Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЕДЕННЯ ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ





 

1. Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства. Членство в особистих селянських господарствах.

2. Правовий режим майна особистого селянського господарства.

3. Правовий режим земель особистого селянського господарства.

 

Джерела

  1. Законом України «Про особисте селянське господарство» Уряд кур’єр. – 2003. – N 106. – 11 черв
  2. Науково-практичний коментар до Закону України “Про особисте селянське господарство” / За ред. канд. юрид. наук, доц. Носіка В.В. – К.: Кондор, 2004. – 252 с
  3. Аграрне право України: Підручник / За ред. О. О. Погрібного. — К. : Істина , 2007. — 448 с.
  4. Мачуська, Ірина Борисівна. Аграрне право : навч. посіб. / І. Б. Мачуська; [редкол.: В. Ф. Опришко (голова) та ін.]; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. закл. ”Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана”. — К. : КНЕУ, 2009. — 273 с.

5. Шпичак О. М. Реалізація продукції особистими селянськими господарствами — витрати, ціни, ефективність: монографія / О. М. Шпичак, І. В. Свиноус. — К.: ННЦ ІАЕ, 2008, 300 с.

6. Шматковська Т.О. Соціально-економічні умови функціонування особистих селянських господарств: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 / Т.О. Шматковська ; Львів. нац. аграр. ун-т. — Л., 2008. — 20 с.

7. Лебідь В.І. Правове становище особистих селянських господарств в Україні: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: спеціальність 12.00.06 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 21с.

8. Хвасенко А.А. Правове забезпечення розвитку особистих селянських господарств: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: спеціальність 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого. – Харків, 2002. – 19 с.



  1. Войнича Л. Й. Сутність особистих селянських господарств // Інноваційна економіка: Науковий журнал. — 2011. — № 22.

10. Яворська Т. Особисті селянські господарства: визначення категорії та підприємницької діяльності / Т. І. Яворська // Економіка АПК. - 2010. - № 10. - С. 112-116

11. Юркевич В. Правові аспекти членства в особистому селянському господарстві. // Право України. – 2005. - № 1. – с. 80.

1. Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства

ТОТОЖНІСТЬ ПОНЯТЬ Л И С Т ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ №14-22-4/2080 від 05.04.2002 поняття "особисте підсобне господарство" (ст. 56 СТАРИЙ Земельного кодексу України від 18.12.90 р.N 561-XII ( 561-12 ) та "особисте селянське господарство" (ст. 33 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. N 2768-III( 2768-14 ) за змістом тотожні.

Особисте селянське господарство – унікальне явище, що не має аналогів у закордонній практиці через масовість ведення. Так званий “український феномен”. Особисте селянське господарство займає провідні позиції в приватному секторі сільського господарства України, воно залишається одним з основних виробників сільськогосподарської продукції. В основному, це господарства сімейного типу, що виробляють, споживають та реалізують сільськогосподарську продукцію; при чому об'єкт господарювання знаходиться в особистому користуванні, де власник та робітник поєднані в одній особі.

За даними державної служби статистики (Статистичного збірника «Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2013 році» (на 1 січня 2013 р.), в Україні налічувалося близько 5 млн 193 тис. домогосподарств у сільській місцевості, що становить 30,7% від їх загального числа. В той же час площа земельних ділянок таких господарств станом на 1 січня 2013 р. склала 6 млн 655,4 тис. га (загальна площа всіх земель сг призначення 42, 8 млн. га - 15,5 %) А кількість земельних ділянок з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" - 2,7 млн га.

Серед них кількість господарств, які утримують худобу, протягом 2012 року зменшилася на 72 тис. - до 3 млн 111,9 тис. а кількість мають у приватній власності сільськогосподарську техніку, збільшилася на 21,8 тис. - до 277,2 тис.

 

Ва­лова сільськогосподарська продукція, вироблена в таких господарс­твах, становить на сьогодні 60% загального обсягу її виробництва в Україні, а в особистих селянських господарствах Чернігівської, Житомирської, Тернопільської, Рівненської, Волинської, Черні­вецької, Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей питома вага виробництва валової сільськогосподарської продукції становить від 63 до 94%.

Найбільше таких господарств (у відсотковому відношенні) на Закарпатті (59,3%), а найменше — на Донеччині (9,3%

Відносини, пов'язані з веденням особистого селянського господарства, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законом України «Про особисте селянське господарство» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 15 травня 2003 р. "Про осо­бисте селянське господарство", особисте селянське господарство являє собою господарську діяльність, здійснювану без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально (або тими особа­ми, які перебувають у сімейних або родинних стосунках і спільно проживають), з метою задоволення особистих потреб шляхом ви­робництва, перероблювання й споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг із використан­ням майна особистого селянського господарства, зокрема й у сфе­рі сільського зеленого туризму.

Сучасному особистому се­лянському господарству притаманні такі ознаки:

по-перше, це – форма виробництва, яка ґрунтується особистій праці громадян та праці членів їхніх сімей чи родичів, тобто має виключно трудовий характер;

по-друге, во­но має, в основному, споживчий характер;

по-третє, однією із основних особливостей такого особистого селянського господарства є те, таке господарювання здій­снюється без створення юридичної особи іспрямоване передусім на забезпечення власних потреб членів особистого селянського господарства в сільськогосподарській продукції. ВИСТУПАЄ ФОРМОЮ САМОЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ.

по-четверте, особисте селянське господарство допов­нює суспільне виробництво, має щодо нього похідний характер, і як правило є додатковим (а не основним) джерелом прибутків;

по-п'яте,, воно засноване на рівноправних формах влас­ності на землю, на приватній власності громадян та на їх особистій праці (проявляється поєднання принципу об’єднання осіб та капіталів). Потрйний правовий статус

по-шосте, така форма господарювання використовувати для збільшення вироб­ництва товарної маси продуктів харчування та сировини рослинно­го й тваринного походження.

Особисті селянські господарства підлягають обліку, який здій­снюється сільськими, селищними, міськими радами за місцем роз­ташування земельної ділянки. Такий облік здійснюється відповідно доПро затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами: Держкомстат України; Наказ, Порядок від 26.10.2009 № 409

Облік новостворених та реорганізованих (ліквідованих) особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами по підпорядкованих їм сільських населених пунктах ведеться постійно, а тих, у яких змін не відбулося – раз на рік станом на 1 січня (щодо чисельності поголів’я худоби – двічі на рік: станом на 1 січня та на 1 червня). Інформація, необхідна для заповнення книг погосподарського обліку, отримується шляхом обходу та опитування всіх домогосподарств.

ЧЛЕНСТВО

Членами особистого селянського господарства є одна фізична особа або особи, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають (ДАНИЙ ЗАКОН НЕ ДАЄ ВИЗНАЧЕННЯ, ТО ЗА АНАЛОГІЄЮ - МОЖНА ВИКОРИСТАТИ ПОЛОЖЕННЯ ЗУ «ПРО ФЕРМЕРСЬКЕ…»)

Дані особи діють на свій роз­суд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до підприємницької діяльності.

Члени особистих селянських господарств підлягають загальноо­бов'язковому державному соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню. Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною. Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про особисте селянське господарство", члени особистого селянського господарства мають право:

1. самостійно господарювати на землі;

2. укладати особисто або через уповноважену особу будь-які правочини (КОНТАКТАЦІЇ), що не суперечать законодавству; Уповноваженою особою може бути дієздатний член особистого селянського господарства, який досяг 18 років;

3. реалізовувати надлишки виробленої продукції на рин­ках, а також заготівельним, переробним підприємствам та органі­заціям, іншим юридичним і фізичним особам;









Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.