Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Міністерство внутрішніх справ України





Міністерство внутрішніх справ України

Національна академія внутрішніх справ

Кафедра теорії держави та права

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ КУРСОВИХ РОБІТ З ДИСЦИПЛІНИ «ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА» ТА КРИТЕРІЇ ЇХ ОЦІНЮВАННЯ

 

 

Затверджено на засіданні

кафедри теорії держави та права

протокол № 15 від 19 лютого 2015 року

 

 

Київ – 2015

 

Методичні рекомендації щодо підготовки курсових робіт з дисципліни «Теорія держави та права» та критерії їх оцінювання / Горова О.Б., Завальний А.М., Білозьоров Є.В., Лазнюк Н.В., Власенко В.П. – Національна академія внутрішніх справ, К. 2015. –55 с.

 

Укладачі:

Горова О.Б. професор кафедри теорії держави та права, кандидат юридичних наук, доцент

Завальний А.М. начальник кафедри теорії держави та права, кандидат юридичних наук, доцент

Білозьоров Є.В. доцент кафедри теорії держави та права, кандидат юридичних наук, доцент

Лазнюк Н.В. доцент кафедри теорії держави та права, кандидат юридичних наук

Власенко В.П. старший викладач кафедри теорії держави та права, кандидат юридичних наук

 

ЗМІСТ

Правила написання курсової роботи. 3

Правила оформлення курсової роботи. 6

Рецензування курсових робіт. 7

Підготовка та проведення захисту (співбесіди) курсової роботи. 7

Критерії оцінювання курсової роботи. 8

ДОДАТОК 1. 12

Приклад оформлення титульного аркушу курсової роботи. 12

Приклад оформлення змісту курсової роботи. 13

Приклад написання вступу курсової роботи. 14

Приклад написання основної частини курсової роботи. 18

Приклад написання висновків курсової роботи. 24

Приклад оформлення списку використаних джерел курсової роботи. 28



ДОДАТОК 2. 36

ДОДАТОК 3. 46


Правила оформлення курсової роботи

Робота виконується на комп’ютері, дотримуючись таких вимог: формат аркушу – А4 (210 х 297), шрифт – Times New Roman, розміром 14 кеглів, інтервал – 1,5; поля: зліва – 30 мм, справа – 10 мм, зверху та знизу – 20 мм, друкують на принтері з одного боку аркуша білого паперу.

Загальний обсяг курсової роботи повинен становити від 25 до 30 сторінок друкованого тексту.

Заголовки структурних частин роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛИ та їх назви, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) друкуються великими літерами по центру. Заголовки підрозділів (пунктів, підпунктів) друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка підрозділу (пункту, підпункту) не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, вони розділяються крапкою. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 2-3 інтервали.

Зміст, вступ, розділи, висновки, список використаних джерел, додатки як структурні частини курсової роботи починаються з нової сторінки.

Усі сторінки курсової роботи підлягають суцільній нумерації. Номер сторінки проставляється в правому верхньому її куті. Першою сторінкою є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації, але на ньому номер сторінки не проставляється.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера. Номер розділу в тексті ставиться після слова РОЗДІЛ (після номера крапка не ставиться наприклад, РОЗДІЛ 1), потім з нового рядка друкується заголовок розділу (назва розділу розміщується по центру аркушу). Підрозділи нумеруються в межах розділу (наприклад, 1.2). Потім у тому ж рядку наводиться заголовок підрозділу. Пункти нумеруються в межах підрозділу (наприклад, 1.1.1).

Ілюстрації (малюнки) та таблиці подаються після тексту, де вони згадані вперше, чи на наступній сторінці. Наведені ілюстрації та таблиці обов’язково аналізуються.

Ілюстрації позначаються словом «Мал.» і нумеруються в межах розділу (номер складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка). Номер ілюстрації та її назва розміщуються під ілюстрацією.

Таблиці, відповідно, позначаються: Таблиця 1.2. і розміщуються в правому куті над назвою таблиці, яка розміщується по центру. При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку вказують: Продовж. табл. 1.2.

При написанні курсової роботи курсант (слухач, студент) має посилатися на джерела, матеріали або результати, з яких вони наводяться. Посилання в тексті на джерела зазначаються їх порядковим номером у списку використаних джерел, який позначається у квадратних дужках, наприклад [5-7]. Коли наводиться у тексті цитата чи якісь конкретні дані з джерела, то вказується відповідна сторінка, наприклад: [5, с. 257].

Рецензування курсових робіт

Науково-педагогічний працівник за результатами перевірки письмової роботи готує письмову рецензію. Рецензія подається на окремому аркуші або на першій зворотній сторінці тексту письмової роботи в довільній формі та може бути виконана на комп’ютері.

У рецензії відзначається актуальність теми письмової роботи, ступінь обґрунтованості наукових положень, сформульованих висновків і рекомендацій, їхня достовірність, повнота і новизна, надаються рекомендації щодо їх використання, а також робиться висновок про відповідність письмової роботи встановленим вимогам тощо.

У рецензії мають бути відображені:

• рівень підготовки курсанта (слухача, студента) з навчальної дисципліни та/або до виконання професійних функцій;

• ступінь самостійності у виконанні роботи;

• вміння використовувати нормативно-правові акти, наукову та навчально-методичну літературу;

• ступінь повноти і якості розкриття теми;

• логічність, послідовність, аргументованість, літературна грамотність викладу матеріалу;

• попередній висновок про відповідність курсової роботи встановленим вимогам, наявні зауваження та недоліки та допуск курсової роботи до захисту.

У разі встановлення суттєвих порушень вимог до підготовки та оформлення курсової роботи (запозичення чужих праць без посилань, невідповідність змісту письмової роботи обраній темі, нерозв’язання практичних завдань (задач) у рецензії вказуються конкретні причини, через які письмова робота не допускається до захисту.

Рецензія не повинна складатися з короткого формального висновку про те, що письмова робота відповідає встановленим вимогам та констатацією її допуску до захисту.

Рецензія підписується науково-педагогічним працівником, який перевіряв письмову роботу, із зазначенням його посади, прізвища та ініціалів, дати перевірки.

Таблиця відповідності результатів захисту кваліфікаційної роботи за різними шкалами і критерії оцінювання

Сума балів за 100-бальною шкалою Оцінка в ЕСТS Значення оцінки ЕСТS Критерії оцінювання Рівень компетентності Оцінка за національною шкалою
90-100 A відмінно Оцінка виставляється за курсову роботу, яка носить дослідницький характер, оформлена за вимогами, які пред’являються до курсових робіт, матеріал викладено логічно і послідовно з відповідними висновками. Робота має позитивні відгуки наукового керівника. При її захисті курсант (слухач, студент) показує глибокі знання з питань теми, оперує даними дослідження, вносить пропозиції по темі дослідження, під час доповіді вміло використовує презентацію, впевнено і докладно відповідає на поставлені запитання. Високий (творчий) відмінно
85-89 B дуже добре Оцінка виставляється за курсову роботу, яка носить дослідницький характер, оформлена за вимогами, які пред’являються до курсових робіт, матеріал викладено логічно і послідовно з відповідними висновками. Робота має позитивні відгуки наукового керівника. При її захисті студент показує знання з питань теми, оперує даними дослідження, під час доповіді вміло використовує презентацію, без особливих труднощів відповідає на поставлені запитання. У основній частині роботи є лише незначні погрішності. Достатній (конструктивно-варіативний) добре
75-84 C добре Оцінка виставляється за курсову роботу, яка носить дослідницький характер, оформлена за вимогами, які пред’являються до курсових робіт, матеріал викладено логічно і послідовно з відповідними висновками. Робота має позитивні відгуки наукового керівника. В рецензії наукового керівника є незначні зауваження. При захисті роботи студент показує знання з питань теми, оперує даними дослідження, під час доповіді використовує презентацію, відповідає на поставлені запитання. У структурі, змісті, мові і стилі роботи є лише незначні погрішності
66-74 D задовільно Оцінка виставляється за курсову роботу, яка носить дослідницький характер, оформлена за вимогами, які пред’являються до курсових робіт, але має поверхневий аналіз, матеріал викладено непослідовно та необґрунтовано. Робота має зауваження наукового керівника щодо змісту та методики. До захисту підготовлена презентація доповіді, але наочна інформація не завжди коментується. Основні тези роботи розкриті, але недостатньо обґрунтовані, нечітко сформульовано висновки, пропозиції і рекомендації. При захисті курсант (слухач, студент) виявляє невпевненість, показує слабкі знання питань теми, не завжди дає вичерпні аргументовані відповіді на запитання. Курсант (слухач, студент) відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень; за допомогою викладача може аналізувати навчальний матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих Середній (репродуктивний) задовільно
60-65 E достатньо Оцінка виставляється за курсову роботу, яка носить дослідницький характер, оформлена за вимогами, які пред’являються до курсових робіт, але має недостатньо критичний аналіз, матеріал викладено непослідовно та необґрунтовано. Робота має значні зауваження наукового керівника щодо змісту та методики. До захисту підготовлена презентація доповіді, але наочна інформація не коментується. Основні тези роботи розкриті, але недостатньо обґрунтовані, нечітко сформульовано висновки, пропозиції і рекомендації. При захисті курсант (слухач, студент) виявляє невпевненість, показує слабкі знання питань теми, не дає вичерпні аргументовані відповіді на запитання. Курсант (слухач, студент) відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень і лише за допомогою викладача може виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих.
35-59 FX незадовільно з можливістю повторного захисту курсової роботи Оцінка виставляється за курсову роботу, яка не носить дослідницького характеру, не має аналізу і не відповідає вимогам, які пред’являються до курсових робіт. У роботі немає висновків або вони носять декларативний характер. У відгуках наукового керівника є критичні зауваження. До захисту не підготовлена презентація доповіді. При захисті курсової роботи курсант (слухач, студент) при відповіді на питання припускає грубі помилки. Низький (рецептивно-продуктивний) незадовільно
1-34 F незадовільно з обов’язковим повторною роботою над темою або над текстом курсової роботи та підготовкою доповіді Оцінка виставляється за курсову роботу, яка не носить дослідницького характеру, не має аналізу і не відповідає вимогам, які пред’являються до курсових робіт. У роботі немає висновків або вони носять декларативний характер. У відгуках наукового керівника є критичні зауваження. До захисту не підготовлена презентація доповіді. При захисті курсової роботи курсант (слухач, студент) не може відповісти на жодне поставлене запитання по її темі, курсант (слухач, студент) не знає теорії.

 

Оцінка, виставлена під час захисту курсової роботи є остаточною і опротестовуванню не підлягає. У тих випадках, коли захист курсової роботи визнано незадовільним, науково-педагогічним працівником який проводив захист курсової роботи вирішується питання, чи може курсант (слухач, студент) подати до захисту повторно ту ж роботу після кардинального доопрацювання і усунення недоліків, або йому необхідно працювати над іншою темою.

Результати оцінювання курсових робіт заносяться до відомостей та залікових книжок курсантів (слухачів, студентів).


ДОДАТОК 1

КУРСОВА РОБОТА

Київ – 2015


ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВИ І ПРАВООХОРОННОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ................................................. 6

1.1 Актуальні питання механізму держави в сучасному державотворенні 6

1.2 Поняття та структура механізму держави...................................... 12

1.3 Правоохоронна система як теоретико-правова категорія............. 19

РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ ПРАВООХОРОННОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ........................................................................................................................ 23

2.1 Правоохоронні органи як суб'єкти реалізації соціальної функції держави........................................................................................................................ 23

2.2 Соціальне спрямування діяльності органів внутрішніх справ...... 27

2.3 Недержавна служба охорони у правоохоронній системі.............. 30

ВИСНОВКИ........................................................................................... 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................... 34

ДОДАТОК 1........................................................................................... 35

 


ВСТУП

Актуальність теми. Впродовж останніх десятиріч Україна виборола свою незалежність і утвердилась як самостійна держава у світовому співтоваристві. Вона робить впевнені кроки в напрямку оновлення всіх сфер суспільного життя, його демократизації, залучення до надбань сучасного цивілізаційного розвитку, європейських цінностей.

Важливим чинником успішного просування шляхом глибинних демократичних перетворень є розширення соціальної бази діяльності держави, делегування окремих функцій держави інститутам громадянського суспільства та органам місцевого самоврядування. Зазначений підхід до реалізації завдань та функцій держави вимагає перегляду організаційної побудови держави, дослідження основних напрямків взаємодії механізму держави з недержавними об'єднаннями громадян, які спільно створять надійну систему щодо задоволення різнобічних потреб та інтересів людини і громадянина, добробут українського суспільства.

Виконання головного обов'язку держави – утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ч. 2 ст. 3 Конституції України) неможливе без існування надійної правоохоронної системи, бо саме на неї покладається основний тягар по забезпеченню захисту прав, свобод і законних інтересів населення та суспільства в цілому від злочинних зазіхань.

В період існування Радянського Союзу, до складу якого входила і Україна, правоохоронні органи розглядалися як структурний елемент єдиної централізованої державної влади, вони були тією силою, яка виконувала в основному репресивні функції. Сьогодні, виходячи з конституційної норми про те, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, переглядається та визначається сучасне місце та роль правоохоронних органів у механізмі держави України.

До останнього часу ці питання широко обговорювалися та вивчались у межах теорії державного управління, кримінального процесу, судових та правоохоронних органів, орієнтованих на розробку теоретико-прикладних аспектів організаційно-правового механізму реалізації правоохоронної функції держави та місця в цьому процесі правоохоронних органів. Потреби узагальнення та систематизації отриманих результатів дослідження вимагають висвітлення цих проблем і з точки зору теорії держави і права, орієнтованої на розробку понятійного апарату, організаційної побудови, правового механізму функціонування, визначення глобальної мети (місії) правоохоронних органів у суспільстві.

Актуальність зазначеної тематики привертала та продовжує привертати увагу вітчизняних науковців (А.М. Бандурки, Ю.М. Грошевого, С.Д. Гусарєва, М.С. Кельмана, В.С. Ковальського, А.М. Колодія, Я.Ю. Кондратьєва, В.В. Копєйчикова, С.Л. Лисенкова, В.П. Лисюченка, Ю.С. Шемшученка, О.В. Шмоткіна, Л.П. Юзькова), які дослідили сутність, зміст, форми діяльності державних органів у механізмі держави, напрями їх взаємодії з інститутами громадянського суспільства.

Однак, багато проблем та аспектів функціонування правоохоронних органів та організацій в механізмі держави залишаються дослідженими не в повному обсязі або фрагментарно. Такими проблемами, зокрема, є: зміст та організаційно-правовий механізм реалізації правоохоронної функції державними та недержавними суб'єктами правоохорони, процес соціалізації організації та функціонування правоохоронних органів, налагодження їх тісної взаємодії з недержавними правоохоронними структурами та населенням країни.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є комплексний аналіз організаційної побудови держави для вивчення, узагальнення та конструктивно-критичного осмислення теоретико-правових питань функціонування правоохоронних органів у механізмі держави України, спрямованих на підготовку практичних пропозицій і рекомендацій удосконалення організаційно-структурної побудови, соціально-правової орієнтації та механізму реалізації компетенції органів внутрішніх справ. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

– дослідити з позиції науки теорії держави і права, відповідно до вимог сучасної державно-правової думки, поняття і зміст категорії «механізм держави»;

– визначити сутність та організаційну побудову механізму держави України;

– розглянути зміст та механізм функціонування організаційно-охоронної підсистеми держави (правоохоронної системи);

– визначити основні критерії формування та структуру правоохоронних органів. Надати практичні рекомендації щодо перспектив розвитку системи правоохоронних органів України;

– проаналізувати соціальну направленість діяльності правоохоронних органів;

– розкрити соціальну, правову, організаційну орієнтацію розвитку органів внутрішніх справ у суспільстві;

– з'ясувати на прикладі недержавної служби охорони місце і роль недержавних правоохоронних організацій у правоохоронній системі.

Об'єктом дослідження є загальні тенденції організаційно-структурної побудови та функціонування правоохоронних органів у механізмі держави.

Предметом дослідження є інтегративна сукупність правових, організаційних та соціальних факторів, що обумовлюють організаційну побудову та соціальний характер діяльності правоохоронних органів у механізмі держави.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використані:

– загально-філософські методи: історичний метод для дослідження процесу виникнення, формування та розвитку поняття «механізм держави»; системно-науковий підхід до дослідження механізму держави як цілісного утворення складеного з відносно самостійних підсистем; структурно-функціональний підхід для з'ясування елементного складу правоохоронної системи; метод аналізу та синтезу для виявлення елементного складу та взаємодії органів державної влади; метод абстрагування для формулювання спільних ознак правоохоронних органів та організацій; метод індукції для встановлення спільних ознак правоохоронних органів на підставі ознак, притаманних окремим органам правоохорони;

– спеціально-наукові методи: порівняльно-правовий метод для встановлення подібності (відмінності) процесу формування місії правоохоронних органів Великої Британії, США та України; конкретно-соціологічний метод для з'ясування рівня довіри населення до «силових структур»;

– приватні методи: формально-юридичний (нормативно-догматичний) метод для дослідження складу апарату держави як специфічного соціально-правового феномена; метод тлумачення права для дослідження змісту правових норм чинного законодавства, які регулюють процес функціонування правоохоронних органів та організацій в механізмі держави.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження, складається зі вступу, двох розділів, що мають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (51 найменування). Загальний обсяг роботи – 25 сторінок, з яких 19 – основний текст.


ВИСНОВКИ

Таким чином, комплексне застосування як загальних, так і спеціальних методів наукового пізнання функціонування правоохоронних органів у механізмі держави України, дозволило сформулювати цілу низку теоретичних та практичних висновків, зокрема:

1. На сучасному етапі державотворення поняття «механізм держави», як система державних органів, державних підприємств та державних установ, потребує свого переосмислення та нового підходу до розуміння змісту, оскільки:

· реформування всіх видів суспільних відносин викликало роздержавлення багатьох сфер життєдіяльності суспільства; частина державних організацій втрачає сфери свого впливу на користь інститутів недержавної форми власності;

· у науковій державно-правовій думці не існує єдиного розуміння поняття «механізм держави», а це призводить до різного тлумачення його змісту та потребує свого уточнення.

Виходячи з цього, поняття «механізм держави» можна трактувати в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні – це впорядкована множина елементів (підсистем), які утворюють певну організаційну основу функціонування держави: організаційно-правову, організаційно-економічну, організаційно-соціальну, організаційно-культурну (духовну), організаційно-охоронну, за допомогою яких держава створює і підтримує у «працездатному» стані відповідні умови для забезпечення матеріальних, соціальних та духовних потреб громадянського суспільства. У вузькому розумінні досліджуване поняття – це виключно система державних організацій, а саме, державних органів, державних установ та державних підприємств, які реалізують завдання та функції держави (концепція професора В.В. Копєйчикова).

2. Організаційно-охоронна підсистема держави – це правоохоронна система, яка складається з шести елементів, що утворюють державно-правовий механізм реалізації правоохоронної функції: цілей, об'єктів правоохорони, охоронних правових норм (нормативної підсистеми), правоохоронної діяльністі та відносин, суб'єктів правоохорони.

3. Основним суб'єктом правоохоронної діяльності є правоохоронні органи. За головними функціями, притаманними їм (профілактична, захисна, ресоціалізаційна, оперативно-розшукова, розслідування злочинів, судовий розгляд справ, розгляд справ про адміністративні правопорушення, розгляд справ про фінансові та адміністративно-господарські правопорушення, виконання вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і досудового слідства та прокурорів), до правоохоронних органів у широкому розумінні належать – суд, прокуратура і правоохоронні органи по боротьбі зі злочинністю, у вузькому – тільки правоохоронні органи по боротьбі зі злочинністю.

4. Однією з головних характеристик правоохоронних органів є соціальна обумовленість їх існування та діяльності, оскільки цілі, завдання, функції, структура правоохоронних органів соціально обумовлені, регламентуються і закріплюються в нормативно-правових актах. Діяльність найбільшого структурного та функціонального органу правоохорони – органів внутрішніх справ – є правовою за формою і соціальною за своєю суттю, бо вони органічно вплетені в життя соціуму, визначаються ним і діють в ньому. Тому будь-яка реорганізація системи органів внутрішніх справ, вибір тих чи інших організаційних форм їх устрою, методів роботи, засобів реалізації компетенції повинні бути соціально орієнтовані.

5. Розвиток та вдосконалення системи органів внутрішніх справ повинні представляти собою постійний процес, відповідний загальному процесу розвитку Української державності, перетворення України в зріле громадянське суспільство, базуватися на фундаменті узагальненого та конструктивно-критичного осмисленого досвіду (як позитивного, так і негативного), функціонування системи МВС України.

Головним стрижнем і цільовим завданням реформування та подальшого розвитку системи органів внутрішніх справ України є перетворення їх в таку структуру виконавчої влади, яка, по-перше, з точки зору соціально-правової орієнтації і механізму реалізації компетенції, відповідала б соціалізованому типу органів внутрішніх справ; по-друге, з точки зору соціальної організації та внутрішньоорганізаційного механізму функціонування, відповідала б такому типу органів внутрішніх справ, де основним механізмом реалізації внутрішньоорганізаційних правових та управлінських відносин є принцип координації.

6. Системний підхід до розгляду ролі і місця недержавних правоохоронних структур у правоохоронній системі дозволив дійти висновку, що вони разом з органами державної влади є рівними суб’єктами забезпечення національної безпеки України (при провідній і координуючій ролі державних структур). Найбільш раціональною формою співпраці державних і недержавних структур забезпечення безпеки і правопорядку слід розглядати договори. Державне регулювання приватно-охоронної діяльності повинно базуватися не на методі заборони, а на створенні умов для активного використання її з метою забезпечення безпеки особи, суспільства, механізму держави.

7. Механізм взаємодії державних органів безпеки і правопорядку з приватними охоронними структурами повинен визначатися насамперед ступенем участі об’єктів, які вони охороняють, у вирішенні найбільш важливих проблем, що стоять перед економікою України. У широкому розумінні, основними формами взаємодії державних та недержавних правоохоронних організацій є: взаємний обмін інформацією, спільне планування заходів, взаємне використання сил та засобів в інтересах вирішення загальних для суб'єктів цього процесу завдань.

8. Основними напрямами взаємодії правоохоронних органів і недержавних правоохоронних структур можуть бути: інформування про виявлення загроз Україні; повідомлення про факти злочинів, що готуються, вчиняються або вже вчинені; допомога при затриманні осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також розшуку осіб, що переховуються від слідства чи суду, ухиляються від кримінальної відповідальності.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Гусарєв С. Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти / С. Д. Гусарєв. – К. : Знання, 2005. – 375 с.

2. Козюбра М. І. Попередній конституційний контроль і захист прав людини / Козюбра М.І. // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 2. – С. 54-59.

3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. Пер. з рос. / О.Ф.Скакун – Харків: Консул, 2010. – 656 с.

4. European System for the Protection of Human Rights / Ed. by R.St. J. Macdonald, F.Matscher, H. Petzold/ – Dordrecht, Boston, London: Martinis Nijhoff Publishers, 1993. – 864 p.

5. Friedman T. Understanding Globalization. The Lexus and the Olive Tree. N.Y. 2000. – P. 9-10.

6.

 

 


ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ бІблІографІЧного опису
у списку ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ,
Який наводЯть у КУРСОВІЙ РОБОТІ









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.