Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Санітарні вимоги до території харчових підприємств.





На території підприємства висаджують дерева і чагарники, які значно зменшують шум, затримують пил і гази. Територію підприємства підтримують в хорошому санітарному стані. Під’їдні шляхи, проходи, площадки регулярно очищають від сміття. У літній час їх своєчасно поливають для зменшення утворення пилу, а взимку очищають від снігу. Територію підприємства планують так, щоб на ній не затримувалися атмосферні опади. Усі наявні водостоки підтримують у справному стані і регулярно очищають. На території підприємства виділяють спеціальні майданчики для палива, шлаку, зберігання тари, миття транспорту, збору відходів. Виробничі відходи і сміття збирають у металеві контейнери і щодня вивозять спеціальним транспортом. Майданчики для збору відходів і дворові туалети розташовують не ближче 25 м від виробничих приміщень. На території підприємства виділяють місце для куріння, обладнане ослонами, бочками з водою і урнами. Всі під’їзди до виробничих приміщень та будівель, місця громадського користування, майданчики повинні бути добре освітленні.

98.Виробнича гігієна.

Гігієна праці розглядає питання, пов'язані з умовами роботи і їхнім впливом на людський організм; розробляє гігієнічні і лікува­льно-профілактичні заходи, спрямовані на поліпшення і збереження здоров'я працівників, підвищення працездатності і продуктивності праці. Діяльність людини, залежно від умов реалізації і особливос­тей технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим від­хиленням параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального функціонування організму людини.

Уникнути небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан виробничого середовища і довкілля в цілому практично не­реально. Тому метою гігієни праці є встановлення таких граничних відхилень від природних фізіологічних норм для людини, допусти­мих навантажень на організм людини, які не будуть викликати не­гативних змін у функціонуванні організму людини і окремих його систем.



1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберіга­ється не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;

2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рів­нями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонування стану організму відновлюються за час регламенто­ваного відпочинку або до початку наступної зміни та не справляють негативного впливу на стан здоров'я;

3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються такими рів­нями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм.

4 клас - небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризу­ються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середови­ща і праці, вплив яких протягом робочої зміни створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професій­них уражень.

 

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд – професійна діяльність, яку проводять установи державної санітарно-епідеміологічної служби з метою запобігання зменшення та усунення можливого шкідливого впливу на здоров’я людини харчових продуктів і яка полягає в оцінці ризику, визначенні відповідних санітарних заходів та технічних регламентів щодо виробництва та введення в обіг харчових продуктів.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється за:

- організацією і проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами, установами;

- реалізацією державної політики з питань профілактики аліментарних та аліментарно зумовлених захворювань;

- дотримання санітарних норм, правил та гігієнічних нормативів у стандартах та інших нормативно-технічних документах на ПС та ПХ, технологічні процеси, устаткування та пакувальні матеріали;

- відповідністю ПС та ПХ вимогам безпеки для здоров’я та життя населення;

- дотримання юридичними та фізичними особами санітарного законодавства на усіх етапах виробництва, переробки, зберігання транспортування та реалізації ПС та ПХ.

 

Гігієнічні вимоги до процесів отримання і первинної обробки сировини.

Технологічний процес та обладнання повинні проектуватися, розроблятися та реалізуватися у такий спосіб, щоб забезпечити поточність виробництва, мінімізувати вплив окремих технологічних процесів на втрати біологічно активних сполук - складових вихідної сировини, та забезпечити дотримання вимог охорони здоров'я та безпеки людей, безпеки довкілля. Технологічні лінії виробництва, і технологічне обладнання повинні бути забезпечені пристроями для уловлювання, просіювання, очищення від сторонніх домішок для запобігання надходження сторонніх предметів у продукт. Обладнання, яке використовується для реалізації технології виробництва повинно бути забезпечено конгрольно-вимірювальиими та реєструючими приладами, управління процесами - автоматизованими.

3агальні вимоги до технологічного процесу: 1) додержування принципу поточності; 2) звільнення сировини від некондиційних домішок і підвищення ступеня її чистоти у міру руху потоком (видалення, сортування,миття); 3) герметизація і автоматизація процесів виробництва і фасування; 4) використання низькотемпературного і високотемпературного (пастеризація, стерилізація) чинників для регуляції інтенсивності розмноження мікроорганізмів у сировині і готової продукції; 5) наявність системи об'єктивного контролю за роботою низько- та високотемпературного обладнання; 6) наявність системи об'єктивного котролю за якістю вихідної сировини, процесом виробництва і готовою продукцією.

 

Харчова та біологічна цінність продуктів.

Біологічна цінність продукту – показник якості харчового білка, який відображає ступінь відповідності його амінокислотного складу потребам організму в амінокислотах для синтезу білка. Останнім часом частіше використовують ширше розуміння поняття «біологічна цінність» як показника, що відображає вміст усіх біологічно активних речовин у харчовому продукті.

Біологічну цінність харчового продукту оцінюють на основі визначення його хімічного складу (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини); у разі потреби досліджують вміст амінокислот, визначають амінокислотний скор, жирнокислотний склад та вміст інших речовин (органічних кислот, пектинових речовин тощо)

Харчова цінність продукту – поняття, яке інтегрально відображає усю повноту корисних властивостей харчових продуктів, включаючи ступінь забезпечення даним харчовим продуктом фізіологічних потреб людини в основних поживних речовинах і в енергії. Харчова цінність характеризується насамперед хімічним складом харчового продукту з урахуванням вживання його в загальноприйнятих кількостях.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.