Діагностика, контроль та оцінювання результатів навчання. Компетентність як базовий показник результативності професійного становлення. Стимулюючий потенціал оцінки.

Перевірка результатів навчання — це констатація наслідків навчально-пізнавальної діяльності учнів без пояснення їх походження. Діагностика — це з'ясування умов і обставин, у яких протікає процес навчання; отримання чіткого уявлення про ті причини, які сприяють чи перешкоджають досягненню накреслених результатів. Як бачимо, у діагностику вкладається більш широкий і глибокий смисл: вона розглядає результати у тісному зв'язку з шляхами і способами їх досягнення. Крім традиційних контролю, перевірки, оцінки знань і умінь, діагностика включає їх аналіз, виявлення динаміки, тенденцій, прогнозування подальшого розвитку результатів навчальної діяльності.

Під поняттям «контроль» розуміють виявлення, вимір і оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Процедуру виявлення і виміру називають перевіркою. Перевірка є складним компонентом контролю. Основною функцією контролю є забезпечення зворотного зв'язку між учителем і учнем, одержання учителем об'єктивної інформації про ступінь засвоєння навчального матеріалу, своєчасне виявлення недоліків і прогалин у знаннях. Метою перевірки в сучасній школі є визначення рівня і якості навчальних досягнень учнів, а не ступеня його невдач.

Контроль містить у собі оцінювання (як процес) і оцінку (як результат) перевірки.Основою для оцінки навчальних досягнень учня є підсумки контролю.

Функції оцінки не обмежуються тільки констатацією рівня досягнень. Оцінка є засобом стимулювання учіння. Під впливом об'єктивного оцінювання в учнів формується адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх успіхів.

Принципи організації діагностики і контролю за навчальною діяльністю учнів:

1. Об'єктивність, позбавлена суб'єктивних і помилкових оціночних суджень і висновків учителя. Об'єктивність забезпечується науково обґрунтованим змістом діагностичних тестів (завдань, питань), діагностичних процедур; рівним, дружнім ставленням педагога до всіх учнів; точним, адекватно установленим критерієм оцінювання знань, умінь. Об'єктивність діагностування означає, що виставлені оцінки збігаються незалежно від методів і засобів контролювання та педагогів, які здійснюють діагностування.

2. Систематичність, регулярність проведення діагностичного контролю на всіх етапах процесу навчання. При цьому комплексно використовуються різні форми, методи і засоби контролювання, перевірки й оцінювання, що вилучає універсальність окремих методів і засобів діагностування.

3. Гласність, що полягає в проведенні відкритих випробовувань усіх учнів за тим самим критерієм. Рейтинг кожного школяра, що встановлюється в процесі діагностування, відомий усім, оцінки оголошуються і мотивуються. Результати діагностичних зрізів, їх аналіз обговорюється відповідними педагогами (предметними комісіями). На цій основі складаються перспективні плани удосконалення викладання предмета.

Дотримання вищеназваних принципів забезпечить надійність діагностики і виконання учнями своїх завдань у процесі навчання.

18. В якій мірі традиційна освітня система опікується розвитком особистості студента, формуванням його професійної та життєвої позиції? Чи виступає класична система освіти сприятливим простором для самореалізації особистості студента? Обґрунтуйте позицію.

Традицiйна модель освiти, яка зберiгає практично монопольнiпозицiї в сучаснiйвищiйшколi України, вiдчужує i викладача, i студента "як вiд предмету вивчення, так i вiдцiнностi навчання: нi перший, нi другий не переслiдує у процесiвзаємодiї власне освiтнiцiлi, якiвiдповiдають особистим iнтересам; i перший, i другий будують свою дiяльнiстьпiд примусом". Такий "особистiсно-вiдчужений" пiдхiд у системiосвiти призводить до зниження навчальної мотивацiї та негативно позначається на результатах освiтньоїдiяльностi. Бiльше того, вiн має величезнiнегативнiнаслiдки для особистостi як студента, так i викладача. Традицiйна система освiти створює перешкоди на шляху до формування творчої особистостi студента i призводить до деквалiфiкацiї, зниження професiйного та творчого потенцiалу самого викладача.

Традиційна система початкового навчання формує в учнів емпіричне мислення. При такому навчанні розумові процеси обмежені порівнянням, визначенням загальних ознак і складанням класифікації понять, "упізнанням конкретно - чуттєвих об'єктів з метою їх включення в той чи інший клас". У емпіричної теорії мислення зміст понять зводиться до чуттєвих даних шляхом порівняння і виділення загальних ознак предметів. "Це і означає опис утворення поняття як зміни лише форми фіксації і вираження загальних ознак предметів. У розгляді особливостей абстракції, узагальнення В. В. Давидов виходить з логіко-психологічних, уявлень про природу ^ емпіричного і теоретичного знання, предметом розгляду яких є природа їх отримання, заснована на різних рівнях його узагальнення. Так, розкриваючи особливості емпіричних знань, В. В. Давидов відзначає, що вони виробляються при порівнянні предметів і уявлень про них. Порівняння дозволяє виділити формально загальна властивість деякої сукупності предметів, і це зобов'язує відносити окремі предмети до певного класу, незалежно, чи пов'язані вони реально між собою чи ні. Емпіричне знання утворюється за допомогою спостереження і відображає зовнішні властивості предметів, що спираються на наочні уявлення. У традиційній освіті вчитель створює умови для спостереження, учні виділяють істотні і неістотні особливості явищ і, потім, фіксують їх за допомогою слів - термінів. Школярі приходять до узагальнень у результаті спостережень і чуттєвого сприйняття навчального матеріалу.

У традиційній освіті розвиток особистості розуміється як процес формування особистості, як соціального індивіда в результаті його соціалізації та виховання. Ідея розвитку особистості змінювалася по мірі адаптації її до потреб традиційної освіти. "При підміні ідеї розвитку, ідей формування очевидним чином випадає момент спонтанності, зростання особистості інтерпретується як керований ззовні, (що, суперечить самій суті розвитку особистості, як і саморуху".

У визначенні особистості закладено її розвиток, який розуміється А.В. Петровським як саморух в освітньому процесі, в просторі зв'язків з іншими людьми за наявності "значущого іншого" і "значимості себе для іншого". У розгляді критеріїв розвитку автор зупиняється на слові устремління як формі самоцінною активності, у якій "хочу" і "можу" виступають спільно, підтримуючи одне одного і переходячи в один одного. "Воно самоцінною і містить в собі можливість самовідтворення". Устремління, як самоцінні прояви активності виражаються в прагненні пізнати, удосконалюватися в дії, витягувати різноманітні переживання, в тому числі і незвідані, вступаючи в контакт зі світом.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: