Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ





 

1. Поняття виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання.

2. Загальна характеристика фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання.

 

1. Поняття виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання

Господарська діяльність сільськогосподарських підприємств– це діяльність суб'єктів аграрного господарювання у сфері суспіль­ного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію про­дукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відповідно до ст. 3 ГК господарська діяльність може здійснюватись з метою одержання прибутку (під­приємництво) або без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Сферу аграрних господарських відносин становлять виробничо-господарські, організаційно-господарські та внутрішньогосподар­ські відносини.

Виробничо-господарськими є майнові та інші відносини, що ви­никають між суб'єктами аграрного господарювання під час безпо­середнього здійснення господарської діяльності.

Загальними принципами господарюванняв аграрному секторі економіки є:

1. забезпечення економічної багатоманітності та захисту державою всіх суб'єктів аграрного господарювання;

2. свобода підприємницької ді­яльності в межах, визначених законом;

3. вільний рух капіталів, това­рів і послуг на території України;

4. обмеження державного регулю­вання економічних процесів у зв'язку з потребою забезпечення со­ціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві;



5. екологічний захист населення;

6. захист прав спожи­вачів і безпеки суспільства й держави;

7. захист національного това­ровиробника;

8. заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у гос­подарські відносини сільськогосподарських підприємств.

Головною умовою здійснення виробничо-господарської діяль­ності сільськогосподарськими підприємствами є державна реєстра­ція.

Зміст виробничо-господарської діяльності.Сільськогосподарське підприємство:

1. самостійно визначає напрями сільськогосподарського виробниц­тва, його структуру і обсяг,

2. самостійно розпоряджається виробле­ною продукцією та доходами,

3. здійснює будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству України.

4. право кооперуватися з промисловими підприємствами та установами під час перероб­лення сільськогосподарської продукції, виготовлення промислових та інших товарів, розширення сфери соціально-культурного, кому­нально-побутового обслуговування сільського населення, підготов­ки й перепідготовки кадрів.

5. бере участь у приватизації переробних, агросервісних та інших державних і комунальних під­приємств.

6. може здійснювати представницьку діяльніс­ть з цінними паперами, для чого створює довірчі товариства, які ді­ють у межах повноважень, наданих загальними зборами або збора­ми уповноважених сільськогосподарського підприємства.

7. має право вступати в договірні відноси­ни з будь-якими державними, комунальними, приватними комер­ційними й громадськими некомерційними підприємствами, уста­новами та організаціями, з окремими громадянами, самостійно ви­бирати партнерів, зокрема зарубіжних, для укладення договорів.

8. добровільно може брати на себе виконання дер­жавного замовлення на продаж сільськогосподарської продукції.

9. реалізує свою продукцію та надає пос­луги підприємствам, організаціям і громадянам за цінами й тари­фами, що встановлюються ним самостійно або на договірній ос­нові.

10. право здійснювати промис­лову переробку своєї продукції – як самостійно, так і у співпраці з іншими підприємствами.

11. можуть створювати й розви­вати підсобні господарства, а також різні промисли.

Особливість аграрної господарської діяльності полягає в тому, що:

1. сільськогосподарське виробництво ґрунтується на використанні землі як основного засобу виробництва. Наслідком цього є на­явність спеціальних форм організації і ведення виробництва в аграрному секторі економіки (наприклад, фермерських господарств), а також особливого правового регулювання господарської діяль­ності.

2. виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських під­приємств має чітко виражений зональний характер і розвинуту га­лузеву спеціалізацію, котра в сільському господарстві полягає в диференціації напрямів виробничо-господарської діяльності суб'єктів аграрного господарювання залежно від їх територіально­го розташування та поділу галузі на окремі види виробництва. Тобто, спеціалізоване сільськогосподарське підприємство – це суб'єкт аграрного господарювання, діяльність якого пов'язана з виробниц­твом однорідної продукції.

Основними галузями в сільському господарстві, які впливають на спеціалізацію суб'єктів аграрного господарювання, є рослин­ництво і тваринництво. В аграрному секторі економіки розрізняють також зональну (внутрішньозональну), галузеву (внутрішню й міжгалузеву), міжгосподарську, господарську (внутрішньогосподар­ську), технологічну, функціональну та інші форми спеціалізації ви­робництва.

Правове регулювання виробничо-господарської діяльності сіль­ськогосподарських підприємств здійснюється за допомогою право­вих норм як загальних, так і спеціальних законів та підзаконних актів.

Так, за дане питання регулюється:

- статтею 13 Закону України від 17 липня 1997 р. “Про сіль­ськогосподарську кооперацію”,

- статтею 11 Закону України від 10 квітня 1992 р. “Про спо­живчу кооперацію”, –споживчі товариства та їх спілки самостійно розробляють програми економічного й соціального розвитку, роз­глядають і затверджують їх на загальних зборах (зборах уповнова­жених), конференціях, з'їздах, радах. Вони мають цілковиту госпо­дарську самостійність, покривають свої витрати за рахунок доходів від своєї господарської діяльності та забезпечують схоронність власності споживчої кооперації. Споживчі товариства та їх спілки відповідно до статутних вимог мають право: створювати (реоргані­зовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства; вступати як засновники або учасники до господарських товариств, спільних підприємств, асоціацій та інших об'єднань для розв'язання госпо­дарських і соціальних завдань; придбавати майно державних під­приємств та підприємств, створених на інших формах власності, а також інше майно і майнові права; одержувати в установленому порядку земельні ділянки в користування.

- статтею 24 Закону України від 19 червня 2003 р. “Про фермерське господарство”– таке господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством. Фермерське госпо­дарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціаліза­цію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її пе­реробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партне­рів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних.

- виробничо-господарська правосуб'єктність колективних сіль­ськогосподарських підприємств регулюється нормами Закону Ук­раїни від 14 лютого 1992 р. “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, а акціонерних сільськогосподарських товариств та товариств з обмеженою відповідальністю – нормами Господарського кодексу та Закону України від 19 вересня 1991 р. “Про господарські товариства”.

 

2. Загальна характеристика фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання

Внаслідок проведення аграрної реформи в Україні створено ре­альні передумови необхідні для формування ринкового фінансово-правового механізму регулювання діяльності сільськогосподарських підприємств. Однак цей механізм діятиме лише за наявності різних суб'єктів власності й форм господарювання, конкуренції за ринок збуту продукції, цінних паперів, фінансово-кредитних пос­луг сільськогосподарських товаровиробників тощо.

Сучасні фінансово-кредитні відносини у сільському господарс­тві ґрунтуються на принципах:

1. заборони прямого втручання держа­ви у фінансову діяльність суб'єктів аграрного господарювання;

2. партнерства у фінансових відносинах між фінансово-кредитними установами (банками, кредитними спілками) та сільськогосподар­ськими підприємствами;

3. самообмеження, тобто обрання напрямків діяльності залежно від фінансових можливостей підприємства то­що.

Фінансова діяльність сільськогосподарських підприємств це су­купність фінансових відносин (внутрішніх і зовнішніх) суб'єкта аг­рарного господарювання щодо забезпечення реалізації статутних ці­лей і завдань.

У процесі набуття й реалізації суб'єктами аграрного господарю­вання фінансових правомочностей виникають відповідні фінансові правовідносини.

Фінансові правовідносини сільськогосподарських підприємств поділяються на внутрішні і зовнішні.

До внутрішніхналежать фінансові відносини із забезпечення встановленої законодавством фінансової дисципліни (ведення різ­номанітних форм обліку, звітності, нарахуванню дивідендів на ак­ції або на майнові та земельні паї) на підприємствах.

Зовнішніми фінансовими відносинами сільськогосподарських підприємств є їх відносини з фінансовими органами держави, а та­кож відносини, в яких підприємство є засновником нових суб'єк­тів господарювання й фінансові відносини, пов'язані зі здійснен­ням розрахунково-кредитних і касових операцій сільськогосподар­ських підприємств. На відміну від внутрішніх, зовнішні фінансові відносини сільськогосподарських підприємств, як правило, регламентуються нормами цивільного, господарського, адміністративно­го і фінансового права.

Фінансова діяльність сільськогосподарських підпри­ємств полягає в забезпеченні фінансово-ресурсних умов їх конку­рентоспроможності.

Ефективність фінансової діяльності сільськогосподарських під­приємств залежить від реалізації комерційного планування, тобто від виконання його програми економічного й соціального розвит­ку (бізнес-плану). Бізнес-план сільськогосподарського підприємс­тва – це специфічний плановий документ, в якому відображено організаційно-фінансові заходи для забезпечення виробництва ок­ремих видів товарів, робіт, послуг.

У С/г ПІДПРИЄМСТВАХ КООПЕРАТИВНОГО І КОРПОРАТИВНОГО ТИПІВ

Сільськогосподарське підприємство визначає свої загальні цілі на певний період (від 1 року), опрацьовує шляхи їх здійснення, а також забезпечує постійний контроль за виконанням зазначених у бізнес-плані показників. За умов впровадження ринкових економічних відносин особливого значення набуває пошук покупців своєї продукції, виявлення запитів та потреб споживача, організа­ційно-правове забезпечення збуту виробленої продукції, рентабель­ність виробництва й прибутковості.

Згідно зі ст. 140 ГК джерелами формування фінансових ресур­сів суб'єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески зас­новників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капіталовкладення й дотації з бюджетів; надход­ження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертву­вання організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Загальні засади правового регулювання фінансування господар­ської діяльності сільськогосподарських державних та комунальних підприємств викладено в розділі III ГК. Згідно з його положення­ми, державні (комунальні) сільськогосподарські підприємства, на відміну від сільськогосподарських кооперативів, акціонерних това­риств, товариств з обмеженою відповідальністю та фермерських господарств, не є власниками закріпленого за ними державного (комунального) майна та отримують від держави (місцевих органів самоврядування) фінансову підтримку у вигляді дотацій, субсидій, компенсацій. Субсидія – цільова допомога, дотація – не цільова (коли видатки більші за доходи.

Загалом, державне (комунальне) сільськогосподарське підпри­ємство, як і будь-який інший суб'єкт аграрного господарювання, самостійно планує свою фінансову діяльність, встановлює ціни на продукцію, що реалізується, формує потрібні для забезпечення ста­більної діяльності різні грошові й натуральні фонди, організує та здійснює оперативний, бухгалтерський і статистичний облік та звітність.

Фермерське господарство, відповідно до розділу VII Закону Ук­раїни "Про фермерське господарство", формує свої фінанси за ра­хунок власних доходів, тобто прибуткової господарської діяльнос­ті. Крім того, згідно зі ст. 11 цього Закону, фермерське господарс­тво може отримувати кошти Українського державного фонду під­тримки фермерських господарств на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі.

Доход сільськогосподарсько­го кооперативу, відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирів­няних до них витрат та витрат на оплату праці найманого персона­лу.

Доходи сільськогосподарських споживчих товариствта їх спілок формуються за рахунок коштів, одержуваних внаслідок господар­ської діяльності, продажу цінних паперів та інших надходжень. Після платежів у бюджет та інших обов'язкових відрахувань прибу­ток розподіляється загальними зборами членів споживчого това­риства (зборами уповноважених) та радами відповідних спілок згід­но з їх статутами. Споживчі товариства, спілки та їх підприємства самостійно або на договірних засадах встановлюють вільні ціни й тарифи на продукцію виробничо-технічного призначення, сирови­ну, сільгосппродукцію й товари народного споживання, що вироб­ляються і закуповуються ними, надані послуги з урахуванням по­питу й пропозицій, за винятком продукції, товарів і послуг, на які передбачено державне регулювання цін і тарифів.

 

Важливе місце в системі фінансових відносин суб'єктів аграр­ного господарювання належить кредитам. Вони є джерелами пози­кових коштів для поповнення власних основних і обігових фондів з метою забезпечення сталого виробництва сільськогосподарської товарної продукції і сировини.

В аграрному секторі економіки можна виріз­нити певні особливості кредитних відносин:

По-перше, існує вели­кий ризик неповернення наданих кредитів. Сільське господарство є галуззю ризикованого підприємництва, де природно-кліматичні та інші суб'єктивні та об'єктивні умови часто негативно впливають на фінансово-економічний стан сільськогосподарського підприємс­тва.

По-друге, кредитні відноси­ни суб'єктів аграрного господарювання і банків безпосередньо пов'язані із сезонними витратами перших (посівні роботи, збиран­ня врожаю, заготівля кормів, закупівля добрив і пально-мастиль­них матеріалів тощо).

Однією з форм фінансової діяльності суб'єктів аграрного госпо­дарювання є розрахунково-касові операції. Сільськогоспо­дарські підприємства здійснюють розрахунки за допомогою від­криття відповідних рахунків (поточних, валютних тощо) в будь-яких банках України за власним вибором і за згодою цих банків.

Сільськогосподарське підприємство може відкрити вкладний (депозитний) рахунок. Під час розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інка­сова, вексельна форми розрахунків,а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових доку­ментів на паперових носіях та в електронному вигляді.

Конкретні форми розрахунків визначаються самими сільсько­господарськими підприємствами під час укладання ними договорів з партнерами.

В умовах ринкової економіки важливим є надання можливості суб'єктам аграрного господарювання вступати у зовнішньоеконо­мічні відносини. Для цього вони можуть відкривати валютні рахун­ки в тих комерційних банках, які мають відповідні ліцензії.

Податкові відносини – ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС

 

Інкасо– розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта і на підставі розрахункових документів одержує належні йому грошові суми з наступним зарахуванням цих сум на рахунки клієнта.

Акредитив– договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.









Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.