Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Київський національний університет





Київський національний університет

Імені тараса шевченка

Інститут міжнародних відносин

 

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН І ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

 

 

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЛІ НАТО У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ БЕЗПЕЦІ У ПОСТБІПОЛЯРНИЙ ПЕРІОД»

 

студентки ІІІ курсу

спеціальності «Міжнародні відносини»

Базик Вікторії Станіславівни

 

 

Науковий керівник

к.політ.н., ас. Весела Н.М.

 

КИЇВ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ І. ЕВОЛЮЦІЯ БЕЗПЕКОВОЇ ПОЛІТИКИ НАТО.. 5

1.1. Європейський та атлантичний підходи до вирішення проблем безпеки 5

1.2. Мета та цілі створення НАТО. Зміст Вашингтонського договору. 8

1.3. Діяльність НАТО у Європі під час холодної війни та європейський центр сили 10

РОЗДІЛ ІІ. РОЛЬ НАТО У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ БЕЗПЕЦІ У ПОСТБІПОЛЯРНИЙ ПЕРІОД.. 16

1.1. Фактор розпаду Радянського Союзу в безпековій концепції НАТО.. 16

1.2. Програма “Партнерство заради миру” та угоди “Берлін-плюс” як організаційні засади політики партнерства НАТО у Європі 19

1.3. Роль НАТО у врегулюванні європейських конфліктів. 26

1.4. Безпекова політика НАТО в Європі та боротьба з тероризмом.. 29

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКОВОЇ ПОЛІТИКИ НАТО У ЄВРОПІ 33

1.1. Нові виклики європейській безпеці та позиція НАТО.. 33

1.2. Розбіжності у визначенні ролі НАТО у ХХІ сторіччі 37

1.3. Україна та НАТО у контексті європейської безпеки. 39

ВИСНОВКИ.. 44

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 46

ВСТУП

Організація Північноатлантичного договору була створена у 1949 році з метою створення системи колективного захисту проти зовнішнього ворога, яким тоді був СРСР. Необхідність такого блоку для західних демократій диктувалася зовнішньополітичними умовами, але і самим фактом свого створення блок зробив внесок у розвиток процесів холодної війни. Нападу на країни заходу з боку СРСР не сталося протягом його існування, отже, альянс виконав функцію стримування. Після розпаду СРСР і завершення холодної війни зовнішньополітичні реалії змінилися і постало питання доречності організації у майбутньому. Її збереження, її перша участь у військових діях та нові концепції відповіді на загрози постбіполярного світу відкрили низку проблем організації та започаткували дискусію з приводу її ролі у європейській безпеці. Очевидно, що намагаючись трансформувати інструменти зовнішньої дії відповідно до вимог часу, організація не може дати раду внутрішнім проблемам. Кожна нова криза на теренах Європи, кожна нестабільність чи спалах конфлікту щоразу загострюють питання ефективності організації, її значення та доцільності її існування. Ці питання постали вкотре у світлі сучасних подій в Україні.

Тема залишається актуальною і популярною у науково-дослідницькому середовищі. Серед західних дослідників сучасної ролі НАТО в Європі можна виділити Т. Галлена Карпентера[1] (‘NATO Enters the 21st Century’), А.Беблера[2] (‘The Challenge of NATO Enlargement’), Р.Алькаро[3] (‘European Security and the Future of Transatlantic Relations’) тощо. Не поступаються зацікавленістю у темі і вітчизняні та російські науковці: В.В.Штоль[4] («НАТО. Динамика эволюции»), О.А.Палій[5] («Навіщо Україні НАТО»), Г.М.Перепелиця, О.С.Полторацький, Ю.Н.Пахомов і т.д. Також у роботі використовувалися численні офіційні документи НАТО, тексти промов діячів організації, тексти міжнародних угод.

Новизна роботи полягає в тому, що незважаючи на актуальність теми та велику кількість досліджень, не існує чіткого визначення значення НАТО для європейської безпеки на сучасному етапі та у найближчому майбутньому.

Метою даної роботи є дослідження ролі НАТО у системі безпеки постбіполярної Європи.

Автор ставить перед собою наступні завдання:

1. Описати еволюцію цілей НАТО і її безпекових концепцій.

2. Охарактеризувати сучасну систему взаємодії НАТО з Західною та Східною Європою.

3. Визначити проблеми, які виникають для НАТО з появою нового типу загроз.

4. Встановити, як змінилася роль блоку у європейській безпеці і окреслити можливі перспективи його значення.

Об’єктом дослідження є діяльність Організації Північноатлантичного договору.

Предметом дослідження є трансформація ролі НАТО у системі європейської безпеки та чинники, які на неї впливають.

При написанні роботи використовувалися загальнонаукові (системний аналіз, абстрагування, аналіз і синтез, моделювання, аналогія, історичний) та спеціальні (політико-описовий, аналітико-прогностичний, інтуїтивно-логічний, статистичний) методи.

Дана робота складається зі вступу, трьох розділів, кількість підпунктів у яких різна, висновку і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 51 сторінка. Список використаної літератури містить 45 джерел.

 

РОЗДІЛ І. ЕВОЛЮЦІЯ БЕЗПЕКОВОЇ ПОЛІТИКИ НАТО

 

РОЗДІЛ ІІ. РОЛЬ НАТО У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ БЕЗПЕЦІ У ПОСТБІПОЛЯРНИЙ ПЕРІОД

 

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКОВОЇ ПОЛІТИКИ НАТО У ЄВРОПІ

 

ВИСНОВКИ

Організація Північноатлантичного договору постала на початку холодної війни як головний інструмент США у військово-політичній сфері та як гарантія захисту від розповсюдження соціалістичної влади для західних країн. Незважаючи на те, що протягом другої половини ХХ століття, до 90х рр., їй не довелося ввести в силу статтю 5 Договору, її призначення можна було вважати виконаним, адже поки ворожі блоки пильнували одне одного та існувала загроза взаємного знищення, прямого зіткнення не сталося, а європейські держави тим часом могли розвивати власні інтеграційні, військові та політичні починання під захистом ядерної парасольки.

З розпадом СРСР перед країнами-членами організації постали наступні питання: чи має тепер сенс військово-політичний блок і, якщо так, то яка його роль у новій світовій системі та у європейській підсистемі зокрема? Беручи до уваги ряд нових зовнішньополітичних реалій, основними з яких стали непевні процеси, що розгорталися на пострадянському просторі, який знаходився у безпосередній близькості до Європи, держави-члени зберегли альянс і взяли курс на розбудову системи відносин з новими державами, що утворилися на східних кордонах. Наріжним каменем у цьому напрямку стала програма «Партнерство заради миру», яка зіграла важливу роль як для блоку, так і для країн-партнерів, дозволивши багатьом з них стати членами НАТО.

У 90ті рр. пожвавив свою діяльність Європейський Союз, у тому числі – у оборонній сфері, і виникло питання співвідношення НАТО та рудиментних західноєвропейських оборонних інституцій. Незважаючи на прагнення вести незалежну політичну лінію, європейські лідери зважали на недостатність військового потенціалу їхніх країн і неможливість обійтися без НАТО, а точніше – США, які робили у неї найвагоміший внесок. Тому проблема була вирішена через угоди «Берлін плюс», які дозволили ЄС користуватися ресурсами НАТО для підтримки миру та безпеки у випадку, якщо організація не діятиме сама. Ці угоди не можна оцінити однозначно: з одного боку, вони дійсно встановлюють відносини довіри і надають впевненості ЄС, з іншого – негативно впливають на розвиток збройних сил власне європейських країн, в тому числі держав-членів НАТО, перекладаючи ще більше тягаря та відповідальності на США.

На сьогодні НАТО налічує декілька військових операцій, перша з них відбулася в Європі, під час воєн у Югославії. Ця фактично перша можливість перевірити ефективність альянсу на ділі дозволила визначити недоліки у проведенні операції: насамперед, це питання координації з ООН, пропорційності участі США та європейських союзників, питання легітимності дій. Останнє викликало низку політичних дискусій та негативно вплинуло на громадську думку про блок у тих країнах, де було бажання розвинути таку думку.

Вступаючи у нове сторіччя організація зіткнулася з загрозами нового типу, у центрі яких знаходиться тероризм. Вперше була застосована стаття 5 Договору і тероризм, фактично, став тим самим зовнішньополітичним ворогом, але однак не будучи державою. Цим визначався характер нових загроз – вони мали недержавну природу і піднялися на хвилі глобалізації. Тому перед блоком постало завдання знайти способи відповіді на такі загрози. У війні проти тероризму, яка почала проводитися під егідою США, знову стали очевидними внутрішні проблеми незбалансованої участі членів.

Зараз система трансформується швидкими темпами. Головні імпульси до її трансформації походять зі сходу, де їх генерує Російська Федерація. Цей фактор наразі є лейтмотивом безпекових проблем Європи. Події в Україні мають визначити межі того значення, яке матиме блок для Європи в майбутньому. Наразі ж, прагнучи вирішити внутрішні проблеми ЄС та внутрішні проблеми НАТО, західні демократії обмежили Європу кордонами цих інституцій, залишаючи за ними сіру зону та нестабільність – явища, що належать до загроз нового типу, план ефективної відповіді на які НАТО поки що не розробила.

 

Київський національний університет

Імені тараса шевченка







ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2022 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.