Бібліографічний опис електронних ресурсів

Окремого нормативного документа на складання бібліографічного опису для документів на електронних носіях в Україні не запроваджено. Специфіка складання бібліографічного запису на електронні ресурси полягає у вирішенні питань про наповнення, форму і спосіб представлення елементів, від яких найбільше залежить успіх їх ідентифікації. Перш за все це загальне і специфічне позначення матеріалу; основні характеристики в області виду та обсягу ресурсу; дані про про фізичний носій електронного ресурсу; системні вимоги та інші специфічні характеристики.

За режимом доступу електронні ресурси поділяються на: 1) локальні (компакт-диски, дискети); 2) віддаленого доступу або мережеві (Інтернет, розміщені на якомусь сайті і мають мережеву адресу).

Видатні педагоги України та світу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www/library.edu-ua.net/scientfic_information_work/suhomlynskiy.

При складанні списку можливі різні способи розстановки описів: алфавітний (абетковий), хронологічний, систематичний, нумераційний, предметно-тематичний, логічний та по видам документів.

Офіційні документи рекомендовано виносити на початок списку в такій послідовності: а) державні документи і матеріали: 1. Конституція України; 2. Законодавчі матеріали Верховної Ради; 3. Укази президента України; 4. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; 5. Тематичні збірники державних документів України; б) документи і матеріали Міністерства освіти України.

5. Крім обов’язкових елементів випускова робота магістра може включати додатки – витяги з нормативних актів, копії процесуальних та інших документів, зразки анкет, за якими проводилось узагальнення юридичної практики, дані соціологічних досліджень, таблиці, схеми тощо.

6. Ілюструють випускову роботу магістр, виходячи із певного загальногозадуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що дає змогу уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

– найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.» («Мал.»);

– порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;

– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

– експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «...як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. У магістерській випусковій роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандарті аркуші білого паперу формату А4.

Графік – це умовне зображення співвідношення величин у їх динаміці за допомогою геометричних фігур, ліній і крапок. Графік містить такі елементи: 1) заголовок; 2) словесні пояснення умовних знаків і змісту окремих елементів графічного образа; 3) осі абсцис і ординат, шкалу з масштабами і числові сітки; 4) числові дані, що доповнюють чи уточнюють величини нанесених на графік показників.

Основа графіка – його геометричні фігури, лінії і крапки, за допомогою яких зображують величини.

Осі абсцис і ординат вичерчують суцільними лініями без стрілок на кінцях. На осях координат вказують умовні позначки, а на самих осях – числові значення. Графік може супроводжуватися координатною сіткою. Часто замість сітки масштаб наносять короткими штрихами (рисками) на осях. Числові значення штрихів масштабу пишуть зліва від осі ординат і нижче осі абсцис. Для економії місця числові значення можна починати не з нуля, а обмежувати їх тими значеннями, у межах яких показується співвідношення величин.

Залежно від цілей, кількісної бази і застосовуваних геометричних знаків графіки можуть бути лінійними, стовпчиковими, смуговими, секторними (круговими) і т.д.

У юридичній статистиці широке поширення одержали лінійні графіки. Для їхньої побудови використовується система прямокутних координат. Наприклад, для показу динаміки злочинності на осі абсцис наносять роки, а на осі ординат – кількість зареєстрованих злочинів. Вершини ординат з’єднують лініями, внаслідок чого виходить крива, що демонструє рух злочинності.

На графіку може бути зображена динаміка декількох явищ, наприклад, зареєстрованої злочинності, розкритої злочинності й осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. Тоді їхні криві мають добре розпізнаватися за кольором чи формою.

Якщо для побудови графіків використовуються такі геометричні фігури, як прямокутники і кола, то їх називають діаграмами.

Стовпчикова діаграма будується в системі прямокутних координат, Основа стовпчиків однакової ширини міститься на осі абсцис, а їхня висота відображає величину явища. Конкретне значення показника може бути зазначене на самому стовпчику. Стовпчики можуть розташовуватися впритул один до одного чи через певну рівну відстань.

7. Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. За способом оформлення розрізняють два види табличного матеріалу: таблиці і висновки.

Таблиця – це перелік цифрової і (чи) текстової інформації, приведеної до системи і рознесеної за графами і рядками, розділеними лінійками. У таблицю входять такі елементи: 1) порядковий номер; 2) тематичний заголовок; 3) заголовна частина (голівка); 4) основна частина, що складається з боковика і прографки, у якій графи (стовпчики, стовпці) і рядки (горизонтальні ряди) відмежовані одна від іншої вертикальними і горизонтальними лініями.

Відмінність прямого умислу від непрямого (тематичний заголовок)

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.

За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються) розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предикат або присудок таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, потребує лаконічності. Повторювані слова тут також виносять у об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи збігалися; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку дисертації або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому – боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Різновидом таблиці є висновок. Він є таблицею без вертикальних і горизонтальних ліній, що містить боковик, ряд крапок і кілька граф і рядків. Висновок може не мати заголовка, якщо він є продовженням тексту, що викладається, і стилістично з ним по'язаний.

Злочинність у сфері господарської діяльності в 2015 році в Україні характеризується такими показниками:

Зареєстровано всього злочинів…………………………………………...21793

Засуджено осіб…………………………………………………………..……432

8. Формули. При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння та формули відокремлюють од тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал не менше одного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті, інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то її номер записують ззовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула є складовою речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

9. Подання текстового матеріалу здійснюється так: прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами (п’ятьстудентів, а не 5 студентів). Складні кількісні числівники пишуться теж словами, якщо ними починається абзац. Складні кількісні числівники, якими не починається абзац, пишуться цифрами. Прості і складні числівники із скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами (5л, 15кг), після скорочених назв «л», «кг» крапка не ставиться.

При перерахуванні однорідних чисел (величин і відношень) скорочена назва одиниці виміру ставиться тільки після останньої цифри (5,1 5, 25 кг).

Кількісні числівники пишуться арабськими цифрами без відмінкових закінчень, якщо вони супроводжуються іменниками (на 5 сторінках, а не: на 5-ти сторінках). Прості та складні порядкові числівники пишуться словами (п’ятий, п’ятнадцятий, двадцять п’ятий). Числівники, що входять до складних слів, пишуться цифрами (5-тонна вантажівка, 10-відсотковий прибуток).

Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, пишуться з відмінковими закінченнями (5-го курсу, 37-го року, у 7-му рядку, 90-ті роки). При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться тільки один раз (студенти 3 та 4-го курсу). Відмінкові закінчення не ставляться після порядкових числівників, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться (у розділі 3, на рисунку 2).

Порядкові числівники записуються римськими цифрами для позначення століть (віків), кварталів, томів видань без відмінкових закінчень (XX століття, ІV квартал).

Літературні абревіатури. Ці скорочення складаються з перших(початкових) літер певних слів (ВЗО – вищий заклад освіти). Складноскорочені слова. Такі слова складаються із поєднання:

а) усічених та повних слів (профспілка – професійна спілка);

б) тільки усічених слів (студрада – студентська рада).

Умовні графічні скорочення. Ці скорочення складаються зпочаткових літер слів та частин слів:

а) після перерахування (і т.ін. – і таке інше, і т.д. – і так далі, і т.п. – і тому подібне);

б) при посиланнях (див. – дивись, пор. – порівняти);

в) при позначення цифрами століть і років (ст. – століття, ст.ст. – століть, р. – рік, рр. – роки);

г) загальноприйняті скорочення (т. – том, н.ст. – новий стиль, ст.ст. – старий стиль, н.е. – наша ера, м. – місто, обл. – область, гр. – громадянин, с. – сторінки, акад. – академік, доц. – доцент, проф. – професор).

Не допускається скорочення слів «наприклад», «формула», «рівняння», «діаметр», «так званий». Слова «та інші», «і таке інше» в середині речення теж не скорочуються.

Незакінчені фрази. Такі словосполучення мають місце приперерахуванні (переліках) кількісних і якісних характеристик об’єктів, явищ, процесів. Незакінчені фрази починаються з малих літер і позначаються арабськими цифрами або малими літерами із напівкруглою дужкою.

Перерахування, що складаються з окремих слів або невеликих фраз безрозділових знаків в середині, пишуться в підбір з іншим текстом і відокремлюються один від одного комою. Перерахування, що складаються з розгорнутих фраз та можуть мати розділові знаки в середині, пишуться з нового рядка і відокремлюються один від одного крапкою з комою, наприклад: новий план дипломної роботи студента відрізняють від попереднього:

б) більшою відповідністю розділів і підрозділів теми роботи;

в) прагненням студента суттєво поглибити свої знання.

Якщо перерахування є закінченими фразами, вони пишуться з абзацними відступами, починаються з великої літери після послідовних цифрових номерів, а в їх кінці ставиться крапка.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: