Семінар 1. Предмет філософії

2. Взаємозв’язки і взаємовпливи філософії та науки, мистецтва, релігії.

3. Софійність” та “епістемність” філософування.

5. Філософія як спосіб духовного самовизначення людини.

1. Гегель Г. Кто мыслит абстрактно? //Работы разных лет. В 2 т. - Т.1. – М., 1979.

2. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник /Під ред. І.В.Бичка. – К., 1994.

3. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії. – К., 2001.

4. Конев В.А. Философия культуры и парадигмы философского мышления //Философские науки – 1991. – № 6.

5. Попович М.В. Що таке філософія? //Філософська думка. – 2006. – № 1.

1. Майоров Г.Г. София. Эпистема. Технема. //Вестник Московского университета. Серия 7.Философия. – 2000. – №4.

2. Лісовий В. Предмет і методи метафізики //Філософська думка – 2000. – № 4.; 2001. – №2.

3. Агацци Э. Человек как предмет философии //Вопросы философии. – 1989. – № 2.

4. Мамардашвили М.Н. О философии //Вопросы философии. – 1991. – № 5.

5. Туровский М.Б., Туровская С.В. Мифология и философия как формы знания //Философские науки. – 1991. – №10.

6. Бибихин В.В. Философия и религия //Вопросы философии. – 1992. – № 7.

7. Брюсова Н. Судьба метафизики и судьба человека //Вопросы философии. – 2005. – № 11.

Під час підготовки до семінарського заняття особливу увагу потрібно звернути на працю Гегеля “Хто мислить абстрактно?”. Цей текст обов’язковий для опрацювання. Найперше потрібно з’ясувати, що означає термін “абстрактний”, потім розглянути приклади абстрактного мислення наведені Гегелем. Відповісти на питання: як повинен мислити філософ? Під час читання цього тексту потрібно взяти до уваги, що Гегель користується діалектичним методом.

1. Принциповий історизм філософського знання.

2. Східна парадигма філософування: індійський та китайський варіанти.

3. Міф у структурі світоглядного самоутвердження людини.

1. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник /Під ред. І.В.Бичка. – К., 1994.

2. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії. – К., 2001.

3. Чорний І.П. Філософський аналіз міфології та релігійного символізму. Частина 1. – Чернівці, 2007.

1. Метафізика в системі філософських дисциплін.

2. Філософія права – спеціальна галузь філософських досліджень.

4. Взаємозв’язки та взаємовпливи філософії, науки, релігії.

6. Пізнавальний процес як взаємодія логіки та інтуїції. Розмаїття форм буття.

12. Філософська та юридична герменевтика: відмінності, точки перетину.

15. Мова як спосіб інтерпретації смисложиттєвих проблем людини.

1. Назвіть і розкрийте суть основних функцій філософії.

2. Як співвідносяться міф, релігія та філософія?

3. Назвіть і охарактеризуйте сучасні методи філософії.

5. Дайте характеристику класичним методам філософії.

6. Чи можна вважати філософію наукою? Назвіть головні критерії науковості знання.

7. Які особливості міфологічного світогляду?

8. Чому філософію називають квінтесенцією культури?

9. У чому особливості східної парадигми філософування?

10. Чому для студентів-юристів важливо вивчати філософію?

1. Передумови виникнення давньогрецької філософії.

2. Космоцентризм і натурфілософія докласичного періоду.

3. Антропоцентризм класичного періоду античної філософії, вчення Сократа.

1. Гайденко П.П. Бытие и разум//Вопросы философии. – 1997. – № 7.

2. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії. – К., 2001.

3. Боннар А. Греческая цивилизация. От Антигоны до Сократа. – М., 1992.

4. Мотрошилова Н.В. Рождение и развитие философских идей. – М., 1991.

6. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник /За ред. І.В.Бичка. – К., 1994.

7. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии. – М., 1981.

Передумови виникнення давньогрецької філософії

У середині першого тисячоліття до н.е. у Стародавній Греції склалися унікальні соціально-економічні, політичні та культурні передумови для формування філософії. Насамперед відбувся розпад міфологічного світогляду. Він відбувався водночас із розпадом племінного ладу та досяг апогею у V ст. до н.е., коли почалася Пелопоннеська війна. У VI ст. до н.е. боротьба землеробів проти земельної аристократії, підтримувана міським демосом, призвела до радикальних реформ, до зміцнення політичної ролі демосу. Так, у 594 році до н.е., унаслідок реформи Солона, народні збори почали відігравати значну роль в управлінні Афінською державою. У 509 р. до н.е. Клісфен видав конституцію, що заклала основи афінської демократії. Цією конституцією була впроваджена правова рівність між громадянами, усунена залежність політичних прав від розміру майна. Грецька демократія (передусім Афінська) визначила сутність пайдейї (виховання, освіченість, культура, освіта). У VIII ст. до н.е. греки вдосконалили запозичене у фінікійців письмо. Використання письма широкими колами громадян надавало культурі світського характеру. Така, світська, культура поставили замість авторитету традиції – авторитет закону, замість релігійного авторитету – авторитет людського розуму. У греків відбулося відкриття людини. Найважливішим досягненням грецької культури виявилася ідея про громадянина поліса як самостійну цінність, визнання за ним права на ініціативу, віра в те, що вільна людина здатна зробити правильний вибір, довіра до розуму людини та її свободи. Духовне життя греків містило в собі унікальну епічну літературу, політеїстичну релігію, мистецтво, архітектуру, наукові знання.

Найчастіше, характеризуючи філософію Стародавньої Греції, дослідники звертають увагу на два періоди: докласичний та класичний. Вивчення докласичного періоду потрібно розпочинати з проблем космоцентризму. Через філософію греки хочуть зрозуміти світ як упорядкованість (грецьке слово “космос” перекладається як “порядок”). Усіх давньогрецьких філософів хвилює проблема першооснови світу, головного принципу його впорядкованості. Так, Фалес (бл. 625-547 до н.е) уважає першоосновою світу воду, Анаксимандр (610-546 р. до н.е.) – апейрон, Анаксимен (бл. 585-525 р.до н.е.) – повітря.

Геракліт Ефеський (бл. 544/540 – бл. 483 рр. до н.е.) уявляв собі світ як процес, “ все тече, нічого не стоїть на місці”, “не можна двічі ступити в одну й ту саму річку”. Він зробив висновок, що світ – це вогонь. “Усе змінюється на вогонь, а вогонь на все: як золото обмінюється на товари, а товари на золото ”. Але водночас звівши всі речі до вогню, Геракліт убачає у цих процесах закон, міру, розум, мудрість. Кожен процес у світі, а надто вогонь, розгортається відповідно до певного закону, своєї міри. У Гераклітовій філософії, на відміну від більшості мислителів Стародавньої Греції, чільне місце посідаєантираціоналізм і містицизм. “ Природа полюбляє ховатися, Бог через свого оракула в Дельфах нічого не відкриває і не таїть, а показує своє значення через натяки”. Геракліт проголошує, що боротьба (війна) – рушійна сила і творчий принцип будь-якої зміни. “Війна батько усього, цар усього”. “Протилежності належать одна одній, найкраща гармонія у розбіжності, а все розвивається через боротьбу”.

Відкриття плинності світу Гераклітом, вочевидь, спиралося на його гіркий досвід, який він виніс із суспільних і політичних потрясінь його доби. Геракліт жив у епоху соціальної революції та став першим філософом, який вивчав не лише “природу”, а й приділяв велику увагу дослідженню етико-політичних проблем.

Окрім мілетської школи та Геракліта, докласичний період містить вчення піфагорейців, елеатів, атомістів. Тут студентам потрібно звернути увагу на проблему, пов’язану з формування діалектики як методу пізнання. Вона представлена принаймні трьома варіантами: гераклітівським, елейським і атомістичним.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: