Лікарський контроль за жінками, які займаються фізичною культурою і спортом

Лікарський контроль за юними спортсменами.

Стресовий вплив фізичних навантажень на юного спортсмена, якщо спеціалізація починається в юному віці без достатньої різнобічної підготовки, веде до зниження імунітету, затримки росту і розвитку, до частих захворювань і травм.

Головним у тренуванні юних спортсменів повинна бути різнобічність, емоційність, переважно ігрова форма, введення елементів спеціалізації відповідно до періодів і темпів формування організму, і тільки потім дорослих закономірностей розвитку фізичних якостей.

До досягнення належного вдосконалювання вегетативних функцій і споживання кисню, а тим самим достатньої готовності до аеробної роботи, дитина краще адаптується до короткочасних емоційних навантажень із переключеннями. При тривалій роботі діти швидше втомлюються, у них частіше реєструються ознаки перевантаження та зниження інтересу до занять. Спочатку корисно починати вправи на швидкість, техніку, гнучкість, рухливість у суглобах, координацію.

До факторів ризику в тренуванні юних спортсменів можна віднести: 1) навантаження, що не відповідають віку й рівню підготовленості; 2) однобічна рання спортивна спеціалізація, що неминуче підсилює нерівномірний розвиток, появу різних дефектів і відхилень; 3) використання вправ, що підсилюють нерівномірний розвиток м'язів і виникнення різних деформацій (м'язи ще слабко фіксують хребет, зв'язковий апарат дуже еластичний); 4) надмірне стомлення на заняттях і відсутність відновлення; 5) однобічний розвиток рухової сфери (підсилює відставання розвитку вегетативних систем); 6) форсоване і неритмічне тренування із прагненням до раннього досягнення високих результатів; 7) нераціональні тренування в період активного статевого дозрівання; 8) відсутність зацікавленості й мотивації; 9) спільне тренування з дорослими 10) порушення режиму життя, харчування, відпочинку; 11) неправильний відбір.

Лікарський контроль за юними спортсменами передбачає:

1) диспансерне обстеження — 2—4 рази в рік; 2) додаткові медичні огляди з включенням тестування фізичної працездатності перед участю в змаганнях і після перенесеної хвороби або травми; 3) лікарсько-педагогічні спостереження на тренуваннях; 4) санітарно-гігієнічний контроль за місцями тренувань, змагань, інвентарем, одягом, взуттям і ін.; 5) контроль за харчуванням та засобами відновлення (по можливості — виключати фармакологічні препарати, лазню й інші сильнодіючі засоби); 6) суворе виконання тренером рекомендацій лікаря по обсягу, інтенсивності, режиму і методиці тренувань, термінам допуску до тренувань (особливо до змагань) після перенесених травм і інфекційних захворювань.

До тренувань варто допускати абсолютно здорових дітей! Якщо в них спостерігаються які-небудь відхилення, то їх переводять у підготовчу або спеціальну медичну групу.

Лікарський контроль за жінками, які займаються фізичною культурою і спортом

При заняттях фізичною культурою і спортом жінок і дівчат необхідно враховувати анатомо-фізіологічні особливості їх організму, а також біологічної функції материнства. Як правило, регулярні і правильно організовані заняття сприятливо впливають на фізичний розвиток і здоров’я жінок і дівчат, полегшують перебіг вагітності і родів.

Методика лікарського обстеження жінок в загальному така ж, як і у чоловіків, але доповнюється систематичним оглядом гінеколога (1 раз на рік). При появі скарг з боку сечостатевої системи (болі, порушення менструального циклу і т.п.), після перенесених інфекційних або запальних захворювань органів черевної порожнини, для допуску до змагань після пологів, абортів або перенесених гінекологічних захворювань проводиться додатковий гінекологічний огляд.

Крім того, всі учасники жіночих збірних команд повинні пройти один раз контроль на статеву належність. Мета секс-контролю – виключити участь в міжнародних змаганнях осіб з ознаками гермафродитизму, у яких в організмі, крім жіночих статевих гормонів, продукуються і чоловічі. Для секс-контролю використовується методика, яка базується на тому, що переважна більшість соматичних клітин жіночого організму містить у своїх ядрах статевий хроматин (тільце Бара). У спортсменок беруть зішкріб з внутрішньої поверхні щоки або корінь волосся, і отримані епітеліальні клітини досліджують з метою виявлення процентного вмісту клітин в ядрах яких міститься тільце Бара. У чоловіків процент таких клітин ніколи не перевищує п’яти.

Показники фізичного розвитку у жінок відрізняються від аналогічних у чоловіків. У жінок більш слабкий скелет, менша довжина і маса тіла, маса і сила м’язів, слабший зв’язковий апарат, однак відносно більша частка жирової тканини, причому розподіл жиру відрізняється від чоловіків. У жінок м’язи і зв’язки більш еластичні, чим і пояснюється більша рухливість у суглобах, м’якість і плавність рухів.

У дівчат-підлітків особливо слабо розвинуті м’язи спини і шиї, що сприяє розвитку викривлень хребта, і на що треба звертати особливу увагу при соматоскопії. Систематичні заняття спортом сприяють збільшенню м’язової маси, однак вона не досягає рівня чоловіків. Жінкам особливо необхідно систематично зміцнювати і розвивати м’язи черевної стінки і тазового дна. При надмірних навантаженнях у жінок можуть розвинутись деформації хребта і стоп, а слабкість черевного пресу і м’язів тазового дна може сприяти порушенням положення матки.

Тулуб у жінок довший, плечі вужчі, таз ширший, ноги і руки коротші, центр важкості тіла знаходиться нижче, ніж у чоловіків. Ці особливості статури сприяють виконанню жінками вправ в рівновазі з опорою на нижні кінцівки, але обмежують швидкість бігу, висоту стрибків і т.п. Заняття спортом суттєво змінюють морфологічні показники жінок, особливо у таких видах спорту як метання диску, штовхання ядра, важка атлетика, боротьба і т.д.

Між жінками і чоловіками існує різниця в структурі і функції внутрішніх органів. Так, маса і ударний об’єм серця у жінок менший порівняно з чоловіками, серцевий викид під час виконання навантаження також менший; а ЧСС в спокої у жінок на 10-15 уд/хв. вища. Все це свідчить про більш низькі функціональні можливості ССС у жінок порівняно з чоловіками.

При дослідженні системи зовнішнього дихання у жінок визначається більша ЧД, менша глибина дихання, ніж у чоловіків. ЖЄЛ також менша на 1000-1500 см³, МСК на 0,5-1,5 л/хв. Тип дихання у жінок – грудний, у чоловіків – черевний.

Фізична працездатність за тестом PWC₁₇₀ у жінок майже в 2 рази нижча (складає 60-80%) порівняно з чоловіками. Реакція на фізичне навантаження при функціональних пробах у жінок характеризується більш вираженим підвищенням ЧСС, меншим підйомом АТ і більш тривалим відновним періодом цих показників. У жінок частіше реєструються патологічні реакції на навантаження. Жінки більш емоційні, гостріше реагують на зовнішні подразники, у них частіші аритмії, особливо при перевтомі. Під впливом регулярних тренувань функціональні можливості жіночого організму розширюються і по ряду параметрів (особливо у тренуваннях на витривалість) наближуються до таких у чоловіків. Однак, у спортсменок при бігу на довгі і наддовгі дистанції виявляється підвищення рівня тестостерону, зниження рівня соматотропну, інсуліну, що зростає з ростом тренованості, і наближується до межі клінічної патології. Можливість досягнення високих результатів у певних видах спорту у жінок тим більша, чим більше наближується до чоловічого її конституційний тип.

У зв’язку з цим, а також через негативний вплив на розміщення і функцію матки жінкам не рекомендуються заняття з підняттям важкостей, боксом, боротьбою, футболом, водним поло, стрибками з тичиною. Хоча, за останні десятиріччя погляди на заняття жінок цими видами спорту істотно змінились. Жінки з легкістю виконують вправи, які вимагають пластичності, відчуття ритму, рівноваги, оскільки вони відповідають фізіологічним особливостям жіночого організму.

При заняттях з жінками необхідно враховувати ті зміни в організмі, які пов’язані з оваріально-менструальним циклом (ОМЦ). Функціональний стан жінки в різні фази циклу різний. ОМЦ в середньому триває 28-30 днів. У багатьох жінок за 7-10 днів до менструації виражений т.з. передменструальний синдром (дратівливість, нездужання, послаблення уваги, слуху, болі внизу живота, в попереку, головні болі і т.п.). До і у перші дні менструації може знижуватись фізична працездатність в тесті PWC₁₇₀. Однак, у багатьох жінок в цей період самопочуття і фізична працездатність може не тільки не погіршуватись, але навіть і зростати.

Найбільш сприятливі для тренувань – постовуляторна і постменструальна фази, найменш – овуляторна (середина циклу), менструальна і передменструальна. У цей період в організмі виявляються найбільші зміни гормональної активності, кровообігу і енергозабезпечення. Тренування з великими навантаженнями у цей період може стати причиною порушень ОМЦ. Недопустимо вживати препарати для штучного зсуву термінів ОМЦ.

При виконанні фізичних навантажень в передменструальний і менструальний періоди за жінками необхідний ретельний контроль з боку лікаря, викладача і тренера, щоб у разі необхідності прийняти відповідні заходи допомоги. В період менструації треба уникати різкого охолодження або перегрівання тіла (загорання на сонці, купання в холодній воді, гарячий душ або ванна), відвідувати сауну (баню), басейн, тренуватись у тренажерному залі. Навантаження у цей період необхідно знижувати або й зовсім відмінити у залежності від стану спортсменки. У перші 2-3 дні менструації спортсменці рекомендується відпрацьовувати техніку окремих вправ, брати участь у легкому кросовому біг тощо. Жінки, які займаються велоспортом, веслуванням, звільняються від тренувань, особливо в холодну погоду. Плавчихам під час тренувань рекомендується використовувати спеціальні прокладки, плавання повинне бути нетривалим. Не рекомендується проводити тренування з навантаженнями на черевний прес (акробатика, гімнастика, стрибки у воду та ін.). Недотримання названих вимог і рекомендацій може порушити дітородну функцію жінки і привести до непліддя і раннього клімаксу.

Встановлено, що у жінок, які займаються видами спорту, котрі вимагають інтенсивних фізичних зусиль і витривалості, частіше мають місце порушення менструального циклу, ніж у жінок, які займаються менш навантажувальними видами.

Анаболічні стероїди, глюкокортикоїдні гормони жінкам протипоказані, оскільки вони негативно впливають на функціональний стан багатьох органів і систем. Застосування в юні роки (10-15 років) різних гормонів прямо або опосередковано змінюють гормональний статус, суворо лімітований природою даного віку, може порушитись формування нейроендокринної системи у дівчат. Як наслідок, пригнічується розвиток фолікулів у яєчниках, різко знижується біосинтез естрогенів. Все це згодом може привести до хвороб молочної залози і матки. У юному віці період будь-які гормони небезпечні!

Надзвичайно небезпечні неадекватні тренування у ранньому дитячому віці, поки у дівчат не встановилась менструальна функція. Часто у спортсменок виявляється тенденція до більш пізньої (на 0,5 – 1,5 року) появи менструацій, що свідчить про запізнювання статевого дозрівання. Це відноситься переважно до гімнастики, фігурного катання, стрибків у воду.

В період вагітності повинні бути припинені спортивні тренування і участь у змаганнях. В цей час корисні легкі фізичні вправи, які позитивно впливають на стан і перебіг вагітності, полегшують роди і підвищують загальний тонус організму. Тренування можна відновити тільки на 4-6 місяці після пологів.

При тренуваннях в одних і тих же видах спорту об’єм і інтенсивність фізичних навантажень у жінок повинна бути істотно нижчою ніж у чоловіків; методи тренувань також повинні відрізнятись. Недопустиме проведення змагань між чоловіками і жінками.

3. Лікарський контроль за дорослими, які займаються фізичною культурою.

Заняття фізичною культурою повинні проводитись з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей організму. Коротко зміни в організмі при старінні можна сформулювати наступним чином:

1) ослаблення функцій ЦНС, посилення гальмівних процесів в ЦНС, порушення проведення нервових імпульсів; сповільнення утворення умовно-рефлекторних зв’язків і навичок, порушення координації рухів;

2) змінюється маса (з 40% до 26-30%) і структура м’язів, порушується трофіка м’язів – вони стають в’ялими, атонічними, атрофічними, знижується їх еластичність, сила і скоротливість м’язів;

3) розвивається остеохондроз, остеопороз, знижується еластичність зв’язок, рухливість суглобів – підвищується небезпека травм ОРА;

4) порушується обмін жирів, результатом чого є накопичення в організмі холестерину, який відкладається на стінках кровоносних судин, закупорює їх, погіршує еластичність і кровообіг – формується атеросклероз судин (аорти, коронарних судин, артерій кінцівок, головного мозку);

5) знижується вироблення інсуліну підшлунковою залозою; зменшується виділення гормонів гіпофіза (АКТГ), щитовидної залози, статевих залоз – знижується інтенсивність обмінних процесів;

6) у міокарді частина волокон заміщується сполучною тканиною – виникає кардіосклероз і серцева недостатність;

7) знижується еластичність легеневої тканини і вентиляція легень; з віком постійно знижується ЖЄЛ.

8) знижується фізична працездатність і погіршується переносимість фізичних навантажень - при виконанні фізичних навантажень ЧСС значно прискорюється і АТ значно підвищується.

9) у людей старшого віку реєструються захворювання різних органів і систем: ІХС, ГХ, ожиріння, захворювання ШКТ, нервової системи, артрози, артрити тощо.

Спрямованість занять фізичними вправами повинна бути оздоровча, загальнорозвиваюча і відновна, а не спортивна. Першорядним завданням лікарського контролю при заняттях фізичною культурою осіб сіх вікових груп є вирішення питання про допуск.

Допуск до занять масовою фізичною культурою здійснюється на основі первинного лікарського обстеження, яке включає: анамнез, визначення фізичного розвитку, терапевтичне дослідження з проведенням функціональних проб (20 присідань за 30 сек. і т.п.), огляди спеціалістів (окуліста, невропатолога, отоларинголога, хірурга, гінеколога (у жінок), ЕКГ у спокої і після фізнавантаження, флюорографію органів грудної клітини, клінічні аналізи крові і сечі.

Захворюваннях при яких протипоказані заняття фізичною культурою: всі захворювання у гострій або підгострій стадії; важкі органічні захворювання ЦНС; недостатність к/о ІІ-ІІІ ст., аневризма серця і крупних судин (аорти), ряд хронічних захворювань внутрішніх органів (питання про допуск визначає лікар), тромбофлебіти, кровотечі, глаукома.

Дуже важливо оцінити ступінь фізичної підготовленості людини, що дозволяє правильно рекомендувати конкретний руховий режим. Для молодих людей надійним є тест PWC₁₇₀, а для людей середнього і похилого віку - PWC при ЧСС, яка визначається за формулою ЧСС = (220 - вік) ´ 0,87. Величина PWC при будь-якій ЧСС визначається за стандартною методикою і порівнюється з належними величинами для людей різного віку і статі за спеціальними таблицями.

Залежно від стану здоров'я і ступеня підготовленості осіб, які займаються, можна ділити на наступні групи:

1. Відносно молоді (до 50-55 років) без істотних відхилень у здоров'ї, з задовільним станом.

2. З не загрозливими відхиленнями в здоров'ї, при достатній фізичній підготовленості і адаптації, у віці до 50-55 років. Змагання на дистанції не більше 15-20 км.

3. З незначними відхиленнями, але не відповідними віку особливостями і низькою фізичною підготовленістю - вік до 60-65 років. Змагання - не більше 5-20 км.

4. Істотні відхилення в здоров'ї або дуже низька фізична підготовка. Вік - старше 60 років. Масові змагання не рекомендуються.

Практика свідчить, що помірні фізичні навантаження гальмують розвиток багатьох ознак старіння, покращують функціональний стан найважливіших систем організму. Для осіб старшого віку найкращими є циклічні види рухової активності – ходьба, лижні прогулянки, плавання, їзда на велосипеді, тренажери, ранкова гімнастика, контрастний душ, один раз в тиждень – сауна, раціональне харчування. Це заняття в групах здоров’я, різних оздоровчих клубах, індивідуально, але із строгим нормуванням фізичних навантажень.

Під час занять масовою фізичною культурою навантаження нормуються за даними ЧСС. На практиці максимальний пульс можна визначати за формулою: Макс. ЧСС = 220 – вік (роки). Однак, фізичні навантаження проявляють тренуючий ефект, якщо виконуються з ЧСС, що складає 60-85% від максимальної. Починати заняття необхідно при навантаженнях, які виконуються на рівні 60% від максимальної ЧСС. Доведено, що заняття повинні тривати не менше 30 хв. і проводитись 3-5 разів на тиждень. Щільність занять не більше 50-70%. У осіб похилого віку збільшувати навантаження необхідно дуже обережно.

Під впливом занять фізичними вправами вже через 5-6 місяців регулярних занять покращується самопочуття, знижується холестерин, АТ, покращується кисневий обмін, підвищується рухова активність, працездатність, емоційний стан, опірність до несприятливих факторів зовнішнього середовища. В результаті сповільнюється прогресування вікових і атеросклеротичних змін.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: