Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Загальна характеристика прямо передбачених в ч. 1 ст. 14 підготовчих діянь





Підшукування засобів чи знарядь вчинення злочину – це діяльність особи, спрямована на забезпечення можливого використання уже існуючих матеріальних об’єктів як засобів або знарядь здійснення умисного злочину. Засоби вчинення злочину – це матеріальні об’єкти, які полегшують вчинення умисного злочину на будь-якій його стадії. Знаряддя вчинення злочину – це матеріальні об’єкти, за допомогою яких вчиняється (може бути вчинене) діяння, що входить до об’єктивної сторони складу того закінченого злочину, який має намір здійснити особа. Підшукування засобів чи знарядь може виразитися у таких діях як придбання засобів чи знарядь, встановлення місця знаходження тощо.

Пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину – це діяльність особи, спрямована на зміну певних властивостей уже існуючих матеріальних об’єктів, внаслідок чого їх використання – відповідно до умислу особи – робить вчинення злочину принципово можливим або полегшує його вчинення. Звернути увагу! На відміну від КК РФ 1996 року в ч. 2 ст. 14 КК України 2001 року прямо не зазначений такий різновид підготовчого діяння як виготовлення засобів чи знарядь вчинення злочину (останнє полягає у створення нового матеріального об’єкту, який особа має намір використати). Очевидно, буде некоректним виготовлення засобів чи знарядь вчинення злочину охоплювати поняттям “пристосування”. Тому таке виготовлення треба розглядати як самостійне підготовче діяння, що охоплюється формулюванням “інше умисне створення умов для вчинення злочину” (тобто воно відноситься до другого виду готування до злочину).

Підшукування співучасників – це діяльність особи, спрямована на залучення до спільного вчинення умисного злочину іншої особи (кількох осіб) в якості виконавця (співвиконавця), організатора, підбурювача, пособника. Наслідком такої діяльності – відповідно до умислу особи – має бути виникнення наміру у іншої особи щодо спільного вчинення злочину. Якщо зазначена вище діяльність не призвела до такого результату і інша особа відмовилась брати участь у вчиненні злочину, таку діяльність слід розглядати як підшукування співучасників (так зване “невдале підбурювання” чи “невдала організація” злочину). Якщо ж підшукування учасників було результативним і його наслідком була змова на вчинення злочину, особі мають інкримінуватись обидва різновиди підготовчих діянь.



Змова на вчинення злочину – це спільна діяльність кількох осіб (суб’єктів злочину), яка полягає в узгодженні їх намірів щодо вчинення злочинів і призводить до досягнення домовленості між ними про спільне його вчинення (обов’язковий результат змови). Зазначена домовленість не може зводитись лише до згоди кількох осіб спільно вчинити злочин (така згода є лише виявом наміру). Домовленість про спільне вчинення злочину як наслідок узгодження намірів включає вирішення кількома особами хоча б основних питань, що стосуються події злочину (зміст діяння, орієнтовні час та місце вчинення злочину тощо), а також визначення хоча у загальних рисах ролі кожної з осіб у вчиненні злочину.

Усунення перешкод вчинення злочину – це діяльність особи, спрямована на зміну тих зовнішніх для неї обставин, які – відповідно до умислу особи – роблять вчення злочину принципово не можливим або створюють певні труднощі при його вчиненні.

Основні різновиди підготовчих діянь, прямо не зазначених в ч. 1 ст. 14

До них, зокрема, можуть бути віднесені:

- обстеження місця вчинення злочину;

- вивчення особливостей об’єкту злочинного впливу;

- розроблення плану вчинення злочину;

- підшукування осіб для посереднього виконання злочину та схиляння їх до такого вчинення;

- вчинення будь-якого діяння, спрямованого на забезпечення ухилення особи від кримінальної відповідальності за вчинення закінченого злочину.

Правозастосовча практика України розглядає також як підготовче діяння пересування особи будь-яким способом до місця вчинення злочину.

В деяких випадках окремі діяння, що за своїм кримінально-правовим змістом можуть розглядатись як підготовчі, передбачені в статтях Особливої частини КК як окремі форми чи ознаки закінченого злочину певного виду (Див., зокрема, ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 185). В цих випадках до уваги береться не загальний кримінально-правовий зміст таких діянь, а їх конкретний зміст в межах складу закінченого злочину.

Ч. 2 ст. 14 містить імперативне положення – готування до злочину невеликої тяжкості не тягне кримінальної відповідальності; про поняття злочину невеликої тяжкості дивись ст. 12 КК та Коментар до неї; як було зазначено вище, застосування ч. 2 ст. 14 свідчить про відсутність складу готування до злочину в діянні особи; однак, якщо готування до злочину невеликої тяжкості одночасно містить склад іншого злочину – закінченого або замаху на злочин – кримінальна відповідальність особи не виключається.

Про малозначність діяння як окрему характеристику, що свідчить про відсутність складу готування, дивись ч. 2 ст. 11 та Коментар до неї.

 

IV. Замах на злочин

Нормативне визначення замаху на злочин передбачене ч. 1 ст. 15 КК України. Основна специфічна ознака замаху в межах даного визначення – це діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

Крім того, КК 2001 року вперше в кримінальному праві України дав нормативне визначення поняття закінченого замаху на злочин (ч. 2 ст. 15) та нормативне визначення незакінченого замаху на злочин (ч. 3 ст. 15). Це кардинально змінює правозастосовчу практику кваліфікації замаху на злочин – як на рівні формули кваліфікації, так і на рівні ЮФЗ безпосередньо повинна застосовуватися не ч. 1 ст. 15, а ч. 2 ст. 15 (детальніше див. нижче – підпитання “види замаху на злочин”).

Види замаху на злочин

Законодавчий поділ замаху на види реалізується у нормативних визначеннях закінченого і незакінченого замаху.

Закінчений замах:

Ч. 2 ст. 15 визнання замаху закінченим пов’язує з формулюванням “особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця”. Таким чином, в межах видової юридичної конструкції замаху на злочин, закінчений замах має наступні особливості об’єктивного і суб’єктивного чинників:

Об’єктивні особливості закінченого замаху: особа завершила розпочате нею діяння (кілька діянь) з власної волі, але в кінцевому підсумку таке діяння (кілька діянь) у поєднанні з іншими обставинами не містить всіх об’єктивних ознак складу того закінченого злочину, який мала намір вчинити особа.

Суб’єктивні особливості закінченого замаху: на момент завершення діяння особа вважала, що вчинила все необхідне з її точки зору для доведення злочину до кінця; в цьому плані умисел особи, що вчиняє закінчений замах на злочин певного виду за своїм змістом та спрямованістю нічим не відрізняється від умислу особи, що вчиняє такий же закінчений злочин.

В теорії кримінального права та правозастосовчої практики виділяють типові різновиди закінченого замаху на злочин:

а) закінчений замах на злочин з матеріальним складом – коли особа повністю завершує вчинення відповідного діяння, але суспільно небезпечні наслідки як обов’язковий елемент об’єктивної сторони складу злочину не настають з причин, що не залежали від волі (наприклад, закінчений замах на умисне вбивство);

б) закінчений замах на злочин з помилкою щодо предмету посягання (наприклад, придбання замість наркотичних засобів зовні схожого на них медичного препарату);

в) закінчений замах на злочин з помилкою щодо особи потерпілого (умисне заподіяння ТТУ не працівнику правоохоронного органу у зв’язку з виконанням останнім свого службового обов’язку, а іншій зовні схожій на нього особі);

г) закінчений замах на злочин з непридатними для нього знаряддями злочину (введення в організм потерпілого з метою його умисного вбивства препарату, який вже втратив свої властивості...);

д) закінчений замах на злочин у зв’язку з помилкою щодо кількісних ознак його складу (замах на крадіжку в особливо великих розмірах при фактичному викраденні чужого майна у великих розмірах).

Незакінчений замах:

В межах нормативного визначення (ч. 3 ст. 15) специфічні ознаки незакінченого замаху пов’язуються з формулюванням “особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця”. За змістом даного формулювання особливості суб’єктивного і об’єктивного чинників незакінченого замах проявляються в наступному:

Об’єктивна особливість незакінченого замаху: особа не завершила розпочате нею діяння (останнє з кількох діянь), що входить до об’єктивної сторони складу того закінченого злочину, який вона мала вчинити.

Суб’єктивна особливість незакінченого замаху: на момент припинення, зупинення або закінчення діяння особа вважала, що не вчинила або не зможе вчинити все необхідне з її точки зору для доведення злочину до кінця; на відміну від закінченого замаху умисел особи при незакінченому замаху завжди включає усвідомлення того, що вона не вчинила усе необхідне з її точки зору для доведення злочину до кінця (не встигла або не зможе вчинити).

Основними різновидами незакінченого замаху на злочин є:

а) незакінчений замах на злочин, припинений (зупинений) всупереч волі особи (наприклад, припинення сторонніми особами чи самою потерпілою замаху на зґвалтування);

б) незакінчений замах на злочин припинений (зупинений) особою з власної волі, але з наміром довести злочин до кінця у майбутньому (наприклад, переміщення майна в межах охоронюваної території з одного місця в інше з наміром у майбутньому винести це майно за межі охоронюваної території);

в) незакінчений замах на злочин припинений особою з власної волі після усвідомлення неможливості доведення злочину до кінця (наприклад, відмова особи викрасти гроші з сейфу після усвідомлення неможливості його відкриття).









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.