Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Поняття конституційного права, його предмет і метод





Поняття конституційного права, його предмет і метод

В літературі давно дискутується питання: якій назві - Конституційне" чи "державне" право - надати перевагу. Ця проблема тісно пов'язана з іншою проблемою, а саме - Конституція є Основним Законом суспільства чи держави, чи того й іншого разом?

Для зручності дані терміни синонімізують.

У багатьох країнах набув поширення термін "конституційне право". Це стосується насамперед країн, де склались англосаксонська і романська правові системи, що уособлюють конституційний устрій, найбільш характерними рисами якого є громадянське суспільство і правова держава. Саме такий устрій забезпечує розподіл влад, і проголошує права людини, їх захист у судовому порядку.

Для германської правової системи характерне вживання терміну "державне право", що є відображенням історичних реалій в яких розвивалась німецька державність.

Конституційне право - це провідна галузь національного права України. Це галузь права, норми якої регулюють найважливіші суспільні відносини. Це провідна галузь публічного права, норми якої регулюють політичні відносини, зокрема визначаються і закріплюються основи конституційного ладу, правовий статус особи, форми безпосереднього народовладдя, організація і здійснення державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, та інші найважливіші суспільні відносини.

Кожна галузь права відрізняється від інших галузей права рядом ознак. Насамперед, конституційне право відрізняється предметом правового регулювання, характером тих відносин, що становлять предмет конституційного права.

Предметом конституційного права є суспільно-політичні відносини в цілому, насамперед відносини влади народу України( держави, місцевої влади або місцевого самоврядування); є політика, влада або політична влада. Це право про владу у всіх її відносинах про основні її засади і організації, (відповідні організації влади, між державою і особою, державою і місцевим самоврядуванням). Інші галузі ( наприклад цивільне, адміністративне право) також регулюють відносини суспільного управління, але не в цілому.



Конституційне право регулює вертикальні, ієрархічні, субординаційні відносини, тоді як інші галузі права регулюють горизонтальні відносини.

Предмет конституційного права опосередковує собою чотири групи (блоки) суспільних відносин.
1. Відносини, які складають основоположні засади народовладдя, суверенітет народу.
Суверенітет народу - це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території. Суверенітет буває потенційним і реальним. Потенційним суверенітетом володіє практично кожний етнос, незалежно від того має він свою державність чи ні. Реальний суверенітет - це втілення в життя суверенних прав народу, його волі йти таким шляхом, якій він вважає найкращим.
2. Відносини, які опосередковують устрій держави, як організації влади народу і для народу.
Влада - необхідний спосіб організації суспільства, процесів, що відбуваються в ньому, в тому числі за рахунок авторитарних методів, які передбачають можливість нав'язування волі суб'єкта влади, застосування в разі потреби примусу. Однак соціальна влада не завжди ґрунтується на авторитарній команді, примусових методах здійснення. У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває соціальна злагода, консенсус, а примус відступає на другий план.
Найбільш універсальною організацією влади в суспільстві є держава. Тому об'єктом конституційного регулювання є відносини, які пов'язані з:

    • Формою державного правління.
    • Формою державного устрою.
    • Політичним режимом.
    • Впровадженням та використанням державних символів.
    • Територіальної організації.

3. Відносини, які опосередковують основоположні засади функціонування держави.
Головними з яких є гуманізм, демократизм, розподіл влад, виразом якого є механізм взаємного контролю гілок влади, їх врівноваженість.
4. Відносини, що визначають характер зв'язків між державою і конкретною особою. Це насамперед:

    • Відносини громадянства, під якім розуміють постійний правовий зв'язок між особою і державою, що надає їм відповідні права й покладає певні обов'язки.
    • Відносини фундаментальних прав громадян України: економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних.
    • Відносини гарантій реалізації прав і свобод.
    • Відносини, що випливають із факту відповідальності держави перед особою і навпаки.

Конституційне право - право про владу, керівництво, підпорядкування, право що охоплює всі найважливіші політико-суспільні відносини.

Методами конституційного права є імперативний, забов'язуючий, заборонний та дозвільний методи.

Імперативний метод - метод однозначного визначення поведінки суб'єкта( ст. 19 КУ державні органи діють у спосіб і порядок, визначений законом). Крім імперативного методу, метод зобов'язань, заборон (поєднання діяльності) є дозвільні норми. Конституційне право впливає на суспільні відносини сукупності методів з превалюванням імперативного метода (альтернативи). Більш владної галузі права немає, крім конституційного права.

Конституційне право відрізняться і джерелом права. Провідними джерелами права інші галузі права - кодекси, то конституційне право - Конституція, за чим отримує назву. Конституційне право як і більшість галузей права являє собою певну систему. Хоча конституційне право є складовою частиною системи права України. Систему конституційного права складають інститути і норми конституційного права.

З розвитком теорії права відбувається поділ права на галузі.

Конституційне право як наука і навчальна дисципліна

Конституційне право існує в трьох іпостасях:галузь,наука,навчальна дисципліна.

Як наука, система ідей, теорій, концепцій, вчень про конституційне право.

Як галузь права та напрями наукових досліджень в цій галузі.

Як навчальна дисципліна, одержаних наукою в галузі конституційного права і практикою застосування конституційного права (загальна частина, основи конституційного право, інші інститути конституційного права).

Конституція - основне джерело Конституційного права України

Поняття Конституція і види Конституцій
Історія Конституції України.
Структура Конституції України.
Функції Конституції України.
Порядок прийняття і внесення змін до Конституції.
Гарантії (охорона) Конституції.
Реалізація конституції

* * *

Функції Конституції України

 

Функції Конституції України, як і будь-який нормативний акт, полягає у тому, що це напрями або способи впливу на суспільні відносини. Функції конституції, як і функції конституційного права поділяються за:

    • Сферами впливу права на суспільні відносини.
    • Способами і засобами впливу конституції на суспільні відносини, через які визначається її роль і значення в державі і суспільстві.

За сферами впливу на суспільні відносини:

    1. Політична функція
    2. Ідеологічна функція
    3. Економічна функція
    4. Соціальна функція
    5. Екологічна функція
    6. Зовнішні функції.

Пріоритетною є політична функція, оскільки конституція головним чином регулює політичні відносини, відносини в сфері політичної влади (ст. 5 КУ). Регулюється характер державної влади, суспільні відносини щодо політичної влади.

Ідеологічна функція (ст. 1) є важливою, оскільки конституція проголошує ідеї, наміри діяльності суспільства.

Соціальні функція (ст. 3), визначає людину суб'єктами суспільних відносин.

Економічна функція (ст. 13) проголошує, економічні напрямки діяльності держави, закріплює право власності (характеризує його).

Екологічна функція регулює питання екологічного характеру (ст. 16).

Конституція виконує і міжнародні функції - закріплює положення міжнародних документів, не визнає пріоритет міжнародно-правових актів.

Розрізняються Функція за способами і засобами на:

    1. Установчу
    2. Регулятивну
    3. Правотворчу
    4. Охоронну
    5. Інформаційна (чи комунікативна).

Пріоритетною функцією є установча і регулятивна, оскільки відповідні інстанції (КСУ, УВР з прав людини). Прийняття конституції означало введення певного державного і суспільного ладу.

Другою функцією вважається правотворча функція - передбачення прийняття відповідних законів (органи державної влади тощо).

Охоронна функція - конституція виступає гарантом суспільного і державного ладу, прав і свобод людини і громадянина (ст. 7)

Інформаційна функція - ряд статей конституції, інформація про характер інститутів, державний лад тощо, мають комунікативний характер.

Реалізація конституції

 

Реалізація конституції (цінність конституції - суть, форма реалізації конституції) має відмінності від реалізації законів (прийняття ненормативних актів); прийняття нормативних і ненормативних актів відповідно органам державної влади та посадовими особами, прийняття відповідних законів, що передбаченні конституцією (закони - це "крила конституції").

Через 5 років після прийняття конституції неприйняті закони про Регламент, статус народних депутатів, комітети ВР. Прокуратури, органів виконавчої влади.

Реалізується конституція наступила в повному обсязі 28 червня 2001 року, що передбачає введення в прийняття і дію певних законів, як передбаченні Конституцією України.

Основи конституційного ладу України

Загальні засади конституційного ладу України.
Конституційні основи державного ладу України.
Конституційні основи суспільного ладу України.
Гарантії конституційного ладу.

* * *


Загальні засади конституційного ладу України

Одним із перших інститутів конституційного права є інститут основ конституційного ладу.

Конституційний лад - це передбаченні і гарантовані Конституцією і законом суспільні відносини. Антиподом конституційного ладу є режим, диктатура тощо.

Режим - це нелегальний, неконституційний лад..

За своєю суттю конституційний лад являє собою певний тип, рівень суспільних відносин, зумовлений внутрішніми, зовнішніми і історичними факторами. Сучасний конституційний лад України є змішаним, перехідним, що поєднує старі і нові відносини. За змістом конституційний лад є певною системою суспільних відносин, офіційних і легітимних, які передбаченні Конституцією і законами.

За формою конституційний лад є сукупність чи система організаційних, правових та інших форм суспільства і держави, будівництва і діяльності держави і суспільства. Під конституційним ладом к науковій літературі розуміють і організацію і діяльність держави. Конституційний лад це діяльність держави, що передбачена Конституцією і законами. Він включає і діяльність суспільства.

Конституційним слід вважати лад, який не просто проголошує встановлення Конституції України , а той, що їй відповідає, є демократичним. Це й ті норми Конституції і законів, що його встановлюють.

Конституційний лад як суспільні відносини це порядок, встановлений Конституцією і законами. Є різні в науковій літературі погляди на конституційний лад, але найбільш визнаним є: Конституційний лад - це офіційні, легітимні відносини в суспільстві, передбаченні і встановленні Конституція України і законами.

Суть конституційний лад характеризує принципи цього ладу, серед яких:

    1. Принцип суверенності;
    2. Принцип демократизму;
    3. Принцип гуманності;
    4. Принцип реальності;
    5. Принцип системності;
    6. Принцип наукової обґрунтованості;
    7. Принцип історизму;
    8. Принцип програмності і принцип гарантованості.

Принцип суверенності конституційного ладу полягає в наявності суверенітету держави і суспільства, тобто в встановленні і існуванні конституційного ладу з волі народу. (ст. 5 Конституції України: "Право встановленні зміни конституційного ладу належить народу. Носієм суверенітету є народ).

Принцип демократизму полягає в можливості здійснення влади самим народом безпосередньо або через ті інституції, які народ уповноважує здійснювати владу. Конституція України: "Народ здійснює владу безпосередньо або через органи державної влади та органи місцевого самоврядування".

Гуманізм конституційного ладу полягає у ставленні суспільства і держави до особи, людини. Зокрема, у визнанні людини найвищою соціальною цінністю. Ст. 3 Конституція України: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю". Про таке ставлення свідчить система прав передбачених і гарантованих Конституцією України. Третину статей Конституції України присвячено правам і свободам людини.

Конституційний лад характеризується реальністю, що полягає у відповідності суспільного ладу, передбаченого Конституцією, фактичному, існуючому ладу, у відповідності і фактичних відносин.

Принцип системності полягає у закріпленні конституцією всієї системи реально існуючих суспільних відносин. Наприклад: Конституція України закріплює всю систему прав, встановлених міжнародним правом і гарантованих державою (особливо, політичні, соціально-економічні та інші). Конституційний лад України має всі основні атрибути видів прав людини, держави і суспільства.

Наукова обґрунтованість полягає у тому, що конституційний лад ґрунтується на певних теоретичних засадах: правова держава, система прав, парламент. Теоретична основа, наукова обґрунтованість, складається з теорій, що запозиченні (влади, місцевого самоврядування); з колишніх марксистських теорій і теорій створених після здобуття незалежності. Всі інституції створенні на теоретичних основах: концепція Конституції України як форма, праці вчених. Як правило, наукове обґрунтування існує основою всіх положень Конституції.

Історизм полягає у сприйнятті і ствердженні певних інституцій минулих років, що виникли до здобуття незалежності (соціальні права, ідея соборності, унітарної держави). Він полягає в наступності надбань і врахуванню досвіду попередніх поколінь.

Програмність: деякі інститути державного і суспільного ладу проголошуються, як намір, програма розвитку, що не існує реально (соціальна держава, деякі види прав, що проголошують не є реальними: соціальні права, правова держава: держава ще не є повною мірою правовою , а лише має намір бути такою).

Гарантованість: конституційного ладу характеризується наявністю прав і організаційних гарантій, що називаються системою національної безпеки і оборони. Конституційний лад гарантований Конституцією України і системою організаційних засобів.

Основним складовим конституційного ладу є державний і суспільних лад, оскільки закріплюється Конституцією України.

Гарантії прав і свобод

Обов'язкі державних органів і посадових осіб - це гарантії нормативно - правового характеру, щодо додержання прав і свобод людини і громадянина (ст. 40 КУ) по захисту, поновленню цих прав органами законодавчої, виконавчої та судової влади.

Процесуальні норми як нормативно - правові гарантії - порядок набуття, використання та захисту прав (ст.19 Конституції України).

Нормативно - правові гарантії є лише частиною юридичних норм і гарантій, необхідне функціонування інших соціальних норм: моральних, релігійних, канонічних, звичаєвих.

Вибори в Україні

Вибори - це форма безпосереднього волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або органів місцевого самоврядування шляхом таємного голосування. За своєю суттю вибори є безпосереднім волевиявленням народу, що передбачені Конституція України та законами. За змістом вибори є формуванням органів державної влади або місцевого самоврядування або заміщенням посад одноособових органів: установча функція державотворення, реалізації установчої функції.

За формою вибори є голосуванням (таємним, як правило) загального характеру.

Вибори поділяються на види: за часом , місцем проведення, суб'єктами, способами проведения, підрахунком голосів.

За часом проведення: чергові, позачергові, проміжні, вибори в зв'язку з утворенням нових територіальних одиниць.

Чергові вибори проводяться періодично, що визначається Конституцією України і законами. Парламентські вибори проводяться в останню неділю березня четвертого року повноважень ВРУ. Президентські вибори - в останню неділю жовтня останнього 5 року повноважень Президента за Конституцією України.

Позачергові - у зв'язку з достроковим припиненням повноважень органів державної влади або місцевого самоврядування, вони призначаються ВРУ чи Президентом (передбачено Конституцією України)

Повторні - за призначенням ЦВК в разі порушення законодавства в ході виборів.

Проміжні - в зв'язку з вибуттям депутата, в окрузі.

За місцем: загальні і місцеві вибори (локальні)

· Загально-національні - до парламенту, вибори депутатів.

· Місцеві - в межах адміністративно - територіальних одиниць чи округів.

 

За суб'єктами та об'єктами:

· вибори до ВРУ (народних депутатів),

· Президента,

· депутатів місцевих рад,

· сільських, селищних і міських голів,

· депутатів ВР АРК.

 

За способами проведення виборів : мажоритарні, пропорційні та змішані.

Мажоритарні вибори і мажоритарна виборча система відносної більшості - вид виборів, за якими обраним вважається кандидат, який набрав в ході виборів по одномандатному виборчому округу більше голосів щодо всіх інших незалежно від того яка кількість виборців взяла участь у голосування) та абсолютної більшості (більше голосів за інших при умові, що за нього віддали голоси визначеної законом кількості голосів виборців.)

Пропорційна виборча система (вперше запроваджена у 1889 р. в Бельгії, тепер 57 країн використовують цю систему: (ФРН, Іспанія, Італія, Португалія): депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраною кожною з них у межах виборчого округу. При застосуванні цієї системи округи завжди багатомандатні.

За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють наступні види пропорційної системи:

1. з жорсткими списками;

2. з преференціями;

3. з напівжорсткими списками.

 

Виборчі округи створюються за способом, коли межі виборчих округів збігаються з межами адміністративно-територіальних одиниць чи коли територія держави складає єдиний виборчий округ.

Змішана виборча система: частина депутатів обираються за мажоритарною і частина за пропорційно. Виборчою системою (50 - 50 %; 70 - 30 %; 75 - 25). В Україні діє змішана виборча система (50 - 50 %). Вибори поділяються на дійсні і недійсні (відповідно і всупереч законодавству) в зв'язку з якими призначенні повторні вибори.

Комбіновані вибори - вибори, коли одночасно проводяться декілька видів виборів.

Вибори, визнанні законними і конституційними, є дійсними. Всі види виборів проводяться за певними принципами: принцип загального права, рівності, прямого характеру виборів і таємності голосування. Принцип загальності виборів - активне виборче право (право обирати) мають усі громадяни України, які досягли на день голосування 18 років, за винятком визнаних у судовому порядку недієздатними. Пасивне виборче право, мають особи, які відповідають вимогам, що передбаченні законами про окремі види виборів, зокрема народним депутатом не може бути обраний громадянин України, що має судимість, яка не знята і не погашена.

Принцип рівності виборів означає, що всі громадяни України під час виборів мають рівну кількість голосів, а кандидати мають рівні умови для балотування.

Принцип прямого характеру виборів передбачає, участь у виборах громадян і зокрема, голосування є безпосередньою, тобто нікому голосувати на іншого не дозволяється.

Принцип таємності - вплив на волевиявлення виборця під час голосування забороняється, голосування проводиться у кабінах або кімнатах для таємного голосування вхід до яких без дозволу виборця не допускається. Виборець має право запросити членів сім'ї, крім членів комісії, кандидатів та їх представників.

Передбаченні і процесуальні (інституційні) принципи: поєднання державного і недержавного фінансування виборів, гласності (крім стадії голосування), використання державних і недержавних засобів масової інформації.

Вибори являють собою певний процес, що складається з ряду стадій, основними серед яких є:

I. стадія оголошення або призначення виборів

II. утворення виборчих органів (виборчі комісії): центральних, окружних, дільничних

III. утворення виборчих територіальних одиниць (округів, дільниць)

IV. складання списків виборців

V. висування і реєстрація кандидатів або претендентів

VI. передвиборчя агітація

VII. голосування; підведення підсумків виборів

VIII. офіційне оприлюднення результатів виборів та в разі необхідності повторне голосування або вибори.

 

Якщо дата виборів визначена Конституцією України і законами, вони оголошуються Центральним Виконавчим Комітетом, а не призначаються (президентом чи парламентом). Місцеві і позачергові, повторні вибори призначаються. Виборчі органи - ЦВК, окружні, дільничні і територіальні виборчі комісії. ЦВК утворюється з 15 осіб ВРУ. Інші - утворюються вищестоящими комісіями за пропозицією відповідних політичних партій або їх місцевих осередків (кількість: від 8 до 20, голова, заступник, секретар, і члени комісії). Комісії в Україні є громадськими органами. Територіальними одиницями є виборчі округи і виборчі дільниці (225 одномандатних округів і 3800 дільниць). Для проведення пропорційних виборів вся територія країни оголошується єдиним багатомандатним загальнодержавним виборчим округом.

Списки виборців складають органи місцевого самоврядування (а не державний реєстр виборців). Висування кандидатів безпосередньо здійснюється політичними партіями, виборчими блоками партій або шляхом само висування по одномандатних округах. За пропорційною системою висування кандидатів здійснюється шляхом подання списків кандидатів від політичних партій або блоків, які затвердженні з'їздами партій.

Висування кандидатів у народні депутати розпочинається за 80 днів і завершується за 1,5 місяця до виборів. Це здійснюється виборцями в особі політичних партій та виборчих блоків партій, а також шляхом само висування.

За пропорційною системою висування кандидатів здійснюється у вигляді списків кандидатів від відповідного блоку чи партії, затверджується на з'їзді і не може бути змінений.

По одномандатних округах кандидатів висувають партійні організації чи блоки, або відбувається само висування. Для реєстрації кандидатів подаються біографічні дані, програма, заява (що в разі обрання звільняються з місця попередньої роботи), застава в передбаченій кількості. При поданні всіх документів кандидат реєструється і отримує посвідчення. Але при неправдивості чи несвоєчасності надання даних кандидату може бути відмовлено у реєстрації:

· неточні данні у декларації (доходи, майно тощо);

· неточні біографічні дані (строк проживання на Україні 5 років);

· про місце роботи;

· про місце і рік народження.

 

Передвиборна агітація - одна з кульмінаційних стадій виборів.

Форми агітації:

1. передвиборчі інформаційні плакати, що виготовляються за державний кошт у встановленій законом кількості;

2. виступити по радіо протягом передбаченого законом часу;

3. виступити на телебаченні: дискусія, промова, "круглий стіл" тощо;

4. виступи в періодичних друкованих засобах масової інформації в обсязі, визначеної законом з метою інформування біографічних даних і програми кандидата;

5. зустрічі з виборцями тощо.

Послідовність виступів кандидатів визначається шляхом жеребкування. Кульмінаційною стадією виборів є голосування, що здійснюється по виборах народних депутатів з 8 годин вечора безпосередньо виборцями шляхом пред'явлення документів. Отримавши бюлетень, виборець ставить підпис як у талоні, так і в списку виборців і здійснює волевиявлення в кабіні таємного голосування.

Тисячі міжнародних спостерігачів є свідками виборів. Вони, а також спостерігачі від політичних партий, довірені особи кандидатів здійснюють контроль за ходом виборів.

Контроль за ходом голосування є необхідним (від партії спостерігачі, довірені особи, міжнародні спостерігачі тощо).

В 20 годин припиняється голосування.

У зв'язку із станом здоров'я особі може біти дозволено проголосувати вдома. Для цього треба написати заяву за 12 годин до початку виборів. У день виборів до хворої людини прийде комісія з 3 чоловік (завчасне голосування можливе лише під час місцевих виборів), за підкріплюваними талонами, а не за місцем проживання.

Підрахунок голосів, підведення підсумків виборів і встановлення результатів голосування є наступною стадією. Дільничні виборчі комісії здійснюють підрахунок голосів, складаючи протоколи про підрахунок голосів, що передбачає визначення кількості виборчих бюлетенів для голосування, що лишаються невикористані, вручені, виявленні, недійсні, подані "за" і "проти". Окремо складається з багатомандатного і одномандатного виборчого округу. Протоколи складаються в трьох примірниках, один з яких має бути оприлюднений, підписані членами комісії. Протоколи про результати голосування передаються до окружних комісій які здійснюють підсумки голосування і визначають кандидатів, обраних по одномандатних округах. Протоколи окружних комісій про підсумки йдуть до Центральної виконавчої комісії, яка встановлює результати голосування, про що складає протокол. Результати голосування, що встановила центральна виконавча комісія, мають бути оприлюднені протягом встановленого законом часу. Оприлюднення здійснюється в газетах "Голос України" або "Урядовий Кур'єр" (через 15 днів), після чого центральна виборча комісія видає тимчасові посвідчення. Після реєстрації депутатів, вони приносять присягу, після цього отримують постійне посвідчення депутата.

Якщо кандидати набрали відповідну кількість голосів - то вибори вважаються такими що відбулися; вибори вважаються такими що не відбулися, - якщо вибули всі кандидати; вибори є недійсними - якщо порушено законодавство, і призначено повторні вибори.

Кожен вид виборів має свої особливості:

· сільських, селищних голів (одноособові);

· депутатів до органів місцевого самоврядування (колегіальні).

В разі порушення законодавства передбачається конституційно-правова, кримінальна, адміністративна та інша відповідальність:

1. за перешкоджання шляхом насильства вільному волевиявленню

2. використання свого посадового становища

3. невчасне складання списків

4. якщо особа перешкоджає вести передвиборчу агітацію

5. втручання в роботу виборчої комісії

6. порушує таємницю голосування

7. допускає підробку виборчих документів

8. внесення неправдивих даних до документів.

 

Відповідальність можуть нести посадові особи, кандидати, довірені особи, представники політичних партій, міжнародні спостерігачі, члени виборчої комісії тощо (за конституційно - правової - у вигляді визнання виборів недійсними).

Вибори здійснюються державою за участю політичних партії. Держава утворює виборчі органи і фінансує вибори, які здійснюються за рахунок державного бюджету, кошти перераховуються на рахунок Центральної Виконавчої комісії. Державні витрати на вибори складають лише частину витрат. Поряд з державним виборчим фондом утворюються індивідуальні фонди та фонди політичних партій (недержавні кошти). Витрати мають здійснюватися офіційно і бути оприлюднені, відкриті (хто в якому обсязі). Кандидат не зобов'язаний створювати індивідуальний фонд. Рахунки, як правило відкриваються в банках за місцем балотування. Інформаційне забезпечення виборців здійснюється державою шляхом надання можливості виступати в засобах масової інформації. Недержавні засоби масової інформації повинні офіційно публікувати розцінки, умови виступів.

Виборчий процес вимагає наявність таких документів:

1. виборчі бюлетені;

2. протоколи виборців;

3. виборчі програми кандидатів;

4. інформаційні плакати, які подаються при реєстрації кандидата.

Розходження в цих документах зумовлює їх недійсність чи потребує судового розгляду. Гарантії виборів і виборчого процесу :

1. національні гарантії

2. міжнародні гарантії

3. організаційні

4. нормативні гарантії.

Національні гарантії: виборчі комісії, органи державної влади і місцевого самоврядування, політичні партії, громадські організації (по місцевим виборам) виборці (окремо чи за місцем проживання чи роботи).

Організаційні гарантії: засоби масової інформації.

Міжнародні гарантії: міжнародні спостерігачі, спостерігачі від окремих держав, міжнародних організації та органів, що склали документи про підсумки своїх спостережень.

Нормативні гарантії: Конституція України, чинне законодавство, акти Центральної Виборчої Комісії (повідомлення ЦВК про результати виборів).

Верховна Рада України

Вперше парламент виникає у Великобританії більш ніж 700років тому.

За часом виникнення:

I. середньовічні (що приймали бюджет, а не закони);

II. часів нової історії ( в ході буржуазної революції 18 - 19 століття з прийняттям перших конституцій);

III. часів II Світової Війни;

IV. новітні з початку 90-х рр. XX ст.

В США з'являються перші парламенти, для прийняття конституції і законів (парламент нового часу) згодом і в європейських країнах. В Росії Україна державності не мала, парламент був створений царем Олексієм Михайловичем. Але Петро I його ліквідував, створивши на західний лад палати (зокрема бояри і т.д.) Державна Дума була створена під тиском революційним сил на початку XX століття.

Після II Світової Війни, після розпаду колоніальної імперії (Африка, Азіатські держави). Виникає приблизно 50 нових держав і стає близько 150 парламентів.( за зразком метрополії)

Парламенти, що утворилися на території колишнього СРСР і країн Східної Європи (приблизно 20 парламентів) запозичують досвід у типових європейських державах.

Парламенти в більшості країн формуються шляхом виборів і називаються виборними представницькими органами. Це стосується однопалатних та нижніх палат двопалатних парламентів. Верхні палати формуються шляхом призначення главою держави. Парламентарії - сенатори - це представники верхньої палати, депутати - в однопалатному, і в нижніх палатах двопалатних парламентів. Право обирати мають особи які досягли 18 років. Право балотуватися мають особи - з 21 року,( іноді з 25 років). В нижню палату балотуються особи з 21-25 років, у верхню 30 років і більше.

Парламентарії обираються за трьома виборчими системами (мажоритарною, пропорційною і змішаною).

Вибори Президента України

Президент обирається в Україні шляхом загальнонародних виборів терміном на 5 років. Вибори Президента проводяться в останню неділю жовтня 5 року повноважень, відповідно до Конституції і закону "Про вибори Президента.

За 180 днів вибори оголошує ЦВК (чергові, позачергові, повторні).

Принципи виборів Президента збігаються з принципами виборів парламенту:

    • загальність
    • рівність
    • прямий характер
    • таємність.

Стадії виборів Президента збігаються із стадіями виборів парламенту, але:

    1. призначаються лише позачергові, чергові - оголошуються, визначаються Конституцією України;
    2. утворюються територіальні округа (225 територіальних округів) і відповідна кількість виборчих дільниць (330 тисяч);
    3. утворення виборчих органів: ЦВК, яка є комісією по виборах Президента, парламенту та референдуму і є гарантом безпосереднього народовладдя; територіальні і дільнічі виборчі комісії;
    4. складання списків виборців виконавчими органами місцевих рад і місцевих державних адміністрацій.
    5. висування і реєстрація кандидатів у Президенти:
      1. висування претендентів на кандидатів у Президенти;
      2. збір підписів є реєстрація кандидатів.

Право висувати претендентів мають блоки, політичні партії, групу або збори виборців за місцем проживання, шляхом само висування. Щоб бути зареєстрованим, претендент має зібрати 1 млн. підписів виборців на свою підтримку, після чого подається програма і кандидат реєструється. Передвиборча агітація - боротьба за першість, де відбувається єднання політики і фінансів.

Голосування здійснюється з 7 ранку до 8 вечора, в установленому порядку.

Підведення підсумків і оголошення результатів - остання стадія. Присяга Президента приноситься протягом 1 місяця в парламенті.

Конституційний Суд України

Загальна характеристика Конституційного суду України
Порядок формування Конституційного суду України
Функції і повноваження Конституційного суду України
Порядок роботи Конституційного суду України

* * *

Суди загальної юрисдикції

Загальна характеристика судів загальної юрисдикції
Система судів загальної юрисдикції
Функції і повноваження
Основні засади судочинство, що здійснюється судами загальної юрисдикції

***

Органи прокуратури України

Загальна характеристика конституційно-правового статусу прокуратури.
Система та структура органів прокуратури.
Функції і повноваження органів прокуратури.
Акти органів прокуратури.

* * *

Акти органів прокуратури

В ході своєї діяльності прокурори приймають нормативні акти - акти прокурорського реагування на виявлення правопорушення, а саме: протести, подання приписи, постанови. Внутрішніми актами є: накази та розпорядження.

Пріоритетним видом актів прокуратури є протести - акти реагування на незаконні дії та акти керівників підприємств, установ і організацій з вимогою відмінити ці акти або внести до них зміни. Керівники мають протягом 10 днів відповісти на них, або внести зміни і повідомити про це в органи прокуратури. Якщо керівник не реагує, прокурор має звернутися до прокуратури вищого рівня. Подання - офіційне повідомлення прокуратури про неодноразові порушення законодавства на підприємстві, установі, організації з вимогою не допускати порушень надалі. Про реагування на це подання посадова особа має повідомити протягом 1 місяця.

Постанови приймаються у разі порушення законів посадовою особою або громадянином прокурор вносить мотивовану постанову про адміністративне правопорушення, про порушення кримінальної справи, дисциплінарних проваджень, окремі слідчі дії (проведення експертизи тощо).Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною особою у десятиденний строк.

Приписи - вимога усунення правопорушення установою, організацією, підприємством. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємствам, установам, організаціям, громадянам, якщо порушення не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконання, про що повідомляється прокурору.

Крім правових форм, розрізняють організаційні форми - перевірки, прийом громадян, планування роботи, розгляд листів, заяв чи скарг, обговорення, проведення засідання, нарад з приводу роботи прокуратури.

Функції і повноваження.

Функції омбудсмена:

XIII. за характером прав, що захищаються омбудсменом;









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.