Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Тема 1. Теоретичні основи конкуренції.





 

Конкуренція, як економічне явище, є однією з основних рис ринкового господарства. В умовах розвитку процесу глобалізації ринкових відносин, проблема забезпечення і підвищення конкурентоспроможності товарів та послуг виходить на перше місце. Завдяки конкуренції товарів конкурують підприємства-товаровиробники, окремі галузі та країни. Таким чином, конкуренція є ключовим поняттям, що вирішує ринкові відносини між виробниками з приводу якості товарів, обсягів їх реалізації та встановлених цін.

На сьогодні немає загальновизначеного поняття "конкуренція", проте всі сходяться на тому, що "конкуренція є однією з найяскравіших прикметних рис бізнесу, двигуном економічного процесу, механізмом саморегуляції ринкової економіки".

У літературі, присвяченій цій проблемі, зустрічаються різні підходи щодо визначення конкуренції. Відповідно до першого підходу, конкуренція визначається як змагання на ринку, як суперництво заради досягнення найкращих результатів бізнесу.

Другий підхід розглядає конкуренцію як незмінний елемент ринкового механізму, що врівноважує попит та пропозицію, як регулятор, що забезпечує функціонування механізму ціноутворення.

Третій підхід визначає конкуренцію як критерій, за яким розуміється тип галузевого ринку.

Конкуренція товаруна ринку може бути представлена п’ятьма елементами:

· як прояв суперництва між конкуруючими виробниками (продавцями) в рамках однієї галузі народного господарства;

· в разі спроб підприємств-представників іншої галузі залучити споживачів товарів даної галузі використовуючи для цього товари-замінники;

· потенційна та реальна можливості проникнення в галузь нових фірм-конкурентів;



· ринковий вплив та контроль за умовами угод з боку постачальників ресурсів;

· ринковий вплив та контроль за умовами угоди з боку покупців продукції.

Конкуренція, у тому числі міжнародна, розглядається як найважливіший механізм, що регулює ринкові відносини, який діє стихійно та має суперечливі соціально-економічні наслідки.

Так, наприклад, до позитивних аспектів конкуренції належать:

стимулювання розвитку науково-технічного прогресу, економії матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, покращення якості та асортименту продукції.

Негативними рисами конкуренції виступають:

загострення безробіття, посилення нерівномірності щодо отримання доходів, уповільнення контрольних функцій держави, витіснення дрібних виробників великими фірмами, банкрутство. Конкуренція сприяє виникненню економічних криз, виступає важливим фактором монополізації економіки.

Формами прояву економічного закону конкуренції є отримання конкурентної переваги перед конкурентами, місця на ринку шляхом привернення вибору споживачів, боротьба за виживання, зниження собівартості продукції та досягнення високого рівня рентабельності.

Таким чином, закон конкуренції – це об'єктивний економічний закон товарного виробництва, який розкриває важливі відносини між самостійними суб'єктами господарювання і споживачами їх продукції в умовах ринкової економіки.

Закон конкуренції може бути виражений математично з використанням коефіцієнта конкурентоспроможності продукції підприємства і виражає співвідношення між ринковою вартістю продукції – S та витратами підприємства С + V:

(1)

Конкуренція в ринковій економіці виконує ряд функцій, у тому числі:

регулювання – чинники виробництва під впливом цін та середньої норми прибутку спрямовуються в галузь, де в них відчувається найбільша потреба;

мотивації – полягає в тому, що фірми, які пропонують на ринку кращу за якістю продукцію, або виробляють її з меншими витратами є більш прибутковими;

розподілу – дозволяє розподіляти прибуток між підприємствами відповідно до ефективного внеску кожного підприємства;

контролю – на відміну від монополії, конкуренція надає споживачеві можливість вибору, тим самим утримує від встановлення монопольно високих цін, реалізації товарів низької якості тощо.

В економічній літературі можна зустріти різні підходи до класифікації існуючих видів конкуренції. Так, наприклад, розрізняють добросовісну та недобросовісну, цінову та нецінову, ефективну, досконалу та недосконалу, тимчасову та постійну, цілеспрямовану та хаотичну, внутрішньогалузеву та міжгалузеву, регіональну та міжрегіональну конкуренції. Назви більшості з перелічених видів конкуренції розкривають їх сутність і не потребують коментарів, за виключенням ефективної конкуренції, яка є суперництвом нового зі старим (нові товари, технології, види послуг і т. ін.). Крім того, треба розрізняти чотири моделі ринку, і відповідно до цього стільки ж видів конкурентної боротьби:

– досконалу (чисту);

– монополістичну;

– олігополію;

– чисту монополію.

Досконала (чиста) конкуренція відбувається за наявності досить великої кількості виробників, що випускають та реалізують однотипну (стандартизовану) продукцію.

Відсутній контроль за цінами з боку жодного продавця – попит еластичний, немає перешкоди для організації підприємництва. На практиці цей вид конкуренції зустрічається досить рідко.

Монополістична конкуренція має місце за наявності великої кількості як продавців, так і покупців, що виробляють та купують диференційовану продукцію, незначний бар'єр входу і виходу з галузі, наявність незавантажених виробничих потужностей, використовуються нецінові методи конкуренції.

Олігополістична конкуренція відбувається за наявності невеликої кількості продавців (покупців) товару, які є великими економічними агентами, для входу (виходу) в ринок існують суттєві перешкоди, товар може бути як диференційованим, так і однорідним, переважає нецінова конкуренція (поліпшення якості продукції, реклама, післяпродажний сервіс і т. ін.).

Чиста монополія – це наявність одного виробника, та значних бар'єрів входу в ринкову галузь, значний контроль за цінами, відсутність близьких замінників товару.

Існує також цінова конкуренція. Вона знайшла наймасштабніше поширення в серійному та масовому виробництві з функціональною організаційною структурою управління, в умовах вертикальної інтеграції підрозділів, що і є характерними ознаками сучасного функціонування вітчизняних шкіряних заводів.

Монополістична конкуренція, олігополія та чиста монополія мають назву "недосконала конкуренція". Безмежній монополізації в розвинених країнах протидіє антимонопольне законодавство.

За оцінками спеціалістів, більша частина загальної чисельності підприємств в економічно розвинутих країнах конкурують на ринках, де збутова система функціонує в умовах монополістичної конкуренції.

Відчуваючи значний тиск з боку іноземних та вітчизняних конкурентів, менеджери виробничих підприємств ясно розуміють актуальність вирішення таких завдань, як економія витрат на випуск та реалізацію продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності, техніко-технологічне переозброєння виробництва. Разом з тим, вирішення названих проблем без загального розуміння умов функціонування підприємства, його ринкової позиції та конкурентної стратегії неможливо. Тому, перед кожним підприємством стоїть завдання оцінки конкурентоспроможності своєї продукції та забезпечення відповідного її рівня на ринку.

Рівень конкурентоспроможності продукції та підприємств, що її випускають слід оцінювати, виходячи з порівняння певних характеристик товарів-конкурентів та розкриття конкурентних переваг цих чи інших товарів. Перед менеджментом підприємств поставлено завдання оцінки конкуренто-спроможності виробництва з урахуванням його гнучкості, вміння швидко адаптуватися до зміни умов зовнішнього ринкового середовища. Дослідження конкурентоспроможності продукції та впровадження заходів щодо досягнення її високого рівня – один із найважливіших факторів підвищення прибутковості та рентабельності роботи підприємства. Таким чином, конкурентоспроможність продукції розглядається як одна з найважливіших характеристик, що забезпечують конкурентоспроможність підприємства, разом з тим, конкурентоспроможність продукції виступає необхідною, але недостатньою умовою конкурентоспроможності підприємства.

Крім взаємозалежності, дані категорії мають деякі відмінності, у тому числі:

– по-перше, конкурентоспроможність продукції визначається стосовно достатньо короткого з економічної точки зору періоду часу, тоді як оцінка конкурентних позицій фірми, де випускається ця продукція, пов'язана з порівняно тривалим проміжком часу;

– по-друге, оцінка конкурентоспроможності продукції визначається для конкретного, або для кожного її виду, а оцінка конкурентоспроможності підприємства охоплює всю номенклатуру продукції та асортимент товарів, що випускаються.

В економічній літературі зустрічаються різні підходи до визначення конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність можна визначити як здатність деякого класу об'єктів (товару підприємства, галузі, країни) займати деяку ринкову нішу. Конкурентоспроможність характеризує ступінь відповідності окремого класу об'єктів визначеним ринковим потребам: пропозиції (товару) – попиту; підприємству – можливості забезпечити конкурентні переваги; країни – соціально-економічній моделі.

Конкурентоспроможність товару – це сукупність його якісних та вартісних характеристик, які забезпечують задоволення ним конкретної потреби, – це така характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару-конкурента, як за ступенем відповідності визначеній суспільній потребі, так і за витратами на задоволення, а показник, який відображає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізованої продукції в порівнянні з товаром-конкурентом.

Так, наприклад, сучасний світовий ринок натуральної шкіри визначається перевагою обсягів пропозиції над обсягами попиту. Тому кожний товаровиробник, просуваючи на ринок власну продукцію, прагне досягти для неї максимальної переваги порівняльно з пропозиціями інших підприємств-товаровиробників.

Реалізація можливостей досягнення такої конкурентної переваги визначається поняттям конкурентоспроможності підприємства.

Таким чином, конкуренція товарів і виробництв має як позитивні, так і негативні сторони. Вона сприяє вдосконаленню та появі нових прогресивних технологій, розширенню асортименту товарів високої якості, зниженню ціни до реальної купівельної здатності споживача. Негативні тенденції в конкурентній боротьбі, до яких відносять неповну зайнятість населення роботою, стримування темпів фундаментальних досліджень, розшарування населення за прибутками, поглиблення екологічних проблем, тощо, певною мірою стимулюються чинними в Україні антимонопольними законодавчими актами. Сучасне виробництво повинно максимально використовувати всі позитивні сторони конкуренції товаровиробників і звести до мінімуму її негативні риси.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.