Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Кримінально-процесуальний Кодекс України





Кримінально-процесуальний Кодекс України

Оглавление документа

Кримінально-процесуальний Кодекс України. 1

Розділ перший ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.. 8

Глава 1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ.. 8

Стаття 1. Призначення Кримінально-процесуального кодексу України. 8

Стаття 2. Завдання кримінального судочинства. 8

Стаття 3. Чинність кримінально-процесуального закону. 8

Стаття 4. Обов’язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин. 8

Стаття 5. Недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом.. 8

Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в кримінальній справі 8

Стаття 7. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки. 9

Стаття 7-1. Закриття кримінальної справи у зв’язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, із застосуванням примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки або із закінченням строків давності 10

Стаття 7-2. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям 10

Стаття 7-3. Порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. 11

Стаття 8. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим.. 11

Стаття 9. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. 11

Стаття 10. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. 12

Стаття 11. Відмова в передачі на поруки. 12



Стаття 11-1 Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності 12

Стаття 12. Оскарження потерпілим рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки, дійовим каяттям, застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки та із закінченням строків давності 13

Стаття 13. Відновлення справи при відмові від поручительства. 13

Стаття 14. Недоторканність особи. 13

Стаття 14-1. Недоторканність житла, охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків. 13

Стаття 15. Здійснення правосуддя тільки судом.. 14

Стаття 16. Здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом.. 14

Стаття 16-1. Змагальність і диспозитивність. 14

Стаття 17. Колегіальний і одноособовий розгляд справ. 15

Стаття 18. Незалежність суддів і підкорення їх тільки законові 15

Стаття 19. Мова, якою провадиться судочинство. 15

Стаття 20. Гласність судового розгляду. 15

Стаття 21. Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист. 16

Стаття 22. Всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи. 16

Стаття 23. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. 16

Стаття 23-1. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справі 16

Стаття 23-2. Окрема ухвала (постанова) суду. 17

Стаття 24. Нагляд вищестоящих судів за судовою діяльністю.. 17

Стаття 25. Прокурорський нагляд в кримінальному судочинстві 17

Стаття 26. Об’єднання і виділення справ. 18

Стаття 27. Притягнення до кримінальної відповідальності не інакше як за скаргою потерпілого 18

Стаття 28. Цивільний позов у кримінальній справі 19

Стаття 29. Забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином, і виконання вироку в частині конфіскації майна. 19

Стаття 31. Порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними установами іноземних держав. 20

Стаття 32. Роз’яснення значення термінів Кодексу. 20

Глава 2 ПІДСУДНІСТЬ. 21

Стаття 33. Підсудність справ районному (міському) суду. 21

Стаття 34. Підсудність справ апеляційному суду Автономної Республіки Крим, апеляційним судам областей, міст Києва і Севастополя. 22

Стаття 36. Підсудність справ військовим судам.. 22

Стаття 37. Територіальна підсудність. 22

Стаття 38. Передача справи з одного суду до іншого. 23

Стаття 39. Визначення підсудності справ, які належать до компетенції декількох однойменних судів 23

Стаття 40. Визначення підсудності справ, які належать до компетенції різнойменних судів. 23

Стаття 41. Направлення справи за підсудністю.. 23

Стаття 42. Недопустимість спорів про підсудність. 24

Глава 3 УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ, ЇХ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ.. 24

Стаття 43. Обвинувачений і його права. 24

Стаття 43-1. Підозрюваний. 24

Стаття 44. Захисник. 24

Стаття 45. Обов’язкова участь захисника. 25

Стаття 46. Відмова від захисника і його заміна. 26

Стаття 47. Порядок запрошення і призначення захисника. 26

Стаття 48. Обов’язки і права захисника. 27

Стаття 49. Потерпілий. 28

Стаття 50. Цивільний позивач. 29

Стаття 51. Цивільний відповідач. 29

Стаття 52. Представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. 29

Стаття 52-1. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві 30

Стаття 52-2. Права і обов’язки осіб, щодо яких здійснюються заходи безпеки. 30

Стаття 52-3. Нерозголошення відомостей про особу, щодо якої здійснюються заходи безпеки. 31

Стаття 52-4. Порядок скасування заходів безпеки. 31

Стаття 52-5. Оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування 32

Стаття 53. Обов’язок роз’яснення і забезпечення прав особам, які беруть участь у справі 32

Стаття 53-1. Обов’язок органу дізнання, слідчого, прокурора і суду щодо вжиття заходів до відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями. 32

Глава 4 ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ УЧАСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ. 32

Стаття 54. Обставини, що виключають участь судді в розгляді справи. 32

Стаття 55. Недопустимість повторної участі судді у розгляді справи. 33

Стаття 56. Відвід судді 33

Стаття 57. Порядок вирішення заявленого відводу. 33

Стаття 58. Відвід прокурора. 34

Стаття 60. Відвід слідчого і особи, яка провадить дізнання. 34

Стаття 61. Обставини, що виключають участь у справі захисника. 35

Стаття 61-1. Усунення захисника від участі у справі 35

Стаття 62. Відвід перекладача, експерта, спеціаліста і секретаря судового засідання. 36

Стаття 63. Обставини, що виключають участь у справі представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. 36

Глава 5 ДОКАЗИ.. 36

Стаття 64. Обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі 36

Стаття 65. Докази. 37

Стаття 66. Збирання і подання доказів. 37

Стаття 67. Оцінка доказів. 37

Стаття 68. Показання свідків. 37

Стаття 69. Особи, які не підлягають допиту як свідки і особи, які мають право відмовитися давати показання як свідки. 38

Стаття 69-1. Права свідка. 38

Стаття 70. Обов’язки свідка. 39

Стаття 71. Відповідальність свідка. 39

Стаття 72. Показання потерпілого. 39

Стаття 73. Показання підозрюваного. 40

Стаття 74. Показання обвинуваченого. 40

Стаття 75. Висновок експерта. 40

Стаття 76. Обов’язкове призначення експертизи. 40

Стаття 77. Обов’язки і права експерта. 41

Стаття 78. Речові докази. 41

Стаття 79. Зберігання речових доказів. 41

Стаття 80. Строки зберігання речових доказів. 42

Стаття 81. Вирішення питання про речові докази. 42

Стаття 82. Протоколи слідчих і судових дій та інші носії інформації щодо цих дій. 42

Стаття 83. Документи. 42

Глава 6 ПРОТОКОЛИ.. 42

Стаття 84. Обов’язковість ведення протоколу. 42

Стаття 85. Протокол слідчої дії 43

Стаття 85-1. Застосування звукозапису при провадженні досудового слідства. 43

Стаття 85-2. Застосування кінозйомки, відеозапису при проведенні слідчої дії 44

Стаття 87. Протокол судового засідання. 44

Стаття 87-1. Фіксування судового процесу технічними засобами. 45

Стаття 88. Зауваження на протокол судового засідання. 45

Глава 7 СТРОКИ І СУДОВІ ВИТРАТИ.. 46

Стаття 89. Обчислення строків. 46

Стаття 90. Поновлення строку. 46

Стаття 91. Судові витрати. 46

Стаття 92. Відшкодування витрат свідкам, потерпілим, законним представникам потерпілих, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим.. 47

Стаття 93. Відшкодування судових витрат та оплата праці адвокатів. 47

Стаття 93-1. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину 47

 

Кримінально-процесуальний Кодекс України

( від статті 1 до статті 93-1 )

 

( ст.94 - ст.236-6 ( 1002-05 )

( ст.237 - ст.449 ( 1003-05 )

 

( Затверджений Законом від 28.12.60 ( 1000-05 )

ВВР, 1961, N 2 ст. 15 )

 

 

( Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з

Указами Президії Верховної Ради Української РСР

 

N 342а-05 від 27.06.61 (Від. N 28, ст.342)

N 461а-06 від 10.09.62 (Від. N 37, ст.461)

від 13.06.63 (Від. N 25, ст.406)

N 677а-06 від 18.11.63 (Від. N 48, ст.677)

від 18.01.66 (Від. N 4 , ст.15)

від 09.11.66 (Від. N 44, ст.274)

від 24.01.67 (Від. N 5, ст.63)

N 2631-07 від 18.03.70 (Від. N 15, ст.101)

N 117-08 від 30.08.71 (Від. N 36, ст.278)

N 862-08 від 21.07.72 (Від. N 31, ст.260)

N 986-08 від 30.08.72 (Від. N 36, ст.314)

N 1879-08 від 03.07.73 (Від. N 29, ст.249)

N 1898-08 від 23.07.73 (Від. N 32, ст.260)

N 1937-08 від 10.08.73 (Від. N 34, ст.271)

N 2718-08 від 17.06.74 (Від. N 27, ст.222)

N 3130-08 від 14.10.74 (Від. N 44, ст.445)

N 52-09 від 18.07.75 (Від. N 30, ст.371)

N 140-09 від 04.09.75 (Від. N 37, ст.418)

N 1593-09 від 22.12.76 (Від. N 1, ст.3)

N 1851-09 від 23.03.77 (Від. N 14, ст.131)

N 2281-09 від 01.07.77 (Від. N 28, ст.341)

N 3084-09 від 16.02.78 (Від. N 9, ст.163)

N 3086-09 від 16.02.78 (Від. N 9, ст.165)

N 270-10 від 26.05.80 (Від. N 24, ст.430)

N 2942-10 від 24.12.81 (Від. N 1, ст.2)

N 3464-10 від 17.05.82 (Від. N 22, ст.300)

N 6591-10 від 29.02.84 (Від. N 11, ст.203)

N 6834-10 від 16.04.84 (Від. N 18, ст.351)

N 8627-10 від 20.03.85 (Від. N 14, ст.321)

N 704-11 від 01.08.85 (Від. N 33, ст.787)

N 1432-11 від 10.12.85 (Від. N 52, ст.1224)

N 2444-11 від 27.06.86 (Від. N 27, ст.539)

N 2753-11 від 18.08.86 (Від. N35 ст.750)

N 4392-11 від 31.07.87 (Від. N32 ст.631)

N 4452-11 від 21.08.87 (Від. N35 ст.674)

N 4981-11 від 25.11.87 (Від. N49 ст.1008)

N 4995-11 від 01.12.87 (Від. N50 ст.1016)

N 5397-11 від 10.02.88 (Від. N8 ст.212)

N 5723-11 від 14.04.88 (Від. N17 ст.427)

N 5822-11 від 29.04.88 (Від. N19 ст.481)

N 6347-11 від 03.08.88 (Від. N33 ст.808)

N 6976-11 від 14.12.88 (Від. N52 ст.1184)

N 7226-11 від 06.03.89 (Від. N12 ст.96)

N 7373-11 від 14.04.89 (Від. N17 ст.148)

N 7617-11 від 16.06.89 (Від. N26 ст.276)

N 8595-11 від 29.12.89 (Від. 1990 N2 ст.15)

N 8711-11 від 19.01.90 (Від. N5 ст.60)

N 8918-11 від 07.03.90 (Від. N12 ст.194)

N 9082-11 від 20.04.90 (Від. N18 ст.278)

N 9166-11 від 04.05.90 (Від. N20 ст.313)

N 596-12 від 26.12.90 (Від. 1991 N3 ст.13)

N 597а-12 від 26.12.90 (Від. 1991 N5 ст.34)

N 647-12 від 18.01.91 (Від. N7 ст.45)

N 661-12 від 28.01.91 (Від. N11 ст.106)

N 838-12 від 18.03.91 (Від. N15 ст.178)

N 1369-12 від 29.07.91 (Від. N45 ст.600)

N 1434а-12 від 25.08.91 (Від. N40 ст.531)

 

Законом Української РСР

N 1255-12 від 25.06.91 (Від. N 40 ст.527)

 

Законами України

 

N 1564-12 від 18.09.91 (Від. N 47 ст.650)

N 1960-12 від 10.12.91 (Від. N 10 ст.142)

N 1974-12 від 12.12.91 (Від. N 11 ст.154)

N 2354-12 від 15.05.92 (Від. N 32 ст.457)

N 2464-12 від 17.06.92 (Від. N 35 ст.508)

N 2467-12 від 17.06.92 (Від. N 35 ст.510)

N 2468-12 від 17.06.92 (Від. N 35 ст.511)

N 2547-12 від 07.07.92 (Від. N 39 ст.570)

N 2613-12 від 17.09.92 (Від. N 41 ст.600)

N 2703-12 від 16.10.92 (Від. N 47 ст.647)

N 2857-12 від 15.12.92 (Від.1993 N 6 ст.35)

N 2935-12 від 26.01.93 (Від. N 12 ст.97 )

N 2936-12 від 26.01.93 (Від. N 12 ст.98 )

N 2947-12 від 28.01.93 (Від. N 14 ст.120)

N 3039-12 від 03.03.93 (Від. N 18 ст.189)

N 3129-12 від 22.04.93 (Від. N 22 ст.228)

N 3130-12 від 22.04.93 (Від. N 22 ст.229)

N 3132-12 від 22.04.93 (Від. N 22 ст.230)

N 3351-12 від 30.06.93 (Від. N 34 ст.355)

N 3582-12 від 11.11.93 (Від. N 46 ст.427)

N 3780-12 від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст.49)

N 3785-12 від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст. 58)

N 3787-12 від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст. 48)

N 3888-12 від 28.01.94 (Від. N 19 ст.111)

N 4018-12 від 24.02.94 (Від. N 26 ст.206)

N 4043-12 від 25.02.94 (Від. N 28 ст.238)

N 137/94-ВР від 27.07.94, ВВР 1994, N 37, ст.342

N 174/94-ВР від 21.09.94, ВВР 1994, N 42, ст.381

N 218/94-ВР від 20.10.94, ВВР 1994, N 45, ст.409

N 246/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, N 48, ст.429

N 299/94-ВР від 16.12.94, ВВР 1995, N 2, ст. 8

N 305/94-ВР від 20.12.94, ВВР 1995, N 2, ст. 9

N 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР 1995, N 10, ст. 64

N 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.216

N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, N 34, ст.268

N 360/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, N 35, ст.271

N 323/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, N 52, ст.294

N 386/96-ВР від 01.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.247

N 388/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.249

N 530/96-ВР від 20.11.96, ВВР 1997, N 4, ст. 21

N 44/97-ВР від 05.02.97, ВВР 1997, N 12, ст.102

N 552/97-ВР від 07.10.97, ВВР 1997, N 51, ст.306

N 85/98-ВР від 05.02.98, ВВР 1998, N 26, ст.149

N 210/98-ВР від 24.03.98, ВВР 1998, N 35, ст.241

N 1134-XIV ( 1134-14 ) від 08.10.99, ВВР, 1999, N 48, ст.419

N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34

N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.79

N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 17, ст.123

N 1587-III ( 1587-14 ) від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 24, ст.183

N 1685-III ( 1685-14 ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.240

N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.392

N 1945-III ( 1945-14 ) від 14.09.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.368

N 1981-III ( 1981-14 ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.389

Рішенням Конституційного Суду

N 13-рп/2000 ( v013p710-00 ) від 16.11.2000

Законами

N 2114-III ( 2114-14 ) від 16.11.2000, ВВР, 2001, N 1, ст.3

N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності

з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44

N 2247-III ( 2247-14 ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 13, ст.66

N 2362-III ( 2362-14 ) від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 23, ст.117

N 2409-III ( 2409-14 ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.146

N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 34-35,

ст.187 - набуває чинності з 29.06.2001

 

N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 - про набуття чинності

див. пункт 1 "Прикінцевих положень" Закону N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.234

N 2922-III ( 2922-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117

N 2953-III ( 2953-14 ) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.121

N 3082-III ( 3082-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.208

N 3111-III ( 3111-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 33, ст.236

Рішенням Конституційного Суду

N 3-рп/2003 ( v003p710-03 ) від 30.01.2003

Законами

N 430-IV ( 430-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.95

- набуває чинності 11.06.2003 року

N 487-IV ( 487-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.108

N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.109

N 658-IV ( 658-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.190

N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209

- набуває чинності 01.08.2003 року

N 669-IV ( 669-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.199

N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233

N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271

N 903-IV ( 903-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.316 )

 

( Щодо визнання конституційними окремих положень див.

Рішення Конституційного Суду

N 14-рп/2003 ( v014p710-03 ) від 08.07.2003 )

 

( Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 965-IV ( 965-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2003, N 45, ст.357

N 1125-IV ( 1125-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.63

N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 32, ст.394

N 1723-IV ( 1723-15 ) від 18.05.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.430

N 2252-IV ( 2252-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 5, ст.119

N 2289-IV ( 2289-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.139

N 2376-IV ( 2376-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.195

N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.198

N 2598-IV ( 2598-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 27, ст.359

N 2631-IV ( 2631-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.358 )

 

( Зміни по Закону N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005

будуть внесені після його опублікування )

 

( У тексті Кодексу слова "службова особа" у всіх відмінках

замінено словами “посадова особа” у відповідних відмінках

згідно із Законом N 282/95-ВР від 11.07.95 )

 

( У тексті Кодексу слова "Республіка Крим" у всіх відмінках

замінено словами “Автономна Республіка Крим” у

відповідних відмінках згідно із Законом

N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 )

 

( У тексті Кодексу слова "попереднє слідство", "попереднього

слідства”, “попереднє”, “попереднього” замінено відповідно

словами “досудове слідство”, “досудового слідства”,

"досудове", "досудового" згідно із Законом N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

 

Глава 1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 7-1. Закриття кримінальної справи у зв’язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, із застосуванням примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки або із закінченням строків давності

Провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв’язку:

1) з дійовим каяттям;

2) з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;

3) із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому статтею 447 цього Кодексу;

4) з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації;

5) із закінченням строків давності.

До направлення кримінальної справи до суду особі повинно бути роз’яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.

Направлення кримінальної справи до суду з підстав, зазначених у цій статті, не допускається, якщо обвинувачений, підсудний проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку.

Прокурор або слідчий в разі винесення постанови про направлення справи до суду у випадках, передбачених у частині першій статті 7-1 цього Кодексу, повинні ознайомити обвинуваченого, його захисника, потерпілого або його представника з названою постановою, а в разі їх вимоги — з усіма матеріалами справи та роз’яснити їх права, передбачені цим Кодексом.

(Кодекс доповнено статтею 7-1 згідно з Указом ПВР N 1851-IX від 23.03.77, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від 16.04.84, Законами N 2857-XII від 15.12.92, N 3787-XII від 23.12.93, N 2670-III від 12.07.2001)

Стаття 12. Оскарження потерпілим рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки, дійовим каяттям, застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки та із закінченням строків давності

При вирішенні питання про закриття кримінальної справи відповідно до статей 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 або при застосуванні до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру відповідно до статті 7-3 цього Кодексу суд зобов’язаний з’ясувати думку потерпілого і в разі закриття справи повідомити про це потерпілого та його представника. Потерпілий або його представник можуть оскаржити рішення про закриття справи в апеляційному порядку.

(Стаття 12 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX від 23.03.77, N 6834-X від 16.04.84, N 8627-X від 20.03.85, N 838-XII від 18.03.91, Законами N 2857-XII від 15.12.92, N 3351-XII від 30.06.93, N 3787-XII від 23.12.93, N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001, в редакції Закону N 2670-III від 12.07.2001)

Глава 2 ПІДСУДНІСТЬ

Стаття 43-1. Підозрюваний

Підозрюваним визнається:

1) особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину;

2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється;

давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Про роз’яснення прав підозрюваному зазначається в протоколі затримання або постанові про застосування запобіжного заходу.

(Кодекс доповнено статтею 43-1 згідно з Указом ПВР N 6834-X від 16.04.84; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3780-XII від 23.12.93, N 1381-XIV від 13.01.2000, N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 44. Захисник

Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі.

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі стверджується:

1) адвоката — ордером відповідного адвокатського об’єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об’єднання -

угодою, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи — угодою або дорученням юридичної особи;

3) близьких родичів, опікунів або піклувальників — заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників.

Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників допускаються до участі в справі з моменту пред’явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства. У випадках, коли відповідно до вимог статті 45 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником — адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

(Стаття 44 в редакції Закону N 3780-XII від 23.12.93, із змінами, внесеними згідно із Законом N 3787-XII від 23.12.93, в редакції Закону N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 49. Потерпілий

Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, — після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

У випадках, визначених цим Кодексом, потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.

У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі.

(Стаття 49 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від 16.04.84, Законами N 1381-XIV від 13.01.2000, N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 56. Відвід судді

При наявності обставин, передбачених статтями 54 і 55 цього Кодексу, суддя і народний засідатель зобов’язані заявити самовідвід. На цих же підставах відвід судді або народному засідателю може бути заявлений прокурором, підсудним, захисником, а також потерпілим і його представником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем або їх представниками.

Заяви про відвід подаються до початку судового слідства.

Пізніша заява про відвід допускається у випадках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового слідства. (Стаття 56 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від 16.04.84, із Законом N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 58. Відвід прокурора

Правила, передбачені статтями 54 і 56 цього Кодексу, стосуються прокурора. Проте коли прокурор брав участь у проведенні досудового слідства в справі, у розгляді справи в суді першої інстанції в апеляційному чи касаційному порядку, то ці обставини не можуть бути підставою для відводу.

Питання про відвід прокурора на досудовому слідстві вирішує вищестоящий прокурор, а в суді — суд, який розглядає справу, відповідно до правил, передбачених частинами 1 і 2 статті 57 цього Кодексу. Якщо справа розглядається суддею одноособово, він одноособово вирішує питання про відвід прокурора.

(Стаття 58 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2464-XII від 17.06.92, N 2857-XII від 15.12.92, N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

( Статтю 59 виключено на підставі Закону N 2533-III

( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

 

 

Глава 5 ДОКАЗИ

Стаття 65. Докази

Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

(Стаття 65 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від 16.04.84, із Законом N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 67. Оцінка доказів

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

(Стаття 67 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII від 15.12.92)

Стаття 69-1. Права свідка

Свідок має право:

1) давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

2) заявляти відвід перекладачу;

3) знати у зв’язку з чим і у якій справі він допитується;

4) власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;

5) користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам’яті;

6) відмовитися давати показання щодо себе, членів сім’ї та близьких родичів;

7) знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;

8) подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;

9) одержувати відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для дачі показань.

У разі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом і в порядку, передбаченому статтями 52-1 — 52-5 цього Кодексу.

(Кодекс доповнено статтею 69-1 згідно із Законом N 1381-XIV від 13.01.2000)

Стаття 70. Обов’язки свідка

Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов’язана з’явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі.

Якщо свідок не з’явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ в порядку, передбаченому статтями 135 і 136 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому в частині 2 цієї статті, суд вправі також накласти на свідка грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати. Питання про грошове стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи, по якій свідок викликався. Воно може бути вирішено в іншому судовому засіданні з викликом цього свідка. Його неявка без поважних причин не перешкоджає розглядові питання про накладення грошового стягнення.

(Стаття 70 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-X від 16.04.84, N 8627-X від 20.03.85, Законом N 2857-12 від 15.12.92)

Стаття 78. Речові докази

Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об’єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення відповідальності.

(Стаття 78 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від 16.04.84)

Стаття 83. Документи

Документи є джерелом доказів, якщо в них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи. У тих випадках, коли документи мають ознаки, вказані в статті 78 цього Кодексу, вони є речовими доказами.

Глава 6 ПРОТОКОЛИ

Стаття 91. Судові витрати

Судові витрати складаються:

1) із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;

2) із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів;

3) з інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у даній справі.

(Стаття 91 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від 16.04.84)

Кримінально-процесуальний Кодекс України

Оглавление документа

Кримінально-процесуальний Кодекс України. 1

Розділ перший ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.. 8

Глава 1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ.. 8

Стаття 1. Призначення Кримінально-процесуального кодексу України. 8

Стаття 2. Завдання кримінального судочинства. 8

Стаття 3. Чинність кримінально-процесуального закону. 8

Стаття 4. Обов’язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин. 8

Стаття 5. Недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом.. 8

Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в кримінальній справі 8

Стаття 7. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки. 9

Стаття 7-1. Закриття кримінальної справи у зв’язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, із застосуванням примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки або із закінченням строків давності 10

Стаття 7-2. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям 10

Стаття 7-3. Порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. 11

Стаття 8. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим.. 11

Стаття 9. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. 11

Стаття 10. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. 12

Стаття 11. Відмова в передачі на поруки. 12

Стаття 11-1 Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності 12

Стаття 12. Оскарження потерпілим рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки, дійовим каяттям, застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки та із закінченням строків давності 13

Стаття 13. Відновлення справи при відмові від поручительства. 13

Стаття 14. Недоторканність особи. 13

Стаття 14-1. Недоторканність житла, охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків. 13

Стаття 15. Здійснення правосуддя тільки судом.. 14

Стаття 16. Здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом.. 14

Стаття 16-1. Змагальність і диспозитивність. 14

Стаття 17. Колегіальний і одноособовий розгляд справ. 15

Стаття 18. Незалежність суддів і підкорення їх тільки законові 15

Стаття 19. Мова, якою провадиться судочинство. 15

Стаття 20. Гласність судового розгляду. 15

Стаття 21. Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист. 16

Стаття 22. Всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи. 16

Стаття 23. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. 16

Стаття 23-1. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справі 16

Стаття 23-2. Окрема ухвала (постанова) суду. 17

Стаття 24. Нагляд вищестоящих судів за судовою діяльністю.. 17

Стаття 25. Прокурорський нагляд в кримінальному судочинстві 17

Стаття 26. Об’єднання і виділення справ. 18

Стаття 27. Притягнення до кримінальної відповідальності не інакше як за скаргою потерпілого 18

Стаття 28. Цивільний позов у кримінальній справі 19

Стаття 29. Забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином, і виконання вироку в частині конфіскації майна. 19

Стаття 31. Порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними установами іноземних держав. 20

Стаття 32. Роз’яснення значення термінів Кодексу. 20

Глава 2 ПІДСУДНІСТЬ. 21

Стаття 33. Підсудність справ районному (міському) суду. 21

Стаття 34. Підсудність справ апеляційному суду Автономної Республіки Крим, апеляційним судам областей, міст Києва і Севастополя. 22

Стаття 36. Підсудність справ військовим судам.. 22

Стаття 37. Територіальна підсудність. 22

Стаття 38. Передача справи з одного суду до іншого. 23

Стаття 39. Визначення підсудності справ, які належать до компетенції декількох однойменних судів 23

Стаття 40. Визначення підсудності справ, які належать до компетенції різнойменних судів. 23

Стаття 41. Направлення справи за підсудністю.. 23

Стаття 42. Недопустимість спорів про підсудність. 24

Глава 3 УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ, ЇХ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ.. 24

Стаття 43. Обвинувачений і його права. 24

Стаття 43-1. Підозрюваний. 24

Стаття 44. Захисник. 24

Стаття 45. Обов’язкова участь захисника. 25

Стаття 46. Відмова від захисника і його заміна. 26

Стаття 47. Порядок запрошення і призначення захисника. 26

Стаття 48. Обов’язки і права захисника. 27

Стаття 49. Потерпілий. 28

Стаття 50. Цивільний позивач. 29

Стаття 51. Цивільний відповідач. 29

Стаття 52. Представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. 29

Стаття 52-1. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві 30

Стаття 52-2. Права і обов’язки осіб, щодо яких здійснюються заходи безпеки. 30

Стаття 52-3. Нерозголошення відомостей про особу, щодо якої здійснюються заходи безпеки. 31

Стаття 52-4. Порядок скасування заходів безпеки. 31

Стаття 52-5. Оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування 32

Стаття 53. Обов’язок роз’яснення і забезпечення прав особам, які беруть участь у справі 32

Стаття 53-1. Обов’язок органу дізнання, слідчого, прокурора і суду щодо вжиття заходів до відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями. 32

Глава 4 ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ УЧАСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ. 32

Стаття 54. Обставини, що виключають участь судді в розгляді справи. 32

Стаття 55. Недопустимість повторної участі судді у розгляді справи. 33

Стаття 56. Відвід судді 33

Стаття 57. Порядок вирішення заявленого відводу. 33

Стаття 58. Відвід прокурора. 34

Стаття 60. Відвід слідчого і особи, яка провадить дізнання. 34

Стаття 61. Обставини, що виключають участь у справі захисника. 35

Стаття 61-1. Усунення захисника від участі у справі 35

Стаття 62. Відвід перекладача, експерта, спеціаліста і секретаря судового засідання. 36

Стаття 63. Обставини, що виключають участь у справі представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. 36

Глава 5 ДОКАЗИ.. 36

Стаття 64. Обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі 36

Стаття 65. Докази. 37

Стаття 66. Збирання і подання доказів. 37

Стаття 67. Оцінка доказів. 37

Стаття 68. Показання свідків. 37









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.