Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ,





ЗМІСТ

 

 

  Стор.
ВСТУП
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ
Тема 1. Загальні засади обліку і фінансової звітності у зарубіжних країнах
Тема 2. Моделі обліку у зарубіжних країнах
Тема 3. Облік активів
Тема 4. Облік пасивів
Тема 5. Облік витрат
Тема 6. Облік доходів і фінансових результатів
Список літератури
Додаток А -План рахунків підприємства (базовий варіант)

 

Вступ

 

У сучасних умовах посилення конкуренції на глобальних ринках важливе значення набувають питання вивчення світового досвіду бухгалтерського обліку з метою використання його здобутків для підвищення ефективності діяльності підприємства як на зовнішніх так і на внутрішньому ринках.

У конспекті лекцій на системній основі, згідно з Освітньо-професійною програмою та навчальним планом розкрито основні положення теорії і практики фінансового обліку активів та пасивів у зарубіжних країнах відповідно до Міжнародної системи бухгалтерського обліку (МСБО). Теорія закріплюється практичними завданнями найбільш типовими для відображення в обліку фінансово-господарських операцій і процесів сучасного розвитку економіки підприємств зарубіжних країн.

Посібник призначений для здобувачів вищої освіти спеціальності облік і аудит 6.030509 «Облік і аудит» Також, конспект лекцій може бути корисним для студентів інших економічних спеціальностей, аспірантів, слухачів системи-підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, керівників підприємств, менеджерів усіх рівнів управління підприємством, бухгалтерів-практиків, аудиторів та керівників підприємств для прийняття ефективних управлінських рішень.



Метою викладання дисципліни «Облік у зарубіжних країнах» є формування системи теоретичних знань і набуття практичних навичок з обліку в зарубіжних країнах.

Завдання викладання дисципліни – вивчення теорії та практики фінансового обліку в зарубіжних країнах, набуття вмінь використання світового досвіду в галузі організації обліку, аналізу та контролю активів та пасивів підприємств, складання фінансової звітності в зарубіжних країнах.

Предмет дисципліни – активи, джерела їх формування і процеси господарської діяльності в країнах з високорозвиненою ринковою економікою.

За результатами вивчення дисципліни студент повинен знати та вміти наступне.

Студент повинен знати:

- основні положення міжнародних стандартів з бухгалтерського обліку;

- засади фінансового обліку та звітності прийняті в зарубіжних країнах, зокрема США, Франція, Німеччина, Великобританія;

- міжнародні принципи, процедури обліку, моделі бухгалтерського обліку;

- склад фінансової звітності та методику її складання;

- оцінку активів та пасивів підприємства при їх надходженні та на дату балансу;

- облік доходів, витрат та фінансових результатів діяльності;

- основи управлінського обліку в зарубіжних країнах.

Студент повинен вміти:

- використовувати правила та процедури ведення бухгалтерського обліку, складання звітності в зарубіжних країнах під впливом національних особливостей, їх економічного та політичного розвитку

- вести облік активів та пасивів підприємства;

- здійснювати оцінку активів та пасивів при їх придбанні, списанні та на дату балансу;

- вести облік доходів і витрат та володіти методикою їх визнання;

- складати фінансову звітність з урахуванням вимог міжнародних стандартів;

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ,

СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ

 

1. МСФЗ – Міжнародні стандарти фінансової звітності

2. МСБО – Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

3. КМСФЗ - Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності

4. НМА – Нематеріальні активи

5. ОЗ – Основні засоби

6. Рах. – Рахунок

7. СМП – Суб’єкти малого підприємництва

 

Тема 1 Загальні засади обліку і фінансової звітності у

Зарубіжних країнах

 

Питання теми:

1.1 Концептуальні основи бухгалтерського обліку у зарубіжних країнах.

1.2 Регулювання стандартизацією і гармонізацією обліку

1.3 Міжнародні принципи та стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

 

Література: [1-8]

Регулювання стандартизацією і гармонізацією обліку.

Проблема невідповідності моделей бухгалтерського обліку в різних країнах носить глобальний характер. З цієї причини у укладачів і користувачів фінансових звітів у всьому світі виникає проблема єдиних підходів щодо фінансової звітності. На даний час користь довели два підходу до її рішення: гармонізація та стандартизація.

Сутність гармонізації полягає у тому, що у кожній країні, що підтримує гармонізацію, може діяти власна модель обліку і стандартів, його регулюючих. Головне, що б ці стандарти суттєво не суперечили аналогічним стандартам країн-членів, які прагнуть оголошеної гармонізації. Така гармонізація досягається шляхом розробки нормативних документів, які включаються кожним членом-учасником до свого національного законодавства у частині бухгалтерського обліку.

Концепція стандартизації облікових процедурта забезпечення гармонізації фінансової звітності реалізується у рамках уніфікації обліку, який проводить Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності (КМСФЗ).

Ідея розробки міжнародних стандартів бухгалтерського обліку започаткована в 60-і роки під егідою Центру ООН по транснаціональних корпораціях. Для цього 29 червня 1973 року було засновано Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності (КМСФЗ) на підставі угоди, укладеної фаховими організаціями бухгалтерів Австралії, Великобританії, Ірландії, Канади, Німеччини, Мексики, США, Франції та Японії. У 2000 році Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності був реорганізований у Раду з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB). А у 2001 році створений Фонд комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності (ФК МСФЗ).

Згідно з Конституцією Комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності, його метою є формулювання, видання та вдосконалення в інтересах суспільства стандартів бухгалтерського обліку, які в результаті були визнані міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО) й міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ). Організаційна структура КМСБО включає до себе п’ять функціональних рівнів:

- Правління комітету: Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC Board);

- Опікунська рада (Advisory council);

- Консультативна група (Consultative group);

- Інтерпретаційна комісія (Standing Interpretations);

- Персонал Комітету (IASC Staff).

Перед КМСФЗ встановлено три основних завдання:

- формулювати і видавати в інтересах суспільства єдиний комплект високоякісних, зрозумілих і практично таких, що реалізовуються всесвітніх стандартів фінансової звітності, які необхідно дотримувати при наданні фінансових звітів;

- сприяти прийняттю і дотриманню стандартів у всьому світі;

- співпрацювати з національними органами, що відповідають за розробку і впровадження стандартів фінансової звітності для забезпечення максимального зближення стандартів фінансової звітності у всьому світі.

Континентальна модель

Країни цієї моделі : Австрія, Бельгія, Греція, Єгипет, Італія, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Японія та інші. Окремо виділяється французька і німецько-датська модель.

Особливістю господарської системи вказаних країн є великий вплив банківських установ. Облікова система будується на інформаційних потребах кредиторів щодо забезпечення якісного контролю за діяльністю підприємства. Рівень розкриття інформації суттєво нижче, ніж у Америці.

Характерні риси континентальної моделі:

- тісні зв’язки з банками;

- детальний юридичний регламент обліку і звітності;

- орієнтація обліку і звітності на інтереси державного управління оподаткуванням;

- макроекономічне планування (сильний вплив ЄС).

Ісламська модель обліку

Розповсюджена в країнах Близького Сходу – основна ідея моделі знаходиться під впливом релігійних ідей.

Характерні риси:

- забороняється отримувати дивіденди як прибуток;

- при оцінці активів та зобов’язань компанії перевага надається ринковим цінам.

За ознакою ініціативи розвитку обліку (за результатами аналізу системи обліку в США та декількох європейських країнах) виділяються моделі: Континентальна Європа – розвиток обліку був ініційований законодавчими актами; Великобританія – з обліковою професією (дипломованими бухгалтерами); США – з інженерними та громадськими бухгалтерами.

За ознакою «сфер впливу» на систему обліку виділяють:

- британську модель - впливає на розвиток обліку в Австралії та Індії;

- американську модель – впливає на розвиток обліку в Мексиці і в цілому ряді латиноамериканських країнах, Ізраїлі та Японії;

- французьку модель – впливає на облік Південної Європи, районах Середземномор’я і деяких інших.

За ознакою трактування обліку виділяють основні варіанти трактування обліку: макроекономічний; мікроекономічний; незалежний; одноманітний.

Активи

(Зобов’язання)

Власний капітал

 

В деяких країнах обов’язкова форма балансу не встановлюється, наприклад в Швейцарії, тобто баланс може бути представлений в горизонтальній чи вертикальній формі. Однак законом встановлюється мінімально необхідна структура балансу.

Ті країни, які мають єдиний загальноприйнятий план рахунків, мають, як правило, регламентовану форму балансу. Ті країни, де підприємства розробляють власний план рахунків, форма балансу представлена у довільній формі, і законодавство лише регламентує мінімальний набір інформації, яка повинна бути відображена у балансовому звіті.

Звіт про прибутки та збитки – це звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства. У різних країнах цей звіт може мати різну назву: Звіт про фінансові результати, Звіт про сукупні доходи, Звіт про прибуток; Рахунок прибутків і збитків; Звіт про операції.

Зіставлення доходів і витрат, визнаних у Звіті про прибутки та збитки, дає змогу визначити чистий результат (прибуток або збиток) діяльності підприємства за звітний період. Структура Звіту про прибутки та збитки ґрунтується на класифікації діяльності підприємства. МСБО 1 «Подання фінансової звітності» не визначає форму Звіту про прибутки та збитки, але містять вимоги про розкриття певних статей доходів і витрат, визначають мінімальний перелік статей, які мають бути відображені безпосередньо у Звіті про прибутки та збитки.

Необхідність виділення статті в складі діяльності визначається її суттєвістю.

Мінімальний перелік статей, які слід наводити у Звіті про прибутки та збитки відповідно до МСБО 1: дохід, результати (прибуток або збиток) операційної діяльності, фінансові витрати, частка прибутку або збитку асоційованих компаній або спільних підприємств, які обліковуються методом участі в капіталі, витрати на податок з прибутку, прибутки або збитки від звичайної діяльності, надзвичайні статті, частка меншості, чистий прибуток або збиток.

В зарубіжних країнах національні вимоги до складання звітів про прибутки та збитки передбачають різні підходи до їх побудови. Звіт про прибутки та збитки може подаватися як в горизонтальному так і вертикальному форматі та може мати два варіанта аналізу витрат:

- аналіз витрат за призначенням – операційний варіант;

- аналіз витрат за видами витрат – витратний варіант.

Наприклад, форми Звіту про прибутки та збитки окремих зарубіжних країн:

Франція, Бельгія – горизонтальний, вертикальний формат; витратний варіант;

Німеччина – вертикальний формат; витратний, операційний варіант,

Іспанія – горизонтальний формат; витратний варіант;

Великобританія – горизонтальний, вертикальний формат; операційний варіант.

Звіт про рух грошових коштів є обов’язковим у складі фінансової звітності підприємств розвинених зарубіжних країн. Його зміст і методика складання регламентуються МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів».

Головне призначення Звіту про рух грошових коштів – надати користувачам інформацію про те, з яких джерел надходили гроші на підприємство, по яких напрямках і на які цілі витрачались гроші, як змінився залишок грошових коштів за звітний період.

Звіт про рух грошових коштів дає змогу оцінити раціональність використання коштів, напрямки діяльності підприємства, платоспроможність, скласти прогноз подальшого розвитку.

Рух грошових коштів відображається у звіті за трьома видами діяльності: операційна (основна) діяльність, інвестиційна діяльність, фінансова діяльність

Інформація про рух грошових коштів може бути наведена із застосуванням прямого або непрямого методів.

Звіт про зміни у власному капіталі – фінансовий звіт у вигляді таблиці, в якій узгоджується сальдо кожної статті власного капіталу на початок та кінець періоду. Збільшення або зменшення кожної статті подають окремим рядком.

Основне призначення звіту про зміни у власному капіталі – відобразити прибутки (збитки) які визнаються як зміни в капіталі. До них належать прибутки(збитки), що виникають в результаті: переоцінки основних засобів, інвестицій; виникнення курсових різниць від перерахунку фінансової звітності іноземних підрозділів, дочірніх підприємств.

Джерелами інформації для складання Звіту про зміни у власному капіталі є: Звіт про прибутки та збитки; Головна книга; Баланс.

У звіті про прибутки та збитки відображається чистий прибуток (збиток) за звітний період, який коригується на прибутки(збитки), відображені безпосередньо у складі власного капіталу (переоцінка, резерви тощо) і визначається загальний визнаний прибуток (збиток), який в свою чергу коригується на інші зміни у власному капіталі (внески учасників, дивіденди).

Власний капітал на кінець звітного періоду = Власний капітал на початок звітного періоду + (-) Зміни в обліковій політиці та суттєві помилки + (-) Загальні зміни у власному капіталі за період.  

 

МСБО (IAS) 1 «Подання фінансових звітів» передбачає два варіанти подання інформації про зміни у власному капіталі.

Перший варіант звіту передбачає всі зміни у власному капіталі розкриваються в одному звіті – Звіті про зміни у власному капіталі.

Другий варіант передбачає подання Звіту про визнані прибутки та збитки, а всі інші зміни у власному капіталі (інвестиції власників, розподіл прибутку між ними тощо) розкриваються у примітках до фінансових звітів.

Згідно з МСБО 1 «Подання фінансових звітів» у Примітках до фінансових звітів слід наводити таку інформацію: про концептуальну основу складання фінансових звітів та облікову політику підприємства; інформацію, що вимагається МСБО, але не наведена безпосередньо у фінансових звітах; додаткову інформацію, яка не наводиться у фінансових звітах, але є необхідною для правдивого відображення фінансового становища та результатів діяльності підприємства.

За своїм характером примітки можуть бути такими, що: стосуються фінансової звітності в цілому; розкривають окремі статті фінансових звітів. Визначення рівня докладності розкриття інформації про конкретні елементи фінансових звітів є питанням професійного судження керівництва підприємства з урахуванням відносної суттєвості.

Примітки до звітності мають за мету розкриття інформації так, що б користувачі не могли пред’явити претензії до недостатності інформації. Традиційні розділи приміток це розділи про облікову політику підприємства в яких розкривається методика консолідації звітності, оцінка і амортизація основних засобів, оцінка запасів, оподаткування, принципи визнання доходів та витрат, перерахунок інвалюти, оцінка інвестицій, види резервів.

Загальна особливість полягає у тому, що чим компактніше фінансова звітність, тим змістовніше примітки. Інформація в примітках є основним засобом розкриття невизнаних елементів фінансових звітів.

В різних зарубіжних країнах документ, який додається до річної фінансової звітності має різні назви. Наприклад в Італії, Португалії, Франції документ називається «пояснювальна записка», в інших країнах існують назви: «додатки до звітності», «коментарі до звітності», «пояснення». В багатьох країнах примітки є обов’язковою складовою звітності компаній. Є країни, в яких форма та обсяг приміток законодавством не регламентуються і навпаки можуть бути і такі які регламентовані законодавством.

 

Питання для самоперевірки.

 

1. Вказати які економіко-історичні передумови виникнення шкіл бухгалтерського обліку у різних країнах окреслюють науковці?

2. Надати основні характеристика моделей обліку різних країн.

3. Які існують фактори впливу на формування національних систем бухгалтерського обліку?

4. За якими ознаками визначається високий ступень державного регулювання бухгалтерського обліку в країні, а у чому незначний?

5. У чому принципова відмінність європейсько-американських моделей бухгалтерського обліку від ісламської?

6. Розкрити поняття «фінансова звітність». З якою метою складається фінансова звітність?

7. Яки форми фінансової звітності є обов’язковими для всіх країн?

8. Яке призначення кожної з форм фінансової звітності?

9. Назвіть елементи фінансової звітності?

10. На якому бухгалтерському принципі будується звітна форма Баланс?

11. Який мінімальний перелік статей слід наводити в Балансі відповідно до МСБО 1?

12. Які форми подання Балансу використовують у різних країнах?

13. Який мінімальний перелік статей, слід наводити в Звіті про прибутки та збитки відповідно до МСБО 1?

14. Які статті мають бути обов’язково розкрити у витрат уЗвіті про прибутки та збитки до МСБО 1?

15. Назвіть форми подання та варіанти аналізу витрат уЗвіті про прибутки та збитки у різних країнах?

16. Які варіанти подання інформації про зміни у власному капіталі є у різних країнах?

17. Яка інформація має бути розкрита у примітках до фінансових звітів відповідно до МСБО 1?

18. Яким чином визначається зміст інформації у примітках до фінансової звітності в різних країнах?

19. Який існує зв'язок між розкриттям статей у фінансовій звітності та змістом приміток до фінансової звітності?

20. Які назви мають примітки до фінансової звітності у різних країнах?

Тема 3.

Облік активів

Питання теми:

3.1.Облік грошових коштів.

3.3. Облік розрахунків з дебіторами.

3.4.Облік товарно-матеріальних цінностей.

3.5.Облік довгострокових активів. Облік фінансових вкладень. Консолідована звітність.

Література [1, 2, 7, 8, 11]

3.1. Облік грошових коштів. Грошові кошти та їх еквіваленти складають основну частину ліквідних активів підприємств, які використовується для сплати боргів та закупки нових активів. В бухгалтерському обліку ліквідні активи виникають при здійсненні угод готівкою та при використанні кредиту. Ліквідні активи включають: грошову готівку, короткострокові інвестиції, безготівкові грошові кошти (рахунки в банках), векселі до отримання.

В США всі ці складові об'єднуються одним словом Cashіобліковуються на рахунку «Грошові кошти» або «Каса»— Cash (в поточному обліку виділяють рахунок «Фонд дрібних сум»). Рахунок «Каса» може включати суму яка називається компенсаційний залишок і який вільно не використовується. Компенсаційний залишок це мінімальна сума, яку тримає клієнт на вимогу банку у вигляді забезпечення договору про надання кредиту. Фактично такий договір обмежує готівку і зменшує ліквідність компанії, тому має бути відображено у примітках до фінансової звітності. Оцінка грошових коштів та відображення їх в звітності здійснюється за фактичною номінальною вартістю.

У західноєвропейських країнах грошові кошти обліковуються на так званих фінансових рахунках: «Каса» і «Рахунки в банках» — в національній та в іноземній валюті.

Відповідно загальноприйнятої практики бухгалтерського обліку грошові кошти компаній складаються з двох категорій: грошові кошти в касі і грошові кошти в банку.

У звітній формі Баланс всі грошові кошти відображаються: США — за єдиною статтею «Cash» — грошові кошти, а в європейських країнах — знизу балансу за окремими статтями: «Каса» і «Рахунки в банках».

 

Крім балансу, більшість фірм складають звіт про рух грошових коштів за звітний період, який називається «Cash Flow Statement».

Зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів є частиною управління грошовими коштами. В більшості зарубіжних країнах практикується розміщення вільних коштів у вигляді депозитних сертифікатів та інші цінні папери на термін до 3-х місяців. Це розглядається як інвестування надлишку грошових коштів у еквіваленти грошових коштів, а не як складову інвестиційної діяльності.

Згідно з МСБО (IAS) 7 «Звіт про рух грошових коштів» залишки грошових коштів у касі та на банківському рахунку, які доступні для поточних операцій включаються до складу поточних активів. У іншому разі такі грошові кошти мають бути відображені у складі довгострокових активів.

На облік і контроль касової готівки в зарубіжних країнах звертається велика увага. Готівку здебільшого намагаються зводити до мінімуму, особливо на промислових підприємствах. Замінювати їх іншими сучасними формами розрахунку, наприклад, за допомогою пластикових карток. Але в торговельних підприємствах у касі можуть бути значні суми.

Кожне підприємство розробляє свої заходи щодо контролю за виплатою готівки. Вони типові для переважної більшості країн. Серед найважливіших контрольних заходів можна зазначити такі: для виплат необхідно одержувати попередній дозвіл; усі чеки повинні мати серійний номер, доступ до них має бути обмежений; бажано, щоб кожен чек підписували дві особи; бажано, щоб працівник, якого уповноважено оплачувати рахунки, не мав права підписувати чеки; при оплаті зобов'язань на первинних документах слід проставляти дату, номер чека і штамп «Сплачено»; особи, які підписують чеки, не повинні мати досту­пу до чеків чи займатися вивіркою рахунків; інвентаризація готівки в ка­сі та на банківських рахунках повинна здійснюватись не рідше одного ра­зу на місяць.

По касі може бути виявлено нестачі або надлишки грошей. Вони від­носяться на рахунок «Нестачі або надлишки по касі», який є активно-пасивним. Цей рахунок дебетується на величину нестачі і кредитується на величину надлишку.

ПРИКЛАД.Касовий апарат показує, що виручка магазину за день стано­вить 4546 дол. США. У наявності в касира грошей було 4537 дол. США. Нестача складає 9 дол. США. Операції відображуються здійсню таким бухгалтерським записом:

Д-т «Грошові кошти» 4537

Д-т рах. «Нестачі або надлишки по касі» 9

К-т рах. «Доход від реалізації товарів» 4546

 

У разі великої нестачі готівки адміністрація здійснює певне розсліду­вання, з'ясовує причини та обставини її виникнення.

Наприкінці звітного періоду дебетове сальдо рахунку «Нестачі або над­лишки по касі» відображаються у Звіті про прибутки та збитки як операційні (торговельні) витрати. Кредитове сальдо вказаного рахунку ві­дображається у Звіті про прибутки та збиткияк «інші доходи».

Операції з грошовими коштами відображаються і групуються в касовому журналі над­ходжень та видатків, підсумки переносяться в Журнал реєстрацій опера­цій, а потім — на рахунки бухгалтерського обліку у Головній книзі. Фор­ма журналів надходжень і видатків грошей здебільшого довільна, присто­сована до умов підприємства.

Рух грошей відображається в обліку такими записами:

Надходження:

Д-т рах. «Каса», «Рахунки в банках», «Пластикові картки».

К-т рах. «Доходи від реалізації», «Рахунки до отримання». «Клієнти», «Покупці», «Дебітори», «Рахунки в банках» та ін.

Видатки:

Д-т рах. «Рахунки до оплати», «Постачальники», «Розрахунки з персоналом», «Фонд дрібних сум (Мала каса)», «Рахунки в банках», рахунки витрат за елементами та ін.

К-т рах. «Каса», «Рахунки в банках», «Пластикові картки».

3.2. Облік розрахунків з дебіторами.Дебіторська заборгованість – це заборгованість дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторська заборгованість поділяється на поточну і не поточну (довгострокову) заборгованість. Поточна заборгованість повинна бути погашена протягом одного року чи операційного циклу. Не поточну заборгованість в окремих країнах поділяють на середньострокову та довгострокову.

В англо-американській моделі бухгалтерського обліку дебіторська заборгованість класифікується в такі групи рахунків :

- рахунки до отримання (accounts receivable) – це заборгованість клієнтів за реалізовану їм готову продукцію чи товари, за виконані роботи чи за надані послуги, заборгованість по кредитним карткам. Тому таку заборгованість називають торговою заборгованістю. Заборгованість існує в результаті надання продавцем покупцю короткострокового комерційного кредиту (trade credit). Підприємство здебільшого сподівається отримати заборгованість по рахунках протягом 30-60 днів; )

- векселі до одержання – це заборгованість дебітора, оформлена спеціальним платіжним і кредитним інструментом - векселем. Вексельна заборгованість може поширюватись на період 60-90 днів. При цьому дебітор сплачує підприємству відсотки за користування кредитом;

- інша дебіторська заборгованість – це неторгова заборгованість, заборгованість, не пов’язана з реалізацією. До її складу входять: заборгованість дебіторів по відсотках; аванси, видані службовцям фірми; заборгованість внаслідок переплати податків; заборгованість інших осіб.

В США дебіторська заборгованість включає всі вимоги компанії до юридичних та фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. Існують два головних видів дебіторської заборгованості: торговельна та особлива (не операційна), кожна з них поділяється на короткострокову, довгострокову.

Відповідно МСБО 1 «Подання фінансової звітності» моментом визнання доходу від реалізації в обліку та звітності є момент відвантаження товарів і надання платіжних документів на адресу покупця.

ПРИКЛАД. Компанія «А» відвантажила компанії «В» за договірною ціною продукції на 5 000 дол. США. Рахунок-фактуру датовано 01 травня 2014 року, в обліку компанії «А» ця операція відобразиться наступним чином:

 

Д-т рах. «Рахунки до отримання» - 5 000

К-т рах. «Доходи від реалізації» - 5 000

20 травня компанія «В» оплатила рахунок-фактуру, грошові кошти надійшли на поточний рахунок в банку. В бухгалтерському обліку компанії «А» отримання грошових коштів відобразиться:

Д-т рах. «Рахунки у банку» - 5 000

К-т рах. «Рахунки до отримання» - 5 000

 

Іноді в практиці виникають ситуації, коли клієнти переплачують певні суми по рахункам, виникає кредитове сальдо по аналітичному рахунку в журналі реєстрації дебіторської заборгованості по рахунку «Рахунки до отримання». Така переплата не повинна впливати на сальдо статті «Рахунки до отримання» у Балансі. Сума переплати покупців, повинна відображатися як короткострокові зобов’язання, тому що компанія відповідає перед покупцем за ті суми, які вони переплатили.

Не рідко частину дебіторської заборгованості відображують на рахунках з назвою «Продаж товарів (послуг) в кредит з розстрочкою платежу». У такому разі розрахунки проводяться шляхом декількох платежів через певні проміжки часу. За цим же рахунком відображується і заборгованість за відсотками по товарному кредиту.

Особливістю ведення рахунків «Продаж товарів (послуг) в кредит з розстрочкою платежу» є те, що оплата за цими рахунками може поступати на протязі 24 місяців та більше. Разом з тим, ці рахунки з торгівлі у розстрочку відносяться до ліквідних активів, якщо такий метод кредитування торгівлі традиційно використовується в даній галузі.

Облік рахунків до отримання, пов'язаний з реалізацією продукції, товарів, послуг, ведеться у хронологічному порядку в «Журналі обліку операцій по продажу з відстрочкою платежу», оборотній відомості по рахунках до отримання, узагальнення інформації по рахунках до отримання проводиться в Головній книзі.

В Балансі така дебіторська заборгованість покупців відображається відповідно до загальноприйнятого правила – за чистою реалізаційною вартістю. Чиста реалізаційна вартість – це сума дебіторської заборгованості мінус резерв сумнівних боргів.

ПРИКЛАД. На кінець звітного періоду дебіторська заборгованість дорівнює 25 000 доларам. За оцінкою компанії сума сумнівної дебіторської заборгованості клієнтів складає 5 000 доларів. В Балансі компанії дебіторська заборгованість відобразиться:

 

Рахунки до отримання (дебіторська заборгованість) - 25 000

Резерв сумнівних боргів - (5 000)

Чиста реалізаційна вартість - 20 000

В валюту балансу зараховується чиста реалізаційна вартість – 20 000 доларів.

В західноєвропейських країнах у разі повернення товарів та деяких комерційних знижок використовують рахунок «Повернення товарів і знижки». Для обліку реалізаційних (розрахункових) знижок передбачено окремий рахунок «Реалізаційні знижки».

Знижки діляться на дві групи: комерційні знижки та розрахункові. Комерційні знижки надаються за певну невідповідність товарів встановленим параметрам чи якості. Розрахункові знижки надаються клієнтові за прискорення оплати заборгованості, за дострокову оплату.

При реалізації продукції клієнтам комерційні і розрахункові знижки надаються при виписці рахунків-фактур.

В обліку на рахунку «Доходи від реалізації» відображається договірна ціна реалізації за мінусом комерційної знижки. Розрахункові знижки показуються в обліку, як фінансові витрати.

В більшості країн англо-американської системи бухгалтерського обліку компанії можуть створювати резерви на покриття повернень товарів та знижок. Повернення товарів клієнтами та знижки відображається безпосередньо як зменшенні доходів від реалізації. В разі повернення товарів, надання знижки складається проводка:

 

Д-т рах. «Доход від реалізації»

К-т рах. «Повернення товарів і знижки»

 

Для відображення можливих ризиків реалізації нараховують резерв сумнівної дебіторської заборгованості. Цей резерв використовують для списання безнадійної дебіторської заборгованості.

Безнадійна дебіторська заборгованість клієнтів за реалізовану їм продукцію вже була відображена у складі доходів підприємства (за методом нарахування), вона вплинула на збільшення прибутків і податку на прибуток. Тому для регулювання таких втрат у міжнародній практиці заведено списувати безнадійну заборгованість на витрати підприємства.

Відповідно принципу обачності, підприємство повинно в кінці звітного року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для їх погашення за рахунок сум безнадійних боргів і створити резерв для їх погашення за рахунок витрат поточного року.

Відповідно МСБО (IAS) 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та активи» базовим методом оцінки резерву сумнівних боргів є метод періодизації дебіторської заборгованості, за яким здійснюється групування дебіторської заборгованості за термінами непогашення та встановлення відповідного відсотку сумнівних боргів для кожної групи.

Найточнішим, але достатньо трудомістким, є метод визначення сумнівних (безнадійних) боргів по кожному клієнтові (дебіторові) на основі вивчення фінансового стану та платоспроможності.

Ця методика має широке застосування в західноєвропейських країнах. В США, Великобританії, Канаді та інших країнах знаходять менш трудомісткі методи визначення суми безнадійних боргів дебіторів. Такими методами є визначення суми безнадійних боргів виходячи:

- з даних бухгалтерського Балансу

- з даних Звіту про прибутки та збитки;

Визначення безнадійних боргів на підставі інформації балансу проводиться як розрахунок відсотків від суми дебіторської заборгованості, при цьому застосовують спрощений підхід або періодизацію дебіторської заборгованості за періодом виникнення.

За МСБО 1 у звітній формі Баланс інформація про дебіторську заборгованість представлена статтями: Поточні активи: «Рахунки до отримання за торговими операціями» за вирахуванням «Резерву сумнівних боргів»;«Векселі, отримані за торговими операціями». Особлива дебіторська заборгованість: «Заборгованість працівників»; «Векселі, отримані від реалізації обладнання (короткострокові)». Довгострокові вкладення: «Векселі отримані (довгострокові»); «Особлива дебіторська заборгованість (довгострокова)». Інші активи:«Попередньо оплачені комунальні послуги»; «Заборгованість менеджерів компанії»

Визначення безнадійних боргів на підставі інформації звіту про прибутки та збитки здійснюється на розрахунку певного відсотка від обсягу продажу в кредит. При цьому відсоток визначається як середня величина відсотків безнадійних боргів до обсягу продажу не менш, ніж за три минулих роки.

УПримітках до фінансової звітності додатково може розкриватися така інформація щодо дебіторської заборгованості: перелік дебіторів і сума довгострокової заборгованості; перелік дебіторів і сума дебіторської заборгованості пов’язаних сторін, з виділенням внутрішньо групового сальдо дебіторської заборгованості; склад і сума статті Балансу «Інша дебіторська заборгованість»; метод визначення величини резерву сумнівних боргів; сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

3.3. Облік товарно-матеріальних запасів. Питання змісту, оцінки, визначення в Балансі, розкриття облікової політики щодо запасів регламентуються МСБО 2 «Запаси».

Відповідно МСБО 2 «Запаси» - запаси - це активи, які: утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва для такого продажу; або існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Запаси включають: товари, що були придбані підприємством та зберігаються для перепродажу, наприклад товари, придбані підприємством торгівлі та призначені для перепродажу, або земля та інша нерухомість для перепродажу; готову вироблену продукцію або незавершене виробництво підприємства; основні та допоміжні матеріали, призначені для використання в процесі виробництва.

Первісною оцінкою придбаних або вироблених запасів є їх собівартість, яка включає: витрати на придбання; витрати на переробку; інші витрати, безпосередньо пов’язані із запасами. Торговельні знижки, інші знижки вираховуються при визначенні витрат на придбання.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.