Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Визначення потужності виконаної роботи (у кгм/хв) при степ-тесті в залежності від маси досліджуваного, висоти сходинки і числа сходжень





Число сход. у хв Вага тіла, кг
15 см
30 см
40 см

 

Визначення РWC170 графічним методом здійснюється в такий спосіб: потужність двох послідовно виконаних навантажень відкладається на осі абсцис, а відповідні їм ЧСС – по осі ординат. На перетинанні цих величин знаходимо дві точки, через які проводимо лінію до перетинання з частотою пульсу 170 уд/хв. Із знайденої третьої точки опускаємо перпендикуляр на вісь абсцис, що і визначає потужність роботи при пульсі 170 уд/хв, тобто РWC170 (рис. 5.3.1).

 

 

 
 

 

 


Рис. 5.3.1 Графічний спосіб визначення РWC170, де: f1, f2 – ЧСС після першого і другого навантаження; W1, W2 – потужність першого і другого навантажень.

Методика визначення РWC170 при застосуванні на велоергометрі.

Досліджуваному пропонується послідовно виконати два навантаження помірної інтенсивності (наприклад, 500 і 1000 кгм/хв) з частотою обертання педалей 60-80 об/хв, розділені трихвилинним інтервалом відпочинку. Кожне навантаження продовжується 5 хв, наприкінці його протягом 30 с визначається ЧСС аускультативним методом (стетофонендоскопом) або реєструється (для тих же цілей) ЕКГ.

Найбільш раціонально розрахунки PWC170 вести не графічним способом (рис.2), а шляхом підстановки значень ЧСС і потужності роботи у формулу, запропоновану В.Л.Карпманом із співавт. у 1974 році:

Це рівняння дозволяє легко знайти величину PWC170, якщо відомі потужність першого (W1) і другого (W2) навантажень і ЧСС наприкінці першого (f1) і другого (f2) навантажень.

Визначення фізичної працездатності шляхом розрахунку PWC170 дає надійні результати лише при виконанні деяких умов. У тому випадку, коли різниця між першим і другим навантаженнями невелика, точність визначення PWC170 знижується. Головним чином це відбувається у зв'язку з тим, що система регулювання апарату кровообігу не здатна точно диференціювати навантаження, що мало відрізняються за потужністю. Тому при проведенні тесту PWC170 потужність другого навантаження повинна істотно відрізнятися від потужності першого навантаження. Рекомендуються такі значення навантажень, що забезпечують надійне визначення PWC170 (табл. ).

За допомогою цих таблиць нескладно вибрати потужність навантажень, що задаються. Критерієм того, що вони підібрані правильно, може служити ЧСС наприкінці навантажень. Тахікардія наприкінці першого навантаження повинна досягати 100-120 уд/хв, а наприкінці другого навантаження – 160-170 уд/хв.

Тест PWC170 характеризується достатньою методологічною коректністю. Важливим достоїнством проби PWC170 є те, що в процесі тестування спостерігається суб'єктивне відношення випробовуваного до дослідження.

Таблиця 5.3.2

Потужність 1-го навантаження W1 (кгм/хв), яка рекомендується для визначення PWC170 у спортсменів з різною масою тіла, що розвивають різні фізичні якості (Карпман В.Л. із співавт., 1988; доповнено Михалюк Є.Л , 2004)

 

Групи видів спорту Маса тіла, кг
50-59 60-64 65-69 70-74 75-79 80-84 Більше. 85
Швидкісносилові і складнокоорди-наційні
Ігрові і єдиноборства
На витривалість

 

Серед спортсменів у 8,2% зустрічаються особи, що мають масу тіла менше ніж 55 кг, майже 91,0% з них складають жінки. На основі емпіричних даних запропоновано при виборі потужності першого фізичного навантаження на велоергометрі спортсменам з масою тіла менше ніж 55 кг керуватися слідуючим. Першу градацію по масі тіла, яку пропонує В.Л.Карпман зі співавт. (1988) розширити і починати з 50 кг. Потужність першого навантаження по групах видів спорту, відповідно для швидкісно-силових, складно-координаційних, ігрових та єдиноборств встановлювати на рівні 400 кгм/хв., а для видів спорту на витривалість - 540 кгм/хв. (Михалюк Є.Л., 2004).

Відмічено, що серед спортсменів високого класу в 28,6% зустрічаються особи, які мають ЧСС спокою на рівні 48-60 уд/хв., серед них 65,6% чоловіки та 34,4% - жінки. При проведенні субмаксимального тесту PWC170 у спортсменів з брадикардією ЧСС після першого фізичного навантаження на велоергометрі становить 85-90 уд/хв., замість рекомендованої В.Л.Карпманом зі співавт. (1988) – 100-120 уд/хв. Це призводить до вибору необгрунтованого збільшення потужності другого навантаження, збільшенню ЧСС наприкінці тесту більше ніж 170 уд/хв. та помилкам у розрахунках фізичної працездатності. Щоби цього уникнути потрібно збільшувати потужність першого навантаження на велоергометрі на 120-180 кгм/хв.(при ЧСС спокою 60-55 уд/хв.), а при ЧСС в межах 54-48 уд/хв на 180-240 кгм/хв.(Михалюк Є.Л. 2004).

 

Таблиця 5.3.3

Потужність 2-го навантаження (W2), що рекомендується для визначення PWC170

 

Потужність 1-го навантаження (W1) Потужність 2-го навантаження (W2), кгм/хв
ЧСС при W1, уд/хв
90-99 100-109 110-119 120-129

Оцінка та інтерпретація результатів проби.

Накопичений матеріал по вивченню фізичної працездатності у спортсменів різних спеціалізацій вимагає подальшого осмислення, оскільки в оцінці отриманих результатів є різні судження у спортивних лікарів і тренерів. Багато тренерів, які особливо працюють зі спортсменами циклічних видів спорту з переважним розвитком якості витривалості, прагнуть усіма доступними способами підвищити фізичну працездатність своїх підопічних. Досить часто подібне прагнення приводить до збільшення показників фізичної працездатності, але не приносить успіху в змаганнях. Це пов'язане з тим, що у погоні за підвищенням якості витривалості губляться швидкісні якості спортсменів, які і визначають перемогу в престижних змаганнях.

Фізичну працездатність оцінюють, аналізуючи індивідуальну динаміку PWC170 і порівнюючи цю величину з нормальними значеннями PWC170 для тієї або іншої категорії людей. Очевидно, що чим більше PWC170, тим більшу механічну роботу може виконати людина при оптимальному функціонуванні системи кровообігу. Отже, чим більше PWC170, тим вища фізична працездатність.

Рівень фізичної працездатності по тесту PWC170 визначається, насамперед, продуктивністю кардіореспіраторної системи. Чим ефективніша робота апарату кровообігу, тим більші функціональні можливості вегетативних систем організму, тим більша величина PWC170.

Істотний вплив на цю величину мають особливості фізичного розвитку. Абсолютні значення PWC170 знаходяться в прямій залежності від розмірів тіла. Тому для нівелювання індивідуальних розходжень у масі, визначають відносні величини PWC170, розраховані на 1 кг маси тіла. Надалі інтерпретації, отриманих нами даних, будуть засновані на відносних величинах PWC170, тобто PWC170/кг.

Індивідуальні коливання величин PWC170 також визначаються статю, віком, спадковістю, станом здоров'я, рівнем фізичної активності й т.д.

У здорових молодих чоловіків (середній вік 23,9±6,1 років), що не займаються спортом, величини PWC170 у середньому складають 1001±136 кгм/хв, а PWC170/кг – 14,4±2,7 кгм/хв/кг. У жінок (середній вік 24,1±2,6 років) – відповідно 640±105 кгм/хв і 10,2±1,6 кгм/хв/кг. Наводяться результати статистичної обробки фізичної працездатності осіб, що не займаються спортом (В.Л.Карпман із співавт., 1988) на рівні X±d.

Існує думка про те, що фізична працездатність по тесту PWC170 у більшості спортсменів перевищує аналогічний показник осіб, що не займаються спортом. При цьому вказується, що є залежність величини фізичної працездатності від спрямованості тренувального процесу на розвиток тих або інших якостей, а саме: сили, швидкості, витривалості, чи їхніх сполучень, наприклад, швидкості й сили, або спритності й сили і т.інш. Але є дані, які свідчать, що у спортсменів високого рівня, що розвивають якості швидкості та сили, величина PWC170/кг нижче, ніж в осіб, що не займаються спортом. Витривалість організму при тривалій роботі циклічного характеру безпосередньо визначається його аеробною працездатністю, яка забезпечується узгодженою роботою, головним чином, систем кровообігу і дихання. Тому в спортсменів, що спеціалізуються у видах спорту на швидкість і витрівалість, а також переважно на витривалість, особливо виражені зміни у функціонуванні кардіореспіраторної системи і у них зафіксовані найбільші величини PWC170/кг.

Що стосується гендерних розбіжностей показників фізичної працездатності у спортсменів, то вони будуть коректні за наявності строго однорідних груп, що враховують вік, спортивну кваліфікацію і конкретний вид спорту. При цьому ступінь розбіжностей залежатиме від частки участі аеробних механізмів забезпечення м’язової роботи, тобто у спортсменів, що розвивають якості швидкості й витривалості, а також тільки витривалості, гендерні розбіжності будуть більші, ніж у спортсменів, що розвивають якості сили й швидкості.

При дослідженні спортсменів різних спеціалізацій, за даними В.Л.Карпмана із співавт.(1974), тільки у спортсменів, що розвивать якість витривалості різниця у величинах PWC170 від 1 розряду до майстра спорту носить вірогідний характер. Іншими словами, оскільки у видах спорту, розвиваючих якість витривалості, фізична працездатність по тесту PWC170 є ведучою, тому існує вірогідний зв’язок між PWC170 і спортивною кваліфікацією. У видах же спорту, де на тлі середніх величин фізичної працездатності виявляється більше технічна сторона підготовки спортсмена, наприклад, кидок мяча по. воротах у гандболі, атакуючий удар у волейболі, прийом у боротьбі та інш., тобто його майстерність, залежність між фізичною працездатністю і кваліфікацією спортсмена носить невірогідний характер. І нарешті, у спортсменів швидкісно-силових видів (важкоатлети, метальники та інш.), які мало приділяють уваги розвитку загальної витривалості, простіше кажучи, вона їм “шкодить”, фізична працездатність не залежить від спортивної кваліфікації.

Найважливішою особливостю функціонального стану організму спортсмена, на відміну від осіб, які не займаються спортом, є закономірна її динаміка в річному тренувальному циклі підготовки. В той же час, не для всіх видів спорту властиві вірогідні зміни серед показників фізичної працездатності. Що стосується ігрових видів спорту то в цілому по окремим командам і спортсменах, спостерігається деяка закономірність, відповідно якої показники PWC170/кг збільшуються від підготовчого періоду до змагального і потім знову знижуються до початку наступного підготовчого періоду. У одних спортсменів показники у змагальному періоді стосовно до підготовчого не змінюються, у інших же відзначаються статистично достовірні зміни. Ймовірно, це залежить від багатьох причин і насамперед, від спрямованості тренувального процесу на розвиток фізичних якостей, кваліфікації спортсмена, а в ігрових видах спорту і від амплуа (воротар, нападаючий, тощо).

Дослідження максимального споживання кисню (МСК) прямими методами, які ґрунтуються на аналізі видихуваного повітря за допомогою спеціальних приладів – газоаналізаторів, в умовах виконання максимальних фізичних навантажень. З метою визначення МСК величини споживання кисню, що зафіксовані на кожному рівні навантаження в тесті зі ступінчато-підвищуючою потужністю, відкладаються на графіку напроти відповідних їм значень потужності.

Під час виконання навантажувального тестування (НТ) споживання кисню швидко зростає і стабілізується після другої хвилини кожного етапу навантаження, до досягнення дихального порога. МСК (VO2max) – найбільша кількість кисню, яку обстежуваний може спожити під час виконання динамічного навантаження із залученням великої частини м`язів. Цей показник розглядається як об`єктивний параметр стану серцево-судинної системи та толерантності до навантаження. Показник МСК відображає кількість кисню, який транспортується і використовується у клітинному метаболізмі.

На показник МСК впливають вік, стать, звичка до навантажень, спадковий фактор, стан серцево-судинної системи.

У віці від 15 до 30 років рівень МСК є найбільшим і з віком він поступово зменшується. У чоловіків у віці 60 років середній показник МСК становить приблизно дві тритини від показника у віці 20 років. Зниження МСК в середньому відбувається зі швидкістю 8-10% за кожні 10 років. У жінок рівень МСК нижче, ніж у чоловіків, що зумовлено меншою масою м’язів, нижчими рівнями гемоглобіну, об`ємом циркулюючої крові та серцевого викиду.

Показник МСК істотно залежить від звичайного рівня фізичної активності обстежуваного. У молодих чоловіків з помірним рівнем фізичної активності МСК становить приблизно 12 МЕТ. Один МЕТ (метаболічний еквівалент) – це одиниця споживання кисню у спокої, яка приблизно відповідає 3,5 мл кисню на 1 кг ваги тіла за хвилину. У спортсменів циклічних видів спорту, які виконують тривалі аеробні навантаження (біг на довгі дистанції, плавання, вело-шосе та.інш.) МСК може зростати до 18-24 МЕТ (63-84 мл/хв/кг). У таблиці наведено нормальні величини МСК у осіб різного віку та статі.

Таблиця 5.3.4







Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2023 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.