "на". В живій мові "крислатої журавлини" і близько немає)

− сам загинь − товариша виручи (РГ): "Сам погибай, а товарища выручай" віддано як " сам загинь − товариша виручи ". Чому ж загублено риму? Адже нормально по-українськи: "сам погибай, а товариша виручай".

− " Стій, паровоз " З рос. "Постой, паровоз" (РГ). В укр. варіанті подано: " Стій, паровоз " − знехтувано кличну форму "паровозе".

− потрібне око та око "За окремими представниками конгресу інтелігентів потрібне око та око" (Фейлетон Георгія Бурсова в "Дем. Укр.") − тільки пильнуй

− мати справу з чим − мати до діла. "Можна було б сказати, що маємо до діла зі звичайнісіньким прикладом патріархального /ставлення до жінки/…" [7, 47 ]

− уговор дороже денег Григораш наводить приклад з "Голосу України". В російському варіанті замітка починається прислів'ям "Уговор дороже денег". В українському тиражі це подано: "Уговор паче грошей". Це і є буквалізм, або калька; а "уговор" хоч і є в деяких словниках, зокр. й у СУМі, але зі стилістичною позначкою розм. У перекладному фразеологічному словнику І. Данилюка − теж цей "наближений до російської" варіант. Чому ж, наприклад, не "Давши слово − держись"? Як у народному мовленні...
І в цьому масиві трапляються різноманітні сплутування, контамінації у фразеологізмах:

− виїденого гроша не вартий − виїденого яйця чи ламаного гроша

− ідеться мова про те, що... (УР-1, 17.01.2007) − або ідеться про..., або мова йде про...

Отже, як і в сталих словосполуках, у користуванні прислів'ями і приказками спостерігаємо схожі особливості:

1). Буквалістичний переклад прислів'я з утратою ритму, рими, образності;

2). Там, де треба сказати афористично, наших авторів привчили користатися російськими варіантами, щоб складалося враження, що багатство думки, глибина і дотепність є в російській мові, а українській їх бракує;

3). Дуже рідко використовують синонімічні варіанти прислів'їв і приказок, на які справді багата українська мова;

4). Користуються й узятими живцем російськими прислів'ями і приказками (без перекладу).

Окремо варто зазначити, що автори української преси, передач телебачення дуже епізодично, знехотя використовують українські літературні джерела. Ніби там і немає вартої уваги афористики.

Та розгорнімо кілька поетичних книжок українських авторів.

Микола Вінграновський:
"Ви як стежка, кохана, Ходить сон мій по вашій стежині..."

(Вінгр. у списку літ. джерел, с. 57)
"Дитя заснуло на руці, як слово на долоні мови" (с. 210)
"Ми за́вжди у чімсь не встигали..." (с. 216)
ПроКиїв: "На срібнім березі Дніпра Слов'янства золота столице…" (с. 217)
"Прийшла з неволі Україна / Й тебе на волю повела" (с.370)
"А тут животворяще Слово / Мого народу і мене" (с.380)
"Синьйорито, вогонь по пле́чі,

Осінь, ви і осінній я..."
Борис Олійник:
"Народе із трипільських запорогів,

Молитися, / не вірячи своїм?"
"Там, де ми відбули,

("Благословіня")
"Де ви днесь, панове комутанти −

/ А скільки в нас учителів! − П.К. /
"Гуляє курай, як гультяй,

("Остання дорога Нестора")
"Краще вирвати язик,

Ніж піти до них в поети..."
"Глянув: стільки рідних лиць

І ні жодного... обличчя"
"Не озивайте Ім'я Бога всує,

("Затули мене крилом").
Петро Перебийніс

("Чотири вежі", з кн. другої, в додатковій авторській редакції)
Не родить земля

пророка... (с. 147)
"Стоїть порожня хата сиротою,

неначе у криниці без води". (с. 150)
Яничарство навісніє,

і возвеличили себе. О мідногруді солов'ї! (с. 164)
Одна любов у мене − Україна,

то тільки перед нею упаду! (с.167)
Нехай не стогне з-під копита

("Зненацька в сутінках зелених...", с. 112 в додатковій авторській редакції)
Ліна Костенко (тільки з двох книжок):
З кн. "Сад нетанучих скульптур":

− "А я сказала: − Ти мені один / о цій порі, об іншій і довіку" (с. 15)

− "... сад шепотів пошерхлими губами / якісь прощальні золоті слова..." (с. 15)

− "Жінки втомились бути непрекрасними" (Пелюстки старовинного романсу, с. 21)

− "Все згадує себе в свою найкращу пору" (с.30)

− "Ох, які усі ми генії! Не настачишся вінків" (Летючі катрени, с 33)

("Ох, які усі ми генії! Не настачишся вінків / Тільки що ж це там за постаті Там у далечі віків? / Порівнявши перевіривши − еволюції нема / Так нічого милі віршики Павутиночка ума" − / Летючі катрени, с. 33 /)

− "Благословенна кожна мить життя / на цих всесвітніх косовицях смерті!" (с. 47)

− "Ріка тече. Історія мовчить" (Скіфська Одіссея, с. 60)

− на вроду еталонна ("...бо там жила, на вроду еталонна, богиня Літо, мати Аполлона" − Скіфська Одіссея, с. 62)

− "... народ, котрий співав свої закони, щоб не забути жодної статті" (Скіфська Одіссея, с. 69) − це ж таки справді і про українців та Україну (П.К.)

− "Але чому на землях цих, де Київ, / іще до літописних лихоліть, / так наче нам хто чорну дірку виїв / у історичній пам'яті століть?" (Скіфська Одіссея, с. 71)

− "Порожніх слів намножилась лушпа" (Скіфська Одіссея, с. 72)

− "Немає дат, немає фактів голих, / усе дійшло у вимірах легенд. / Але в курганах скіфських − не монголи. На пекторалі − теж не Орієнт" (Скіфська Одіссея, с. 73)

− Про скіфський похоронний звичай, коли "жертовна кров стікає з вівтаря"... "І мертві слуги мертвого царя / тримають мертвих коней за вуздечки" (Скіфська Одіссея, с. 83)

− "Через сліпучу призму пекторалі / тепер для нас всі скіфи золоті" (Скіфська Одіссея, с. 85)

− "Можливо, грека дещо й покоробило. / Він, може, навіть говорив комусь, / що скіфська баба − добре одоробло / супроти грецьких витончених муз. / Але було це твердження наївне, бо всяк народ на ділі доведе − / хоч там нема того, що є деінде, / зате є те, чого нема ніде" (Скіфська Одіссея, с. 89)

− "О музи, музи, музи кам'яні! Де грім душі, народжений з любові? Ви мовчите. Ви плачете в мені. Душа тисячоліть шукає себе в слові" (Скіфська Одіссея, с. 91).

− "Хмільне старе вино старовини!" (Скіфська Одіссея, с. 110)

− " І все тому, що наша ера / чомусь і досі не дає Гомера" (Скіфська Одіссея, с. 111)

− "Все квапимось із "ні́коли" в "ніко́ли" (Скіфська Одіссея, с. 118)

− "Якби ж було знаття!.." (Сніг у Флоренції, с. 167)
Або з "Марусі Чурай"

"Об чім вона мовчить?" (с.20) ("Бо мати в горі. Вишняківна плаче. / А ця мовчить. Об чім вона мовчить?")

"І правий суд продовжували далі, / явивши в жилах зимну кров" (с. 22)

"Я рада. / І що мене найбільше веселить, − / коли так душу випалила зрада, / то вже душа так наче й не болить" (с.30)

"А Гриць лежить, загинувши за так" (с. 30) − /марно; ні за́ що.../

"Не служать очі на таке дивиться, / щоб так двоїлась хлопцеві душа" (с. 39)

"Вся Україна полум'ям горить, / він і на цьому теж нагріє руки" (с. 41).

"Приніс чоловік додому свою потовчену душу, / а жінка, як подорожник, до всіх виразок приклалась" (с.42) − перифраз прислів'я "хоч до рани прикладай".

"А в неї очі − наче за туманом, / так, мов чогось хотіла б не сказать" (с. 45).

"... А зустріну де, − / так наче вдарить блискавкою в душу / і знов спокійно очі одведе" (с.46).

"Не можна" − а у Л. Костенко: "Не вільно теж, караючи, при цім не / урахувати також і чеснот" (с.81).

"Неназване, туманом пойнялося. / Непізнане, пішло у небуття" (с.94).

"Велике діло − писані слова! / Історії ж бо пишуть на столі. / Ми ж пишем кров'ю на своїй землі" (с. 94).

"А як подумать, − що таке душа? / Як той казав, це − горизонт до Вічності" (с. 98).

"Так і живу, без голосу, німа. / Пісень немає − і мене нема" (с.127). Це каже українка! (П.К.)

Кажемо: не дбають про майбутнє, а у Ліни Костенко − живомовна синонімічна конструкція:

Аж так і видно: не своє рубають" (с. 127) − як і в нас.

"І кожна мить то може буть кінцем, / то може буть початком перемоги" (с.130).

При дорозі під Полтавою, де стояли поляки, був цвинтар. Несподівано поляки одійшли: "То вже тепер хоч цвинтар незалежний" (с. 131)
Хочеться цитувати й цитувати. Все будить асоціації, які рухають думку. І тут справді за О.Потебнею − це істинно українська, відмінна від інших система прийомів мислення. Інтелектуальна неповторність української поезії...

Але автори наші ліниві − що публіцисти, що й науковці...

Та навіть і Шевченка, Франка, Лесю Українку цитують мало. А якщо й звертаються до їх творчості, то користуються вузеньким ("хрестоматійним") набором "ювілейних" висловів.

А молодий Тичина, а Рильський... А поети і прозаїки "Розстріляного відродження"... Для більшості авторів вони лишились не в потребі.

Тут два ціннісних складники − інтелектуальний і художній. Але образи й метафори − це теж інтелектуальна вершина українського менталітету, українського "звича́ю". Адже це стиснене, сконцентроване мовлення, це філософія нашого народу. (Бо найкращі зразки художнього генію ніби відчужуються від авторів і стають народною мудрістю. І цю тенденцію слід тільки вітати). Це вершини світової поезії. Хто має нести світові цю мудрість нашого народу? Можливо, тільки педагоги і культосвітні працівники в міру своїх можливостей це роблять. Але головний обов'язок представляти інтелект нашого народу лежить на політичній еліті і журналістах. А тут і головна недостатність... Не привчають майбутніх дипломатів і журналістів до цієї місії. От вони й калькують російські зразки, не помічаючи справжніх скарбів нашої культури і мистецтва.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: