Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Національні заощадження, національне споживання, національні інвестиції. Структура національного споживання. Оцінюваннянаціонального споживання і заощадження в системі національних рахунків.





Національні заощадження включають заощадження домогосподарств, заощадження фірм і заощадження держави.

Кінцеве національне споживання — це вартість продуктів і послуг, використаних безпосередньо для задоволення як індивідуальних, так і колективних потреб людей. Воно охоплює споживчі витрати різних груп споживачів, які групуються залежно від того, хто фактично їх фінансує, тобто на кінцеве споживання домашніх господарств, державних установ і громадських некомерційних організацій,які обслуговують домашні господарства.

У рахунку використання наявного доходу відображаються витрати на кінцеве споживання домашніх господарств — резидентів, що знаходяться як на економічній території країни, так і за кордоном. Воно охоплює витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів та послуг за рахунок особистих коштів, а також надходження продуктів і послуг у нетоварній формі, які розглядаються як особисті доходи, тобто доходи, отримані від особистого підсобного господарства, фермерського господарства та ін..

Національні інвестиці це сума приватних та державних інвестицій.

Правило Тейлора. Правило Фрідмана. Проблеми їх застосування в сучасній економіці.

Фрідман був послідовником Фішера, але на відміну від нього вважав, що у законі MV=PQ, V є не сталим,а передбачуваним. Правилом Фідмана є те, що сталий довгостроковий темп приросту грошової маси повинен мати той самий темп приросту, що і реальний темп виробництва і вимірюватись в швидкості обертання грошей.

За оригінальною версією правило Тейлора полягає в тому, що номінальна процентна ставка повинна реагувати на різницю фактичних темпів інфляції та очікуваного рівня інфляційної ставки і фактичного валового внутрішнього продукту (ВВП) та потенційного ВВП:

itt+r*t+aπt-π*t)+ay(yt-yt)

За сучасних умов кількість грошей перевищує кількість товарів тому ці правила не застосовуються.

Фінансування бюджетного дефіциту: економічна необхідність, традиційні шляхи та способи

Дефіцит державного бюджету є одним із важливих макроекономічних показників, який характеризує стійкість економічної системи. Країни, які створили ефективні функціональні економічні системи, що здатні регулювати співвідношення доходів і видатків держави, мають позитивне сальдо або незначний дефіцит.

Скорочення дефіциту за рахунок зменшення видатків на соціальну сферу є недоцільним, оскільки може спричинити її повну руйнацію, зниження життєвого рівня найбідніших верств населення, а це матиме негативні політичні наслідки. Тому важливими є пошуки шляхів збільшення доходів державного бюджету, зокрема, розширення бази оподаткування за рахунок розвитку підприємництва, впровадження податку на нерухомість, повної сплати податків суб´єктами підприємницької діяльності, а також за рахунок продажу частини державного майна.

Основними шляхами покриття дефіциту державного бюджету є:

— додаткова емісія готівкових грошей;

— продаж державних цінних паперів;

— державні позики;

— посилення оподаткування.

Боргове фінансування: взаємозв’язок дефіциту бюджету та державного боргу. Макроекономічні наслідки та ефекти боргового фінансування. Монетизація дефіциту бюджету.

Нагромадження сум бюджетного дефіциту формують державний борг.

Державний борг має негативні економічні наслідки:

— посилює диференціацію доходів населення;

— знижує стимули розвитку виробництва;

— сприяє передачі створеного продукту за кордон;

— знижує міжнародний авторитет країни;

— посилює непевність населення щодо майбутнього;

— загрожує економічній безпеці країни.

Зовнішній борг держави - це нагромаджені зобов´язання держави іноземним державам; іноземним приватним особам і організаціям; міжнародним фінансовим установам.

Внутрішній борг держави - це зобов´язання перед банками-кредиторами, власниками державних цінних паперів, заборгованість із заробітної плати, пенсій та інших виплат громадянам.

Державний борг - об´єктивне економічне явище, зумовлене залученням державою додаткових фінансових ресурсів на умовах кредиту для забезпечення реалізації функцій і завдань, покладених на неї.

Основні концепції впливу державного боргу на економіку та його макроекономічні ефекти. Управління державним боргом: основні методи та інструменти.

А. Сміт наголошував, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. Д. Рікардо вважав, що державний борг призводить до відпливу капіталу, а дефіцитне фінансування скорочує приватні заощадження.

На підставі дослідження державного боргу з усіх концепцій можна виділити дві найцікавіші. Перша - А. Лернера - про зовнішній борг і його ефективність, яку можна застосувати до наших умов. Зростання зовнішнього боргу тільки тоді дає позитивні наслідки, коли залучені кошти йдуть на поточні цілі й не приводять до створення нової вартості й багатства. Зовнішні позики, залучені на фінансування об´єктів промислового чи сільськогосподарського будівництва, тобто витрачені продуктивно, дадуть можливість повернути кошти з процентами, а залишок збільшить вартість і національне багатство. Друга концепція (К. Макконея, С. Брю) полягає в тому, що державний борг є громадським активом, складеним із фінансових активів усіх суб´єктів ринку, тобто веде до підвищення попиту і ціни інших активів.

Слід зазначити, що повна відмова від державного запозичення, як внутрішнього, так і зовнішнього, неможлива, оскільки необхідно забезпечувати обслуговування й погашення вже накопиченого державного боргу, підтримувати платіжний баланс, зберігати й накопичувати валютні резерви, які є джерелом фінансування економічного зростання.

Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність державних заходів, що пов´язані з випуском і погашенням державних боргових зобов´язань, визначенням ставок процентів і виплатою доходу за державними цінними паперами, встановленням ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов´язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

Уряди всіх рівнів при управлінні боргом ставлять завдання досягнення оптимальної структури боргу з огляду на вартість й строки погашення облігаційних сертифікатів, а також прагнуть дотримуватися "золотого правила" державних фінансів: збільшення довгострокових позик при скороченні питомої ваги короткострокових позик.

Управління державним боргом передбачає ефективне використання коштів запозичення, пошук коштів для виплати боргу, нейтралізацію негативних наслідків державного боргу.

Методами управління державним боргом є конверсія, рефінансування або консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення й анулювання позики.

У ряді країн до управління державним боргом належать і спроби обмежити його зростання шляхом встановлення ліміту.

Необхідність формування моделей державного боргу. Взаємозв’язок між державним боргом та економічною динамікою. Циклічні та кон’юнктурні моделі державного боргу. Теорема Рікардо про нейтральність боргу

.Економічні зміни в країнах з перехідною економікою супроводжувалися швидким збільшенням бюджетних дефіцитів. Зміна цільових орієнтирів макроекономічної політики, еволюція економічних функцій уряду і центрального банку зумовлюють потребу розширення джерел бюджетного фінансування. Тому при розробці стратегії бюджетно-податкової політики в перехідних економіках слід оцінювати можливі результати з огляду на динаміку рівня інфляції, величину "ефекту витіснення" і стану платіжного балансу при порівнянні таких варіантів фінансування бюджетного дефіциту: кредитно-грошової емісії (монетаризації); базового фінансування (внутрішнього і зовнішнього); збільшення податкових надходжень, доходів від приватизації.

У випадку монетаризації дефіциту (внутрішнього банківського фінансування) виникає сеньораж - дохід держави від друкування грошей. Він є наслідком перевищення темпами зростання грошової маси темпів збільшення реального внутрішнього валового продукту, що призводить до підвищення середнього рівня цін.

В умовах підвищення рівня інфляції виникає иефект Танзі" - свідоме протермінування платниками податків податкових відрахувань до державного бюджету. За час такого затягування гроші знецінюються, в результаті чого виграє платник податку, а дефіцит державного бюджету зростає.

Монетаризація дефіциту державного бюджету може не супроводжуватись емісією готівки, а здійснюватись у вигляді розширення кредитів центрального банку підприємствам за пільговими ставками або у формі відтермінування платежів.

Дефіцит бюджету, який безпосередньо фінансується центральним банком, має негативний вплив на платіжний баланс, оскільки збільшується пропозиція грошей. Він породжує збільшення попиту на вітчизняні та імпортні товари, різні фінансові активи, що призводить до зростання цін і підвищення рівня інфляції.

У перехідних економіках монетаризація дефіциту державного бюджету використовується у випадках значного зовнішнього боргу, вичерпаних можливостей внутрішнього боргового фінансування та різкого зменшення офіційних валютних резервів центрального банку.







Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.