Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Загальна характеристика, цілі та основні напрямки діяльності підприємства





План

 

1. Загальна характеристика, цілі та основні напрямки діяльності підприємства.

2. Правові основи функціонування.

3. Класифікація підприємств за певними ознаками.

4. Добровільні об’єднання підприємств.

5. Необхідність,сутність та основні принципи управління підприємством.

6. Функції управління.

7. Система методів управління.

8. Виробнича структура підприємства та чинники, що її визначають.

9. Основні принципи класифікації виробничих структур.

10. Загальна характеристика організаційної структури управління.

11. Основні типи організаційних структур управління.

 

 

Добровільні об’єднання підприємств.

 

Підприємства (організації, фірми) мають право на добровільних засадах об'єднувати свою науково-технічну, виробничу, комерцій­ну та інші види діяльності, якщо це не суперечить чинному антимонопольному законодавству.

Як свідчить світовий і вітчизняний досвід господарювання за умов ринкової економіки, підприємства та інші первинні суб'єкти господарювання можуть створювати різні за принципами й цілями добровільні об'єднання:

- асоціації – найпростіша форма договірного об'єднання під­приємств (фірм, компаній, організацій з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у ви­робничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів);

- корпорації – договірні об'єднання суб'єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих та комер­ційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень для централі­зованого регулювання діяльності кожного з учасників;

- консорціуми – тимчасові статутні об'єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад здійснення спільного великого господарського проекту). Учасни­ками консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави (наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв'язку);

- концерни – форма статутних об'єднань підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності й контролю; об'єднання від­ бувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один кон­церн інтегрує підприємства (фірми) різних галузей економіки (про­мисловість, транспорт, торгівля, наукові організації, банки, стра­хова справа). Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фі­нансовим структурам. За сучасних умов значно розширюється мережа міжнародних концернів;

- картелі – договірне об'єднання підприємств (фірм) переваж­но однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції;

- синдикати – організаційна форма існування різновиду кар­тельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників че­рез створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу од­ного з учасників об'єднання. Так само може здійснюватись заку­півля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об'єднан­ня підприємств є характерною для галузей з масовим виробницт­вом однорідної продукції;

- трести – монополістичне об'єднання підприємств, що рані­ше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарсь­кий комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності;

- холдинги (холдингові компанії) – специфічна організаційна форма об'єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосе­редньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших під­приємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об'єднувані у холдингу суб'єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право ви­рішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.

- промислово-фінансові групи - об'єднання юридичне та економічно само­стійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.

Нині основними формами добровільних об'єднань підприємств (фірм, організацій) дедалі більше стають концерни, корпорації та фінансові (промислово-фінансові) групи.

 

Функції управління

 

Підприємства різняться між собою за розмірами, сферами діяльності, технологічними процесами - тощо. Проте всі вони як системи мають і певні спільні характеристики (загальні риси), з-поміж яких передовсім треба назвати функції управління - об'єктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефек­тивне кооперування спільної праці.

У структурі си­стеми управління керуючий елемент виконує цілком конкретні функції:

По-перше, він визначає мету функціонування. Оскільки тієї са­мої мети можна досягти різними способами, керуючий елемент мусить вибрати один із них. При цьому під способом досягнення мети розуміють розробку алгоритму трансформаційного процесу, а опрацювання способу досягнення мети передбачає визначення впорядкованих операцій, тобто того, що повинні робити члени тру­дового колективу задля досягнення мети. Відтак керуючий елемент виконує функцію планування - процесу визначення мети діяль­ності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання колектив­них (індивідуальних) завдань для одержання очікуваного загального результату.

По-друге, кожна операція трансформаційного процесу повинна мати свого носія, тобто виконуватися певним елементом даної си­стеми. Отже, реалізація трансформаційного процесу передбачає та­кож визначення того, хто саме має виконувати ту чи ту конкретну операцію і як виконавці мають взаємодіяти між собою. Ці процеси характеризують сутність організації як функції управління. Орга­нізація - це процес формування структури системи, розподіл зав­дань, повноважень і відповідальності між працівниками фірми для досягнення загальної мети її діяльності.

По-третє, виконувач у системі займає підпорядковане становище. У перебігу трансформаційного процесу він може відмови­тись виконувати свої обов'язки, визначені планом. Тому для досяг­нення поставленої мети керівник будь-якого рівня має не тільки спла­нувати та організувати роботу, а й примусити людей виконувати її. Для цього потрібно створити умови, за яких виконавці відчува­ли б, що вони можуть задовольнити свої потреби тільки тоді, коли буде забезпечено досягнення цілей підприємства. Це означає, що керуючий елемент має виконувати належним чином функцію мо­тивації. Мотивація – це, власне, причина, яка спонукає членів трудового колективу до спільних погоджених дій, аби забезпечити досягнення поставленої мети.

По-четверте, для того, щоб запобігти появі зовнішніх пе­решкод і можливих відхилень від очікуваних результатів діяль­ності системи, керуючий елемент повинен встановлювати па­раметри діяльності ефектора, вимірювати досягнуті результа­ти роботи, порівнювати їх із запланованим обсягом, за необхі­дності – коригувати діяльність, накопичувати досвід для вдос­коналення планування. Саме цим пояснюється необхідність ви­конання керуючим елементом контролюючих функцій.

Ці основні функції тісно зв'язані між собою в єдиному про­цесі управління. Незадовільне планування чи недосконала організа­ція, так само як і слабка мотивація праці або поганий контроль, не­гативно впливають на результати діяльності фірми в цілому.

З урахуванням цього важливо наголосити, що управління підприємством відображає сукупність взаємозв'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей підприємства.

 

Система методів управління

 

Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління.

Методи управління – це способи впливу на окремих праців­ників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства, організації).

Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, яки­ми керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні (адміністративні) методи управління діяльністю підприємств.

Усі названі методи управління діяльністю підприємств органічно взаємозв'язані й використовуються не ізольовано, а комплексно. Проте провідними треба вважати саме економічні методи. Організаційні методи створюють передумови для використання еко­номічних методів.

Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб'єкта підприє­мницької чи іншої діяльності.

Економічні методи управління – це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих проце­сах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-гро­шових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.

Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні еконо­мічного сегмента зовнішнього середовища. Суть цього аспекту:

- формування системи оподаткування суб'єктів господарювання;

- визначення дійової амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню (відтворенню) матеріальних і нематеріальних активів підприємства;

- встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій.

Другий аспект економічних методів управління зв'язано з уп­равлінським процесом, орієнтованим на використання різноманіт­них економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкції тощо.

Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного ви­робництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфіка­ційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людей. Традиційні форми матеріального заохочення поступово втра­чають свій пріоритетний стимулюючий вплив.

Усе більшого значення набувають такі чинники, як змістовність і творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, су­спільне визнання, моральне заохочення тощо. Тому розуміння за­кономірностей соціальної психології та індивідуальної психіки пра­цівника є необхідною умовою ефективного управління виробниц­твом чи будь-яким іншим видом діяльності.

Практична реалізація соціально-психологічних методів управ­ління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціаль­ного орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв'язання конфліктних ситуацій, гуманізації праці тощо.

Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру, їхнє існування й практичне засто­сування зумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління - це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й роз­порядчі.

Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідаль­ності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієн­тирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоп­люють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони пе­редбачають визначення конкретних завдань для виконавців, роз­поділ цих завдань між ними, контроль виконання, проведення на­рад з питань поточної діяльності фірми (підприємства, організації).

Професійно вміле застосування економічних, соціально-психо­логічних та організаційних методів управління здебільшого забез­печує достатньо ефективне господарювання.

 

Питання для самоконтролю

1. Що є підприємство ?

2. Які цілі діяльності підприємства?

3. Які функції виконує підприємство ?

4. Зробіть перелік головних напрямків діяльності підприємств.

5. Подати класифікацію підприємств.

6. Які Ви знаєте добровільні об’єднання підприємств?

7. Які юридичні акти є визначальними у функціонуванні підприємств ?

8. В чому полягає суть управлінської діяльності?

9. За якими принципами здійснюється управлінська діяльність?

10. Що є функцією управління?

11. Назвіть основні функції управління.

12. Назвіть методи управління.

13. Охарактеризуйте методи управління.

14. В чому полягає значення створення ефективної системи управління підприємством?

15. Дайте визначення виробничої структури підприємства.

16. Під впливом яких основних чинників формується виробнича структура підприємства?

17. Назвіть основні принципи класифікації виробничих структур.

18.Дайте характеристику основних типів організаційних структур управління підприємством.

19.Назвіть основні шляхи удосконалення структури управління підприємством.

 

 

Література

 

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України –2003.,№18-22

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.-- К.:Атіка, 2002, с.5 – 32

3. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навч.посіб.— Львів: В-во „Сполом”,1998, с.13 - 18

4. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. Посібник – К.: В-во А,С,К,

2004, с.26 - 55

5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.--Вид. 2-ге перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000, с.7 – 28, 58 - 72

6. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди. – 2-ге вид., стер., - К.: Знання – Прес, 2002.

 

 

Тема 2 Регулювання, прогнозування і планування діяльності підприємства

 

 

Мета вивчення теми: ознайомлення з сутність. значенням, основними принципами і методами планування на підприємстві, характеристикою основних видів планування; змістом і характеристикою основних розділів тактичних планів підприємства.

 

 

План

 

1. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.

2. Сутність, значення і основні принципи планування діяльності підприємства.

3. Види планування.

4. Методи планування на підприємстві.

5. Стратегічне планування, його сутність, цілі і основні етапи.

6. Особливості та зміст тактичних планів.

7. Система оперативного планування на підприємстві.

8. Бізнес-план підприємства, його значення і зміст.

 

 

Питання для самоконтролю

 

1. Назвіть і розкрийте зміст чинників, що зумовлюють необхідність державного регулювання економіки.

2. Дайте визначення поняття „ економічна політика держави”.

3. Чим прямі методи державного регулювання економіки відрізняються від непрямих методів?

4. Дайте визначення поняття “планування”.

5. В чому полягає необхідність планування в умовах ринкової економіки?

6. Назвіть основні принципи планування.

7. Дайте характеристику основних методів планування.

8. Які види планування Ви знаєте?

9. Наведіть основні цілі стратегічного планування.

10. Дайте характеристику базових стратегій підприємства.

11. Назвіть основні особливості стратегічних і поточних планів.

12. Дайте характеристику таким поняттям, як поточне і оперативне планування.

13. Які напрямки роботи поєднує оперативне планування?

14. Наведіть основні розділи поточних планів.

15. В яких випадках складається бізнес-план?

16. Назвіть основні розділи бізнес-плану.

17. Назвіть основні відмінності між традиційним поточним планом і бізнес-планом.

 

 

Література

 

 

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України –2003. -- №18 - 22

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.-- К.:Атіка, 2002, с.33 - 47

3. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.--Вид. 2-ге перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000, с.293 - 324

4. Економіка підприємства: Навч. посіб./ За ред. А.В.Шегди. - К.: Знання - Прес, 2002, с.103 - 127.

5.Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємств. Навч.посіб.—К.: „Каравела”, 2003, с.7 - 43

 

 

Сучасного підприємства

Кадрова політика – це сукупність соціально-правових, організаційно-економічних і психологічних заходів з формування, використання і відтворення трудового потенціалу. Сучасна кадрова політика підприємства має бути спрямована на ринкові умови господарювання. Головна її мета полягає в за­безпеченні нині і в майбутньому кожного робо­чого місця, кожної посади персоналом відповідних професій та спеціальностей і належної кваліфікації.

Досягнення кінцевої мети кадрової політики суб'єктом госпо­дарювання має передбачати виконання таких основних функцій:

- розробка і корекція стратегії формування та використання трудового потенціалу відповідно до змін в умовах господарю­вання;

- набір і формування необхідних категорій персоналу (відбір, професійна орієнтація, наймання, адаптація);

- підготовка персоналу до відповідної професійної діяльності (виробничо-технічне учнівство, загальна професійна підготовка, підвищення кваліфікації, просування на службі);

- оцінка персоналу (контроль відповідності персоналу конкрет­ним потребам виробництва чи іншої сфери діяльності, аналіз діло­вих якостей працівників, висунення на певну посаду, службове пе­реміщення);

- мотивація дотримання належного режиму трудової діяльності та високої продуктивності праці;постійний моніторинг безпеки праці (виробничо-господарсь­кої діяльності);

- забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства (фірми, корпорації);

- реалізація постійних контактів між керівництвом (керівниками всіх рівнів) і представниками трудових колективів (профспілками).

Ці та деякі інші функції реалізуються службами персоналу (від­ділами кадрів) у тісній співпраці як з генеральною дирекцією (на­приклад питання загальної стратегії або висування на посади), так і з відповідними структурними підрозділами підприємства, які так чи так беруть участь у розробці та реалізації кадрової політики.

Результативність господарювання на підприємстві великою (якщо не вирішальною) мірою залежить від чинної системи управління персоналом.

Під системою управління розуміють багатовекторну діяльність відповідних відділів (служб) підприємства, галузевих органів та органів центральної виконав­чої влади.

Основними підсистемами управління персоналом підприємства є:

1.Умови праці: виконання умов психофізіології, ергономі­ки та технічної естетики праці; охорона праці і техніка безпеки; охорона довкілля.

2. Трудові відносини: аналіз і регулювання групових та осо­бистих взаємовідносин; відносин керівництва; управлін­ня конфліктними ситуаціями; соціально-психологічна діа­гностика; взаємодія керівників із профспілками.

3. Оформлення та облік кадрів: оформлення та облік при­ймання, звільнення і переведення; інформаційне забезпе­чення; професійна орієнтація; забезпечення зайнятості.

4. Маркетинг, прогнозування і планування персоналу: розробка стратегії управління персоналом; аналіз ринку праці; прогнозування потреби; зв'язок із зовніш­німи джерелами забезпечення; оцінка персоналу.

5. Розвиток трудового потенціалу: техніко-економічне забезпечення; підвищення кваліфікації; робота з кадро­вим резервом; планування ділової кар'єри; адаптація нових працівників.

6. Стимулювання праці: нормування й тарифікація праці; розробка системи оплати та морального заохочення праці; застосування форм участі в прибутку та капіталі; управління трудовою мотивацією.

7. Надання юридичних послуг: вирішення правових пи­тань трудових відносин; правове регулювання госпо­дарської діяльності; узгодження розпорядчих докумен­тів з управління персоналом.

8.Створення необхідної соціальної інфраструктури: організація громадського харчування; управління житлово-побутовим обслуговуванням; забезпечення належних умов охорони здоров'я та відпочинку тощо.

9. Вибір і застосування організаційних структур управлін­ня: аналіз існуючої і проектування найбільш придатної для даного підприємства оргструктури управління; розробка штатного розпису.

 

 

Питання для самоконтролю

1. Що є трудові ресурси? Дайте визначення персоналу підприємства.

2. Яку роль відіграє персонал у діяльності підприємства?

3. За якими ознаками можна класифікувати персонал підприємства?

4. Як визначається чисельність робітників на нормованих і ненормованих

роботах?

5. Як встановлюється чисельність управлінського персоналу?

6. Що відображають явочна, облікова і середньооблікова чисельність

працівників підприємства?

7. На основі яких розрахунків складається баланс робочого часу працівників?

8. Дайте характеристику основних підсистем управління персоналом

підприємства.

Література

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.-- К.:Атіка, 2002, с. 67 - 99

2.Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навч.посіб.-- Львів: В-во „Сполом”,1998, с. 30 - 47

3. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. Посібник – К.: В-во А,С,К, 2004, с.153 - 160, 173 - 199

4.Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.--Вид. 2-ге перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000, с .74 - 99

5.Економіка підприємства: Навч. посіб./ За ред. А.В.Шегди. -- К.: Знання - Прес, 2002, с. 103 - 127.

6. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємств. Навч.посіб.-- К.: „Каравела”, 2003, с. 126 -141

 

 

Тема 3. Виробничі фонди та нематеріальні ресурси підприємства

 

 

Мета вивчення теми: ознайомлення з економічною сутністю, класифікацією та видами оцінки основних фондів підприємства, їх зносом, сутністю і методами розрахунку амортизаційних відрахувань; ознайомлення з поняттям і характеристикою виробничої потужності підприємства, основними положеннями методики планування виробничої потужності і розрахунку основних показників її використання, з характеристикою нематеріальних ресурсів і нематеріальних активів підприємства.

 

План

 

1. Загальна характеристика виробничих фондів підприємства.

2. Економічна сутність, класифікація і структура основних фондів.

3. Види оцінки основних фондів.

4. Спрацювання і амортизація основних фондів.

5. Методи амортизації та їх характеристика.

6. Поняття, види і чинники формування виробничої потужності підприємства.

7. Методичні основи розрахунку виробничої потужності.

8. Показники і шляхи підвищення ефективності використання основних фондів і виробничої потужності підприємства.

9. Поняття та види нематеріальних ресурсів підприємства

10. Нематеріальні активи підприємства

11. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.

 

 

Види оцінки основних фондів

Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники (площа, об’єм, кількість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання і т.д.

Оцінка основних фондів підприємства є грошо­вим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.

Залежно від стану основних фондів та часу визначення їх­ньої вартісної оцінки розрізняють вартість:

- первісну;

- відновлену;

-залишкову;
- справедливу;

- переоцінену;

- ліквідаційну;

- яка амортизується;

- середньорічну.

Первісна вартість основних фондів -- це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Наприклад, нове вироб­ниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошто­рисною вартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.

Відновлена вартість основних фондів -- це вартість їхнього від­творення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі ви­трати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва й цін на ті самі елементи засобів праці між перві­сною (початковою) та відновленою вартістю основних фондів вини­кає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточно­го регулювання процесу відтворення основних фондів, правильно­го розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхня переоцінка за віднов­леною вартістю. Здійснювати дооцінку (уцінку) залишкової вартості об'єкта основних фондів підприємствам дозволяється тільки у тому разі, коли на дату складання балансу залишкова вартість об'єкта більш як на 10% відрізняється від його справедливої вартості.

Повна (первісна й відновлена) вартість основних фондів -- це вартість у новому, не зношеному стані.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (ви­конаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величи­ною і визначається як різниця між повною первісною (відновле­ною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спра­цювання основних фондів. Залишкова вартість ще називається балансовою вартістю основних фондів.

На практиці часто фактичний рівень фізичного спрацюван­ня та морального зносу об'єкта не збігається з показниками зносу згідно з економічними розрахунками, і його залишкова ціна не відображає його справжньої споживчої вартості. Тому виникає потреба у достовірній оцінці об'єкта з урахуванням його фактичних споживчих властивостей, тобто у визначенні його справедливої вартості.

Справедлива вартість об'єкта основних фондів -- це рин­кова вартість об'єкта, визначена шляхом експертної оцінки, яку зазвичай здійснюють професійні оцінювачі. Вона визнача­ється як сума грошових коштів, за якою об'єкт основних засо­бів може бути обміняний або отриманий в операції між неза­лежними, поінформованими та зацікавленими сторонами.

Під час ліквідації об'єкта основних фондів після закінчення терміну його експлуатації зазвичай залишаються певні матері­альні цінності: агрегати, запасні частини, метал, гума тощо. Сума коштів або вартість інших цінностей, яку підприємство очікує отримати при ліквідації об'єкта основних фондів після закінчення терміну його використання (експлуатації), за вира­хуванням витрат, пов'язаних з його ліквідацією, називається ліквідаційною вартістю об'єкта основних фондів.

Для забезпечення нормального відтворення основних фон­дів підприємству достатньо відшкодувати у вигляді амортиза­ційних відрахувань лише різницю між початковою (або пере­оціненою) та ліквідаційною вартістю об'єкта. Ця різниця стано­вить вартість об'єкта основних фондів, що амортизується.

Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається додаванням до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами вве­дення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів пражці. Се­редньорічне введення (вибуття) визначають за результатом множен­ня абсолютного його розміру та коефіцієнта функціонування про­тягом розрахункового року засобів праці, що будуть уведені в дію і виведені з дії, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Навіть складові частини виробничих фондів підприємства.

2. Чим відрізняються основні виробничі фонди від невиробничих?

3. Охарактеризуйте активну і пасивну частини основних фондів.

4. Що характеризує видова структура основних фондів?

5. У яких формах відбувається зношення основних фондів.

6. Як здійснюється процес відшкодування зношення основних фондів?

7. Назвіть методи амортизації.

8. Які Ви знаєте показники ефективності використання основних фондів.

9. Запропонуйте шляхи підвищення ефективності використання основних

фондів підприємства.

10. В чому полягає значення і сутність амортизації?

11. Як визначається амортизаційна вартість основних фондів?

12. Дайте визначення амортизаційних відрахувань.

13. Назвіть і дайте характеристику методів амортизації, які можуть використовуватися підприємством згідно з діючим законодавством.

14. Що є виробнича потужність?

15. Які фактори впливають на розмір виробничої потужності?

16. Як визначається виробнича потужність (за якими формулами)?

17.Які Ви знаєте показники ефективності використання виробничої потужності?

18. В чому полягає значення нематеріальних ресурсів для сучасної системи господарювання.

19. Охарактеризуйте окремі види нематеріальних ресурсів підприємства.

20. Дайте сутнісно-змістовну характеристику нематеріальних активів підприємства.

21. Як здійснюється охорона прав власності на нематеріальні ресурси підприємства?

22. Які існують методи оцінки вартості нематеріальних активів підприємства?

23. Як реалізуються права власності на нематеріальні ресурси?

24. Як встановлюються норми амортизації по нематеріальних активам підприємства?

 

Література

 

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.-- К.:Атіка, 2002, с.100 - 138, 170 - 175.

2. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств:Навч.посіб.— Львів: В-во „Сполом”, 1998, с. 48 - 70.

3. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. Посібник – К.: В-во А,С,К, 2004, с. 56 - 113

4. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.--Вид. 2-ге перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000, с. 100 – 148, 240 – 245.

5. Економіка підприємства: Навч. посіб./ За ред. А.В.Шегди. - К.: Знання - Прес, 2002, с. 128 – 151.

6. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємств. Навч.посіб.—К.: „Каравела”, 2003, с. 220 – 228

Тема4 Інвестиції та оборотні кошти

 

 

Мета вивчення теми: ознайомлення зі значенням, сутністю та характеристикою інвестицій та оборотних фондів підприємства, показниками та шляхами підвищення ефективності їх використання.

 

 

План

 

1. Інвестиції, їх види та характеристика.

2. Поняття, склад і структура виробничих інвестицій.

3. Загальні принципи та етапи планування виробничих інвестицій на підприємствах.

4. Оцінка ефективності використання виробничих інвестицій.

5. Фінансові інвестиції і оцінювання їх ефективності

6. Сутність, склад та класифікація оборотних коштів підприємства.

7. Нормування оборотних коштів підприємства.

8. Показники та шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства.

 

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що є оборотні кошти?

2. В чому полягає їх значення?

3. З яких елементів складаються оборотні кошти?

4. Які показники характеризують оборотність оборотних коштів?

5. Який оборот оборотних коштів треба вважати повним?

6. Які шляхи прискорення оборотності оборотних коштів Ви знаєте?

7. У чому полягає роль виробничих запасів?

8. З яких частин складаються виробничі запаси?

9. Як нормуються виробничі запаси?

10. Які особливості відрізняють поняття: інвестиції та капітальні вкладання?

11. Як класифікують інвестиції?

12. Які показники економічної ефективності виробничих інвестицій Ви знаєте?

13. Які є шляхи підвищення економічної ефективності виробничих інвестицій?

Література

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.-- К.:Атіка, 2002, с. 139 - 170, 183 - 212

2. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств:Навч.посіб.— Львів: В-во „Сполом”,1998, с. 85 - 99

3. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. Посібник – К.: В-во А,С,К,

2004, с .114 - 152, 289 -333

4. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.--Вид. 2-ге перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000, с. 149 - 202

5. Економіка підприємства: Навч. посіб./ За ред. А.В.Шегди. - К.: Знання - Прес, 2002, с. 152 - 171

6. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємств. Навч.посіб.—К.: „Каравела”, 2003, с .126-141

 


Тема 6. Інноваційні процеси. Науково-технічний та організаційний прогрес

 

 

Мета вивчення теми:ознайомлення зі значенням, сутністю і класифікацією інноваційних процесів, поняттям науково-технічного й організаційного прогресу, їх значенням і основними напрямами, а також методикою оцінювання ефективності нововведень.

План

 

1. Значення і загальна характеристика інноваційних процесів.

2. Науково-технічний прогрес, його значення, сутність і основні напрями.

3. Організаційний прогрес та його характеристика.

4. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.

 

 

Питання для самоконтролю

 

 

1. Які процеси називаються інноваційними?

2. В чому полягає значення інноваційних процесів?

3. Як поділяються інноваційні процеси за сферою застосування?

4. Які інноваційні процеси називаються локальними, а які – глобальними?

5. Дайте характеристику загальних напрямів науково-технічного прогресу.

6. Які пріоритетні напрями науково-технічного прогресу Ви знаєте?

7. В чому полягає сутність організаційного прогресу?

8. Охарактеризуйте основні напрями організаційного прогресу.

Література

 

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. К.: Атіка; 2002- с.213-223.

2. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Підручник. –К.: КНЕУ, 2000.- с.203-225.

3. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємств. Навч.посіб.—К.: „Каравела”, 2003, с .259-283

 


Тема 7 Організація та інфраструктура виробництва

 

 

Мета вивчення теми: ознайомлення з характеристикою виробничого процесу, його основними елементами, принципами та методами організації, з сутністю, значенням та видами інфраструктури підприємства.

 

План

 

1. Поняття та основні елементи виробничого процесу.

2. Основні принципи організації виробничого процесу.

3. Основні типи організації виробництва та їх порівняльна характеристика.

4. Організація виробничого процесу у часі.

5. Методи організації виробництва та їх характеристика.

6.Суспільні форми організації виробництва, їх сутність та соціально-економічне значення.

7. Поняття, види та значення інфраструктури підприємства.

8. Система технічного обслуговування виробництва.

 

 

Питання для самоперевірки

 

1. Що є виробничий процес?

2. Назвіть і охарактеризуйте складові частини виробничого процесу .

3. Яких принципів слід дотримуватися, щоб раціонально організувати

виробничий процес?

4. Чим характеризується одиничне виробництво?

5. Які характерні риси серійного виробництва?

6. В чому полягає суть масового виробництва?

7. Що означа







Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2022 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.