Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Контроль наявності, правильності використання і оцінки нематеріальних активів.





 

Завдання ревізії основних засобів і нематеріальних активів:

· дати оцінку стану збереження, ефективності використання;

· виявити наявні факти порушень чинного законодавства щодо правомірності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних працівників ревізованого підприємства при придбанні, використанні, реалізації і ліквідації окремих об’єктів основних засобів і нематеріальних активів;

· розробити заходи з реалізації рішень, прийнятих за матеріалами ревізії: притягнення до відповідальності винних службових осіб з відшкодуванням збитків, нарахування і стягнення штрафних фінансових санкцій на користь державного бюджету за допущені порушення чинного законодавства на об’єкті контролю, які пов’язані з оподаткуванням доходів підприємства (оцінка майна, амортизація, реалізація і т. ін.).

Напрями ревізії:

1) контроль стану збереження основних засобів і нематеріальних активів;

2) контроль операцій, пов’язаних із джерелами надходжень та видами вибуття основних засобів;

3) контроль правильності нарахування амортизації (зносу);

4) контроль операцій з ремонту основних засобів;

5) контроль операцій з нематеріальними активами.

Об’єкти контролю:

1. Первинні документи про надходження, передавання, реалізацію, інвентаризацію, нарахування амортизації (зносу), ліквідацію об’єктів основних фондів і нематеріальних активів: накладні, акти приймання-передавання основних засобів, акти ліквідації основних засобів, відомості нарахування амортизації (зносу), авізо, довідки, акти переоцінки, дефектні акти, акти виконаних робіт з ремонту основних засобів, кошториси та угоди на капітальний ремонт, технічне обслуговування основних засобів підрядними
організаціями.

2. Регістри аналітичного і синтетичного обліку: інвентарні картки з обліку з окремих об’єктів основних засобів і нематеріальних активів; описи інвентарних карток з обліку основних засобів; картки групового обліку основних засобів (для нарахування зносу та амортизації по 4 групах основних засобів); інвентарні списки основ­них засобів і нематеріальних активів, які ведуться матеріально відповідальними особами структурних підрозділів підприємства, де вони використовуються; оборотні відомості в бухгалтерії в розрізі груп, об’єктів основних засобів по матеріально відповідальних особах та підприємству; журнали 4—5, машинограми за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 83 і рахунків класу 9, Книга голов­них рахунків, баланс, звітність про рух майна підприємства.

Нормативно-правова база, якою керується ревізор при здійсненні контролю:

· Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 р.;

· Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (кодифікований на 1 січня 2003 р.);

· Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92;

· Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242;

· Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерст­ва фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69, зі змінами і до­повненнями.

Послідовність і напрями контролю стану збереження основ­них засобів:

1) перевірка дотримання умов зберігання основних засобів:

а) контроль повноти закріплення об’єктів основних засобів за матеріально відповідальними особами;

б) оцінка добору кадрів на посади матеріально відповідальних осіб;

в) перевірка стану інвентарного обліку в матеріально відповідальних осіб і бухгалтерії;

2) перевірка повноти та своєчасності проведення інвентаризації основних засобів та відображення її результатів в обліку;

3) вибірковий контроль стану збереження основних засобів
у структурних підрозділах підприємства.

Надзвичайно важливе значення при організації ревізії основних засобів має оцінка стану бухгалтерського обліку та оперативного контролю за їхнім збереженням, який здійснює бухгалтерія підприємства.

Ревізор не може розпочинати ревізію, якщо аналітичний облік основних засобів перебуває в занедбаному стані. Про неможливість проведення ревізії складається акт, у якому треба чітко конкретизувати недоліки в обліку на ревізованому підприємстві, подати відповідні пропозиції про поновлення та наведення порядку в обліку, установити термін виконання цих указівок. Крім цього, ревізор повинен доповісти про це посадовій особі, яка призначила ревізію, або перенести термін проведення ревізії, вирішити питання про відповідальність винних осіб згідно з чинним законодавством.

Контроль повноти закріплення об’єктів основних засобів за матеріально відповідальними особами в структурних підрозділах підприємства здійснюється методом порівняння даних Книги головних рахунків про залишок на перше число місяця за рахун­ком 10 «Основні засоби» з підсумковими даними оборотної відомості про залишки основних засобів у розрізі матеріально відповідальних осіб. Використовуючи дані бухгалтерії щодо розрахунків з оплати праці матеріально відповідальних осіб, можна виявити факти порушень, коли ці працівники не несуть відповідальності за збереження основних засобів (у зв’язку з перебуванням у довгострокових відпустках для догляду за дитиною до трьох років або тривалим перебуванням на лікарняному, звільненням з роботи без передачі іншим працівникам матеріальних цінностей, які за ними значаться).

Візуальна перевірка наявності угод із працівниками, які тимчасово чи постійно виконують обов’язки матеріально відповідальних осіб, зустрічна перевірка через письмовий запит до правоохоронних органів щодо можливості заборони деяким працівникам виконувати роботу, пов’язану з матеріальною відповідальністю, дають можливість визначитися в критеріях вибору об’єктів для контролю, виявити взаємопов’язані порушення, нестачі та крадіжки, їхні причини.

Ревізор повинен уважно вивчити матеріали попередніх інвентаризацій, особливу увагу звертаючи на своєчасність їхнього проведення та оформлення, відображення результатів в обліку. Трапляються випадки формального проведення інвентаризації, коли дані про об’єкти інвентаризації переносяться в інвентаризаційні описи з інвентарних карток чи минулорічних інвентаризаційних описів. Повноту об’єктів інвентаризації встановлюють порівнянням інвентарних описів з даними аналітичного обліку в оборотних відомостях.

Для перевірки якості інвентаризації доцільно провести вибіркову інвентаризацію окремих об’єктів основних засобів. Повна інвентаризація призначається: коли встановлено факти відсутності актів приймання-передавання матеріальних цінностей при звільненні та прийнятті нових працівників, інші грубі порушення чинного законодавства.

Під час проведення інвентаризації одночасно здійснюється обстеження умов зберігання, використання, технічного стану окремих об’єктів основних засобів як власних, так і орендованих, особливо тих, які не використовуються, підлягають реалізації, перебувають у запасі, консервації у зв’язку з припиненням вироб­ничої діяльності державних підприємств.

Основні напрями ревізії операцій з надходжень та вибуття
основних засобів:

1) перевірка обґрунтованості придбання окремих об’єктів основ­них засобів (виходячи з виробничої необхідності, спеціалізації підприємства, ефективності подальшого використання);

2) перевірка повноти та своєчасності оприбуткування, ураховуючи особливості документального оформлення операцій, пов’я­заних із джерелами надходжень (нове будівництво, придбання устат­кування, безкоштовне надходження) (див. рис. 5.1);

3) контроль правильності оцінки основних засобів у разі:

а) введення в експлуатацію в результаті капітального будівництва;

б) оренди через викуп державного майна;

в) приватизації державного майна;

Рис. 5.1. Схема контрольного процесу операцій
з надходження та вибуття основних засобів

 

г) безкоштовного одержання;

ґ) переоцінювання основних засобів;

4) перевірка правомірності операцій з вибуття основних засобів:

а) під час ліквідації об’єктів основних засобів через непридатність для подальшого використання, знос;

б) при реалізації іншим організаціям (обґрунтованість ціни реа­лізації, правильність розрахунку ПДВ, акцизного збору, якщо
оподатковується цей товар);

в) незавершеного будівництва державних підприємств (обґрун­тованість оцінки, виходячи з аналізу діючих цін, наявність дозволу органів держмайна);

5) контроль операцій в умовах оперативної оренди основних засобів (надання в оренду приміщень та устаткування іншим підприємствам, фізичним особам: рівень тарифів плати за оренду, оформлення угод на оренду, достовірність обсягів оренди, стан розрахунків);

6) контроль відображення господарських операцій в обліку методом перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків, виходячи зі змісту господарської операції, відображеної в первинному документі.

При здійсненні контролю широко застосовуються методи нормативної перевірки на відповідність операцій з вибуття основних засобів вимогам чинного законодавства та їхня узгодженість щодо правил оцінки майна, умов реалізації, документального оформлення процесу продажу чи купівлі під час приватизації державного майна.

Як свідчать матеріали ревізій, проведених працівниками ДКРС, до основних порушень операцій з надходження та вибуття основних засобів належать:

1) заниження оцінки основних засобів під час реалізації майна державних підприємств, виходячи з діючих ринкових цін;

2) завищення оцінки основних засобів, придбаних по імпорту від приватних фірм і підприємств у власність державного підприємства;

3) заниження обсягів та оцінки матеріальних цінностей від лік­відації об’єктів основних засобів;

4) необґрунтованість списання, заниження вартості автотранс­порту (особливо легкового);

5) неправильне визначення ПДВ, акцизного збору при реалізації об’єктів;

6) використання не за виробничим призначенням офісних меб­лів, оргтехніки, засобів зв’язку;

7) заниження тарифів орендної плати та обсягів приміщень, що здаються в оренду іншим підприємствам.

Контролюючи правильність нарахування амортизації ос­новних засобів, ревізор керується порядком, який регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який набув чинності з 1 липня 1997 р. (зі змінами і допов­неннями, внесеними від 24.12.2002 р.) та П(С)БО 7 «Основні засоби».

Джерелами інформації та об’єктами контролю є відомості нарахування амортизації, картки аналітичного обліку складу об’єктів основних засобів по чотирьох груп, з яких у законі базовими для нарахування амортизації визначено чотири групи, журнали № 4—5 за кредитом рахунків 13 «Знос необоротних активів», 83 «Амортизація основних засобів» чи відповідні машино­грами при застосуванні ПЕОМ.

Послідовність і основні напрями контролю:

1. Перевірка правомірності та правильності формування груп основних засобів як бази для нарахування амортизації на перше число першого ревізованого періоду (кварталу року).

2. Перевірка обґрунтованості та повноти включення або виключення об’єктів основних засобів у відповідних групах для формування бази даних (за їхньою первинною і залишковою вартістю для розрахунку обсягів амортизації за звітний квартал, виходячи з надходжень та вибуття об’єктів основних засобів за попередній перед звітним квартал року).

3. Контроль дотримання встановлених норм амортизації для груп основних засобів і правильності визначення обсягу нарахування амортизаційних відрахувань у звітних кварталах.

4. Контроль відображення в обліку операцій з нарахування амортизації (зносу) основних засобів як витрат виробництва та валових витрат для розрахунку податку на прибуток.

Здійснюючи контроль, слід урахувати, що з 1 січня 2000 р. введено в дію П(С)БО 7 «Основні засоби», яким визначено право підприємств у бухгалтерському обліку обирати відповідно до своєї облікової політики методи нарахування амортизації основних засобів. До таких методів належать: прямолінійний, зменшення залишкової вартості основних засобів, прискореного зменшення залишкової вартості основних засобів, кумулятив­ний, виробничий. Чинним законодавством змінено податковий облік нарахування амортизації основних засобів, який було введено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» з 1 липня 1997 р. Нові норми амортизації застосовуються з 1 січня 2004 року. Підприємства повинні обов’язково вести податковий облік об’єктів основних засобів за чотирма класифікаційними групами та нарахування амортизації щодо них із застосуванням установлених нормативів і методики визначення обсягу амортизації для розрахунку податку на прибуток (див. ст. 8 «Амортизація» зміни до закону від 24.12.2002 р.
№ 3419).

У процесі контролю операцій з нарахування амортизації застосовуються методи нормативно-правової перевірки на відповід­ність чинному податковому законодавству щодо включення до складу групи основних засобів, установлених норм нарахування амортизації за групами.

Особливу увагу варто зосередити на правомірності визначення амортизації витрат на поліпшення основних засобів, власних чи орендованих, застосування норм прискореної амортизації (див. пп. 8.7—8.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). У разі виявлення порушень у визначенні балансової вартості груп основних засобів слід з’ясува­ти, як це вплинуло на обсяг нарахування амортизації за відпо­відний період.

Правильність відображення в обліку амортизації як витрат на виробництво, розрахунків з бюджетом перевіряється методом контролю кореспонденції бухгалтерських рахунків, відоб­раженої в Журналі № 5 за видами витрат, на підставі розрахунку нарахування амортизації за звітний ревізований пе­ріод.

Основні напрями та послідовність контролю витрат на ремонт основних засобів:

1) перевірка обґрунтованості включення до складу об’єктів для капітального ремонту;

2) перевірка витрат на капітальний і поточний ремонт, що здійснюється підрядними організаціями;

3) контроль витрат на ремонт при господарському методі ведення робіт;

4) контроль відображення в обліку операцій, пов’язаних з витратами на ремонти, джерелами коштів на їхнє виконання.

Здійснюючи контроль витрат на ремонт основних засобів, потрібно визначити: чи ці об’єкти є власністю підприємства; якщо орендовані, то чи передбачено умовами договору про оренду здійснення ремонту. Первинні документи (акти технічного огляду, затверджені керівником підприємства; відомості дефектів, де вказано вузли, деталі, агрегати, які не придатні до експлуатації
та які належить поновити; кошториси витрат на ремонт, договори з підрядними організаціями) мають бути оформлені належним чином. Детально аналізуються дані інвентарних карток за показниками: дата введення в експлуатацію, дата здійснення поперед­нього ремонту, терміни міжремонтних періодів, функціональне призначення об’єкта.

При перевірці капітального ремонту основних засобів, виконаного підрядним методом, треба встановити, чи є договір підряду, чи додержані строки виконання, чи не перевищена вартість ремонту, обумовлена договором.

Особлива увага звертається на ремонт легкових автомобілів, побутової техніки, будівель і квартир.

Щоб виявити факти неправомірних витрат на запасні частини, вузли, деталі, будівельні матеріали, слід широко використовувати контроль документів, що стосуються взаємопов’язаних операцій, зустрічну перевірку документів, вибіркову контрольну інвентаризацію виконаних ремонтних робіт, письмові запити підрядників, які виконували роботи.

Правильність обліку витрат на ремонти контролюється на підставі даних журналу № 5 з дебету субрахунків до рахунків 23 «Виробництво» чи 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 949 «Інші витрати операційної діяльності» залеж­но від того, де використовуються ці об’єкти основних засобів, кар­ток аналітичного обліку, які ведуться щодо кожного об’єкта ремонту, та первинних документів (актів виконаних робіт з ремонту основних фондів, накладних, відомостей на витрати тощо).

Відповідно до чинного податкового законодавства витрати на всі види ремонтів в обсязі 10 % від балансової вартості основних засобів на початок року включаються у валові витрати при розрахунку податку на прибуток. Перевищення обсягу витрат на капітальний ремонт основних засобів виробничого призначення на суму, що дорівнює 10 % від їхньої балансової вартості, у податковому обліку відноситься на збільшення балансової вартості відповідних груп, отже, підлягає подальшій амортизації в складі основних засобів.

Напрями та послідовність контролю операцій з нематеріальними активами:

1) перевірка обґрунтованості складу нематеріальних активів на перше число початку ревізованого періоду:

а) за об’єктами, які внесені засновниками підприємства до статутного капіталу;

б) за об’єктами, придбаними за плату;

в) за об’єктами, одержаними безкоштовно від юридичних і фізичних осіб;

2) перевірка операцій із надходжень нематеріальних активів протягом ревізованого періоду;

3) перевірка операцій із реалізації нематеріальних активів і пе­редачі безкоштовно іншим підприємствам;

4) перевірка обґрунтованості нарахування зносу нематеріальних активів та їхнього списання як використаних;

5) контроль правильності та обґрунтованості бухгалтерських записів в облікових реєстрах і фінансовій звітності.

Джерелами інформації для контролю нематеріальних активів є: дані відомості 4.3 аналітичного обліку по об’єктах нематеріальних активів та журналу № 4 за рахунками: 12 «Нематеріальні активи», 133 «Знос нематеріальних активів», 154 «Придбання (ство­рення) нематеріальних активів»; первинні документи (акти прий­мання-передавання, акти про списання, господарські угоди, зас­новницькі документи підприємства), документи на право використання об’єктів нематеріальних активів, майнові права, технічна документація.

Ревізія починається з ознайомлення з даними балансу та Книги головних рахунків про наявність таких об’єктів обліку, як нематеріальні активи, даними наказу про облікову політику, методикою обліку (документацією, обліковими реєстрами синтетич­ного й аналітичного обліку, методами оцінки та нарахування амортизації).

Основними нормативними актами, якими керується ревізор під час здійснення ревізії нематеріальних активів, є: П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Контроль обґрунтованості складу нематеріальних активів, їхньої оцінки в обліку як об’єктів здійснюється методом нормативно-правової перевірки дотримання вимог П(С)БО 8 відносно критеріїв визнання, класифікації та методики оцінки об’єктів.

Здійснюючи перевірку, ревізор повинен знати, що до нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми і можуть бути ідентифіковані окремо від підприємства та утримуватися для використання протягом періоду більше 1 року чи одного операційного циклу, якщо він більше 1 року, для виробничої діяльності чи здачі в оренду іншим фізичним або юридичним особам, якщо існує ймовірність одержання економічних вигод та вартість об’єкта може бути достовірно визначена. Крім цього, під час перевірки достовірності визначення вартості придбаного нематеріального активу треба враховувати, що оцінка вартості об’єкта залежить від джерела його надходження (придбання за плату або безкоштовно, унаслідок обміну одного об’єкта на інший чи як внесок засновниками в статутний капітал, одержані в результаті об’єднання підприємств або розроблені на самому підприємстві).

Неправомірність оприбуткування окремих об’єктів нематеріаль­них активів може бути визначена методом візуальної перевірки наявності належно оформлених первинних документів, технічної документації та аналізу їхніх реквізитів і змісту, перевірки правиль­ності кореспонденції бухгалтерських рахунків, виходячи зі змісту господарських операцій у журналі № 4 за звітний місяць. Водночас ревізор повинен з’ясувати, чи правильно здійснено пере­оцінку нематеріальних активів, відносно яких існує активний
ринок як у бік дооцінки, так і уцінки.

Не менш важливою є перевірка правильності нарахування зносу нематеріальних активів і включення його у витрати виробничої діяльності підприємства із застосуванням методів:

а) нормативно-правової перевірки щодо методів і бази нарахування зносу, якою є вартість об’єктів;

б) техніко-економічних розрахунків обсягу нарахування амортизації за звітними періодами та розподілу за витратами підприємницької діяльності;

в) перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків у регістрах поточного бухгалтерського обліку та порівняння даних подат­кового обліку щодо даних у розрахунку податку на прибуток.

Основнітипові порушення, які впливають на розрахунки з бюджетом за податком на прибуток і ПДВ:

1) відсутність технічної документації та належно оформлених первинних документів при оприбуткуванні окремих об’єктів нематеріальних активів у бухгалтерському обліку;

2) неправомірне віднесення до складу об’єктів нематеріальних активів, завищення їхньої оцінки, установлення економічно необґрун­тованих норм нарахування амортизації (зносу), заниження бази оподаткування податком на прибуток підприємства;

3) безкоштовне передавання окремих об’єктів нематеріальних активів без нарахування податкового зобов’язання за ПДВ
на їхню залишкову вартість;

4) безкоштовне одержання об’єктів нематеріальних активів без включення суми нарахування зносу (амортизації) до оподаткованого податком на прибуток доходу у звітних періодах;

порушення методики бухгалтерського та податкового обліку, які впливають на достовірність даних балансу та звітності.

 

Рекомендована література за темою

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність: Закон України від 16 лип. 1999 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 33. — Ст. 1706.

2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22 трав. 1997 р. (зі змінами і допов. від 24.12.02 № 349-IV) // Офіцій­ний вісник України. — 1997. — Число 23. — С. 5.

3. Про податок на додану вартість: Закон України від 3 квіт. 1997 р. // Офіційний вісник України. — 1997. — Число 18. — С. 3.

4. Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 1 лип. 1997 р. № 141 (зі змінами та допов.) // Офіційний вісник України. — 1997. — Число 32. — С. 48.

5. Порядок визначення розмірів збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 29 січ. 1996 р. № 116 (зі змінами) // Зібрання постанов Уряду України. — 1996. — № 6. — Ст. 192.

6. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО): П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 2 «Баланс»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 берез. 1999 р. № 87; П(С)БО 7 «Основні засоби»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 27 квіт. 2000 р. № 92; П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 18 жовт. 1999 р. № 242; П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 26 квіт. 2000 р. № 91; П(С)БО 14 «Оренда»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 28 лип. 2000 р. № 181 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 25. — Ст. 1217; 1999. — № 44. — Ст. 2206; 2000. — № 21. — Ст. 870—871; 2000. — № 33. — Ст. 1416.

7. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів
та розрахунків: Затв. наказом МФУ від 11 серп. 1994 р. № 69 (зі змінами
і допов.) // Офіційний вісник України. — 2000. — № 24. — Ст. 1018.

8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського
обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під-
приємств та організацій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 листоп. 1999 р. № 291 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 52. — Ст. 2606.

9. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 29 груд. 2000 р. № 356 // Орієнтир. — 2001. — № 10.

10. Грабова Н. Н., Добровский В. Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях: Учеб. пособие. — К.: А.С.К., 2000.

11. Завгородний В. П. Налоги и налоговый контроль в Украине. — К.: А.С.К., 2000.

12. Контроль і ревізія: Навч. посібник / Є. М. Романів, Р. Л. Хом’як, А. С. Мороз, В. В. Гресик. — Л.: Інтелект-Захід, 2001.

13. Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: Підручник. — К.: Знання-Прес, 2001.

 

 







Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2023 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.