|
|
Приклади діяльності соціальних служб.У всьому світі батьки дітей з особливими потребами об'єднуються у недержавні організації, аби мати змогу отримувати послуги для своїх дітей на рівні громади. Багаторічний досвід роботи таких організацій свідчить про їх високу ефективність. Скажімо, у Великобританії організація «Менкеп» стала загальнонаціональною. Вона має відділення в усіх графствах; володіє мережею реабілітаційних центрів, гуртожитків для дорослих інвалідів, підприємств, майстерень; має свій друкований орган, своє видавництво. її представники беруть участь у розробці законопроектів з питань допомоги інвалідам, їхніх прав, ініціюють та проводять дослідження умов життя інвалідів у державних установах, беруть участь у конкурсах на здобуття державного фінансування надання послуг інвалідам та отримують значні кошти від держави. Історія цієї організації починалася понад 50 років тому, коли близько десяти матерів розумово відсталих дітей зібралися разом і вирішили влаштувати ігротеку для своїх дітей, яким бракувало спілкування. Вони добилися, щоб місцеві органи влади виділили для цього окреме приміщення, кожна принесла з дому іграшки, склали графік, за яким працювала ігротека - кожна з матерів по черзі проводила заняття з усією групою. Подібна історія американської організації батьків «Особлива дитина» із Лос-Анжелеса (США). Заснована вона також була у повоєнні роки. Так само група батьків об'єдналася, щоб відстоювати права своїх дітей на отримання послуг у громаді. У перші роки бюджет організації мав лише 10 тис. доларів, у 1998 р. він становив близько 20 млн. Організація «Особлива дитина» - це велике підприємство -багатопрофільна майстерня, де працює понад 350 інвалідів (вартість будинку підприємства - 14 мільйонів); окремий центр для програми раннього втручання, що працює за фінансової підтримки держави; велика арт-майстерня, де інваліди відвідують творчі заняття - живопису, фотографії, ліплення, розпису по тканині, та беруть участь у великих ярмарках. Кожен з таких ярмарків з продажу творів мистецтва, зроблених руками розумово відсталих інвалідів, приносить до 10 тис. доларів. Це ще й великий навчальний центр для дорослих, обладнання якого є макетом містечка: тут обладнано і реальну квартиру, і справжнє кафе, перукарню, магазин, автобусну зупинку тощо [17]. Цікавий досвід роботи накопичив і Центр трудової реабілітації розумово відсталих інвалідів Києва. Цей заклад створено у 2000 р. згідно з рішенням Київради за ініціативи благодійного товариства допомоги інвалідам та особам з інтелектуальною недостатністю «Джерела», яке отримало цільовий грант від програми «Тасіс» Європейської Комісії. Сьогодні це державний заклад, який у своїй діяльності підпорядкований Головному управлінню соціального захисту населення м. Києва. Послуги тут надають інвалідам старшим 16 років, які не отримують послуг соціальної реабілітації та освіти в інших державних закладах за умови, що сукупний дохід на члена родини інваліда не перевищує прожиткового мінімуму. Головною метою діяльності Центру є підготовка розумово відсталих інвалідів до максимально самостійного життя, забезпечення їх зайнятістю та застосування трудової реабілітації як базового елементу адаптації у громаді. Заклад складається з двох підрозділів: 1) центру трудової реабілітації, де інваліди займаються такими видами діяльності, як деревообробка, ліплення з глини, лозоплетіння, лагодження взуття, виготовлення гобеленів, швейних виробів, виробів з пластмаси; 2) відділення соціальної адаптації, де розумово відсталих інвалідів, які щойно завершили допоміжну школу-інтернат, готують до роботи в майстернях і допомагають їм опанувати необхідні навички самостійного життя. Тут проводяться такі заняття: прикладна гігієна, кулінарні навички, позитивні стереотипи поведінки, побутова економіка, групова робота, виходи в місто. Центр виконує такі завдання: - попереджає інституціалізацію розумово відсталих дорослих інвалідів шляхом створення умов для забезпечення їхньої зайнятості на рівні громади; - організовує та проводить передпрофесійне та професійне навчання для орієнтації інвалідів на працю, вироблення стереотипів поведінки працюючої людини, набуття найпростіших трудових навичок для виконання не-кваліфікованої роботи та відновлення здобутих у допоміжній школі-інтернаті трудових навичок та умінь; - проводить усебічне оцінювання потреб інваліда та родини, складає план втручання, активізує наявні ресурси для виконання цього плану; - організовує відповідно до потреб інваліда та родини реабілітаційні послуги: веде групову та індивідуальну роботу з інвалідом та родиною, надає інформаційні послуги, виконує представницькі функції в інших державних закладах.
УЗАГАЛЬНЕННЯ. 1. Інтелектуальна недостатність - доволі поширене в світі явище. Особи з інтелектуальною недостатністю зазнають ризику порушення прав та бідності через знижений рівень інтелекту та соціальної адаптації, що є складовими їхнього основного діагнозу, недієздатність у більшості випадків та повну залежність від сторонньої допомоги. Такі люди зазвичай потребують пожиттєвого соціального супроводу і сторонньої допомоги. 2. Практична робота з людьми з інтелектуальною недостатністю, як і з іншими групами клієнтів, базується на теоретичних основах соціальної роботи із застосуванням традиційних індивідуальних та групових методів, групової роботи та роботи в громаді. Вона спрямована на впровадження холістичного підходу, попередження інститу-ціалізації та деінституціалізацію; нормалізацію; де-стигматизацію; безперервність догляду; мультидисцип-лінарний підхід; забезпечення доступних послуг у громаді. 3. Соціальна робота з клієнтами з інтелектуальною недостатністю потребує високого рівня володіння різноплановими знаннями та навичками. Допомагаючи клієнтам, соціальні працівники можуть виконувати різні ролі та завдання, вдаватися до різних методів роботи. А. Для забезпечення соціальної адаптації осіб з інтелектуальною недостатністю у багатьох зарубіжних країнах створено розгалужену мережу закладів у громаді, спрямованих на соціальну адаптацію, абілітацію та соціальну інтеграцію клієнтів у суспільство та громаду. Запитання та завдання до теми 1. Охарактеризуйте специфічні потреби людей з інтелектуальною недостатністю. 2. Які принципи надання послуг людям з інтелектуальною недостатністю вам відомі? 3. Які ролі може виконувати соціальний працівник у роботі з людьми з інтелектуальною недостатністю? 4. Чому роль адвоката (представника інтересів) є особливо важливою у роботі з цією групою клієнтів? 5. Чому соціальну роботу з людьми з інтелектуальною недостатністю часто вважають виснажливою? Як, на вашу думку, можна запобігти професійному вигоранню? 6. Які ресурси може залучити родина для створення мережі формальної і неформальної допомоги для розумово відсталої людини, яку вона опікує? 7. Які заклади для людей з інтелектуальною недостатністю доцільно створювати в громаді? 8. Що, на вашу думку, стримує в Україні розвиток сучасних підходів до соціальної роботи з цією групою клієнтів?   Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...  ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|