Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Сутність та принципи побудови банк сист





Банк в ек. розумінні – це фін. посередник, що виконує комплекс базових операцій: акумулює гр. ек. суб’єктів з правом вільного розпорядження ними; вільно розміщає їх у доходні активи від свого імені і під свою відповідальність; повернення власникові готівки, перерахування в ін. банки.

Банк. сист – зак-вче встановлене, строго структурована сукупність фін. посередників Г ринку, які займаються банк. д-стю. Первинну основу банк. д-сті складає комплекс з 3-х операцій: 1) приймання гр. коштів від клієнтів на вклади 2) представлення клієнтам кредитів та створення нових платіжних засобів 3) здійснення розрахунків між клієнтами. Необхідність відокремлення банків в окрему інституційну структуру , тобто в банк. сист: банки виконують суспільно-корисні та необхідні ф-ії і в той же час діють, як ком. структури. Проявляються: в створенні гр.; зберігають накопичення сус-ва; банки займаються ком. д-стю, ціль – прибуток; високо ризиковані дії – риск кредиту; формує платіжну с-му.

Основні ознаки б. с-ми: 1) дворівнева побудова б. сист. На 1-му рівні знаходиться банк, якому дається статус ЦБ. На нього покладається відповідальність за стабільність нац. гр. одиниці та б.с-ми країни. На 2-у рівні знаходяться банки, які займаються ком. д-стю. 2) централізоване регулювання д-сті банків ЦБ і його нормативами. 3) наявність єдиного для всіх банків механізму керування банк. резервами. Замикається на ЦБ. 4) створення єдиної інфраструктури міжбанківського призначення.

Ф-ї б.сист: 1) трансформаційна – ЦБ через рефінансування здійснює всі міжбанківські операції і трансформує гр. ресурси за строками, за розмірами, за ризиками, в регіональному аспекті. ЦБ підвищує трансформаційний потенціал вузькоспеціал банків через кооперацію з універсальними банками. 2) емісійна – ключова, ф-ія створення плат. засобів і регулювання гр. обороту через зміни попиту на гр.. 3) стабілізаційна – банки в процесі своєї д-сті забезпечують стабільність гр. ринку: страхування банк. ризиків та банк. депозитів; створення внутрібанк. резервів для покриття рисків; створення механізму обов’язкового резервування депозитів (11-15%); встановлення для банків обов’язкових ек. нормативів (кредит не більше 25% від основного фонду); створення с-ми банк. нагляду (НБУ); створення механізму рефінансування банків.



Небанківські фін-кредитні установи.

Небанківські фін-кредитні установи є фін посередниками грош ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи: у цінні папери та кредити. У своїй д-сті вони мають багато спільного з банками:

- функціонують у тому самому секторі грош ринку, що й банки;

- формуючи свої ресурси, вони випускають боргові зобов'язання;

- розміщуючи свої ресурси в дохідні активи, вони купують боргові зобов'язання, створюючи власні вимоги до інших екон суб'єктів;

- д-сть їх щодо створення зобов'язань і вимог ґрунтується на тих самих засадах, що й банків.

Всі посередники поділяються: на договірних фін посередників, які залучають кошти на підставі договору з кредитором, та на інвестиційних фін посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам своїх акцій, облігацій, паїв тощо.

Усередині кожної з цих груп фін посередники класифікуються за видами послуг, які вони надають своїм кредиторам понад доходи на залучені кошти, виокремлюють: страхові компанії; пенсійні фонди; ломбарди; лізингові та факторингові компанії.

У середині групи інвестиційних посередників за цим критерієм можна виокремити: інвестиційні фонди; фінансові компанії; кредитні товариства, спілки тощо.

Страх компанії — це фін посередники, що спеціалізуються на наданні страх послуг.

Пенсійні фонди — це спеціалізовані фін посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юр і фіз осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.

Ломбарди — фін посередник, що спеціалізується на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.

Лізингові компанії — фін посередники, що спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування та передачі їх в оренду фірмам-орендарям для використання у вир-чій д-сті, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного строку

Факторингові компанії — фін посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу.

Інвестиційні фонди — це фін посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грош коштами інвестиційного при­значення.

Фін компанії мають ту х-рну особливість, що мобілізовані звичайним для інвестиційних посередників шляхом кошти направляють у позич­ки фіз та юр особам для придбання товарів виробничого чи споживчого призначення.

Кредитні кооперативи (тов-ва, спілки) — це посередники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно п-тв малого і середнього бізнесу будь-якої форми власності, фермерських та домогос-тв, фіз осіб.

 

Організація д-сті централ банку (ЦБ).

Головне призначення ЦБ – це управління грош оборотом з метою забезпечення стабільного неінфл. розвитку економіки. ЦБ впливає на грош оборот через зміну пропоз грошей і зміну ціни грошей. Своє призначення він реалізує завдяки тому, що відіграє в екон системі особливу роль. А саме: емісійного банку; банку банків; органу держ.управління, який відповідає за монетарну політику.

ЦБ бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей, причому як формуванні її готівкового компоненту, так і безготівкового, здійснює емісію готівки для того щоб забезпечити нею КБ. Обмін на їх резерви розміщує ЦБ. КБ постачають готівку своїм клієнтам в обмін на їх депозити в банках залишаючи в своїх касах незначну суму готівки як резерв Другим, ще важливішим компонентом пропозиції Г враховуючи його розміри є Г суб’єктів економіки розміщені в КБ на депозитах рахунках, тобто безготівковий компонент. У формуванні цих грошей ЦБ відіграє визначальну роль. Він забезпечує банк сист додат резервом. Резерви банків поділяються на 2 частини: резерви, що їх ЦБ вимагає нагромаджувати; будь-яка сума вільних резервів якою банки бажають володіти.

ЦБ, як особливий оран банк сист створює так звані гроші підвищеної ефективності- готівку обігу і резерви КБ, що слугують базою для зростання пропозиції грошей. ЦБ регулюючи пропоз грошей впливає на ціну грошей, тобто на рівень % ставок. Правовий статус ЦБ хар-ся: держ.орган управління з покладеними на нього особливими ф-ями у сфері грошово-кредитних відносин і банків. д-сті.. ЦБ є самост юр особою, його майно відокремлене від майна держави. ЦБ може ним розпоряджатися як власник, він є комер організацією.

Функції Центрального банку.

ЦБ є головним банком країни, його ще наз емісійним. Існують 2 шляхи створення ЦБ:

-еволюційний: на базі найбільшого комерц банку створюється ЦБ;

-організаційний: на підставі певного закону створюється новий банк, який наділяється емісійними повноваженнями.

ЦБ за формою власності бувають:

- держ (100% капіталу належить державі);

- акціонерні.

ЦБ виконує такі ф-ії:

1) емісійна: ЦБ належить монопольне право емісії банкнот і розмінної монети. Він зазвичай організовує виготовлення грошей, регулює їх обіг, вилучає з обігу фальшиві та зношені гроші, здійснює їх утилізацію В Україні функцію виконує НБУ;

2) розробка та проведення держ грошово-кредитної пол;

3)“банк-банків”: ЦБ здійснює розрахунково-касове та кредитне обслуговування КБ. Для забезпечення розрахунк обслуговування комбанків НБУ запровадив загальнодерж. сист електронних платежів, що забезпечує здійснення міжбанків розрахунків на всій території країни.

Участь ЦБ в кредитному обслуговуванні КБ має таке призначення: а) кредити ЦБ – це один з інструментів впливу на грош обіг; б) ЦБ виконує роль кредитора інстанції і надає КБ короткострок кредит для підтримки їх ліквідності; в) кредити ЦБ – це засіб урегулювання міжбанків розрахунків і забезпечення таким чином безперебійного фун-ня платіжної сист ;

4) “домашній банк”: ЦБ здійснює розрахун-касове та кредитне обслуговування держ;

5)ЦБ здійснює нагляд та контроль за д-стю КБ;

6) ЦБ є представником інтересів держ в міжнарод відносинах;

7) ЦБ є зберігачем золотовалют резервів держ.

 

Статус і функції НБУ.

ЦБ України — Нац банк — було утворено у 1991 р. згідно з ЗУ«Про банки і банківську д-сть». Законом було закладено основи класичної дворівневої банк системи, яка включає, з одного боку, ЦБ, як головний банків інститут держави, який є емісійним центром і відповідає за збереження монетарної стабільності, а з ін — банків систему, представлену мережею КБ.

НБУ є юр особою, має відокремлене майно, що є об'єктом держ власності та перебуває у його повному гос-ському віданні. Статутний капітал банку є держ власністю і слугує для забезпечення зобов'язань банку.

Згідно з чинним зак-твом передбачена така система (структура) Нацбанку: центральний апарат, територіальні управління в областях і АРК, розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, Держ скарбниця, Центральне сховище грошей, спеціалізовані п-тва та установи, необхідні для забезпечення д-сті банку.

Закон передбачає дворівневу систему управління ЦБ— Рада НБУ і Правління НБУ.

Рада НБУ склад із 15 с, 7 членів Ради призначаються ВР а 7 — Президентом Укр строком на 7 років. Голова НБУ входить до складу Ради за посадою. До компетенції Ради належить:

- розроблення Основних засад грошово-кредитної пол та здійснення контролю за-їх виконанням;

- розроблення рекомендацій Правлінню банку щодо методів та інструментів грошово-кредитного регулювання;

- затвердження кошторису доходів і витрат банку;

- затвердження бухгал балансу банку;

- право застосування відкладального вето щодо окремих рішень Правління банку;

- інші повноваження.

Голову НБУ призначає ВР строком на п'ять років за поданням Президента України. Голова НБУ керує д-стю банку й одноособово несе за неї відповідальність. Голова НБУ не є одночасно головою Ради НБУ, який обирається членами Ради строком на три роки.

Основні принципи функц-ння Нацбанку:

- принцип незалежності банку;

- принцип президентського та парламентського контролю за д-стю банку;

- принцип екон самостійності банку;

- принцип централізації сист банку;

- принцип єдності системи банку;

- принцип вертикальної структури управління банком.

Нацбанк підзвітний Президенту та ВРУ. Рахункова палата здійснює перевірки НБУ в частині руху коштів Держ бюджету та виконання кошторису.

Нацбанк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах кошторису, затвердженого Радою НБУ. У разі перевищення доходів над витратами різниця вноситься до держ бюджету, а перевищення витрат над доходами покривається за рахунок держ бюджету, наступного за звітним роком.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.