Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Типи внутрішніх водойм як середовище існування організмів. Біогеографічні особливості озер, рік, підземних водойм





Розрізняють 2 типи внутрішніх водойм: стоячі (озера, болота, водосховища) і протічні (річки і джерела). Існують також перехідні форми (річкові стариці, тимчасові водотоки, тропічні озера). Протічні води як правило прісні (виняток Тумбуканське озеро на Кавказі до 347%0 солоність).
При високій солоності органічний світ внутрішніх водойм надзвичайно бідний. Риба колючка живе при солоності 59%о при солоності близько 220%о може існувати тільки рачок Artemia salina. Впливає також твердість води. Тверду воду люблять прісноводні губки, мшанки, молюски – м’яку. У жителів прісних вод вміст солей в організмі вищий ніж в середовищі, вони мають приспособлення для того щоб не пропускати воду, або виводити її з організму. У морських жителів вміст солей близький до солоності води і є приспособленості організму виділяти надлишок солей.

Внутрішні водойми багаті гуміновою кислотою (болота) мають високу кислотність, невеликий вміст кисню і мають бідний органічний світ.
Велике значення має температура води, швидкість течії річок, нерівномірний розподіл температури з глибиною в літній і зимовий період.
Серед представників водойм виділяють реофільні види (живуть в швидких річках) і лімнофільні (живуть в стоячих водах). По умовах виникнення і існування стоячі водойми поділяють на оліготрофні – бідні кормовими ресурсами, мезотрофні, із „середніми” запасами ресурсів і евтрофні – багаті на ресурси. До оліготрофних відноситься і Байкал, Танганьїку. Байкал має 98% видів членистоногих і 81% ендемічних видів риб.

Негативні наслідки для живих організмів водного середовища має будівництво водосховищ. З водним середовищем пов’язані також види, які ведуть наземно-водний спосіб життя (очерет, рогоза) та тварини (бобер, видра, норка, ондатра).

 


 

Загальне: Методи: - порівняльно-географічний, - екологічний, - кількісний, - історичний, - картографічний. Для вирішення теоретичних проблем і практичних задач в біогеографії використовується широкий арсенал географічних методів, серед яких важливу роль відіграють: порівняльно-географічний і картографічний методи; при цьому також потребується глибоке знання біологічних властивостей і екології рослинних і тваринних організмів вміння широко використовувати дані про специфіку взаємодії організмів і угрупувань один з одним і з середовищем.

Біогеографічні методи і підходи являються визначальними, наприклад, в виконанні Всеєвропейської стратегії біологічного і ландшафтного різноманіття, що був підписаний в 1995 р. Міністрами охорони природи в 55 європейських країнах. Головною задачею тут являєтся розробка оптимальних методів і прийомів промислової діяльності, враховуючи природні особливості регіонів, в цілях зменшення антропогенного впливу на екосистеми, підтримка їх балансу, збереження екологічного і біологічного різноманіття.

Методи біогеографічних досліджень (перерахувати, дати стислу характеристику). Детально охарактеризувати та навести приклади застосування ареологічних методів.

До ареологічних методів відноситься порівняльно-географічний, адже досліджуються певні ареали – території, що порівнюються між собою своїми властивостями: видами, географічних і кліматичних особливостей, що впливають на різноманіття видів та ін.. Біогеографія за допомогою порівняльно-географічних методів дослідження може в принципі прогнозувати результати різноманітних очікуваних і випадкових впливів на біосферу, зміни в ній, а особливо на певних ділянках-ареалах. Цей метод здебільшого використовується в географії для дослідження певних територій порівнюючи їх між собою.

42. Методи біогеографічних досліджень (перерахувати, дати стислу характеристику). Детально охарактеризувати та навести приклади застосування методів біогеографічного картографування.

Метод біогеографічного картографування включає в себе біогеографічні аспекти науки та дуже важливу роль відіграють картографічні аспекти, адже в основі лежить систематизація даних та внесення їх на карту, що дає можливість наочно побачити та аналізувати розміщення певних видів на тих чи інших територіях, залежність від висотної поясності, рельєфу та від кліматичних особливостей території. Даний метод використовується більше для аналізу отриманих даних, а ніж для прогнозів розвитку певних популяцій та окремих видів. Ці дані можуть використовуватися у картографії для навчальних цілей(особлива тематика карт), в екології та різних подібних інстанціях, організаціях із захисту навколишнього середовища для оцінки стану та джерел впливу на живі організми, для оцінки кількісних показників розповсюдження по певних територіях.

Методи біогеографічних досліджень (перерахувати, дати стислу характеристику). Детально охарактеризувати та навести приклади застосування методів опису динаміки рослинного покриву і тваринного населення.

Даний метод більше відноситься до біологічних та екологічних дисциплін, бо береться до уваги особливості живих організмів як біологічних видів. Застосовується цей метод в біологічних дослідженнях, екологічних, частково географічних та ін..

Сукупність кількісних характеристик по основним групам живих організмів дозволяє підійти до характеристик тваринного населення. Так, види, які складають в данном 10% і більше від числа особин, називають домінантними по кількості. Доля від 1 до 10% приходиться на субдомінантів. Виявляються в різних підгрупах і такі категорії, як багатокількісні, звичайні, рідкісні, дуже рідкісні види. Все всі ці показники приміняються не тільки до видів, но і до інших груп оранізмів (наприклад, ті що виділяються по характеру харчування).

При характеристиці рослинності також основну увагу виділяють самим масовим видам і прогресуючим життєвим формам (таким, например, як дерева, кущі, трави і т. д.). Для різносторонньої характеристики живого покрову данного района необхідні дані по кількісній (з виділенням домінантних представників) характеристиці як основних видів, так і основних біологічних групп, включаючи життєві форми, трофічні та ареальні групи і т. д.. Фактично основа сучасної біогеографії формується з даних польових робіт, які визначають склад і кількість різних організмів в конкретних біогеогенозах


 

Трофічні ланцюги та мережі живлення. Правило екологічної піраміди. Продуценти, консументи, редуценти. Навести (та можна схематично зобразити) приклади трофічних ланцюгів (мереж)живлення для степної екосистеми; для для дібров; для прісноводних водойм.

Ланцюги живлення — це послідовності особин одного виду, їхніх решток або продуктів життєдіяльності, які є об'єктом живлення організмів іншого виду, тобто ряд видів організмів, пов'язаних між собою трофічними зв'язками, що складають певну послідовність у передаванні речовин і енергії.

Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) - взаємовідносини між організмами під час переносу енергії їжі від її джерела (зеленої рослини) через ряд організмів (шляхом поїдання) на більш високі трофічні рівні; або:- ряди взаємопов'язаних видів, в яких кожний попередній є об'єктом живлення наступного, називають ланцюгами живлення.

Розрізняють ланцюги живлення різних типів. Тип ланцюга залежить від початкової ланки. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин. Наприклад:

рослини - попелиці - дрібні комахоїдні птахи - хижі птахи;







Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.