Економічне зростання — це здатність виробляти більший обсяг продукції.

Про це свідчить зміщення кривої виробничих можливостей на рис. 6 вправо. Отже, економічне зростання є результатом збільшен­ня пропозиції ресурсів і технічного прогресу.

Наслідком економічного зростання є те, що економіка при повній зайнятості ресурсів може забезпечити більший обсяг вироб­ництва і костюмів, і швейних машин. З рис. 6 видно, що хоча еко­номіка здатна виробляти костюмів у 2 рази більше, зростання ви­робництва швейних машин становить лише 40 відсотків.

Рис. 6. Економічне зростання і крива виробничих можливостей

Людство ніколи не зупиниться у розвитку виробництва, тим більше що науково-технічний прогрес вноситиме істотні зміни до набору і кількості ресурсів, що споживаються.

РОЗВИТОК ОБМІНУ РЕСУРСІВ

Через об'єктивні умови не кожна країна може забезпечити власними виробничими потужностями створення всіх матеріаль­них благ, що споживаються населенням. Наприклад, в Україні не ростуть кава, какао-боби, з яких виробляють шоколад.

Як уже зазначалося, власний видобуток нафти і газу в Україні не відповідає обсягу її потреб у сировинних ресурсах. Задовольни­ти потребу можна, розвиваючи товарний обмін ресурсами між краї­нами. Цьому сприяє поглиблення міжнародного поділу праці.

СТВОРЕННЯ ЗАМІННИКІВ РЕСУРСІВ

Обмеженість деяких ресурсів потребує від людства актив­них пошуків їхніх замінників. Відомо, що природних алмазів уже не так багато. А потреба в них зростає, особливо для виготовлення алмазних інструментів, спеціаль-них доліт для буріння з метою по­шуку нафти, газу, мінеральних вод тощо.

В Україні створено виробництво штучних алмазів. Для виготов­лення зубних протезів винайдено замінник золота, який за зовніш­нім виглядом не поступається йому, а за якістю навіть надійніший.

Виникло виробництво штучних тканин, штучної шкіри, штуч­них буді-вельних матеріалів (композитів). Отже, використання за­мінників деяких обмежених ресурсів сприяє подоланню супереч­ності між потребами і ресурсами.

ЕКОНОМІЯ РЕСУРСІВ

Важливим способом подолання суперечності між зростаю­чими потребами і обмеженими ресурсами є економне використання їх. Економія ресурсів, з одного боку, полягає в одержанні високо­го ефекту виробництва при наявних засобах і коштах, а з іншого — У зменшенні витрат засобів виробництва і коштів на одиницю про­дукції. В першому випадку економія ресурсів набуває форми прин­ципу максимальності, а в другому — принципу мінімальності.

Економії ресурсів досягають завдяки запровадженню ефектив­ніших технологій виробництва, поліпшенню якості засобів праці. Коли у світі виникла криза енергетичних ресурсів, це зумовило по­яву більш економічних засобів праці (двигунів, що споживають мен­ше пального при тій самій потужності), побутової техніки (праль­них машин, холодильників, електроплит тощо) з меншим викорис­танням електроенергії.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Які об'єкти з наведеного далі переліку належать до економічних ресурсів:

а) земля і виробничі споруди; б) засоби праці; в) продукти харчування;

г) одяг; д) взуття; е) автомобілі; є) сировина; ж) гроші; з) консуль-тації юриста; й) підприємницька діяльність; і) праця.

Перелічіть основні ознаки економічних ресурсів. Чи є відмінність між еко­номічними і виробничими ресурсами?

2.У таблиці наведено виробничі можливості для випуску різних видів продукції:

а) подайте дані про виробничі потужності графічно. Про що свідчать точки на кривій? Якщо економіка у цей момент знаходиться у точці Г, якими будуть витрати на виробництво 10 тис. комбайнів або додат­кових танків? 6) позначте точку К посередині кривої. Що вона показує? Позначте точку К поза кривою. Що показує ця точка? Що має відбути­ся, перш ніж економіка зможе досягти рівня виробництва, який показує точка К?

3. У чому виявляється кількісне вираження закону рідкості? Складіть цифровий приклад, що характеризує кількісне вираження цього закону.

СУТНІСТЬ І БАГАТОГРАННІСТЬ ПРОЦЕСУ ВІДТВОРЕННЯ

ВИЗНАЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ

На всіх етапах економічного розвитку об'єктивна не­обхідність відтворення випливає з процесу виробництва матеріаль­них благ — економічної основи життя людського суспільства. Не можна жити, не споживаючи матеріальних благ, а щоб споживати їх, треба виробляти суспільний продукт.

Отже, якщо споживання є безперервним, то і виробництво в його постійному зв'язку і безперервному відновленні утворює відтворення.

Відтворення — це безперервність, повторюваність виробництва.

Відтворення можна розглядати на рівні мікроекономіки, коли без­перервність, повторюваність відбуваються в межах окремого підпри­ємства, господарства. На рівні макроекономіки безперервний процес виробництва відображує взаємозв'язок між важливими структурни­ми пропорціями, узагальнюючими показниками господарства краї­ни, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предме­тів споживання, які охоплюють всі галузі національної економіки. У цьому розділі йдеться про відтворення на рівні макроекономіки.

Процес розширеної о відтворення в умовах ринкової економіки і має такі особливості:

• здійснюється на основі багатоманітності форм власності;

• визначається дією всієї системи об'єктивних економічних за­конів і передусім законів ринкової економіки;

• підпорядкований економічним інтересам товаровиробників;

• здійснюється на основі органічного поєднання ринкових відно­син і планомірного розвитку господарства.

Чи є необхідність у плануванні в умовах ринкових відносин?

Планування в умовах адміністративно-командної економіки в показниках конкретної продукції без урахування реальних по­треб створю-вало дефіцит багатьох видів продукції. Попит насе­лення ніяк не впливав на складання планів. Багато показників за­лежало від міністерств, відомств, окремих чиновників. Особливо негативним було планування «від досяг-нутого», тобто зростання виробництва залежало від досягнутого обсягу, який був на­прикінці року. Це спонукало керівників підприємств приховува­ти резерви виробництва, призводило до прийняття занижених планів.

Ринкова економіка не заперечує планового господарства. Про це переконливо свідчить досвід західних країн. У світовій еко­номічній теорії він узагальнений в теорії менеджменту, що роз­криває сутність стратегічного планування і планування реалізації стратегії.

Стратегічне планування є основою для всіх управлінських рішень підприємства, спрямованих на організацію, мотивацію і контроль, що орієнтовані на розробку планів.

Стратегічне планування — це набір дій і рішень, здійснюваних керівниками підприємств. Вони спрямовані на досягнення таких цілей: розподіл ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, внутрішня координація, засвоєння організаційних стратегій.

Процес відтворення передбачає розширене відтворення сукуп­ного суспільного продукту, розширене відтворення робочої сили, виробничих відносин і відтворення природних ресурсів.

У процесі відтворення сукупного суспільного продукту і від­творення робочої сили відбувається відтворення продуктивних сил.

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: