Основні різновиди соціальних спільнот та їх характеристика

З точки зору якісної характеристики соціальну структура суспільства виокремлюють наступні різновиди соц.спільнот:

1) соціально-класові спільноти (класи соц.прошарків, соц.демографічні спільноти(чоловіки, жінки і діти); Елементами соціально-класової структури є суспільні класи й соціальні верстви; територіальної структури - територіальні спільноти різного типу (міські, сільські, населення агломерації).

2) етносоціальні спільноти або етнічні спільноти (нації, народності, етнічні групи); Дослідження соціально-етнічної структури здійснює соціологія національних стосунків (етносоціологія).

3) соціально-теротиріальні спільноти(місто,село,регіон); Соціально-територіальна структура - сукупність тривких спільнот людей, що формуються на основі соціальної неоднорідності умов життєдіяльності в різних територіально-адміністративних утвореннях, 1 стосунків між цими спільнотами.

4) соціально-професійні спільноти Нерідко соціальне професійну структуру трактують як соціальну форму професійного розподілу праці, що розглядається в аспекті її матеріально-речового змісту. Аналізуючи професійну структуру суспільства, доцільно розмежовувати фахову диференціацію людей і професійний розподіл праці, зважаючи, крім того, на існування природного зв'язку професій із соціально-економічними відмінностями у суспільстві, тобто з суспільними класами і верствами. Фаховий поділ не може бути основою, вихідним пунктом утворення класів і соціальних верств.

Формування та розвиток соціальної структури суспільства можна розглядати на прикладі функціонування етнічних спільностей, які й творять етносоціальну структуру суспільства. В перекладі з грецької слово «етнос» означає народ, плем'я, зграя, натовп.
В сучасній соціології етнос - узагальнююча категорія для означення всіх типів етносоціальних спільнот, які набувають різних форм, досягають різних ступенів зрілості і позначаються різними категоріями.
В сучасній соціальній науці склалися такі основні підходи до практикування етносів:
1) етнос, як соціально-історичне явище, що виникає під впливом системи суспільних чинників, проходять в своєму розвитку різні етапи;
2) етнос, як природне явище, де сам етнос розглядається, як продукт природи та під впливом природних, географічних, економічних чинників на нього, соціально-психологічного феномену, де основна увага звертається на духовні, психологічні вияви етнічної спільноті, історичної долі представників певного етносу.
Поширеним в соціології є визначення етносу - як історично сформована на певній території стійкої сукупності людей, яка володіє загальними рисами і стабільними особливостями культури і психологічним складом, а також усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших подібних утворень (самосвідомістю). Формування етносу проходить на основі єдності території, економічного життя. Однак в процесі подальшого розвитку деякі етноси втрачають спільність території. Етнос володіє певними рисами, які виражають системні властивості існуючого етносу і відділяють його від іншого етносу - це мова, народне мистецтво, традиції, обряди, норми поведінки і т.д., тобто компонентами культури, які передаються із покоління в покоління і утворюють етнічну культуру із своїм специфічним стилем. В соціології існує певна схема еволюції етнічної спільності: рід - плем'я - народність - нація. Історично першим ступенем еволюції етапу був рід, який утворювали сім'ї, що мали спільний корінь. Наступним стає плем'я, яке об'єднує кілька родів. Для племені характерна спільність мови, звичаї, міфи. Народність виникає на основі необхідності вести спільно господарську діяльність на великих територіях, захисту від ворогів і т.д. Народність характеризується спільністю проживання, однією мовою, культурою, традиціями, звичаями і т.д.

Соціальний інститут — стійкий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, настанов, що регулюють різні сфери людської діяльності і організують їх в систему ролей і статусів, що утворюють соціальну систему. Американський соціолог Ч.Міллс під інститутом розумів суспільну форму деякої сукупності соціальних ролей. Інститути він класифікував за виконуваними ним завданнями (релігійним, військовим, освітнім), які утворюють інституціональний порядок.. Сучасний німецький соціолог А.Гелен трактує інститут як регулюючу установу, що направляє в певне русло дії людей подібно тому, як інстинкти керують поведінкою тварин. Іншими словами, інститути забезпечують процедури впорядкування поведінки людей і спонукають їх іти второваними шляхами, які суспільство вважає бажаними. На думку Л.Бовьє, соціальний інститут – це система культурних елементів,орієнтованих на задоволення набору конкретних соціальних потреб і цілей. Власне інститут утворюють взаємодіючі індивіди. Соціальний інститут – це культурно санкціонований спосіб виконання певного виду діяльності або сукупності певного виду діяльності. Індивід бере участь в інституті через механізми соціальних статусів. Дж.Бернард і Л.Томпсон трактують інститути як сукупність норм і зразків поведінки. Це складна конфігурація звичаїв, традицій, вірувань, установок, правил-регуляторів і законів,які мають певну мету й виконують певні функції. Інститути-це сукупність норм або правил поведінки,які стосуються тільки людей. У сучасній вітчизняній соціологічній літературі поняттю соціального інституту також приділяється значне місце. В енциклопедичному соціологічному словнику соціальний інститут визначається як основний компонент соціальної структури суспільства,що інтегрує й координує безліч індивідуальних дій людей, впорядковує соціальні відносини в окремих сферах громадського життя. Згідно з С.С.Фроловим,соціальний інститут –це організована система зв’язків і соціальних норм,яка поєднує значущі суспільні цінності й процедури,що задовольняють основні потреби суспільства. На думку М.С.Комарова, соціальні інститути являють собою ціннісно-нормативні комплекси,за допомогою яких направляються й контролюються дії людей у життєво важливих сферах –економіці, політиці,культурі. Виходячи з вищескладених точок зору, можна дати таке визначення: соціальний інститут – це стійкий комплекс формальних і неформальних правил,принципів, норм, установок, що регулюють взаємодію людей у певній сфера жіттєдіяльності й й організовують їх у систему ролей і статусів. Під інститутом, крім того, мають на увазі відносно стабільно сукупність символів, вірувань, цінностей, норм, ролей і статусів, що управляє конкретную сферою соц.життя таких, як сім’я, економіка, політика, освіта і релігія. Соц.Інститути допомагають вирішувати життєво-важливі проблеми у великій кількості людей, що звертаються до них. Наприклад, мільйони людей, закохоючись, вдаються до допомоги інституту шлюбу й сім’ї, а бажання одержувати нові знання приводить їх в інститут освіти.Дбаючи про становлення законного порядку в суспільстві, люди створюють державу і її органи: уряд, суди, поліцію, адвокатуру. Інститути і в той же час виступають інструментами соц.контролю, тому що завжди своєму нормативному порядку стимулюють людей підкорятися й дисциплінуватися,тому інститут розуміється як сукупність норм і зразків поведінки.

56. Норма та санкції як головні регулятивні механізми.

Соціальні норми та соціальні санкції являються головними регулятивними механізмами дії соціальних інститутів.

Соціальна норма (з лат. — керівне начало, правило, зразок) — загальновизнане правило, зразок поведінки, дій індивідів, соціальних груп.
Соціальні норми виконують функції інтеграції, упорядкування, підтримання функціонування суспільства як системи взаємодій індивідів і груп. За допомогою соціальних норм
вимоги суспільства переводяться в еталони, моделі, стандарти поведінки цих груп і в такій формі адресуються особистості. Соціальна поведінка людини, реалізація її як особистості, виконання соціальних функцій тощо забезпечуються засвоєнням і втіленням у поведінці саме соціальних норм, які диктує їй певна соціальна група.
Соціальні норми можуть бути універсальними (стосуються кожного індивіда суспільства) й окремими (стосуються певної сфери діяльності, наприклад, професійної, або пов’язні з певною статусною позицією чи соціальною роллю). Необхідна умова дієвості соціальних норм — їх відповідність усталеним у даному суспільстві цінностям.
Важливу роль у механізмі соціального контролю відіграють звички.
Звичка — встановлений спосіб поведінки у певних ситуаціях, який не наштовхується на негативну реакцію соціальної групи.

Санкція — продукт спільноти, необхідний для керівництва поведінкою своїх членів, для стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної, для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.
Санкції бувають негативними (покарання) і позитивними (заохочення), хоча звичайно в буденній мові чомусь під словом «санкція» частіше розуміють негатив.
Санкції поділяють на формальні (реакція формальних інститутів на певну поведінку) і неформальні (реакція, джерелом якої є громадська думка, коло товаришів, сусідів, неформальні інститути). З огляду на зміст тиску, який виявляють санкції, виділяють: правові санкції (система покарання і заохочення за певні дії, передбачені законом); етичні санкції (система заохочень, доган, зауважень, які випливають із визнаних моральних принципів); сатиричні санкції (система насмішок, глузувань, яких зазнають люди, що поводяться інакше, ніж прийнято); релігійні санкції (нагороди і покарання, передбачені системою догматів, вірувань будь-якої релігії за їх додержання чи порушення). Перелічені санкції доповнюють одна одну. Якщо між ними виникають протиріччя, ефективність їх знижується.
У цивілізованому суспільстві застосовується широкий спектр спеціальних видів санкцій.
Неформальні негативні санкції — висловлення подиву, незадоволення, відмова подати руку, підтримувати товариські стосунки тощо. Ці санкції передбачають важливіші соціальні наслідки у вигляді позбавлення певних вигод, виключення з певних захисних соціальних відносин. Формальні негативні санкції — покарання, передбачені законом (застереження, зауваження, штрафи, арешт, ув’язнення, позбавлення громадянських прав, конфіскація майна, смертна кара та ін.). Ці покарання діють через погрози, але водночас і як потенційне застереження, яке попереджує, що чекає за вчинення антисоціальних, асоціальних діянь. Вони є виразом самооборони соціальної групи від агресії, порушення її інтересів, незалежно від того, чи це інтереси всього суспільства чи тільки панівного класу.

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: