Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Перевірка наявності та правильності використання малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП). Правильність оцінки і віднесення до цієї групи одержаних цінностей.





Основні напрями контролю стану складського господарства і дотримання умов зберігання матеріальних запасів:

1. Перевірка організації зберігання матеріальних запасів на підприємстві.

Під час проведення інвентаризації матеріальних запасів здійс-
нюється контроль забезпечення надійності їхнього зберігання, а саме:

а) стану охорони складських приміщень (укріплення дверей, наявність ґрат на вікнах і сигнальних пристроїв, реєстрація в жур­налі здавання об’єктів під охорону та їхнього приймання);

б) стану протипожежної безпеки;

в) дотримання санітарних норм, температурних режимів, порядку складування матеріальних цінностей;

г) забезпеченості складів вимірювальними приладами та технікою.

2. Перевірка закріплення матеріальної відповідальності за працівниками, які приймають, відпускають матеріальні запаси та забезпечують їхнє збереження. При цьому методом обстеження у відділі кадрів підприємства треба перевірити особові справи щодо своєчасності укладення з усіма матеріально відповідальними особами угоди про повну матеріальну відповідальність, а в бухгалтерії — наявність актів приймання-передавання матеріальних цінностей при звільненні з роботи одних та прийнятті на роботу нових працівників.

Методом порівняння даних Книги головних рахунків та обо­ротних відомостей про залишки матеріальних цінностей
за матеріально відповідальними особами й аналізу даних про
фактично відпрацьований ними час за ревізований період в особових рахунках розрахунків з оплати праці виявляються «фіктивні» матеріально відповідальні особи (фактично звільнені з роботи, які не передали матеріальних цінностей, або особи, що перебувають у декретних відпустках, довгострокових відпустках для догляду за дітьми до трьох років чи на тривалому лікарняному).



3. Перевірка дотримання працівниками встановлених правил щодо приймання і відпуску матеріальних запасів, своєчасності та правильності ведення записів у картках складського обліку.

4. Перевірка організації пропускної системи на підприємстві при ввезенні й вивезенні матеріальних цінностей (аналіз даних книги реєстрації перепусток, актів перевірки органів правопорядку, наказів про вжиті заходи з ліквідації порушень).

5. Перевірка добору кадрів матеріально відповідальних осіб (чи мають спеціальну підготовку, чи не мають правових обмежень щодо посади за вироком суду).

6. Інвентаризація матеріальних запасів. Організація, техніка та документальне оформлення проведення інвентаризації визначені Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 р. (зі змінами та доповненнями). Систематизація даних про порушення з організації збереження матеріальних запасів дає можливість обґрунтувати критерії для вибору об’єктів інвентаризації під час проведення ревізії підприємства з урахуванням конкретних матеріально відповідальних осіб, видів і номенклатури запасів, де найімовірніші нестачі, крадіжки, факти безгосподарності та витрачання мате-
ріальних цінностей.

Перевірка операцій з надходження матеріальних запасів починається з ознайомлення ревізора з особливостями організації забезпечення матеріальними ресурсами, технологіями оперативного та бухгалтерського обліку операцій з їхнього надходження, використання і витрачання в разі застосування комп’ютерної техніки.

Джерела інформації, які використовуються при здійсненні ревізії:

первинні документи: господарські угоди на матеріально-технічне забезпечення, специфікації, прибуткові накладні, вимоги, лімітно-видаткові карти (відомості), рахунки-фактури, акти приймання матеріалів, квитанції тощо, звіти матеріально відповідальних осіб, реєстри прибуткових документів;

облікові регістри: книга реєстрації доручень на отримання матеріальних цінностей, журнал реєстрації вантажів, картки складського обліку, відомість 5.1 аналітичного обліку запасів, оборотні відомості за аналітичними рахунками в розрізі матеріально відповідальних осіб та відповідних синтетичних рахунків, журнали № 3, 5 і 5А, Книга головних рахунків з рахунків 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 25 «Напівфабрикати» і 23 «Виробництво».

Основні напрями та послідовність контролю:

1. Загальна оцінка рівня забезпечення матеріальними ресурсами виробничої програми.

2. Перевірка стану оперативного обліку та контролю у відділах постачання за виконанням угод постачальниками матеріальних ресурсів.

3. Вибіркова перевірка наявності та відповідності даних первинних документів на оприбуткування бухгалтерським записам
в облікових регістрах (журнали № 3, 5, 5А, машинограми за дебетом рахунків матеріальних ресурсів).

4. Перевірка відповідності підсумків записів за дебетом субрахунків до рахунків 20, 22, 25 за місяць у відомості 5.1 даним
у журналах № 3, 5, 5А чи машинограмах.

5. Перевірка узгодженості записів синтетичного та аналітичного обліку в розрізі матеріально відповідальних осіб.

6. Перевірка повноти оприбуткування матеріальних запасів. Особливо детально, тобто в повному обсязі, а не вибірково, здійснюється:

ü контроль даних журналу № 3 щодо наявності матеріалів у дорозі, на відповідальному зберіганні;

ü зустрічна перевірка й аналіз даних обліку та первинних документів, службового листування з постачальниками щодо терміну, причини виникнення, заходів з розшуку, прийнятих управлінських рішень, які випливають з умов договорів про поста­чання;

ü нормативна перевірка правомірності відображення в обліку первинних та кінцевих операцій з даних об’єктів такого обліку.

Контролюючи повноту оприбуткування матеріальних цінностей, внутрішні документи підприємства порівнюють з документами постачальників, облікових регістрів на відповідність даних про назви постачальника, номер документа, дату, асортимент,
ціну, кількість, вартість, ПДВ, суму до сплати.

Крім того, ревізор повинен перевірити обґрунтованість оформлення актів на розбіжності за кількістю, асортиментом, якістю
в документах постачальника і фактично при прийманні, своєчасність висунення претензій до постачальників чи транспортної
організації.

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування матеріальних цінностей ревізор вивчає правильність їхньої оцінки (договір­ні ціни, транспортно-заготівельні витрати на придбання матеріальних цінностей, їхній розподіл за групами матеріальних цінностей, облік та розподіл відхилень від облікових цін) та переоцінки матеріальних запасів (дооцінки, уцінки).

Як свідчать матеріали проведених ревізій, до основних порушень слід віднести: запущеність аналітичного обліку, «вуалювання» операцій про отримання запасів (матеріали в дорозі, на відповідальному зберіганні), несвоєчасність оприбуткування матеріальних запасів; завищення договірних цін, необґрунтованість включення до складу транспортно-заготівельних витрат, які відносяться на собівартість придбання окремих видів запасів; наявність прихованих нестач, крадіжок, утрат і псування матеріальних цінностей, порушення податкового обліку витрат на придбання матеріальних запасів.

Послідовність і основні напрями контролю операцій з витрачання матеріальних запасів.

1. Перевірка відповідності загального підсумку вибуття та залишків матеріалів на початок місяця в усіх структурних підрозділах (матеріально відповідальних особах) кредитовим оборотам та залишкам на кінець місяця за рахунками матеріальних цінностей (у розрізі субрахунків 201—209) у Книзі головних рахунків.

2. Перевірка операцій з відпуску запасів у виробництво охоплює:

а) перевірку документації таких операцій (у межах установлених лімітів за нормами, понад норми, при заміні матеріалів);

б) контроль обґрунтованості встановлених норм витрат на виробництво.

Вибіркові інвентаризації залишків виробничих запасів у цехах, відділеннях дають можливість визначити наявні надлишки запасів у цехових складах або незавершеному виробництві. Ефективним прийомом виявлення фактів завищення норм витрат є контрольний запуск сировини, аналіз даних про витрати за кілька звітних періодів.

3. Перевірка операцій з витрачання виробничих запасів на
інші цілі:

а) невиробничі потреби підприємства;

б) при реалізації матеріалів іншим підприємствам, відпуску в рахунок виплати заробітної плати працівникам, безкоштовної передачі окремим організаціям чи фізичним особам.

Одночасно з контролем повноти та достовірності первинних документів (накладних, розпоряджень адміністрації, довіреностей покупців, податкових накладних) треба перевірити, чи не занижені продажні ціни, чи правильно відображені ці операції в обліку на рахунках, пов’язаних із цим, обсягів нарахування ПДВ та визначення джерел відшкодування таких витрат.

4. Перевірка правильності оцінки виробничих запасів при
їхньому списанні з кредиту рахунків обліку матеріальних цінностей у дебет рахунків 23, 24, 91, 92, 93, 94.

Треба врахувати, що в аналітичному обліку виробничі запаси обліковуються за договірними, покупними цінами в розрізі їхньої номенклатури з відокремленням транспортно-заготівельних витрат на їхнє придбання за підгрупами матеріальних запасів.
Таким чином, щоб оцінити за фактичною собівартістю матеріаль­ні витрати в розрізі їхнього фактичного цільового використання, треба розподіляти транспортно-заготівельні витрати щомісяця. Здійснюючи контроль, вивчається обґрунтованість включення витрат до складу транспортно-заготівельних, а потім, застосо-
вуючи метод техніко-економічних розрахунків — правильність
їхнього розподілу за місяць на залишок запасів на кінець місяця
та на обсяг використаних запасів за напрямами витрачання
(виробництво, невиробниче споживання, реалізація матеріалів, безкоштовне передання іншим організаціям).

5. Перевірка правильності відображення операцій зі списан-
ня виробничих запасів в обліку. При здійсненні контролю реві­зор керується П(С)БО 9 «Запаси», затвердженим наказом МФУ від 20 жовтня 1999 р. № 242.

Завершуючи документальну перевірку господарських операцій за вищевказаними напрямами ревізії, ревізор методом аналізу змісту господарських операцій визначає правомірність записів
у первинних документах і кореспонденцій бухгалтерських ра­хунків у журналах № 5, 5А, 3 або машинограмах по рахунках 23, 24, 91, 92, 93, 94, 99, 374.

Основні порушення: списання виробничих запасів на витрати виробництва при нестачах, псуванні та втратах від безгосподарності, фактично використаних на капітальний ремонт чи
капітальне будівництво, невиробниче споживання; відсутність
первинних документів чи їхня фальсифікація, необґрунтовані виправлення за минулі звітні періоди.

Під час контролю операцій з малоцінними швидкозношуваними предметами (МШП) ревізор керується П(С)БО 9 «Запаси», затвердженим наказом МФУ від 20 жовтня 1999 р. № 242, і П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженим наказом МФУ від 27 квітня 2000 р. № 92.

Ревізія починається з вивчення організації і поставлення бухгалтерського обліку МШП у бухгалтерії та у структурних підрозділах підприємства.

Джерела інформації для контролю: книги чи картки складського обліку (ф. М-17); матеріальні звіти структурних підрозділів підприємства з первинними документами на оприбуткування, списання, передавання; дані облікових регістрів за рахунками 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», 113 «Тимчасові (нетитульні) споруди», 115 «Інвентарна тара», журналів № 3, 4, 5, 5А.

Послідовність і напрями контролю:

1. При вивченні організації і поставлення обліку особлива увага звертається на закріплення МШП у місцях їхнього зберігання чи використання за конкретними відповідальними службовими особами, наявність маркування (жетони, штампи), правильність документального оформлення операцій при експлуатації МШП та їхнього оперативного обліку.

2. Перевіряючи операції з оприбуткування МШП, треба визначити правильність їхнього віднесення до складу групи мате-
ріальних запасів та до складу групи необоротних активів згідно
з критеріями, установленими з урахуванням функціонального призначення та терміну використання таких матеріальних активів (предмети, що використовуються протягом не більш одного року або нормального операційного циклу, належать до малоцінних та швидкозношуваних предметів, а в протилежному випадку — до малоцінних необоротних матеріальних активів).

3. Контроль стану запасів МШП. Рівень забезпеченості виробничого процесу МШП вивчається за допомогою методичних прийомів аналізу запасів з номенклатури груп на складі та в експлуатації станом на перше число за кварталами року на підставі даних оборотних відомостей з рахунків 22, 112, карток чи книг оператив­ного обліку в місцях експлуатації (цехах, відділах, бригадах).
Критерії вибору об’єктів контролю для визначення понаднормативних, завищених, залежаних запасів: види МШП, щодо яких немає руху значний період (понад 3, 6 місяці), збільшення обсягів запасів на складі, незначні обсяги видачі в експлуатацію порівняно із запасами на складі. Факти наявності залежаних, непридатних для використання чи втрати окремих видів МШП виявляються при
обстеженні та вибірковій інвентаризації їхньої наявності, аналізі
в структурних підрозділах підприємства даних оперативного обліку, видачі в користування працівникам і пояснень керівників структурних підрозділів підпри­ємства.

4. Перевірка операцій з видачі та списання спеціального одягу та спеціального взуття працівникам підприємства:

а) нормативна перевірка правомірності безкоштовного забезпечення працівників підприємства спецодягом;

б) дотримання нормативів видачі з номенклатури видів спеціального одягу на одного працівника та термінів їхнього використання.

Вивчаючи операції з видачі спеціального одягу та спеціального взуття, ревізор керується чинними галузевими нормативами, затвердженими урядом України, і порівнює їх із чинним на підприємстві нормами видачі, термінами використання та переліком працівників, яким вони можуть бути видані безкоштовно, виявляє факти передчасної заміни, неправомірної їхньої видачі окремим працівникам, а також визначає обсяг зменшення валових витрат для оподаткування податком на прибуток при виявленні таких порушень.

5. Перевірка правильності нарахування зносу малоцінних необоротних матеріальних активів та включення його у виробничі витрати.

Слід мати на увазі, що підприємство самостійно встановлює, який метод нарахування зносу малоцінних необоротних матеріальних активів йому застосовувати з урахуванням очікуваного способу використання таких активів, але при дотриманні принципу незмінності методології протягом поточного року.

У процесі контролю з’ясовують, чи не було заміни однієї методики іншою в окремих підгрупах малоцінних предметів та як це вплинуло на витрати від основної операційної діяльності. При цьому особлива увага звертається на перевірку податкового обліку: чи не включена у валові витрати як знос вартість переданих зі складу предметів для невиробничої сфери (дитсадки, школи, клуби тощо).

6. Перевірка операцій зі списання МШП (К-т 22). Детально перевіряється оформлення актів на списання та оприбуткування матеріалів від ліквідації. Вони мають бути складені за встановленою формою, за обов’язковою участю в комісії відповідних фахів­ців і затверджені керівником підприємства. Списання МШП на підставі актів проводиться лише за наявності документів, які підтверджують здачу їх у брухт чи утилізовану сировину.

У разі передавання МШП іншим підприємствам чи фізичним особам за накладними, актами передавання треба перевірити, чи нараховане податкове зобов’язання по ПДВ.

7. Контроль правильності відображення в обліку здійснюється методом перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків на підставі змісту відображеної господарської операції в первинних документах.

Особлива увага звертається на правильність відображення податкового кредиту та податкового зобов’язання по ПДВ, обґрунтованість виправлень, як здійснювалось коригування допущених помилок за минулі періоди.

Важливою складовою ревізії малоцінних необоротних матеріальних активів і МШП є контроль на відповідність даних бухгалтерського обліку в книзі головних рахунків з рахунків 22, 112 даним оборотних відомостей у розрізі класифікаційних підгруп і матеріально відповідальних осіб та даним оперативного обліку залишків на початок і кінець місяця, обсягів надходжень на списання, який ведуть ці особи в картках чи книгах ф. М-17.

8. Контроль правильності відображення залишків МШП у податковому обліку. Дані про залишки МШП на початок і кінець звітного кварталу відображаються в податковій звітності про податок на прибуток (відомість про балансову вартість виробничих запасів і малоцінних предметів). Їхній приріст або убування зменшує або збільшує валові витрати звітного періоду, отже, і впливає на обсяг бази оподаткування. Тому в разі виявлення розбіжностей треба визначити їхні причини, скласти додаток до акта перевірки, де узагальнити дані про виявлені порушення та рівень їхнього впливу на оподаткування податком на прибуток.

Джерела інформації для контролю повноти та якості проведення інвентаризацій запасів і відображення результатів
в обліку
: накази, розпорядження керівника підприємства про проведення інвентаризації матеріальних цінностей, а про реалізацію матеріалів такого контролю — інвентаризаційні описи, порівняльні відомості, протоколи засідань центральної інвентаризаційної комісії, розрахунки обсягів природного убування та заліку пересор­тиці з матеріальних запасів у відомості 5.1, журналах № 3, 5, 5А, 6 та Книзі головних рахунків за даними субрахунків 375 «Роз­рахунки за відшкодуванням завданих збитків», 716 «Від­шкоду­вання раніше списаних активів», 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», 641 «Розрахунки за податками» і за балансового рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Основні напрями контролю:

1) перевірка стану організації інвентаризаційної роботи на підприємстві, зокрема, щодо призначення планових і позапланових повних чи часткових інвентаризацій матеріальних запасів у структурних підрозділах підприємства;

2) перевірка компетентності інвентаризаційних комісій;

3) перевірка повноти та якості документації з проведеної інвен­таризації матеріальних запасів:

а) оформлення інвентаризаційних описів;

б) повнота відображення об’єктів інвентаризації (найменування марки, сорту, артикулу, інших ознак);

в) чи у всіх матеріально відповідальних осіб здійснено інвентаризацію;

4) перевірка правильності складання й оформлення порівняльних відомостей (перенесення інформації з інвентаризаційних описів та відповідних їм облікових даних з номенклатури запасів стосовно одиниці виміру, кількості);

5) перевірка правильності визначення результатів інвентари­зації:

а) у натуральних показниках;

б) за вартістю окремих об’єктів та в цілому по матеріально відповідальних особах і підприємству;

6) перевірка правильності розрахунку обсягів списання
нестач у межах норм природних утрат та заліку наявної пересортиці однорідних за функціональним призначенням запасів;

7) перевірка оформлення виявленого браку продукції, бою тари, псування та непридатності запасів;

8) перевірка дотримання порядку оформлення списання втрат від псування запасів (наявність актів про знищення, накладних про вивезення на смітник чи здачу в утиль, тобто чи не створюються умови для повторного списання);

9) перевірка правильності визначення обсягів нестач, що відносяться за рахунок винних матеріально відповідальних осіб для відшкодування втрат підприємства та на розрахунки з бюджетом;

10) перевірка відображення в обліку результатів інвентаризації запасів:

а) дотримання термінів відображення результатів інвентаризації;

б) правильність кореспонденцій бухгалтерських рахунків і обсягів відображення результатів інвентаризації щодо виявлених надлишків, нестач запасів, які підлягають відшкодуванню матеріально відповідальними особами;

11) перевірка стану контролю за реалізацією матеріалів інвентаризації на підприємстві.

Контроль за цими напрямами здійснюється методом норматив­но-правової перевірки дотримання правил визначення величини нестач, що відносяться за рахунок винних матеріально відповідальних осіб для відшкодування втрат підприємства, перевірки кореспонденцій рахунків, виходячи з аналізу змісту господарських операцій, які відображають результати інвентаризацій.

Розмір збитку, який підлягає відшкодуванню винними особами, визначається згідно з постановою КМУ № 116 від 22 січня 1996 р. «Про затвердження порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» (зі змінами), зокрема, у разі нестачі:

1) матеріальних цінностей, придбаних у постачальників — виходячи з балансової вартості цих цінностей з урахуванням індексу інфляції за даними Держкомстату України, відповідного обсягу акцизного збору (для підакцизних цінностей), ПДВ та із застосуванням підвищуючого коефіцієнта 2;

2) вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, виробництво якої не закінчено — виходячи з виробничої собівартості та нарахування середнього відсотка прибутку по підприємству і підвищуючого коефіцієнта 2;

3) спирту етилового, коньячного — виходячи з оптової ціни підприємства — виробника з урахуванням акцизного збору, суми ПДВ та коефіцієнта 3;

4) плодово-ягідних соків — виходячи з оптових цін виробника, ПДВ та коефіцієнта 2;

5) товарів, ціни на які дотуються з бюджету, — виходячи з цін, у яких обов’язково враховуються суми дотації;

6) тварин — за діючими закупівельними цінами на час виявлення нестачі із застосуванням коефіцієнта 1,5;

7) дорогоцінних металів (золота, срібла, платини та ін.), дорогоцінного каміння (природних алмазів, рубінів), алмазних інструментів і алмазних порошків із природних алмазів — виходячи з подвійного розміру їхньої вартості за відпускними цінами на день виявлення нестачі, а обробленого дорогоцінного каміння, ювелірних та побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння — у потрійному розмірі їхньої вартості за відпускними цінами на день виявлення нестачі.

Треба враховувати, що в разі виявлення нестач та втрат, які виникли внаслідок зловживань, відповідні матеріали необхідно передати в п’ятиденний термін правоохоронним органам, за фактом нестач та збитків подати громадський позов. Крім цього, треба знати, що при відшкодуванні збитків винними особами сума, яка перевищує балансову вартість матеріальних цінностей, підлягає відрахуванню до бюджету.

Основні типові порушення, що виявляються в процесі контролю запасів, які впливають на розрахунки з бюджетом:

а) заниження оцінки обсягу відшкодування збитків у разі виявлення нестач, псування, розкрадання матеріальних цінностей, які підлягають відшкодуванню винними особами (у розрахунках не застосовуються підвищуючі коефіцієнти, не нараховується подат­кове зобов’язання по ПДВ, акцизний збір, несвоєчасне перерахування в дохід бюджету);

б) заниження валового доходу в розрахунку податку на прибуток через порушення порядку заліку пересортиці матеріальних цінностей;

в) порушення правил проведення інвентаризацій щодо термінів їхнього проведення, повноти об’єктів, оформлення документації та результатів інвентаризацій;

г) порушення методики відображення результатів інвентаризацій на рахунках бухгалтерського обліку.

 

Рекомендована література за темою

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність: Закон України від 16 лип. 1999 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 33. — Ст. 1706.

2. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні: Затв. наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовт. 1997 р. № 121 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 44. — Ст. 265.

3. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 11 серп. 1994 р № 69, зі змінами та доповненнями // Офіційний вісник України.—2000.—№ 24.Ст. 1018.

4. Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 1 лип. 1997 р. № 141 (зі змінами та допов.) // Офіційний вісник України. — 1998. — № 47. — Ст. 1746.

5. Про затвердження порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Постанова Кабінету Міністрів України № 116 від 22 січ. 1996 р. // Зібрання постанов Уряду України. — № 1996. — № 6. — Ст. 192.

6. Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей: Затв. наказом Міністерства фінан-
сів України від 16 трав. 1996 р. № 99 (в редакції від 19.10.2000 р. № 253) // Офіційний вісник України. — 2000. — № 45. — Ст. 1952.

7. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО): П(С)БО 9 «Запаси»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 20 жовт. 1999 р. № 246; П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»: Затв. наказом Міністерства Фінансів України від 8 жовт. 1999 р. № 237; П(С)БО 7 «Основні засоби», Затв. наказом Міністерства фінансів України від 27 квіт. 2000 р. № 92; П(С)БО 2 «Баланс»: Затв. наказом Міністерства Фінансів України від 31 берез. 1999 р. № 87; П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 берез. 1999 р. № 87 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 22. — Ст. 1217; 2000. — № 21. — Ст. 871.

8. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку: Затв. наказом міністерства фінансів України від 29 груд. 2000 р. № 356 // Ориентир. — 2001. — № 10.

9. Контроль і ревізія: Навч. посібник / Є. М. Романів, Р. Л. Хом’як, А. С. Мороз, В. В. Гресик. — Л.: Інтелект-Захід, 2001.

10. Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: Підручник. — К.: Знання — Прес, 2001.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.