|
|
Тема І. ЛЮДИНА. ОСОБИСТІСТЬ. ГРОМАДЯНИНСтр 1 из 5Следующая ⇒ Тема І. ЛЮДИНА. ОСОБИСТІСТЬ. ГРОМАДЯНИН УРОК1 Поняття «людина як біосоціальна істота». Співвідношення понять «людина — індивід — особа — особистість — індивідуальність»
Мета: ознайомитись з різними тлумаченнями понять «люди? на», «індивід», «особистість»; з'ясувати сутність людини у різних вимірах; розвивати вміння самостійно мислити; виховувати активну життєву позицію. Тип уроку: комбінований. Епіграф до уроку: Чим більше людина заглиблюється у своє «Я», тим більше відчуває невичерпне значення будь-якої, навіть незначної дрібниці, відчуває, що обрати саму себе не значить ли' ше зануритись у своє «Я» та його значення, але насправді і свідомо взяти на себе відповідальність за кожну свою справу або дію. Сьорен Кіркегор
Сутність людини — найбільш важливе та змістовне в людині, головна риса, завдяки якій людина залишається собою за різних обставин. Розуміння сутності людини може відрізнятися залежно від того, що вважають домінуючим. Найбільш поширеними уявленнями про сутність людини є релігійне, натуралістичне, ідеалістичне та соціологічне.
СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ В РІЗНИХ ТЕОРІЯХ
Бесіда 1. Яку теорію ви вважаєте найбільш обґрунтованою? 2. Чи можна обмежуватись однобічним розумінням сутності лю Таким чином, учні роблять висновок про те, що складність людини визначається тим, що вона є суперечливою єдністю не тільки біологічного і соціального, а й фізичного і психічного, загальнолюдського та індивідуального. Чим більше людина вміє керувати своїми біологічними потребами, підпорядковувати їх високим прагненням або спрямовувати на досягнення суспільних цілей, тим більше в людині переважає соціальне і тим більш розвиненою вона є.
Людина, індивід, особистість Поняття «людина — індивід — особа — особистість — індивідуальність» перш за все характеризують якісні прояви людини. Поняття «людина» означає вид у біологічній класифікації, розумну істоту, що має принципові відмінності від усіх інших істот. Поняттям «індивід» позначають окремо взятого представника людського роду, якому притаманні неповторні й унікальні природні і соціальні якості, представлені, однак, не в усій родовій повноті. Тому ми не можемо прямо і безпосередньо переносити всі характеристики роду на індивіда, як і навпаки. Поняття «особи» характеризує певні реальні якості людського індивіда. Тому поза індивідом особи немає. Але це не означає, що риси індивіда і є рисами особи; такі характеристики індивіда, як зріст, колір волосся, вага, особливості, наприклад, форми носа, аж ніяк не стосуються особи. Якщо людська особа усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги, вона стає людською особистістю — самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею. Коли ж це усвідомлення сягає розуміння того, що внаслідок унікальності та неповторності особистості існує дещо таке, що може і прагне виконати лише вона (бо більше такої особистості немає» не було й не буде), людська особистість набуває ознак індивідуальності.
Поняття індивідуальності може викликати (і викликає) асоціації з індивідуалізмом, і для таких асоціацій є певні підстави. Справді, індивідуальність не може сформуватися без самоусвідомлення, без виділення себе з-поміж інших людей, без Певної внутрішньої зосередженості. Але це не означає і не передбачає людської самоізоляції. Навпаки, усвідомлюючи свою незамінність, індивідуальність, людина усвідомлює і свою повну ідентичність з іншими людьми: адже зрозуміти свою унікальність можна лише порівняно із іншими людьми та лише за умови переконаності в тому, що всі люди однакові, але в чомусь — не такі. Мірою відповідальності людської індивідуальності стає вселюдськість, усвідомлення своїх життєвих здійснень як загальнолюдських або як здійснень, які щось змінюють у стані людства в певному змістовому значенні: коли чогось досягає якась окрема індивідуальність, то це демонструє можливості людства або людини як родової істоти.
Бесіда 1. Що таке природне середовище і як воно впливає на людину? 2. Що таке соціальне середовище і яка його роль у формуванні лю 3. Порівняйте за змістом поняття «людина», «індивід», «індиві 4. Що ви розумієте під соціалізацією людини? 5. Які існують засоби соціалізації людини? 6. У чому ви вбачаєте багатовимірність людини? Лише живучи у суспільстві, спілкуючись і взаємодіючи з іншими людьми, навчаючись у них, дитина може стати справжньою людиною. З одного боку, людина є продуктом певної епохи, наявного суспільства. З іншого — вона є результатом, своєрідним відбитком і втіленням всієї попередньої історії людства та його культури. Людина — біосоціальна істота, саме біосоціальна, а не біологічна і соціальна. Домашнє завдання 1. Опрацювати відповідний матеріал підручника. 2. Підготувати повідомлення про. демографічну політику сучас
Темa ІІ. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ УРОК 2 Поняття «соціалізація». Тендерна соціалізація особистості Мета: розвивати готовність і потребу учнів до самопізнання і са-мореалізації своєї особистості; ознайомити з процесом соціалізації(сутність, етапи, проблеми, значення); формувати вміння засто' совувати знання з різних навчальних курсів, власного життєвогС досвіду для розв'язання навчальних практичних завдань; сприяти формуванню активної життєвої позиції. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Епіграфи до уроку: • Нещасний той народ, який народився на родючих землях. • Між хортом і лягавою не такі відмінності, як між філософом
Робота зі схемою ОЗНАКИ ОСОБИСТОСТІ
Поняття соціалізації В. Шекспір писав: «Увесь світ — театр. У ньому жінки, чоловіки — усі актори. І кожен не одну грає роль. Сім дій у п'єсі тій: немовля, школяр, юнак, коханець, солдат, суддя, старий!» У театрі всі ролі визначені, а в реальному житті? Хто режисер сценаріїв театру життя? Що мав на увазі К. Маркс, стверджуючи, що «між хортом і лягавою не такі відмінності як між філософом і каменярем...»? Третину свого життя людина навчається жити у світі складних суспільних відносин. У театрі ролі грають актори. Ми — актори театру життя. Кожна людина поводиться відповідно до ролі. Суспільство чекає від нас бездоганної акторської гри, щоб за необхідності «зробити з каменяра філософа». Знаючи закони природи, з «хорту лягаву не зробиш». Суспільство вимагає від нас потрібних йому вмінь і навичок, правильних рішень. І допомагає нам це зробити соціалізація. Соціалізація — це навчання дітей і підготовка їх до дорослого життя., Соціалізація починається в дитинстві і закінчується у глибокій старості процесом засвоєння соціальних ролей і культурних норм. Навчання життя і навчання предмета — поняття різні. До соціалізації застосовуємо термін освоєння, а не навчання. Процес соціалізації переживає кожен з нас протягом всього життя. • Не можна соціальних ролей і культурних норм навчитися за • Соціальних ролей багато, кожна включає багато норм і правил, Запитання — Щоб переконатися у важливості соціалізації, уявімо наше життя без неї. Як виглядала би людина? Наведіть приклади. · У літературі: «Мауглі» Р. Кіплінга · У реальному житті — в Індії 1940 р. було знайдено двох дівчаток — півторарічну Амалу і Камалу восьми років, які зростали серед зграї вовків. Після повернення до людського середовища Амала прожила один рік, а Камала — 10, проте дівчинка так і не навчилася говорити і сміятися, а пересувалась навколішки. Висновок: · У ході соціалізації людина з біологічної істоти перетворюється · на соціальну. Соціальне середовище відіграє в цьому процесі; · вирішальну роль. · Соціалізація дає можливість спілкуватися за допомогою ролей.. · Соціалізація забезпечує збереження самого суспільства: при-1 · щеплює новим громадянам загальноприйняті цінності, зразки · поведінки. Таким чином, соціалізація — процес розвитку людини, становлення особистості у взаємодії з навколишнім світом. Етапи соціалізації У доіндустріальному суспільстві вирізняли лише три етапи людського життя: дитинство, зрілість, старість. Дитинство закінчува-| лося рано — у 13—15 років, переважно після укладання шлюбу. Люди лише нещодавно усвідомили, що кожен віковий періоді людини — це особливий світ. За часів Шекепіра діти в усьому бу-1 ли схожі на дорослих. Тільки після епохи Відродження з'явилися! перші ознаки вікової різниці — зачіски, одяг... У XVIII ст. почина-І ють вирізняти юність. За образним висловом американського вче-І ного Ф. Масгрейв, юнак був винайдений водночас Із паровою машиною (1765 р. з'явився винахід Д. Уатта, а 1762 р. Ж.-Ж. Руссо| «відкрив» юнака, написавши книгу «Еміль»). Дитинство — найважливіший етап первинного навчання і со- • ціалізації. «Всі ми родом з дитинства» (А. Бкзюпері). Американський психолог Ерік Еріксон виділив 8 стадій у розвитку особистості ті, чотири з них припадає на дитинство. У цей період закладається фундамент соціалізації, людська особистість формується на 70 %.1 Не можна спізнитися, втратити час. Східна притча Молода мати прийшла до мудреця і запитала ради, коли їй треба починати виховання дитини «Скільки виповнилося вашій дитині?» — запитав мудрець. «Лише 3 місяці», — відповіла мати. «На жаль, ви запізнилися. Ви запізнилися рівно на 3 місяці», — сказав мудрець.
Запитання — Ми нерідко говоримо— «золота пора дитинства», «безхмарне дитинство», «рожеве» і т. ін. Наскільки справедливі такі твердження? Порівняємо для цього дитячий і дорослий світ і з'ясуємо, чим вони відрізняються. · Зростання, фізична сила; · обмін речовин (у дітей — пластичний, у дорослих — енергетичний); · розумові здібності і вміння їх з вигодою застосовувати; • обсяг набутих знань; · вміння приймати рішення і т. д. (продовжити список).
Висновок. Дитина не вміє жити в дорослому світі: не має соціальних статусів і ролей, чітких прав та обов'язків, не знає, що таке соціальна відповідальність; погано уявляє собі, що таке соціальні норми.
Запитання — Як діти засвоюють соціальні ролі? · Діти не можуть оцінювати норми, здатні тільки їх засвоювати через стереотипи. Зразками для наслідування є найближче оточення — батько і мати. Батьки є агентами первинної соціалізації. Народна мудрість говорить: «Виховання дітей починається з їхніх батьків». · У дітей ігрове освоєння світу. В які ігри грають наші діти? Які з них найбільш важливі? (Рольові ігри: «Дочки — матері», «Школа».) Те, чого навчаються в дитинстві, зберігається на все життя і багато в чому визначає його. Завдання — Головний критерій зрілості: самостійність. Що вважати проявом самостійності? Доповніть список. Критерії самостійності 1. Самостійне забезпечення засобами існування. 2. Уміння розпоряджатися грошима незалежно від інших. 3. Самостійність у виборі способу життя. 4. Проживання окремо від батьків. 5. Здатність відповідати перед законом,. 6. Допуск до голосування на виборах. 7. Ускладнення шлюбу. Висновок. Доросле життя — найактивніший період соціалізації, тому що саме в цей час спостерігається освоєння великої кількості соціальних ролей у реальному житті. Зрілість — найактивніший творчий вік. Психолог Г. Леман проаналізував кілька тисяч видатних відкриттів і дійшов висновку, що число кращих, оригінальних ідей, праць падає на вік 29—30 років: Ньютон відкрив закон тяжіння у 24 роки; Лобачевський неевклідову геометрію —у 24; Менделєєв періодичний закон — у 35 років. Після виходу на пенсію закінчується активний період соціалізації — настає старість. Старість — це період людського життя, що настає після зрілого віку і ділиться на кілька циклів: до 71 року — похилий вік; 71—90 — старечий; вік людини понад 90 років вважають віком довгожительства. Старість — це фізичний стан, якому притаманне поступове згасання усіх життєвих функцій. Запитання «Старий — що малий», — каже народна мудрість. Що спільного між дітьми та старими? У чому відмінність? Люди похилого віку перестали бути виробниками матеріальних благ, перетворилися на споживачів; надлишок вільного часу; вимагають до себе уваги (нерідко примхливі, дратівливі, неза-доволені); діти — мета життя для батьків; люди похилого віку — це тягар для дітей. У дітей — майбутнє, у людей похилого віку немає запасу часу і сил, зникають і життєві плани. Тендерна соціалізація особистості Ґендерні уявлення особистості формуються під впливом ґендерних стереотипів — набору загальноприйнятих норм і суджень, що стосуються становища чоловіків і жінок у суспільстві, норм їхньої •! поведінки, мотивів і потреб. Ґендерні стереотипи закріплюють існуючі ґендерні розбіжності і стають на заваді до змін у сфері ґендерних відносин. Ґендерна соціалізація — це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася. Ґендерні ролі - норми і правила поведінки жінок і чоловіків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом. Засвоєння індивідом культурної схеми ґендера відбувається через конструювання розходжень між статями. Соціалізація чоловіків і жінок формується за різних соціально-психологічних умов. Ґендерна соціалізація включає дві взаємозалежні частини: опанування прийнятих моделей чоловічого і жіночого поводження, відносин, норм, цінностей і стереотипів; вплив соціального середовища на індивіда з метою прищеплення йому визначених суспільством правил і стандартів поводження для чоловіків і жінок. Механізми для здійснення ґендерної соціалізації: Диференцшне посилення, коли прийнятне ґендерно-рольове поводження заохочується, а неприйнятне карається соціальним несхваленням. • Диференційне наслідування, коли людина вибирає статево-рольові моделі в близьких їй групах — родині, серед однолітків, у школі — і починає наслідувати прийняте там поводження. Суспільство під час формування статевої ролі і статевої свідомості орієнтується у вихованні на стандарти фемінність — маскулінність, при цьому толерантно ставиться до маскулінної поведінки дівчинки, але засуджує феміністичну поведінку хлопчика. Джерела ґекдерного конфлікту вкорінені у дитинстві. Так. дівчатка-спортсменки, що займаються чоловічими видами спорту, у 7 разів частіше мають чоловічу спрямованість дитячих ігор й у 15 разів частіше бувають лідерами в компанії хлопчиків. Статево-рольова соціалізація відбувається протягом усього життя людини, тільки з дорослішанням зростає самостійність у виборі цінностей і орієнтирів. За певних обставин люди можуть переживати ґендерну ресоціалізацію, тобто руйнування раніше прийнятих цінностей та засвоєння нових моделей поведінки. Головна роль у ґендерному вихованні належить освітньо-виховним установам. Дитина проходить через низку суспільних установ: дошкільні, середні, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади (центри, клуби, бібліотеки) та установи культури. На шкільні роки дитини припадає основний період формування ґендерної культури, громадянських цінностей, самоусвідомлення себе чоловіком або жінкою. Важлива роль у формуванні ґендерних цінностей належить сімейному вихованню. Саме в родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення щодо поняття чоловічого і жіночого. Батькам необхідна певна установка на цілеспрямоване ґендерне виховання своєї дитини, усвідомлення високої відповідальності за підготовку юнака або дівчини. Вони можуть використовувати сучасний педагогічний досвід, підтримуючи співробітництво з навчальною установою, учителями, слухати спеціальні лекції, читати літературу. Тільки за таких умов у молодої людини можливе формування ґендерної чуйності і культури. На становлення ґендерної свідомості впливають суспільні (неурядові), молодіжні, жіночі, правозахисні організації, засоби масової інформації, що пропагують ідеї рівності, публікують відповідні матеріали, випускають навчальні телепередачі. Підсумок уроку Соціалізація— це процес розвитку особистості протягом всього його життя; проходячи через кризи і долаючи їх, особистість отримує основу для подальшого зростання (Ерік Еріксон). Ми пройшлися по щаблях людського життя. Куди ж вони нас привели? Вгору? Вниз? Вгору сходами, що ведуть вниз? Кожен* з нас — неповторна, унікальна індивідуальність. Чим важче умови життя, тим цінніший попередній досвід для майбутніх поколінь. Людина сама повинна прагнути самовдосконалення, маючи для цього умови. «Обставини такою ж мірою творять людей, у якій люди — обставини». У людському суспільстві завжди можна | зробити з каменяра філософа, а філософа каменярем, але перетворити одну породу собак в іншу неможливо. Домашнє завдання 1. Опрацювати відповідний матеріал підручника. 2. Підготувати комп'ютерну презентацію «Сім'я» та повідомлення про демографічну політику сучасних держав.
УРОК З Сім'я. Родинна соціалізація Мета: дати знання про сутність понять «шлюб», «сім'я», історичні форми сім'ї та шлюбу; підвести до висновку про функції сім'ї як соціального інституту; розкрити причини кризи сім'ї в сучасному суспільстві та шляхи його подолання; продовжити формування вмінь аналізувати навчальний матеріал, робити висновки на основі отриманих знань, збирати, накопичувати, зберігати, обробляти і передавати отриману інформацію. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Бесіда 1. Що означає термін «соціальний інститут»? 2. Наведіть приклади соціальних інститутів. 3. Назвіть ознаки, які характеризують соціальні інститути. 4. Які основні ознаки організованих соціальних систем? 5. Що таке соціальна група? 6. Яку роль у сучасному суспільстві відіграє сім'я? Вивчення нового матеріалу Функції сім'ї Виступ учнів з комп'ютерною презентацією «Сім'я». Завдання — На основі переглянутих презентацій і власного досвіду спробуйте визначити, які функції в суспільстві виконує сім'я. Що, на ваш погляд, є вищою сімейною цінністю?
ФУНКЦІЇ СІМ'Ї
Виділяють також дозвільну, соціально-статусну, емоційну, сексуальну функцію та функцію духовного спілкування сім'ї. Сім'я забезпечує соціалізацію молоді в ході, засвоєння дітьми нормативів громадського життя, задовольняє емоційну потребу у спільних переживаннях, обміні почуттями і настроями, запобігає психологічній неврівноваженості, захищає від переживання почуття ізольованості і т. ін. Одним із результатів домашнього функціонування сім'ї як соціальної групи є ефективне попередження відхилень від вимог соціальних норм у переважній більшості сфер суспільного життя. Криза сім'ї та її майбутнє Повідомлення учнів про демографічну політику сучасних держав. Робота з текстом Лев Гумільов. «Елементи системи: члени сім'ї та предмети їх побуту, у тому числі чоловік, дружина, теща, син, дочка, будинок, колодязь, кішка. Зони становлять сім'ю доти, доки подружжя не розлучаться, діти не відколються, почавши заробляти самі, теща не посвариться із зятем, колодязь не зацвіте і кішка не наведе кошенят на горищі. Якщо після цього вони залишаться в будинку, хоча й б туди провели водогін, це буде не сім'я, а заселена ділянка, тоб-1 то усі елементи живої кісткової природи залишаться на місці, але | система сім'ї зникне. І навпаки, якщо помре теща, буде перезакладено будинок, втече кішка, поїде вчитися люблячий син, сім'я збережеться, незважаючи на зміни в кількості елементів. Це означає, що реально існуючим фактором системи є не предмети, а зв'язки, І хоча вони і не мають ні маси, ні заряду, ні температури». Треба відзначити, що сім'я і зараз еволюціонує, причому, здається, в гіршу сторону. Поступово зникає той «аромат» великої ро-1 дини, у якому повинні зростати діти. Завдання — На прикладі нашої країни чи можете ви сказати, що сім'я 1. Зниження народжуваності. 2. Нестабільність сім'ї, розлучення. 3. Свідома відмова від народження дитини. 4. Масові відмовляння від дітей, передання їх у пологові або дитячі будинки, втеча дітей з дому, жорстоке поводження з дітьми. 5. Різке скорочення рівня «шлюбності» і одночасно активний ріст Домашнє завдання 1. Опрацювати відповідний матеріал підручника, 2. Написати твір-роздум за темами: «Роль сім'ї в сучасному сус
УРОК 4 Бесіда 1. Кого, на вашу думку, можна вважати молодим? 2. Що означає «громадянське повноліття»?
Вивчення нового матеріалу Робота зі схемами
Підсумок уроку Сьогодні глобалізаційні процеси активно проникають у повсякденне суспільного життя. Сучасна молодь соціалізується в рамках глобального знання, глобальних іміджів. Цей процес породжує новий тип соціальної диференціації та суспільної культури. Частиною загальної суспільної культури є молодіжна культура, яка формується з двох складових: власне створеної молоддю, що позиціонує своє бачення, очікування, наміри, та культури попереднього покоління з принципами та традиціями, які вже склалися. Молодь завжди перебуває у пошуку нової ідентичності, створенні нового стилю. Сучасна молодь — це перше покоління, яке від початку сприйняло культуру як культуру мас-медіа. «Перша кібергенерація» — так назвав розвиток сучасних молодіжних рухів Дуглас Кельнер. Поняття «молодіжна культура» є багатозначним і неоднозначним. Так, залежно від ідеологічної спрямованості, говорять про «молодіжну культуру», «молодіжну субкультуру» і навіть про «контркультуру». Сьогодні молодіжна культура розвивається під впливом ЗМІ та комп'ютерних технологій. Для молодіжних субкультур Заходу джерелами «нового стилю» стали культури Азії, Африки та американських індіанців. Джерелом конструювання «культурних мітів» вітчизняних молодіжних субкультур став насамперед Захід. Після розпаду Радянського Союзу здалося, що нарешті здійснилася мрія дисидентів, хіпарів, неформалів... Настала цілковита свобода і безкарність, що переросла в безлад. Головним посередником у спілкуванні стали засоби масової інформації, які дуже негативно впливають на свідомість сучасної молоді. Тому сьогодні однією з головних задач є активний вплив на молодіжну свідомість, щоб шляхом спільної координації дій започаткувати нову хвилю відродження національної культури України. Домашнє завдання 1. Опрацювати відповідний матеріал підручника. 2. Підготувати електронну презентацію на тему «Сучасна молодіжна субкультура». Тема І. ЛЮДИНА. ОСОБИСТІСТЬ. ГРОМАДЯНИН УРОК1   Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...  ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
