Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Податок на доходи фізичних осіб





Акт про податок на доходи фізичних осіб, що набрав чинності 1 січня 1992 року, є головним законодавчим актом, який регулює справляння зазначеного податку. Цей Акт розрізняє джерела доходу та спосіб оподаткування доходів з конкретних джерел (охоплюючи робочі контракти, пенсії чи ануїтети, несільськогосподарську господарчу діяльність, прибуток капіталу).

Об’єкт оподаткування: всі доходи фізичних осіб, виключаючи доходи від: сільськогосподарської діяльності (за винятком окремих видів сільськогосподарської продукції); лісового господарства.

Існують дві форми оподаткування щодо податку на доходи фізичних осіб:

І форма - платник сплачує податок з дійсного набутого доходу відповідно до податкової шкали, встановленої в даному році;

ІІ форма - може обиратися платником податку, який здійснює економічну діяльність з певним обмеженням (у формі акордного податку на зареєстрований дохід чи «податкової картки»). Така форма обов’язкова щодо оподаткування деяких видів доходу з інших джерел (наприклад, дохід від участі у прибутках фізичних осіб, перемоги у змаганнях та іграх, від незадекларованих джерел доходу або який не відповідає задекларованим джерелам).

Оподатковуваний дохід у формі загальної суми не пов’язаний із доходом з інших джерел.

Податкові ставки для платників податків, доходи яких підлягають оподаткуванню на загальних умовах, було визначено відповідно до прогресивної податкової шкали, за якою розрізняються три групи доходів. Доходи цих груп, як i сума, що звільняється від оподаткування, підлягають щорічному підвищенню в сумі, яка відповідає показнику зростання середньомісячної заробітної плати в національній економіці за період у три квартали попереднього року перед податковим роком відносно аналогічного періоду попереднього року.



В останні декілька років податкові ставки було поступово знижено: у 1996 році вони становили 21, 33 i 45%, у 1997 — 20, 32 i 44%, з 1998 року i в останні роки — 19, 30 i 40%.

Ставки акордного податку на зареєстрований дохід становлять:

– 8,5% доходу, отриманого від діяльності з надання послуг;

– 5,5% доходу, отриманого від виробничої та будівельної діяльності;

– 3,0% доходу, отриманого від діяльності з надання послуг у сфері торгівлі та громадського харчування, за винятком доходу від продажу напоїв із вмістом алкоголю більше ніж 1,5%.

Ставки «податкової картки», сума яких визначена уставом, підлягають щорічній переоцінці відповідно до норм зростання споживчих цін на товари та послуги в період перших трьох кварталів попереднього року перед податковим роком відносно ідентичного періоду попереднього року. Їх сума, крім усього іншого, залежить від:

– форми та роду здійснюваної діяльності;

– кількості робітників;

– кількості осіб, які проживають на місці здійснення економічної діяльності.

Ставки акордного оподаткування деяких видів доходу з інших джерел досягають, в залежності від джерела оподаткування, 20% (наприклад, знижка чи процент з цінних паперів, а також дивіденди чи інший дохід від участі у доходах юридичних осіб) або 10% (наприклад, перемога у змаганнях чи іграх). Дохід від незадекларованих джерел або тих, які не відповідають задекларованим джерелам, підлягає оподаткуванню за акордною ставкою 75%.

Податок на доходи фізичних осіб є джерелом доходу державного бюджету, так само, як i бюджетів територіальних одиниць із самоуправлінням; однак дохід від «податкової картки» являє собою безпосереднє джерело доходу гмін.

Податок на товари та послуги (ПДВ)

На сьогодні податок на товари та послуги, або податок на додану вартість, є основним джерелом бюджетного доходу держави. Він становить 38,76% загального доходу.

Ставки:

– головна — 22%,

знижена — 7% (більшість перероблених продуктів харчування, товарів для дітей, будівельних матеріалів, будівельних робіт, пов’язаних із будівництвом житла, деякої продукції, яка належить до сфери охорони здоров’я, пасажирського транспорту, послуг бюро подорожей та громадського харчування та більшості муніципальних послуг)

– нульова ставка (експорт товарів)

Крім того, застосовується звільнення від оподаткування деяких об’єктів, а також організацій без права вирахування обов’язкового податку. На сьогодні звільнення від оподаткування охоплює таке:

вироби народних ремесел та живопис,

послуги у сфері сільського господарства,

послуги, пов’язані з лісовим i рибним господарством,

фінансові послуги,

культура й мистецтво,

спорт, наука та освіта, послуги державної пошти, послуги у сфері урядової й самостійної територіальної діяльності, юстиції, національної та громадської безпеки, послуги політичних i торговельних організацій.

Акцизний збір

Правове регулювання стягнення АЗ здійснюється наказом Міністра фінансів Польщі від 15 грудня 1999 р. «Про акцизний збір» (із наступними змінами)

Акцизний збір нараховується, крім іншого, на продукцію спиртової промисловості, вино, пиво й тютюнові вироби, автомобілі та електронне обладнання високої якості.

Ставки акцизного збору може бути визначено залежно від типу товарів, до яких вони застосовуються, таким чином:

– як відсоток (щодо ціни продажу, зниженої за відрахуванням ПДВ, або стосовно бази оподаткування імпорту);

– як сума (в злотих на одиницю продукції);

– як різниця цін;

– як відсоток (щодо роздрібної ціни) та в сумі на одиницю товару, якщо йдеться про сигарети.

У наказі Міністра фінансів Польщі від 15 грудня 1999 р. «Про акцизний збір» (із наступними змінами) в окремих додатках було визначено ставки акцизного збору для підакцизних товарів, у більшості випадків — у вигляді сум (у злотих на одиницю продукції), i були однакові як для виробника, так i для імпортера, чи у вигляді відсоткових ставок.

В останньому випадку існує різниця в оподаткуванні внутрішньої та імпортованої продукції. Це походить від різних баз оподаткування i від різних способів оцінки акцизного збору в країні та за кордоном. Однак податкове навантаження на внутрішню та імпортовану продукцію залишається однаковим.

Базою оподаткування акцизного збору в Польщі є оборот, а у разі імпортера — митна вартість, збільшена на суму митних зборів.

Розглянемо правила оподаткування обраних підакцизних товарів.

Тютюнова продукція. 1 червня 2000 року в Польщі в рамках гармонізації законодавства із положеннями Європейського Союзу було запроваджено змішану систему оподаткування, в якій ставку акцизного збору представлено у вигляді відсотку-суми. Відсоткова частина цього показника становить 25% роздрібної ціни, а сумарна ставка досягає 37,50 злотих на 1000 сигарет на період з 1 червня по 30 вересня 2000 року. З 1 жовтня 2000 року вона збільшилась до 42,00 злотих. Ця ставка однакова для всіх сигарет незалежно від місця їх виробництва чи характеристик.

Спирти. Для продукції спиртової промисловості (наприклад, чиста горілка, якісна горілка, спирт у пляшках, інші спирти та алкогольні напої із вмістом алкоголю не нижче 18%) було встановлено єдину ставку акцизного збору, що є однаковою як для внутрішньої, так i для імпортованої продукції. Вона становить 5790,00 злотих на 1 гектолітр 100%-го спирту на період з 1 березня по 31 серпня 2000 року та 6020,00 злотих — з 1 вересня 2000 року.

Вино. Ставку акцизного збору як для виноградного, так i для фруктового вина було встановлено в єдиній сумі 112,00 злотих на 1 гектолітр, для медових напоїв — 67,00 злотих на 1 гектолітр.

Паливо. Ставки акцизного збору для палива як внутрішнього виробництва, так i імпортованого, є однаковими i встановлюються у злотих на 1000 літрів, причому паливо повинно мати температуру 15оС, що відповідає вимогам Європейського Союзу.

Автомобілі. Ставки акцизного збору на автомобілі польського виробництва такі: при кубічному об’ємі двигуна більше ніж 2000 см3 — 15 %, менше — 6%. Для імпортованих автомобілів ставки досягають 17,6 та 6,4% відповідно. Зазначені ставки акцизного збору застосовуються до кожного продажу автомобіля перед першою реєстрацією автомобіля на території Республіки Польща в порядку, передбаченому умовами закону про дорожній транспорт.

Місцеві податки

Існуюча система місцевих податків та зборів, що керується на рівні гмін, включає в себе податок на нерухомість, сільськогосподарський, лісовий, транспортний податки, податок з власників собак, збір за місце на ринку, місцевий та адміністративний збори. Дохід від зазначених податків та зборів складає власний дохід гмін, до якого також входять прибутки від податків з фізичних осіб, що здійснюють економічну діяльність, які сплачуються у формі «податкової картки», податків зі спадщини та дарування, i марочний збір, що керується податковими інспекціями.

Податок на нерухомість. Цей податок підпадає під дію Акта про місцеві податки та збори. Законодавча основа оцінки суми податку також включає резолюції ради гміни. Податок на нерухомість зобов’язані сплачувати: фізичні, юридичні особи та підприємства без статусу юридичної особи.

Відповідно до зазначеного Акта об’єктом оподаткування є одиниця майна, приватна власність або безстроковий узуфрукт на нерухомість, а також майно чи приватна власність об’єктів будування, які безроздільно не пов’язані із землею. База оподаткування житлової одиниці — її корисна площа (у квадратних метрах); для будівлі це вартість, яка становить основу для розрахунку амортизації фіксованих доходів економічної особи; для землі — її площа.

Суми ставок податку у сфері статутної компетенції встановлюються для окремого податкового року радою гміни шляхом прийняття резолюції. Змінилися також спосіб оцінки податку та кінцеві терміни сплати. Для фізичних осіб оцінка провадиться рішенням відповідних податкових органів, для юридичних — шляхом самооцінки.

Сільськогосподарський податок. Був запроваджений 1 січня 1985 року положеннями Акта про сільськогосподарський податок. Він базується на доходах та замінює оподаткування обороту й доходу сільського господарства. Об’єктами оподаткування можуть бути фізичні та юридичні особи, а також особи без статусу юридичних осіб, які на 1 січня даного податкового року є власниками чи користувачами об’єктів сільського господарства.

Об’єкт цього податку — землі сільського господарства, що охоплюють територію сільськогосподарських угідь, територію озер та площу під будівлями, які мають відношення до утримання господарства.

Базою сільськогосподарського податку є сільськогосподарська площа, визначена у перевідних гектарах. Перевідний гектар — це одиниця виробництва, яка відображає здатність сільського господарства до створення прибутків. Перерахування дійсної площі сільського господарства у перевідні гектари здійснюється за допомогою «масштабу», визначеного у статуті. Значення «масштабу» залежить від типу сільськогосподарської землі, її класу та розміщення землі сільського господарства в одному з чотирьох податкових районів. Ставка податку встановлюється для окремого податкового року відповідно до площі в 1 перевідний гектар у формі фінансового еквіваленту 2,5 ц жита на перші три квартали попереднього податкового року.

Податок на лісове господарство. Регулюється відповідно до Акта про ліси. Платниками цього податку виступають фізичні та юридичні особи, а також організації без статусу юридичної особи, які є користувачами лісів, що належать Державній скарбниці або гміні. База оподаткування — кількість гектарів лісу, визначена у перевідних гектарах. Вона також залежить від площі головних порід дерев i від їх класифікації за якістю.

Ставка податку на площу 1 перевідного гектару на один рік визначена як еквівалент 0,200 м3 деревини хвойних порід дерев.

Податок з власників собак. Регулюється Актом про місцеві податки та збори та резолюціями відповідних рад гміни, які випускаються на підставі Акта i встановлюють суму податку та податкових звільнень. Податковий обов’язок стосується фізичних осіб, які є власниками собак.

Транспортний податок. Регулюється Актом про місцеві податки та збори. Податковий обов’язок лягає на фізичних i юридичних осіб, а також на організації без статусу юридичної особи, які є власниками транспортних засобів, за винятком передбачених звільнень.

Податок зі спадщини та дарування. Регулюється Актом про спадщину та дарування. Об’єктами оподаткування є також ті об’єкти, що розташовані за кордоном, чи права власності, які реалізуються за кордоном, якщо на момент передачі спадщини чи укладання контракту особа, котра отримує, є громадянином Польщі або має постійне місце проживання у Польщі.

Базою оподаткування є вартість отриманих речей чи прав власності після утримання позик та зобов’язань (чиста вартість, яка встановлюється відповідно до стану справ та прав власності на день отримання) та ринкові ціни на день створення податкового зобов’язання. Сума встановлюється залежно від податкової групи, до якої належить особа-отримувач. Віднесення до однієї з трьох податкових груп відбувається відповідно до особистих відносин між особою-отримувачем та особою, від якої отримуються речі та права власності. Під час встановлення суми податку застосовуються звільнені від оподаткування суми й податкова шкала, що діють на день створення податкового зобов’язання. Звільнена від оподаткування сума i вартість речей та прав власності у податковій шкалі, визначеній статутом, підлягають переоцінці.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.