Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Методичні вказівки до вивчення курсу





Вивчення курсу розпочинають з висвітлення питань становлення та розвитку теорії інновацій. Згадайте, у працях яких вчених-економістів, класиків політекономії, відомих вам з курсу економічної теорії, науково-технічний прогрес є одним з факторів суспільного розвитку та зумовлює зміну технологічних укладів виробництва.

Зародження інноваційної теорії відноситься до початку ХХ ст. і відображене в працях західноєвропейський учених (Й. Шумпетер, Дж. М. Кейнс, неокласики). Про роль засобів виробництва і науково-технічного прогресу писали також А. Сміт, К. Маркс.

Зверніть увагу на теорію «довгих хвиль», тобто циклів економічної кон’юнктури М. Кондратьєва, що дала можливість Шумпетеру обґрунтувати необхідність інноваційного оновлення капіталу завдяки різного роду нововведенням.

Згадайте, які зміни соціально-економічних укладів (відомі вам з курсів історії різних країн) відбувалися під дією розвитку виробничих сил, які наукові відкриття та досягнення сприяли досягненню конкурентоспроможності тих чи інших країн на світовому ринку.

Зверніть увагу на висновки відомого фахівця у галузі міжнародної конкуренції М. Портера щодо джерел конкурентних переваг, обґрунтованих ним у праці «Міжнародна конкуренція» (Porter M.E. The Competitive Advantage of Nations. – № 4: The Free Press, 1990. – Р.40).

Звертаємо вашу увагу ще на кілька аспектів сучасного економічного розвитку на основі інноваційної компоненти, а саме: використовуючи розроблені у світі передові технології, можна перейти лише на стадію інвестиційного розвитку. Стадія ж інноваційного розвитку припускає певний технологічний монополізм, одержуваний у результаті власних розробок і винаходів.



Проте вже на початку ХХІ ст. розвиток науки і техніки став не метою, а засобом соціально-економічного розвитку країн. Багато дослідників схильні вважати, що майбутнє людства пов’язано не з технотронним суспільством, а з гуманістичним. Подумайте над основними рисами гуманістичного суспільства.

Заглиблення в проблематику курсу зумовлює необхідність хоча б стислого огляду літературних джерел, що дає можливість визначитися в понятійному апараті щодо інноваційного процесу. Це тим більше важливо, що в даний час ще чітко не сформувалася термінологія в галузі інноваційної діяльності.

 

Теоретичні основи теми

Інноваційна діяльність – це самостійний вид діяльності підприємства, пов’язаної з управлінням процесами відновлення активів та продукції в ринковій економіці з метою диверсифікації виробництва, його модернізації, створення високих технологій і сучасного виробничого потенціалу, що забезпечує конкурентоспроможність і фінансову стабільність фірми (підприємства).

Теорія інновацій– це сукупність знань про теоретичні проблеми науково-технічного прогресу, а також про методологічні підходи до формування інноваційної політики і механізму її реалізації на всіх рівнях управління.

Науково-технічний прогрес (НТП)є об’єктивним явищем. Науково-технічний прогрес в економіці відбувається циклічно, тобто з періодичними коливаннями інноваційної активності, які пов’язані з фазами економічних та науково-технічних циклів. Взагалі циклічність є механізмом саморегулювання ринкової економіки.

Економічний циклє формою розвитку ринкової економікий охоплюєперіод руху ринкової економіки від однієї кризи до іншої. Розрізняють малі (до 10 років) та великі (50–60 років) цикли розвитку ринкової економіки. У межах малих циклів модернізується обладнання, оновлюється виробничий апарат, зростають інвестиції у виробництво, збільшується ємність ринку. Великі цикли пов’язані із радикальними науково-технічними перетвореннями в економіці, впровадженням базових нововведень, які суттєво змінюють як набір продуктів, що пропонуються покупцям, так і технологію їх виготовлення. Великі економічні цикли характеризуються структурною перебудовою всієї економіки. Малі та великі економічні цикли не протистоять один одному, а взаємодіють, доповнюючи один одного, складаючи єдиний процес економічного розвитку.

Науково-технічні циклихарактеризуютьдинаміку розвитку науки і техніки.Кожний науково-технічний цикл включає такі фази: зародження нової ідеї, її оформлення у винахід або інші форми закріплення інтелектуальної власності, експериментальна перевірка; освоєння (інновація); поширення (дифузія); стабільний розвиток (зрілість); старіння (рутинізація); витіснення з ринку. За тривалістю виділяються цикли: короткострокові (зміна моделей техніки, модифікація технологій); середньострокові (зміна поколінь техніки та технології, які реалізують базисний винахід); довгострокові – зміна переважаючих технологічних укладів, які реалізують нові принципи; понаддовгострокові або цивілізаційні цикли, пов’язані з переходом (раз у декілька століть) до нового технологічного способу виробництва.

Безперервність НТП доведена фундаментальними теоретичними дослідженнями багатьох вчених. Основи теорії науково-технічних циклів закладені М. Д. Кондратьєвим, розвинуті Й. Шумпетером, в останні десятиліття теорія інновацій розроблялась А. І. Анчишкіним, Л. М. Гатовським, Ю. В. Яковцем, С. Ю. Глаз’євим, А. Клайхнкнехтом.

Теорія науково-технічних циклів є основою для узгодженого прогнозування розвитку економіки та техніки, вироблення стратегії та програм технологічного розвитку, оцінки значимості винаходів та новизни техніки. Вперше відкрив тривалі світові науково-технічні цикли («довгі хвилі») російський економіст М. Д. Кондратьєв. Усвідомлення наявності таких циклів дозволяє визначати пріоритети стратегічного планування. Теорія «довгих хвиль» М. Д. Кондратьєва активно використовується у розвинутих країнах, які сьогодні відпрацьовують перспективи свого технологічного розвитку до 2020–2030 рр. За теорією М. Д. Кондратьєва історія НТП, починаючи з промислової революції другої половини ХУІІІ ст., налічує 5 хвиль із циклами 50–60 років, в результаті яких утворилося 5 технологічних укладів:

І хвиля (1785 – 1835) – механізація праці у ткацтві;

ІІ хвиля (1830 – 1890) – вуглевидобуток та паровий двигун;

ІІІ хвиля (1880 – 1940) – чорна металургія;

ІV хвиля (1930 – 1990) – нафтопереробка, органічна хімія;

V хвиля (1985 – 2035) – мікроекономіка, генна інженерія, біотехнологія, інформаційні технології, оптико-волокно, зв’язок.

У 20-х роках ХХІ ст. в розвинутих країнах очікується перехід до шостого технологічного укладу, тобто перехід від індустріального до постіндустріального технологічного способу виробництва. Головною відмінною рисою шостого технологічного укладу є інтелектуалізація людської діяльності, яка спричиняє якісні перетворення не лише у виробництві, а й в інших складових суспільного життя. У межах цього технологічного укладу значення інтелектуального потенціалу країни переважатиме наявність у ній традиційних виробничих ресурсів.

Запитання для поглибленого вивчення теми

1. Інноваційні теорії та їх застосування в сучасній інноваційній діяльності.

2. Інновація як джерело сучасного економічного зростання.

3. Риси гуманістичного суспільства.

4. Ознаки поняття «інноваційна економіка».

Література: 5 [с. 11–21], 6 [с . 9–16], 7.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ РІВНЯ ЗНАНЬ

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які джерела становлення теорії інновацій?

2. Якого розвитку набула теорія інновацій у ХХІ ст.?

3. Які події спряли поширенню та вдосконаленню інноваційних підходів у формуванні економічного середовища різних країн?

4. Яка специфіка економічної діяльності в країнах-лідерах?

5. Місце та роль інновацій в системі господарювання.

ТЕСТИ

1. Наукомісткість виробництва визначається:

а) відношенням витрат на дослідження до обсягу реалізації продукції;

б) обсягом інвестицій на наукові дослідження;

в) відношенням кількості працівників, зайнятих у дослідному виробництві, до всіх працюючих;

г) відношенням обсягу нової продукції до всієї продукції.

2. Комерційне упровадження нової продукції чи нових засобів виробництва називають:

а) інновацією; б) дослідженням; в) розробкою; г) винаходом.

3. Поняття нововведень було запропоноване:

а) Т. Кемпом; б) К. Джонсоном;

в) Й. Шумпетером; г) А. Смітом; д) П. Хейне.

4. Конкурентоспроможність країни на світовому ринку залежить від:

а) здатності генерувати ідеї;

б) кількості університетів і науково-дослідних інститутів;

в) можливості швидко опановувати новації;

г) інвестиційних можливостей.

5. Навчання робітника виконанню завдань, що корисні тільки на даному робочому місці, є прикладом:

а) статичної дискримінації; б) специфічного людського капіталу для фірми; в) абстрактного людського капіталу; г) загального навчання на робочому місці; д) прискореної підготовки робочих кадрів.

6. Результатом інноваційної діяльності є:

а) інтелектуальний продукт; б) новини;

в) інновації; г) інтенція; д) технології.

7. Економічною теорією, що розглядає науково-технічний прогрес як чинник виробництва, є:

а) неокласична; б) кейнсіанська; в) неокласичний ренесанс.

8. Для обґрунтування своєї теорії М. Д. Кондратьєв здійснив аналіз статистичних даних таких країн:

а) Великої Британії, Японії, США;

б) Великої Британії, Франції, США, Німеччини;

в) Японії, США, Канади.

 

Теми рефератів

1. Сучасні світові тенденції розвитку інновацій.

2. Й. Шумпетер – фундатор інноваційної теорії.

3. Інноваційні теорії та їх застосування в сучасній інноваційній діяльності.

4. Сутність теорії «довгих хвиль» економічної кон’юнктури М. Кондратьєва.

5. Риси гуманістичного суспільства.

6. Місце та роль інновацій в системі господарювання.

7. Специфіка інноваційної діяльності в країнах-лідерах.

8. Інновації як джерело сучасного економічного зростання.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.