Предмет та завдання курсу «Війни та військові конфлікти новітнього часу».

Предмет та завдання курсу «Війни та військові конфлікти новітнього часу».

Воєнно-політичний зміст воєнного конфлікту та його типові компоненти.

Для наукової класифікації воєнного конфлікту слід знати узагальнене визначення такого поняття як війна. За сучас-ними воєнно-теоретичними поглядами війна - це продовження політики держави чи коаліції держав, народів, націй, класів і окремих соціальних груп за допомогою засобів збройного насильства для досяг-нення політичних, економічних воєнних та інших цілей. Воєнно-політичний зміст будь-якого воєнного конфлікту включає такі типові компоненти: воєнно-політичні й оперативно-стратегічні цілі; масштаби війни і способи її розв'язання; сили й засоби, що використовуються; форми і способи збройної боротьби; тривалість та інтенсивність воєнних дій; методи політичного врегулювання; підсумки й результати. Основним змістом війни є збройна боротьба, що є веденням протиборчими сторонами воєнних дій різного масштабу на суші, в повітрі, на воді, під водою та в космосі. Її ціль - розгром збройних сил противника чи підрив його боєздатності, завоювання його території і примушення уряду ворожої держави до прийняття миру. Однак останні воєнні конфлікти, що вели США та їх союзники і партнери у Перській затоці (1991 р.), Югославії (1999 р.), Афганістані (2001 р.) та Іраку (2003 р.) показали, що це були війни нових технологій, безконтактні війни, які називають війнами шостого покоління. В них головна роль належала високоточній зброї (ВТЗ), засобам інформаційного забезпечення в реальному масштабі часу. Основними носіями ВТЗ стала авіація та сили флоту, що застосовували різні зразки крилатих ракет морського та повітряного базування, керовані бомби. Широко вико-ристовувалися космічні та повітряні системи розвідки, а також автоматизовані системи бойового управління, що забез-печували видачу цілевказівок для вра-ження різноманітних об'єктів. Управління воєнними діями в єдиному масштабі часу стало можливим, навіть з Пентагону.Ціль цих воєнних конфліктів стала вже іншою - знищення економіки, систем управління, воєнних об'єктів і об'єктів життєдіяльності держави і капітуляція та повалення режимів.

Класифікація війн та військових конфліктів новітнього часу за тривалістю (швидкоплинні або затяжні).

швидкоплинні - від 3-х днів (операція "Лис в пустелі") до 2,5 місяців -Косовський;

затяжні - від 3-х років - Чеченський до 10 років - Карабахський; а деякі з них не урегульовані і до теперішнього часу - Грузино-Абхазський, Карабахський, Ірако-Кувейтський;

Приклад шидкоплинної війни. 17-20 грудня 1998 року об'єднані сили США і Великої Британії провели операцію «Лис в пустелі». Їй передувала ескалація кризи у відносинах між військовими інспекторами ООН (UNSCOM) і іракською владою. В середині грудня глава UNSCOM Річард Батлер оголосив, що Ірак продовжує заважати діяльності інспекторів. Співробітники ООН були евакуйовані з Багдада, після чого почалася військова операція. За чотири ночі було проведено 650 ударів, випущено 90 крилатих ракет повітря і 325 морського базування. В ході операції були завдані ракетні удари по 93 іракським об'єктам, що нібито мали стосунок до створення зброї масового ураження. Проте, крім 30 заводів оборонної промисловості, ще 27 бомбардованих об'єктів входили в систему ППО, 20 були пунктами управління військами, 10 — місцями дислокації Республіканської гвардії, шість — авіабазами. У число цілей потрапило і нафтопереробне підприємство в Басрі.

Приклад затяжної війни. Пе́рша Чече́нська війна́ — військовий конфлікт між Російською Федерацією та Чеченською Республікою Ічкерією, що відбувався переважно на території Чечні у період з 1994 року по 1996 рік. Результатом конфлікту стала перемога чеченських збройних сил та виведення російських військ, масові руйнування, жертви та збереження Чечнею незалежності. Друга Чеченська війна — бойові дії Російської Федерації проти невизнаної Чеченської Республіки Ічкерія, що тривала переважно на території Чечні у період з 1999 року по 2009 рік.

Грузино-абхазький конфлікт є одним з найгостріших етнополітичних конфліктів на території колишнього СРСР і Кавказу. В умовах розпаду СРСР він привів до бойових дій і згодом до невирішеного замороженого конфлікту до 2008 року.

Класифікація війн та військових конфліктів новітнього часу за засобами враження (із застосуванням ядерної чи звичайної зброї).

Ядерне бомбардування Хіросіми — ядерна атака США проти Японії наприкінці Другої світової війни, здійснена 6 серпня 1945 року скиданням ядерної бомби на японське місто Хіросіма. Це було перше у світі використання ядерної зброї під час військових дій. Через бомбардування загинули десятки тисяч мешканців Хіросіми, а вона сама була повністю зруйнована

2 серпня 1945 року командування 20-ї Авіаційної Армії ВПС Армії США, яке перебувало на острові Гуам, надіслало наступний наказ під грифом «цілком таємно» 509-й Змішаній Групі, що дислокувалася на острові Тініан з групи Маріанських островів

Наказ № 13 від 2 серпня 1945 року про проведення військової операції.

Ціль атаки: Центр міста Хіросіми і промислові райони.

Друга запасна ціль: Арсенал міста Кокура та міський центр.

Особливі вказівки: Бомбардувати лише видимі цілі.

4 серпня бомбардувальник США B-29 «Енола Ґей» завершив останні навчання зі скидання ядерної бомби і повернувся на північне летовище[6] острову Тініан.

5 серпня, о 21:20, бомбардувальники B-29 з 509-ї Змішаної Групи здійснили розвідувальний політ над Хіросімою і доповіли на авіабазу в Тініані, що завтра у місті буде гарна погода[7]. Водночас на нараді, що проходила на острові, Полковник армії США Пол Тіббетс віддав наказ екіпажу «Еноли Ґей», сказавши: «Операція, яку ми проведемо цієї ночі, увійде в історію!»

Наступного дня, 6 серпня, вночі, о 0:37, з Тініану вилетіли три бомбардувальники B-29 для здійснення метеорологічних спостережень — «Стрейт флаш» до Хіросіми, «Джаббіт ІІІ» до Кокури і «Фулл Хаус» до Наґасакі. О 0:51 запасний літак «Топ Сікрет» направився до острова Іодзіма.

Після цього, о 1:27 бомбардувальник «Енола Ґей», який ніс на своєму борту ядерну бомбу Mk-1 «Малюк», розпочав рулювання і в 1:45 піднявся в повітря по літній смузі А.

Через 2 хвилини, о 1:47, злетів бомбардувальник «Ґрейт Артіст», на який покладалося проведення опису потужності вибуху ядерної бомби, а ще за 2 хвилини, о 1:49, за ним попрямував бомбардувальник «Несесарі Івіл», що мусив провести фотозйомку місця вибуху.

Таким чином 6 серпня у ядерній атаці взяли участь шість бомбардувальників B-29 авіації США, троє з яких вирушили до Хіросіми. Цим трьом знадобилося 7 годин, щоб дістатися з Тініану до своєї цілі.

6 серпня, о 6:30, Відповідальний за ядерну зброю та командуючий операцією капітан ВМС США Вільям Парсонс, заступник відповідального за зброю лейтенант армії США Морріс Джеппсон і бомбардир молодший лейтенант армії США Томас Феребі зайшли до відділу зберігання ядерної зброї на бомбардувальнику «Енола Ґей», вийняли зелений запобіжник безпеки з «Малюка» і зарядили його бойовим зарядом.

Після цього Парсонз доповів командиру літака Тібеттсу: «Активізація зброї завершена», на що той відповів: «Зрозумів». Тібетс вперше оголосив по радіо членам екіпажу, що вони везуть: «Хлопці, зброя яку ми веземо — це перша у світі ядерна бомба!».

Одразу після цього офіцер з перехвату з допомоги радару лейтенант 1 класу армії США Джейкоб Бізар виявив на датчиках незрозумілі виблискуючі точки. Зв'язковий рядовий першого класу армії США Річард Нельсон доповів, що апаратно-програмний комплекс для розрізнення своїх і чужих літаків не можуть дати інформацію про ці об'єкти. Через це бомбардувальник «Енола Ґей» пішов на маневр, різко здійнявся в небо на висоту 2000 м, а о 7:30 злетів на висоту 8700 м.

Пролітаючи над великим островом Шікоку бомбардувальники США були помічені японським наземним радаром. Японські літаки злетіли і двічі обстрілювали «Енолу Ґей», але безрезультатно.[8] Вислизнувши з небезпечної ситуації, бомбардувальники США продовжили політ до своєї цілі.

Після 7:00 Хіросіми досяг бомбардувальник B-29 для здійснення метеорологічних спостережень «Стрейт флаш», під командуванням майора Клода Езерлі. Переконавшись, що небо в місті чисте, він зв'язався з «Енолою Ґей» і доповів: «Погода ясна, перешкод історичній операції з ядерного бомбардування немає. Видимість — 10 миль, висота — 15 000 футів, хмарність — 1/12». В цю мить було остаточно вирішено атакувати основну ціль — Хіросіму. В наказі № 13 від 2 серпня 1945 року від командування США стояла умова про проведення операції лише за видимості цілі, тому інформація про чистоту неба від бомбардувальника-розвідника була дуже важливою.

О 7:09 бомбардувальник B-29 «Стрейт флаш» був помічений японськими силами протиповітряної оборони, які здійняли повітряну тривогу. Проте о 7:31 він полишив Хіросіму, пролетівши над нею, тому тривогу зняли.

О 8:06 японці помітили в небі ще 2 бомбардувальники B-29. Японське радіо повідомило про них, прийнявши за розвідників. Через це мешканці Хіросіми не переймалися ними і не здіймали паніки. Головний штаб військового округу Тюґоку також не дав вказівки здійняти повітряну тривогу[9].

О 8:09, бомбардувальник «Енола Ґей» побачив перед собою центр Хіросіми.

О 8:10 японська сторона отримала інформацію, що 3 бомбардувальники B-29 вторглися у небесний простір префектури Хіросіма. За хвилину Головний штаб військового округу Тюґоку, що перебував у Хіросімі, видав інструкції підготувати повітряну тривогу. В цей час «Енола Ґей» вже пролітав над Хіросімою, на висоті 9,632 м. Спочатку він скинув три радіозонди з парашутами для виміру сили вітру та атмосферного тиску. парашути дуже виділялися у блакитному безхмарному небі і мешканці міста добре бачили їх[10][11].

О 8:12 навігатор капітан армії США Теодор ван Кірк пересвідчився, що «Енола Ґей» дістався позиції атаки (IP). Літак перевели у режим автопілота. Бомбардир Фаабі ввів у бомбардувальний приціл Нордена дані про висоту, шляхову швидкість, напрям вітру, температуру і вологість повітря. Він обрав за мішень для бомби (АР) Т-подібний міст, що добре виднівся з повітря. Цей міст стояв у центрі Хіросіми, в місці де річка Ота розділялася на два рукава.

О 8:13 японці знову підняли повітряну тривогу по місту: «Повідомляє командування військового округу Тюґоку. Три великих літака ворога просуваються на захід в напряму Сайдзьо. Термінова тривога!»

О 8:15 17' ядерна бомба «Малюк» була скинута на Хіросіму автоматично. Три бомбардувальники США В-29 різко змінили курс на 155 градусів, щоб уникнути падіння машин від удару вибухової хвилі та інфрачервоних променів. Теббітс знову взяв на себе керування літаком і спустив його з висоти так швидко, що деякий час в салоні був стан невагомості.

Падаючи, «Малюк» полишив капсулу і нісся додолу, безладно обертаючись довкола своєї осі. Незабаром стабілізатори хвостової частини схопили повітря і він прокреслив у повітрі параболу. Ядерна бомба вибухнула за 43 секунди після того, як була викинута з літака, на висоті 600 м.

Предмет та завдання курсу «Війни та військові конфлікти новітнього часу».

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: