Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ТА РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЗА КРЕДИТНО – МОДУЛНОЮ СИСТЕМОЮ





Оцінювання результатів навчальної діяльності студентів здійснюється такими засобами: усне опитування, перевірка контрольних робіт, індивідуальних письмових та усних робіт, а також самостійної роботи. В першому семестрі оцінювання знань здійснюється на основі ПМК, а в другому семестрі студенти складають іспит.

 

Семестр

Модуль 1 = 50 балів
Тема Т.1 Т.2 Т.3 Т.4 Т.5 Т.6 Т.7 Модульна контрольна робота 16 балів Підсумкова атестація по 1-му модулю 50 балів П М К Підсумкова атестація 50+50=100
Активність на семінарських заняттях
Виконання індивідуальної роботи 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5
Виконання самостійної роботи 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5
Модуль 2 = 50 балів
Тема Т.8 Т.9 Т.10 Т.11 Т.12 Т.13 Модульна контрольна робота 20 балів Підсумкова атестація по 2-му модулю 50 балів
Активність на семінарських заняттях
Виконання індивідуальної роботи - - -
Виконання самостійної роботи

Семестр

Модуль 3 = 60 балів
Тема Т.14 Т.15 Т.16 Т.17 Т.18 Т.19 Т.20 Т.21 Модульна контрольна робота 9 балів Курсова робота 20 балів Форма підсумкового контролю іспит – 40 балів Підсумкова атестація 60 + 40 = 100
Активність на семінарських заняттях
Виконання індивідуальної роботи 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25
Виконання самостійної роботи 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5

 

Оцінювання за модульно-рейтинговою системою здійснюється за 100-бальною шкалою. Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-х бальну та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку:

Оцінка за шкалою ECTS Оцінка за шкалою, що використовується в НАДПСУ Оцінка за національною шкалою  
А 84 – 100 5 (відмінно)
ВС 67 – 83 4 (добре)
DE 50 – 66 3 (задовільно)
FX 33 – 49 2 (незадовільно)
X 0 –32 2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

 

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Предмет, методи та функції теорії держави та права

 

Ключові поняття та терміни: юриспруденція, система юридичних наук, теорія держави і права, предмет теорії держави і права, функції теорії держави і права, методологія, методи теорії держави і права.

 

При вивченні даної теми необхідно засвоїти, що теорія держави та права – це фундаментальна юридична наука, що має свій об’єкт та предмет дослідження.

Наука розглядається як сфера людської діяльності, в якій відбувається розробка та упорядкування об’єктивних знань про дійсність, а також прогнозування на їх основі тенденцій розвитку технічних, біологічних та соціальних систем.

Сутність науки полягає в постійному пошуку істини, в постійному процесі накопичення знань. Це досить складний та суперечливий шлях, який можна собі уявити як рух від наукової проблеми до наукової гіпотези, а від неї до наукової теорії.

Теорія держави і права – це складова частина системи юридичних наук. Її об’єктом є держава і право, які розглядаються як взаємопов’язані явища суспільного життя. В межах теорії держави і права вони вивчаються поза безпосереднім зв’язком з конкретно-історичною епохою.

Предмет науки – це сукупність знань про об’єкт, який пізнається під відповідним кутом зору. Так, державу і право в якості об’єкта пізнання розглядають всі історико-теоретичні науки, однак предмети у них різні.

Предметом теорії держави і права є основні і загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права та різноманітних державно- правових явищ.

Особливості предмета теорії держави і права полягають в тому, що:

1) теорія держави і права вивчає державно-правову дійсність в цілому, узагальнюючи існуючий досвід державно-правового будівництва на всіх етапах його розвитку;

2) зміст предмета теорії держави і права складають основні і загальні закономірності держави і права, в яких знаходить своє відображення їх сутність та соціальне призначення;

3) в межах теорії держави і права формується поняттєво-категоріальний апарат;

4) теорія держави і права здійснює загальну характеристику процесів правотворчості та реалізації права з точки зору їх структури і

змісту, функцій та перспектив розвитку;

5) теорія держави і права є методологічною основою всієї юриспруденції.

Методологія теорії держави і права включає в себе комплекс взаємопов’язаних прийомів та способів, за допомогою яких здійснюється процес вивчення державно- правових явищ.

Методи науки – це сукупність прийомів, способів, які виражають вихідні позиції та підходи щодо дослідження, пізнання її предмета. Саме за допомогою методів відбувається визначення шляхів вивчення та осмислення складних та багатогранних явищ і процесів, які відбуваються в соціальному житті, розвитку держави і права.

Значну кількість методів, які використовує теорія держави і права в процесі вивчення державно-правових явищ можна представити у вигляді наступної системи: філософські методи, загальнонаукові методи, приватнонаукові методи та приватноправові.

Філософські методи - це світоглядні підходи, які виражають найбільш універсальні принципи мислення. Серед них виділяють метафізику та діалектику.

Загальнонаукові методи – це прийоми, які не охоплюють все наукове пізнання, а використовуються лише на окремих його етапах. До системи загальнонаукових методів можна віднести: аналіз, синтез, системний підхід, функціональний підхід.

Приватнонаукові методи є наслідком засвоєння теорією держави і права наукових досягнень відповідних технічних, природничих та гуманітарних наук. Серед системи цих методів можна виділити: соціологічний, статистичний, кібернетичний, математичний, історичний.

В системі приватноправових методів розрізняють: формально-юридичний, порівняльно-правовий та метод правового моделювання.

В системі юридичних наук розрізняють декілька відносно самостійних груп: теоретико-історичні науки, галузеві юридичні науки, міжгалузеві науки, прикладні юридичні науки, міжнародно-правові науки.

Перебуваючи в системі гуманітарних наук , теорія держави і права тісно взаємодіє з філософією, економічною теорією, соціологією, політологією, соціальною психологією та культурологією.

Традиційно входячи в групу теоретико- історичних наук , теорія держави і права тісно пов’язана з історією держави і права та історією політичних і правових вчень. В той же час, теорія держави і права є теоретичною базою правознавства, що в свою чергу передбачає тісний зв'язок теорії з галузевими та прикладними юридичними науками.

Література

1. Артикуца Ж. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології// Право України.-1998.-№4-с.56.

2. Коростей В. Якою бути національній теорії держави і права//Право України.-2001.-№7-с.23.

3. Тацій В. Правова наука в Україні: стан та перспективи розвитку//Вісник Академії правових наук України.-2003.-№ 2-3.-с.5.

4. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). –М.:Аванта+,2000,-560с.

5. Цвік М. Основні напрямки наукових досліджень в галузі теорії держави і права//Вісник Академії правових наук України.-2003.-№2-3-с.25.

Тема 2. Суспільство: поняття, структура та система відносин

 

Ключові поняття та терміни: суспільство; соціальне регулювання; соціальні норми; структура суспільства; соціальна група; соціальний інститут; соціальна організація; соціальне управління; влада як загальносоціологічне поняття; суб'єкт та об'єкт влади; людина, особа, громадянин; правовий статус.

Право і держава існують в суспільстві, є складовими елементами суспільства, тому їх визначають як явища соціальні, громадські, як соціальні інститути, а держава як соціальну організацію. Можна співвіднести державу і право як частини цілого, тобто суспільства. Тому зрозуміти природу, соціальне призначення, сутність права і держави неможливо без розуміння того, що таке суспільство.

Термін суспільство багатозначний, але в будь-якому випадку використовується для позначення соціального середовища, де діє людина. Для подальшого аналізу держави і права необхідно пам'ятати, що людина, з одного боку, є частиною природи, найвищим ступенем її розвитку. З іншого боку, суспільство - штучне середовище проживання людини, наділеної свідомістю і волею, за допомогою чого заперечується все природне і культивується культурне, соціальне.

Суспільство - це продукт взаємодії людей або сукупність історично сформованих форм спільної діяльності людей, що характеризуються цілісністю організації життя.

Ознаки суспільства:

- Першим і основним елементом суспільства є Homo sapience - людина розумна.

- Наявність у людей об'єктивно зумовлених природою людини потреб та інтересів, що носять стійкий характер. Наприклад, об'єктивними є потреби у збереженні та відтворенні людського роду, в їжі, в творчому самовираженні і т.д. Всі потреби та інтереси людини діляться на індивідуальні, колективні, спільні (в тому числі загальнозначущі).

- Люди вступають в спілкування і взаємозв'язок із собі подібними для задоволення вищевказаних потреб та інтересів. Тільки вступаючи у відносини з іншими людьми людина може реалізувати себе як представник людського роду, як особистість.

Однак, реалізуючи різноманітні потреби та інтереси, вступаючи у взаємозв´язок, люди неминуче вступають в конфлікти.

- Для узгодження інтересів (індивідуальних, колективних, загальних), упорядкування взаємозв'язків і вирішення конфліктів в суспільстві необхідно організуючий вплив на них, тобто соціальне регулювання.

Соціальне регулювання можливо здійснювати за допомогою персональних регулюючих впливів (наказів, директив, вказівок, розрахованих на конкретну ситуацію і на конкретних виконавців), а також за допомогою соціальних норм (тобто правил поведінки загального характеру, розрахованих на персонально невизначене коло осіб, на необмежену кількість аналогічних ситуацій та діючих як завгодно довго у часі).

Соціальні норми - це традиції, звичаї, моральні, релігійні, правові, корпоративні норми та інші.

Щоб гарантувати дієвість, ефективність соціального регулювання, необхідна організована сила - влада. Вона організує, впорядковує соціальні взаємозв'язки, тобто здійснює управління; в кінцевому підсумку забезпечує внутрішній порядок і зовнішню безпеку суспільства.

Суспільство прагне до самозбереження, самовідтворення і розвитку.

Послідовники марксистської доктрини вважають, що основою об'єднання людей у суспільство є власність на основні засоби виробництва. Інші автори вказують на соціально-культурну та національну єдність як основу формування суспільства.

Розрізняються види суспільств:

Додержавні суспільства: групи мисливців і збирачів, первісні громади, племена, союзи племен, державно організовані суспільства.

За способом виробництва і привласнення матеріальних благ розрізняють суспільства з привласнюючою і суспільства з виробляючою економікою.

За способами отримання коштів для існування розрізняють суспільства епохи дикості - час збирання, полювання та рибальства; епохи варварства - землеробсько-скотарське виробляє господарство, епохи цивілізації - поява писемності, класів і держави.

За способом виробництва засобів до життя можна розрізнити суспільства збирачів, аграрні, промислові, інформаційні суспільства.

За рівнем структурованості і розвитку соціально-політичних і економічних інститутів, наявності стабільності, соціальних гарантій і рівню життя населення розрізняють -розвинені і нерозвинені суспільства.

Суспільством можна назвати все світове співсуспільство, яке виникає як результат глобальної інтеграції людської цивілізації.

До видів суспільств можна віднести цивілізації: західну, китайську, єгипетську, античну, православну та інші.

Відповідно до формаційного підходу (суспільно економічна формація - це суспільство, що знаходиться на певному щаблі розвитку продуктивних сил) розрізняють первісне, рабовласницьке, феодальне, буржуазне, соціалістичне, комуністичне суспільства.

Цілісним соціальним організмом, тобто суспільством є люди і взаємозв'язки між ними, що знаходяться на територіях окремих держав: французьке суспільство, російське суспільство, американське суспільство і т.д.

У висновку наведемо визначення суспільства, що містить перераховані вище ознаки. Суспільство - це стійке і таке що самостійно розвивається об'єднання людей, пов'язаних між собою спільними інтересами і потребами і взаємодіючими на основі загальновизнаних цінностей і загальнообов'язкових норм з метою самовідтворення, збереження і розвитку.

Структура суспільства - внутрішньо будова суспільства, що відбиває різноманіття його елементів (частин), що забезпечує його цілісність і динамізм.

Суспільство є не хаотичною сукупністю елементів, а впорядкованою системою, організованим цілим. Це визначає стійкість, стабільність суспільства.

У суспільстві діють соціальні суб'єкти та їх групи. Їх діяльність здійснюється в формах соціальних інститутів і соціальних організацій. Ця діяльність регулюється соціальними нормами, створеними на основі соціальних цінностей. Таким чином, можемо виділити таку структуру суспільства: соціальні групи, соціальні інститути та організації, соціальні цінності і норми.

Соціальні суб'єкти: індивіди, їх групи і суспільство в цілому є носіями потреб та інтересів, відповідно індивідуальних, групових, загальносоціальних (в т.ч. загальнозначущих). Індивідуальні потреби та інтереси людина може задовольнити поодинці, але для реалізації загальнозначущих потреб люди кооперуються, створюючи соціальні спільності і групи. Серед соціальних спільнот більше значення мають соціальні групи. Соціальна група - це стійка, однорідна, згуртована сукупність людей, які певним чином взаємодіють. Види соціальних груп численні: статево-вікові (немовлята, діти, підлітки, молодь, дорослі, люди похилого віку), національні (німці, англійці, французи), професійні (викладачі, інженери, слюсарі), політичні (ліберали, консерватори, ліберали), релігійні (мусульмани, християни, буддисти), територіальні (селяни, городяни) та інші. Особливо важливе значення має поділ суспільства на великі соціальні групи (в т.ч. класи): аристократія, олігархія, клас власників засобів виробництва, клас найманих працівників, рабів, вищий клас, середній клас і т.д. Всі вони є носіями інтересів і потреб, серед яких є загальнозначущі: безпека, відтворення роду, виховання і навчання дітей, комунікація, виробництво і розподіл товарів і послуг, саморозвиток і пізнання та інші. Для задоволення потреб та інтересів виникають соціальні інститути.

Соціальний інститут - це історично сформована стійка форма організації і діяльності людей. Соціальний інститут складається з: 1) системи соціальних зв'язків (тобто структури, організації); 2) системи загальновизнаних цінностей (колективних вірувань, уявлень); 3) системи соціальних норм, регулюючих діяльність структури. Соціальний інститут існує для організації спільної діяльності людей заради задоволення їхніх потреб. Зі зникненням потреби зникає і даний інститут.

Розрізняють організаційні інститути, їх базою є організаційна структура, і нормативні інститути, їх базою є система соціальних норм. До перших відносяться: держава, політичні партії, ЗМІ, церква, профспілки тощо, до других належать: звичаї, мораль, релігія, право і т.п. Соціальні норми - це правила поведінки людей в суспільстві, які регулюють поведінку людей відповідно до домінуючими в суспільстві цінностями. Реалізація цих правил забезпечується системою заохочень і покарань. В структуру суспільства включені і організаційні і нормативні інститути (тобто соціальні норми і організаційні структури, їх підтримують) які формуються на основі соціальних цінностей.

Таким чином, держава і право слід розглядати як соціальні інститути. Призначенням держави в цій якості є узгодження різнорідних інтересів, формування загальних (загальнозначущих) інтересів та їх реалізація за допомогою державної влади.

Право як соціальний інститут є система правил поведінки, що міститься у формальних юридичних джерелах, що регулюють взаємовідносини людей відповідно до визнаних у даному суспільстві цінностями та ідеалами і забезпечених у своїй дії державою, в т.ч. його примусової силою.

Соціальні інститути представлені соціальними організаціями.

Соціальна організація - це елемент соціальної структури суспільства, що представляє собою штучно створену соціальну групу для досягнення певної мети.

Ознаки соціальної організації наступні.

1. Наявність мети. 2. Ієрархічне будова, яке передбачає єдність мети, стійкість, ефективність. 3. Поділ праці по горизонтальним (спеціалізація) і вертикальним ознакам (наявність керуючої і керованої підсистем). 4. Наявність внутрішньоорганізаційних норм, які створюються керуючою підсистемою, їх реалізація контролюється, застосовуються санкції. 5. Все вищеперелічене має наслідком цілісність і порядок, а також ефект синергії (sinergia - співпраця, співдружність, тобто приріст додаткової енергії, що перевищує суму індивідуальних зусиль учасників).

Види організацій численні. Розрізняють формальні (виникають в результаті політичного, адміністративного рішення; в основі розподіл праці, глибока спеціалізація, доцільність, раціональність, юридичні норми, безособовість, тобто розрахована на абстрактних індивідів, зразки поведінки нормовані) і неформальні (спонтанно слоівшіеся, діють на основі міжособистісного спілкування, самоорганізації і саморегуляції).

Значення соціальних організацій у тому, що ефект їх діяльності набагато вище, ніж можуть досягти дозволені неорганізовані дії такого ж числа індивідів. Тому багато соціальних групи функціонують у вигляді соціальних організацій.

Найбільш великою формальною соціальною організацією суспільства є держава. Вона виникає з певних соціальних потреб, з певною метою, штучно створена соціальна група представлена ​​чиновниками державного апарату, в ньому існує глибока спеціалізація праці на основі реалізованих функцій, чітка ієрархія, наявна керуюча і керована підсистеми і т.д. Таким чином, державна організація дозволяє суспільству досягати поставлених цілей, робить сукупні дії суспільства набагато ефективніше, ніж дії розрізнених соціальних суб'єктів (індивідів і груп).

У структурі суспільства також традиційно розрізняють економічну, соціальну, політичну, духовно-культурну та інформаційну системи (підсистеми). Однак всередині них також діють соціальні групи, соціальні інститути та організації, соціальні цінності і соціальні норми.







ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2023 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.