|
|
Тимчасове зупинення артерійної кровотечі. ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2 А) Пальцеве притискання судини, що кровоточить, у місці її пошкодження або на віддалі. Показання: кровотеча на голові, шиї, проксимальних відділах кінцівок. Метод пальцевого притисканняартерій: точки, де артерії максимально близько прилягають до кістки.
Б) Максимальне згинання кінцівки. Показання: кровотеча з судин стегна (максимальне згинання в кульшовому суглобі), кровотеча з судин гомілки і стопи (максимальне згинання в колінному суглобі), кровотеча з судин кисті і передпліччя (максимальне згинання в ліктьовому суглобі). В) Накладання затискача на судину або її прошивання. Г) Стискаюча пов’язка. Д) Накладання кровоспинного джгута вище місця ушкодження. Показання: кровотеча на кінцівках. Методика накладання джгута: • типові місця накладання джгута: гомілка, стегно, передпліччя, плече; • перед накладанням джгута кінцівку піднімають;, • джгут накладають проксимальніше і якнайближче до місця поранення, підклавши під нього тканину; • під джгут підкладають записку із вказівкою точного часу його накладання (тримати джгут можна 30-60 хвилин, у тривалішому випадку джгут розпускають щогодини на 10-15 хвилин, замінюючи його пальцевим притисканням артерії); • не можна закривати джгут одягом або пов’язкою; • потерпілі із джгутом транспортуються у першу чергу; 1 • ефективність накладання джгута: визначають за зупинкою кровотечі, блідим забарвленням кінцівки, відсутністю пульсу на периферії; • невірно накладений джгут може спричинити посилення кровотечі, а тривале його утримування на кінцівці - незворотні ішемічні зміни. Тимчасове зупинення венозної і капілярної кровотечі а) Стискаюча пов’язка - на рану накладають асептичну пов’язку, а потім валик із кількох згорнутих стерильних серветок і щільно бинтують. б) Тампонада рани. в) Підвищене положення кінцівки. г) Асептична пов’язка (тільки при капілярній кровотечі). Визначення індексу Альговера. Шоковий індекс Альговера - це відношення частоти пульсу до рівня систолічного артеріального тиску. При цьому індексі оцінюють відносне зменшення ОЦК. Індекс Альговера (ЧСС/АТ сист.) Об'єм крововтрати, % ОЦК 0,8 і менше 10 0,9-1,2 20 1,3-1,4 30 1,5 і більше 40 близько 0,6-0,5 нормальний ОЦК Проведення пробиЛі-Уайта. Кров беруть із вени голкою за допомогою сухого парафінованого чи силіконізованого шприца і розливають по 1 мл у чотири абсолютно чисті сухі пробірки, які знаходяться на водяній бані при температурі 37 °С. Пробірки обережно повертають кожні 30 с доти, доки кров не перестає відокремлюватися від стінок. Секундомір включають при надходженні у шприц перших крапель крові й зупиняють після повного її згортання. Час згортання крові в кожній пробірці вимірюють окремо, а потім обчислюють середній результат. Норма — 6–10 хв. У модифікації методу Лі — Уайта за Жаком — Фідлером — Мак-Доналдом використовують силіконізовані пробірки, що дозволяє виявити незначні дефекти згортання; у нормі час згортання крові в силіконізованих пробірках становить 18–25 хв. За великої різниці в результатах, отриманих у простих і силіконізованих пробірках, можна припустити дефіцит фактора ХІІ — фактора Хагемана. Визначення груп крові та резус-фактора. Проби на індивідуальну сумісність, резус-сумісність та біологічна проба. Пункція вени у ліктьовому згині, приготування та під’єднання системи для переливання трансфузійних розчинів. Показаннями до пункції вени є введення різних лікарських препаратів, узяття крові для досліджень, вимірювання венозного тиску і введення катетерів (наприклад, для лазерного опромінення крові). Для цієї маніпуляції використовують шприци місткістю 10—20 мл і гумовий джгут. Пунктують зазвичай поверхневі вени ліктьового згину, тильної поверхні кисті, передпліччя, голови, рідше — підключичної вени. Внутрішньовенні ін'єкції найчастіше виконують у поверхневі вени ліктьового згину. Перед використанням систему розпаковують із пакета і монтують. Беруть потрібний флакон з лікарським препаратом, знімають з нього металеву пластинку, гумовий корок протирають 96 % етиловим спиртом і проколюють його повітроносною голкою із фільтром. Іншу (коротку) голку, що з'єднана трубкою з крапельницею, також уводять через корок у флакон (у деяких системах є тільки одна велика голка, яка виконує подвійну функцію — як повітропровідник і як провідник рідини). Флакон перевертають догори дном, крапельницю підіймають так, щоб її фільтр був угорі, а трубка, з'єднана з канюлею, — внизу. Поступово опускаючи периферійний кінець системи, витискують повітря з крапельниці. Заповнивши резервуар рідиною наполовину, повертають крапельницю в робоче положення і видаляють повітря з трубок доти, доки з канюлі не потече розчин. На канюлю надягають голку, а трубку вище від голки затискують затискачем. Заповнену систему встановлюють на штатив і з'єднують з голкою, що міститься у вені, фіксуючи останню до шкіри лейкопластирем. За допомогою гвинтового затискача регулюють швидкість інфузії, яка може становити в середньому 45—60 крапель за 1 хв (за необхідності швидкість уведення препаратів можна змінювати). По закінченні вливання голку з вени виймають, місце уколу обробляють спиртом і затискують стерильним тампоном або серветкою. Під час інфузії слід бути дуже уважним, щоб запобігти різним ускладненням, особливо повітряній емболії, що може виникнути внаслідок засмоктування в судини повітря із системи для інфузії або з відкритого катетера під час пункції вени.   Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|